Перші три благородні істини
Будда вчив, що істинне страждання, з яким ми всі стикаємося, полягає в тому, що ми постійно переживаємо злети і падіння нещастя і незадовільного щастя, а також постійно маємо обмежені тіло і ум, через які ми все це переживаємо. Істинною причиною такого стану є наше неусвідомлення (невідання) про те, як існуємо ми і ці почуття. Ми уявляємо, що вони існують у неможливий спосіб — наприклад, як самодостатні суцільні сутності — і віримо, що цей оманливий спосіб, у який вони постають перед нами, відповідає тому, як вони існують насправді. Це хибне уявлення викликає турбуючі емоції, які, своєю чергою, викликають непереборні кармічні спонукання стверджувати або захищати те, що ми вважаємо своїм "я", яке насправді є лише ілюзією. В момент смерті, ця помилкова думка також запускає неконтрольовано повторюваний процес перенародження (сансару) з обмеженим тілом і обмеженим умом.
Однак Будда осягнув і вчив, що можна усунути ці істинні причини і, відтак, істинні страждання, щоб вони ніколи більше не виникали знову. Четверта благородна істина стосується істинної протиотрути, яка принесе таке істинне припинення.
Правильне розуміння — це істинний шлях до усунення невігластва назавжди
Зазвичай, коли ми відчуваємо нещастя, незадовільне щастя або нейтральне почуття, ми робимо з цих станів щось виняткове і незмінне, уявляючи, що воно буде тривати вічно. Але, звичайно, немає нічого особливого в будь-яких почуттях, які ми відчуваємо — всі вони мінливі і непостійні. Поки вони тривають, їхня інтенсивність постійно змінюється, і врешті-решт їм природно приходить кінець. Нас обманює голос у нашій голові, який виразно заявляє: "Я хочу ніколи не розлучатися з цим щастям — воно неймовірне. Я хочу позбутися цього нещастя — воно жахливе, просто нестерпне. Я хочу, щоб це нейтральне почуття ніколи не припинялося — це таке полегшення". Подібним чином ми фіксуємося на своєму "я" і перебільшуємо його, вважаючи його стійким явищем, і це спричиняє турбуючі емоції та компульсивну поведінку. Все це увічнює наше істинне страждання.
Запитайте себе, чому ви вважаєте, що існуєте як якась незмінна сутність, що зветься "я", яка є самодостатньою, незалежною від тіла і ума, що є автором голосу у вашій голові? Якщо ви скажете: "Тому що я так відчуваю, я так думаю", спитайте себе, чи є "тому що я так думаю" вагомою причиною для того, щоб у щось вірити? Коли ми віримо в якусь проєкцію фантазії, особливо про себе, засновану лише на "тому що я так думаю", чому ми відчуваємо невпевненість у цьому? Тому що наше хибне уявлення нічим не підкріплене: ані фактами, ані логікою.
Річ у тім, що немає нічого особливого в почутті щастя чи нещастя, або що ми можемо відчувати, коли бачимо, чуємо, нюхаємо, пробуємо на смак, фізично відчуваємо чи думаємо про щось. Немає нічого, за що можна вхопитися. Хапатися за них все одно, що хапатися за хмару — абсолютно марно. І немає нічого особливого в "мені" і в тому, що я відчуваю в будь-яку мить. Ми не існуємо як якась самодостатня суцільна сутність, що розмовляє у нас в голові і хоче, щоби все завжди було так, як їй заманеться. Ми існуємо, але не у той неможливий спосіб, який ми помилково уявляємо, і в який віримо просто тому, що "мені так здається" і "я так відчуваю".
Щоб позбутися цього хибного уявлення про своє "я" і хибної віри в нього, нам потрібна протидія, яка би повністю їх усунула. Якщо ми просто заспокоїмо свій ум і перестанемо так думати, це може тимчасово усунути нашу плутанину, але це не завадить їй виникнути знову. Отже, істинний шляховказівний стан ума, що веде до істинного припинення цієї істинної причини наших істинних проблем, повинен бути взаємовиключною протилежністю нашого неусвідомлення. Протилежністю неусвідомлення є усвідомлення. Отже, що нам потрібно усвідомити? Хибу уявлення, що ми існуємо як самодостатня сутність, можна усунути за допомогою неконцептуального пізнання того, що такої речі немає: тобто неконцептуального пізнання порожності нашого "я". Недостатньо зосередитися на порожнечі концептуально, за допомогою уявлення про неї, навіть якщо це уявлення точне. Усвідомлення засноване на аналізі та неконцептуальному переживанні того, що наша хибна віра не відповідає дійсності, усуває переконаність у тому, що вона відповідає дійсності просто тому, що "я так думаю", і усуває неусвідомлення того, що це неправда. Оскільки тенденції та звички неусвідомлення глибоко вкоренились в наш ум, їх викорінення відбувається поступово, крок за кроком.
Чотири аспекти істинного шляху
Будда пояснював, що істинний шлях можна зрозуміти через розпізнаюче усвідомлення (мудрість), в поєднанні з неконцептуальним пізнанням порожнечі. Цей ментальний фактор розрізняє, що є істинним, а що хибним.
- По-перше, це розпізнаюче усвідомлення — це шляховказівний стан ума, який поступово призводить до усунення і повного припинення різних рівнів неусвідомлення. Спочатку воно назавжди позбавляє нас від неусвідомленості та заплутаності, які ґрунтуються на вивченні та прийнятті іншої системи переконань і цінностей на кшталт тих, що вкорінені в нас завдяки нашим батькам та суспільству загалом, включно з впливом комерційної реклами та соціальних мереж.
В соціальних мережах ми бачимо фото людей, що мають бездоганний вигляд і чудово проводять час. Як це впливає на наше уявлення про те, як повинні виглядати ми самі і яким має бути наше життя? Ви відчуваєте себе краще чи гірше від цього? Усвідомлення того, що ці пости не відображають дійсність, — шлях до того, щоб назавжди позбавитись віри в це. Результат — повне позбавлення від нещастя і депресії, які можуть виникати через цю віру, коли ми порівнюємо себе з іншими людьми і прагнемо опинитися на їхньому місці.
Коли ми станемо ар'ями — істотами з високим осягненням — і краще познайомимось з розпізнаванням, це запустить покроковий процес, що назавжди позбавить нас мимовільного несвідомого невідання, яке виникає, наприклад, коли нам здається, ніби за практично безупинним голосом у нашій голові можна виявити суцільну сутність "я". Ми досягаємо звільнення, а зрештою — просвітлення. Розуміння того, що розпізнавання порожнечі назавжди позбавляє нас істинних причин наших істинних страждань, усуває хибне уявлення, що позбутися всього цього неможливо.
- По-друге, розпізнаюче усвідомлення того, що не існує такої речі, як самодостатня, суцільна сутність під назвою "я", є відповідним засобом для того, щоб назавжди знищити неусвідомлення і хибну віру в те, що така річ існує. Адже це взаємовиключна протилежність. Ви не можете вірити в те, що є така річ, і в те, що її немає одночасно, чи не так? Цей пункт усуває хибне уявлення про те, що таке розпізнаюче усвідомлення є невідповідним засобом для досягнення істинного припинення.
- По-третє, розпізнаюче усвідомлення порожнечі є засобом для поетапного досягнення станів ар'ї, звільненої істоти і просвітленого Будди. Це суперечить хибній думці, що методом досягнення цих станів є один з типів глибокого зосередження.
- Нарешті, це розпізнаюче усвідомлення є засобом для досягнення остаточного усунення турбуючих емоцій і навіть пов’язаних з ними схильностей і звичок, що перешкоджають нашому звільненню і просвітленню — назавжди. Це спростовує хибну думку про те, що вони є частиною природи нашого ума і повністю усунути їх неможливо.
Підсумок
Істинний шляховказівний стан ума – неконцептуальне пізнання порожнечі, що виникає завдяки розпізнаючому усвідомленню, є нищівним супротивником істинних причин наших істинних страждань. Коли ми удійснюємо цей істинний шляховказівний стан ума, це поетапно і назавжди позбавляє нас невідання й омани, що є істинними причинами, які увічнюють неконтрольоване повторення істинних страждань життя за життям. Хіба досягнення такого стану ума не є найціннішим, до чого ми можемо прагнути?