Питання про буддизм у сучасному житті

Серединний шлях між тотальним контролем і тотальною апатією

Наскільки я розумію, є дві крайнощі: одна – тотальний контроль над усім, інша ж – не робити взагалі нічого, сидіти на дупі й казати: "Це не важливо, це не має значення". Тобто інша крайність – нічого не робити і просто приймати все, що приходить. Тож як буддизм визначає серединний шлях, середню позицію між двома крайнощами тотального контролю і цілковито байдужого ставлення?

Серединний шлях – це робити те, що можемо, але не переоцінювати ефект, який це матиме. Наведу приклад: у мене є сайт. Чому я створив цей сайт? Є кілька причин. Одна з них полягає в тому, що я мав неймовірний привілей і щастя навчатися у Далай-лами та його вчителів – кількох великих майстрів з останнього покоління, які навчалися в Тибеті. Я прожив в Індії пліч-о-пліч з тибетцями двадцять дев'ять років, і все, що я вивчав, я записував, адже це справжня, автентична традиція. Я подорожував усім світом, спочатку як перекладач мого вчителя, а потім, після його смерті, бо мене запрошували викладати. Я переклав величезну кількість книг та інших матеріалів. Врешті-решт у мене було близько 30 000 сторінок неопублікованого матеріалу – це дуже багато. І я не хотів, щоб все це просто викинули на смітник, коли я помру. Я хотів поділитися автентичним вченням, яке отримав.

Я побачив, що на Заході рівень буддизму – те, як його практикують і викладають – був дуже розмитий, дуже вихолощений. Тож я міг би просто сісти й сказати: "Що ж, це часи занепаду. Я нічого не можу вдіяти. Вчення неминуче буде спотворене". Або я міг би впасти в іншу крайність: "Я стану рятівником буддизму". Обидва ці варіанти є крайнощами.

Натомість я подумав: "Що ж, у мене є матеріал, і я можу зібрати навколо себе групу людей, які допоможуть мені зробити цей сайт. Власне, для початку дехто запропонував зробити для мене сайт. І я намагався зробити все можливе, щоб цей матеріал був доступний. Якщо люди його прочитають – чудово. Якщо він буде корисним – чудово. Я сподіваюся, що зможу зробити свій маленький внесок, але я розумію, що це не врятує всесвіт".

З одного боку, я ставлюся до цього спокійно, а з іншого – постійно над цим працюю. Так я проводжу свій час, за винятком того, що іноді їжджу викладати. Я працюю над сайтом постійно, щодня. І мені це подобається – я отримую від цього задоволення. Я не сприймаю це як неприємну рутинну роботу. І поволі він розвивається. Цей сайт існує з листопада 2001 року, і зараз його читають в середньому 3 000 людей щодня. Ми очікуємо, що у 2011 році у нас буде близько мільйона відвідувачів. Так що це, безумовно, має певний вплив, але я не перебільшую його й не думаю, що мій сайт усе змінить, і тепер вже буддизм на Заході не буде вихолощений – звичайно ж, ні. Отже, ви радієте тому, що можете зробити, чого можете досягти, й не шкодуєте й не відчуваєте себе погано через те, чого не можете досягти.

На буддійському шляху є дуже важливе поняття – "виняткова рішучість". Рішучість означає, що я обов'язково це зроблю. Це пов'язано з досягненням просвітленого стану будди, щоби приносити якомога більше користі іншим. Це означає, що я готовий взяти на себе відповідальність. Навіть якщо ніхто інший цього не зробить, я це зроблю. Це не означає, що я єдиний, хто може це зробити, але мені байдуже, навіть якщо я не отримаю жодної допомоги. Мене ніщо не зупинить. Я це зроблю. Це означає прийняти всі пов'язані з цим виклики й бути реалістичним щодо цього – розуміти, що виникатимуть труднощі. Але, як я вже сказав, ти робиш те, що можеш. Ця наполегливість, до речі, називається "наполегливістю подібною до броні". Ніби ми вдягнули броню, і як би важко не було – байдуже. Нас це не зупинить.

Top