Слідування Дгармі і уникнення страждань

Страждання, яких ми зазнаємо, бувають двох типів: ті, які ми бачимо безпосередньо, і ті, які ми не здатні побачити без екстрасенсорних здібностей. До перших належать біль, пов'язаний з процесом народження, неприємні періодичні хвороби, страждання, пов'язані зі старінням і старістю, а також жах смерті.

Страждання, що виникають після смерті, неосяжні для звичайної людини. Ми можемо думати, що після смерті ми, ймовірно, перенародимося як людина. Однак це зовсім не обов'язково буде так. Немає жодних логічних підстав припускати, що так відбудеться. Так само, як і для віри в те, що після смерті ми взагалі не перенародимося.

Що стосується конкретного типу перенародження, яке ми приймемо, це питання дуже складне і наразі не входить в сферу нашого знання. Якщо ми створюємо позитивну карму в цьому житті, то природно, що в майбутньому ми приймемо щасливі форми перенародження. І навпаки, якщо ми створюємо переважно негативну карму, ми не матимемо щасливого перенародження, а зазнаємо великої скрути у нижчих станах буття. Це безсумнівно. Перенародження функціонує саме так. Якщо ми саджаємо зернятко пшениці, то виростає пшеничний колос. Якщо ми саджаємо зернятко рису, то виростає рисовий колос. Так само, створюючи негативну карму, ми засіваємо насіння перенародження в одному з трьох нижчих станів: пекельною істотою, голодним духом або твариною.

Існує чотири різні пекельні стани або царини (безрадісні царини): гаряче, холодне, суміжне і випадкове пекло. Для подальшого поділу виділяють вісім різних форм гарячого пекла. Перше з них відоме як Пекло Відродження. Це, умовно кажучи, пекло найменших страждань. Щоб зрозуміти ступінь страждань істот там, біль людини, яка потрапила у велику пожежу, незначною мірою відображає усі муки істот, які перебувають у першому гарячому пеклі. Кожне наступне пекло після Пекла Відродження приносить все більш інтенсивний ступінь страждань.

Хоча страждання пекельних створінь і голодних духів можуть бути невидимими для нас, страждання тварин ми можемо бачити своїми очима. Якщо нам цікаво, що сталося б, якби ми самі народилися як тварина, ми можемо просто подивитися на вуличних і в'ючних тварин навколо нас тут, в Індії, і подумати, що було б, якби ми опинилися в їхніх умовах. Дгарма – це те, що утримує нас і захищає від страждань цих нижчих перенароджень.

Все колесо перенароджень, все безконтрольно повторюване існування (сансара) має природу страждання. Дгарма ж захищає нас від усіх сансаричних страждань. Більше того, Дгарма Магаяни, вчення про Велику Колісницю, дає захист не лише нам, але й усім обмеженим (живим) істотам.

У буддизмі ми багато чуємо про Три Коштовності Прихистку – Будду, Дгарму та Санґху. Перша включає в себе всіх повністю просвітлених істот, які навчають Дгармі. Будда Шак'ямуні, який вперше повернув колесо Дгарми у Варанасі, навчаючи чотирьом благородним істинам, є найбільш значущим для нас. Остання з цих чотирьох істин – істинний шлях – це Дгарма, яку потрібно практикувати, щоб досягти звільнення. Це Об'єкт Прихистку безпечного шляху, який називається Самоцвіт Дгарми.

Практика Дгарми передбачає дві речі: розпізнавання кореня сансаричних страждань і його викорінення. Що є корнем повторюваного існування? Це чіпляння за істинно існуюче з власного боку "я" і абсолютне існування явищ. Ми повинні розвинути в собі відразу до цього чіпляння, яке спричиняє усі наші страждання. Ми повинні розвинути розуміння протиотрути від чіпляння за істинне існування. Цією протиотрутою є мудрість (розпізнаюче усвідомлення) безсамості або безособовості. Саме розуміння безсамості принесе нам звільнення від страждань.

Страждання, яких ми зазнаємо в сансарі, не виникають без причини. Їх спричиняють турбуючі емоції та установки (омани) і породжена ними карма. Корінь усіх турбуючих емоцій, установок і карми – це чіпляння за самість. Коли ми це розуміємо, ми прагнемо отримати протиотруту від цього чіпляння за самість. Чому ми ще не виробили протиотруту в нашому ментальному континуумі? Чому ми не розуміємо безсамості? Одна з причин полягає в тому, що ми недостатньо усвідомлюємо смерть і непостійність.

Єдиним можливим кінцевим результатом народження є смерть. Ми неминуче помремо. Немає жодної живої істоти, життя якої не закінчилося б смертю. Люди випробовують багато методів, щоб запобігти настанню смерті, але це неможливо. Жодні ліки не можуть вилікувати нас від смерті.

Просто думати: "Я помру", – не зовсім правильний спосіб споглядання смерті. Звичайно, всі помруть, але просто думати про цей факт не дуже допомагає . Це хибний метод. Так само недостатньо просто думати про те, що наш стан буде погіршуватися і занепадати, що наші тіла будуть розкладатися. Натомість ми повинні думати про те, як запобігти нашому занепаду.

Наша медитація на смерть буде ефективною, якщо ми подумаємо про страх, що виникає у момент смерті, і про те, як його усунути. Люди, які за життя накопичили багато негативної карми, дуже бояться смерті. Вони плачуть, сльози течуть по щоках, з рота капає слина, вони випорожняються на свій одяг, і вони повністю охоплені горем. Це явні ознаки страждань, які виникають у момент смерті через страх, викликаний негативними вчинками, зробленими за життя.

З іншого боку, якщо за життя ми утримуємося від негативних вчинків, то час смерті ми зустрінемо дуже легко. Це досвід радості, як у дитини, яка повертається додому до своїх батьків. Якщо ми очистилися, то можемо померти щасливо. Утримуючись від десяти негативних дій і розвиваючи їхні протилежності, десять доброчинних дій, наша смерть буде легкою і, як наслідок, нам не доведеться переживати перенародження в стані сповненому страждання. Ми можемо бути впевнені, що перенародимося в більш щасливих станах. Саджаючи насіння лікарських рослин, ми отримуємо дерева з цілющою силою, саджаючи насіння отруйних дерев, ми отримуємо лише згубні плоди. Якщо ми посіємо у своїй свідомості насіння доброчинних дій, то в наступних перенародженнях будемо відчувати щастя. Ми матимемо як ментальне, так і фізичне щастя. Це основне вчення Дгарми – уникати недобрих вчинків і культивувати доброчинні, – є не тільки в буддизмі, але і в багатьох інших релігіях, в тому числі і в християнстві.

Як споглядати смерть і непостійність? Як ми казали раніше, просто думати: "Я помру" – не надто корисно. Треба думати: "Якщо я вчинив будь-яку з десяти недобрих дій, то після смерті на мене чекає великий страх і страждання, і в результаті я перенароджуся в стані інтенсивного нещастя. З іншого боку, якщо за життя я створив позитивну силу (заслуги), то після смерті я не зазнаю страху і страждань і перенароджуся в більш щасливому стані". Це правильний спосіб споглядання смерті.

Ця медитація не повинна бути просто похмурим, песимістичним мисленням: "Я помру і нічого не можу з цим вдіяти". Радше ми повинні думати про те, що станеться, коли ми помремо. "Куди я вирушу після смерті? Які причини я створив? Чи можу я померти щасливим? Як? Чи можу я зробити свої майбутні перенародження щасливими? Як?"

Розмірковуючи про майбутні перенародження, ми повинні пам'ятати, що в сансарі немає жодного надійного місця. В якому б тілі ми не народилися, воно мусить зрештою померти. Ми читаємо історії про людей, які жили по сто чи навіть тисячу років. Проте, якими б фантастичними не були ці розповіді, немає жодного випадку, коли б людина кінець кінцем не померла. Будь-яке сансаричне тіло підвласне смерті.

Не існує також місця, де ми могли б сховатися, щоб уникнути смерті. Де б ми не були, коли прийде час, нам доведеться померти. І тоді не допоможуть ніякі ліки, мантри чи практики. Хірургічні операції можуть вилікувати певні види хвороб у нашому тілі, але таких, що можуть запобігти смерті, не існує.

Незалежно від того, яке перенародження ми отримаємо, воно закінчиться смертю. Це нескінченний процес. Споглядання довгострокових наслідків наших дій і того, що процес народження, життя, смерті та перенародження є безперервним, допоможуть нам створити чимало позитивної карми.

Хоча часом ми і плануємо практикувати Дгарму, зазвичай ми плануємо це на завтра або післязавтра. Однак ніхто з нас не може сказати, коли він помре. Якби ми мали гарантію, що нам точно залишилося жити сто років, у нас була би свобода для організації свого плану практики. Але в нас немає ані найменшої впевненості, коли ми помремо. Відкладати практику дуже нерозумно. Деякі люди вмирають в утробі матері ще до народження, інші помирають ще немовлятами, не навчившись ходити. Тож немає гарантій, що ми проживемо довге життя.

Наші тіла дуже крихкі. Якби вони були з каменю чи заліза, то, можливо, давали б певне відчуття стабільності. Але якщо ми дослідимо, то побачимо, що людське тіло дуже слабке. З ним дуже легко може статись щось погане. Воно подібне до витонченого наручного годинника, зробленого з незліченної кількості крихітних тендітних деталей. На нього не можна покластися. Існує багато обставин, які можуть спричинити нашу смерть: харчове отруєння, укус крихітної комахи чи навіть укол отруйної колючки. Такі незначні обставини можуть нас вбити. Їжа та рідина, які ми вживаємо, щоби продовжити своє життя, можуть стати причинами його закінчення. Немає жодної впевненості в тому, коли ми помремо, або які обставини стануть причиною нашої смерті.

Навіть якщо ми впевнені, що проживемо сто років, однак багато років вже минуло, а ми так нічого і не досягли. Ми наближаємося до смерті, як людина, що спить у вагоні потягу, поступово наближається до місця призначення, але не усвідомлює цього. Ми майже нічого не можемо зробити, щоб зупинити цей процес. Ми просто постійно наближаємося до смерті.

Скільки б грошей, коштовностей, будинків чи одягу ми не накопичили за життя, це не матиме жодного значення в момент нашої смерті. Коли ми помремо, нам доведеться піти з порожніми руками. Навіть найменшого матеріального об'єкта ми не можемо забрати з собою. Саме тіло ми також муситимемо залишити. Тіло і ум розділяються, а потік ума продовжується сам по собі. Ми не тільки не можемо забрати з собою речі, ми не можемо навіть забрати своє тіло.

Що супроводжує свідомість після смерті? Якщо ми мусимо покинути своє тіло, своїх друзів і все своє майно, чи є якийсь помічник або щось таке, що супроводжує нашу свідомість до майбутнього життя?

Є дещо, що слідує за свідомістю після смерті: кармічний спадок (насіння), який ми накопичили протягом цього життя. Якщо ми вчинили будь-яку з десяти негативних кармічних дій, негативний кармічний спадок або кармічний борг буде супроводжувати наш ментальний континуум під час майбутніх перенароджень. Такі руйнівні дії тіла як вбивство, крадіжка та сексуальні зловживання лишають негативний кармічний спадок в потоці ума. Коли ми брешемо, обмовляємо інших і сіємо розбрат, завдаємо шкоди словами або говоримо безглузді речі, негативні кармічні борги від цих негативних дій мови слідуватимуть за нами під час смерті. Якщо ми маємо багато пожадливих думок, часто бажаємо володіти чужим майном; якщо ми недоброзичливо ставимося до інших, бажаєм їм зла або щоб з ними сталося щось недобре; або якщо ми маємо хибні думки, як-от: "не існує минулих чи майбутніх життів", "не існує такого явища, як причина і наслідок", "не існує такого явища, як безпечний напрямок Прихистку", – ці руйнівні дії ума породжують негативний кармічний спадок, що слідує за нашим умом і спрямовує його в майбутні перенародження.

Справедливо і зворотне: якщо ми здійснюємо позитивні дії і відвертаємося від заподіяння лиха, кармічний спадок такої позитивної енергії буде слідувати за нашим ментальним потоком і створюватиме кращі обставини в майбутніх життях.

Коли ми по-справжньому замислимося над ситуацією, в якій опинилися, ми вирішимо всіляко намагатися зароджувати позитивну карму і ліквідувати негативну. Ми повинні намагатися якомога старанніше  очистити себе від зла, не залишаючи навіть найменшого кармічного боргу, який потрібно буде сплатити в наступних життях.

Треба мати на увазі, які реакції (наслідки) можуть виникати в рамках закону причини і наслідку. Існує історія про людину, яка мала дуже багато хороших якостей, але була різкою у своїх висловлюваннях. Вона образила когось такими словами: "Ти розмовляєш, як собака". В результаті ця людина сама п'ятсот разів перенародилася собакою. Здавалося б, незначна дія може мати дуже значний результат.

Так само дуже незначна позитивна дія може мати значний результат. Існує розповідь про маленьку дитину, яка зробила скромну офіру Будді і в результаті перенародилася великим царем Ашокою, який побудував тисячі буддійських пам'ятників і здійснив незліченну кількість шляхетних діянь.

Споглядання різних видів деструктивних дій, які ми вчинили, і їхніх результатів – дуже ефективний спосіб забезпечити собі добробут і щастя. Якщо ми думаємо про страждання, які нам самим доведеться пережити в результаті наших недобрих вчинків, і так зароджуємо дуже сильне бажання уникнути цього типу нещастя, ми розвиваємо в собі те, що називається "зреченням".

Ознайомлення з цим типом мислення саме по собі є формою медитації. Спочатку нам потрібно розвинути усвідомлення власних страждань, а потім поширити це усвідомлення на всіх живих істот. Подумайте, як усі істоти не бажають страждати, але постійно переживають скруту і страждання. Таке мислення спонукає нас до співчуття. Якщо ми не розвинемо в собі прагнення звільнитися від власних страждань, то як ми можемо розвинути в собі прагнення, щоб інші істоти були вільні від страждань? Ми можемо покласти край власним стражданням, але це не найвище благо. Ми повинні поширити це бажання на всіх живих істот, які також прагнуть щастя. Ми можемо тренувати свій ум і розвивати прагнення, щоб усі цілковито звільнилися від страждань. Це набагато більш широкий і корисний спосіб мислення.

Чому ми повинні турбуватися про інших живих істот? Тому що ми так багато отримуємо від них. Наприклад, молоко, яке ми п'ємо, походить від доброти корів і буйволиць, теплий одяг, який захищає нас від холоду і вітру, походить з вовни овець і кіз, і так далі. Це лише кілька прикладів того, чому ми повинні намагатися знайти метод, який може позбавити їх страждань.

Незалежно від того, якою практикою ми займаємося, читанням мантр чи медитацією, – ми повинні завжди притримуватися думки: "Нехай це принесе користь усім обмеженим істотам". Це, природно принесе користь і нам. Уважність до наших звичайний життєвих ситуацій може дати нам розуміння цього. Наприклад, дуже егоїстична людина, що завжди працює тільки заради власної вигоди, не надто подобається іншим. З іншого боку, добра людина, що завжди думає, як допомогти іншим, зазвичай подобається всім.

Думка, яку потрібно плекати в нашому ментальному континуумі, така: "Нехай всі будуть щасливі і нехай ніхто не страждає". Ми повинні намагатися зробити це невідʼємною частиною власного мислення, згадуючи про це знову і знову. Це може бути надзвичайно корисно. Істоти, які в минулому розвинули такий тип мислення, тепер є великими буддами, бодгісатвами чи святими; всі справді великі жінки і чоловіки світу мислили саме так. Було б чудово, якби ми самі спробували породити таке мислення!

Чи радять нам не захищатися, коли хтось намагається завдати нам шкоди?

Це питання відкриває дуже обширну тему. Якщо хтось б'є вас по голові кийком чи палицею, найкращою відповіддю буде медитація на те, що це відбуваєтьсяце через ваші власні минулі негативні дії. Подумайте, як ця людина дозволяє цій кармічній спадщині дозріти зараз, а не колись у майбутньому. Ви повинні відчувати вдячність за те, що вона усунула цей негативний кармічний борг з вашого потоку ума.

А якщо хтось нападе на мою дружину чи дитину, які перебувають під моїм захистом? Чи повинен я їх захищати? Чи буде це негативною дією?

Оскільки це ваш обов'язок і відповідальність – захищати дружину і дитину, ви повинні намагатися робити це якомога вправніше. Ви повинні вчиняти мудро. Найкраще захистити їх, не завдаючи шкоди нападнику. Іншими словами, вам потрібно знайти такий спосіб захисту, при якому ви не завдасте йому ніякої шкоди.

Він може нашкодити моїм дітям, але я не можу нашкодити йому? Хіба це не наш обов'язок – захищати своїх дітей від варварських і жорстоких дій? Невже ми просто віддамо своє життя?

Для того, щоб вміло впоратися з цією ситуацією, потрібна неабияка мужність. Існує розповідь про попереднє життя Будди, в якому він був мореплавцем, що вийшов у море з групою з п'ятисот чоловік на пошуки скарбу. Серед них був один чоловік, який мав дуже пожадливі думки і, щоб вкрасти всі коштовності для себе, задумав убити п'ятсот чоловік. Бодгісаттва (Будда Шак'ямуні в минулому житті) знав про це і подумав, що не можна дозволити цьому відбутися, адже одна людина може вбити п'ятсот. Тому він вирішив врятувати п'ятсот людей, вбивши цю людину, добровільно взявши на себе всю відповідальність за вбивство. Якщо ви готові прийняти необхідність відродитися в пеклі, щоб врятувати інших, це думки неабиякої сміливості. Тоді ви можете здійснювати такі вчинки, як це робив сам Будда.

За таких обставин вбивство все ще вважається негативною дією?

Наґарджуна писав у своєму "Листі до друга", що якщо людина здійснює недобрі вчинки в ім'я захисту своїх батьків, дітей, Дгарми чи Трьох Дорогоцінностей, то їй доведеться пережити наслідки. Різниця полягає в тому, чи усвідомлюєте ви ці наслідки і чи готові взяти їх на себе, щоб самовіддано захистити свою дружину і дитину. Якщо ви завдасте шкоди ворогові, то переживете страждання і перенародження. Однак ви повинні бути готові прийняти це з думкою: "Я візьму ці страждання на себе, і тоді моя дружина і дитина не будуть страждати".

Тоді, згідно з буддійським вченням, це все одно буде негативним вчинком?

Захистити свою дружину і дитину – це позитивний конструктивний акт, але завдати шкоди ворогові – негативний і деструктивний. Треба бути готовим прийняти наслідки і того, і іншого.

Ви сказали, що якщо людина створює негативну карму, вона буде страждати в майбутньому, але якщо вона робить добро, вона буде щасливою. Чи можуть ці добрі вчинки привести до повного спасіння, в сенсі відсутності необхідності перенародження?

Якщо ви хочете досягти спасіння, ви повинні повністю і точно слідувати вченню. Наприклад, якщо ви йдете християнським шляхом, ви повинні досконало слідувати вченню Христа. Тоді християнське спасіння можливе. Ісус сам по собі не може врятувати нас від наших гріхів, ми самі повинні щось робити. Інакше навіщо б Ісус казав не грішити? Якщо ми самі будемо правильно слідувати тому, чого навчав Ісус, я думаю, що християнське спасіння можливе. Якщо ми будемо правильно слідувати вченню Будди, то можливе буддійське "спасіння" – звільнення.