Сансара приносить страждання – Дгарма приносить щастя

Щастя може бути як фізичним, так і ментальним. Також і страждання існує два види: фізичне і ментальне. Багато хто з нас, хоч і бажає досягти щастя, а не знає, як його досягти. Засоби, якими ми користуємося, лише приводять нас до страждань.

Деякі люди грабують і вбивають, щоб заробити на життя. Вони думають, що це принесе їм щастя. Проте це не так. Інші намагаються досягти щастя через торгівлю, фермерство і так далі – через дії в рамках закону. Багато людей стають дуже багатими і відомими завдяки такій діяльності. Цей тип щастя не може тривати вічно, адже це не остаточне щастя. Скільки б щастя чи матеріальних благ ми не мали, ми ніколи не будемо задоволені тим, що маємо, нам ніколи не буде достатньо. Навіть якби ми володіли цілою країною, ми б хотіли більшого.

Наші зусилля для досягнення щастя є нескінченними. Ми прагнемо кращого, більшого, хочемо найшвидші автівки тощо – та подібна гонитва не має кінця-краю. Саме тому кажуть, що сансарічне існування не має кінця, воно просто рухається по колу. Ми всі можемо це зрозуміти: мирські прагнення ніколи не закінчуються.

Квітка гарна, коли молода та свіжа, коли стара – в'яне. Чого б ми не досягли в цьому житті, воно все одно закінчиться. Воно закінчується з плином часу, аж до кінця нашого життя, коли ми переживаємо найбільше страждань. Візьмемо, до прикладу, автомобілі. Ви проїжджаєте повз звалища, куди викидають старі автівки. Це остаточний кінець, стан, коли все перетворилося на брухт. Навіть коли автомобіль справний, ми турбуємося про нього. Ми хвилюємося, що зламаються деталі, що треба буде платити податки, страховку тощо. Цей приклад можна поширити на всі наші матеріальні цінності. Чим більше ми маємо, тим більше ми про все це турбуємося.

Дгарма вчить нас методам досягнення ментального щастя. Щоб досягти певного рівня ментального щастя, нам не треба виконувати фізичну роботу: ми маємо працювати з нашим умом. Однак, ум – це довгий безперервний потік, що плине навіть з минулих життів і у майбутні. У кожному житті у нас є тіло, і ми намагаємося здобути щастя для цього тіла, але після смерті ум продовжує існувати. Отже, щастя, якого ми повинні прагнути, – це не тільки всеохопне і стабільне щастя, але й безперервне, таке, що триватиме протягом усіх наших майбутніх життів.

Неважливо, якою діяльністю ми займаємося, конструктивною чи ні, – це не Дгарма. Проте позитивні дії, які ми робимо заради наших майбутніх життів, – це Дгарма.

Щастя чи нещастя виникають в наслідок наших дій. Щодо цих кармічних дій, то негативні дії приносять негативні результати, а позитивні дії приносять позитивні результати. Все, що нам добре вдається робити в цьому житті, до прикладу, вирощувати  щось на полях і так далі, є результатом наших позитивних дій в попередніх життях. Якщо ми сильно хворіємо, або якщо ми геть нещасні, або маємо коротке життя, це результат наших минулих негативних дій.

Наприклад, є два купці, один успішний, а інший ні. Така різниця пов'язана з попередньою кармою. Або, скажімо, є два бізнесмени: один працює дуже багато, але не має успіху, іншому ж не треба багато працювати, проте його бізнес дуже успішний. Інший приклад: якщо ви вбиваєте живих істот, ви матимете коротке життя і будете хворіти. Про все це ви можете спитати свого Ґеше-ла.

Якщо ви утримуєтесь від цих негативних дій, ви не народитесь у нижчому світі, але здобудете народження людиною або у світі богів. Але навіть якщо народився людиною або богом, це не принесе остаточного щастя – ці стани мають природу страждання. Чому це так? Якщо ви досягаєте високого становища, ви падаєте до низького; якщо ви перебуваєте в низькому становищі, ви піднімаєтеся до вищого. Через це виникає велика кількість страждань. Наприклад, якщо ви голодні, ви їсте, але якщо ви їсте занадто багато, то ви хворієте. Якщо вам холодно, ви вмикаєте обігрівач і перегріваєтесь і потім мусите охолодитись. Страждання існує в усіх цих формах.

Сансара (безконтрольно повторюване існування) складається з цих видів страждань. Це результат карми і різних турбуючих емоцій та установок. Нам потрібно розвивати мудрість (розпізнаюче усвідомлення) порожнечі або безсамісності.

Приклад тих, хто поклав край сансарі, – шістнадцять архатів та інші ар'ї. Хоча ми можемо покласти край власному сансаричному існуванню, цього недостатньо: бо як можна забути, наскільки добрими були до нас усі обмежені істоти (живі істоти). Ми можемо споживати молочні продукти завдяки доброті тварин. Якщо ми їмо м'ясо, то отримуємо його через вбивство ще молодих і здорових тварин. Взимку ми можемо носити шуби та светри, які виробляються з хутра та вовни тварин. Все це ми маємо завдяки їхній великій доброті. Тож ми повинні відплатити за доброту всіх живих істот, досягнувши стану будди – тоді ми зможемо задовольними  всі прагнення обмежених істот.

Шраваки й архати не можуть задовольними  всі прагнення обмежених істот. Єдиний, хто може це зробити – це будда. Тож саме до цього ми маємо спрямуватися, щоб по-справжньому допомогти всім. Ми маємо й самі стати буддами.

Як нам це зробити? Через слідування Дгармі. В Індії були високодосконалі магасіддги, ми знаємо історії життя вісімдесяти з них, але насправді їх незліченна кількість. Магасіддги досягають просвітлення ще за життя. Прикладом майстрів Тибета є Міларепа та багато інших великих майстрів шкіл Каґ'ю, Нїнґма, Сак'я та Ґелуґ.

Коли ми досягаємо стану будди, наші зусилля в практиці Дгарми закінчуються. Робота, яку ми виконуємо в Дгармі, дуже важка на початку, але згодом вона стає все легшою, а ми стаємо все щасливішими в міру того, як просуваємося на шляху. Ми закінчуємо свою роботу в Дгармі в стані повного щастя. Мирська ж діяльність приносить нам лише більше страждань.

Наприклад, коли люди помирають, їхнє життя, що досягає своєї кульмінації, кінцевої точки у смерті, спричиняє лише нещастя і страждання, не тільки їм самим, але й їхнім близьким, наприклад, на похоронах. Нам потрібно замислитися над цим і докласти зусиль на шляху Дгарми. Кульмінація або кінцева точка цього шляху – досягнення просвітлення – приносить виключно щастя, й не тільки нам самим, але й усім іншим.

Нам потрібно утримуватися від здійснення десяти згубних дій. Якщо ми робимо доброчинні дії, ми відчуваємо щастя, а якщо згубні – нещастя. Нам потрібно досліджувати результати наших вчинків і досліджувати наш власний ум, де криються причини цих вчинків. Коли ми досліджуємо, то бачимо, що маємо три отруйні емоції та установки: жадання, ворожість і упереджене невідання (наївність).

З них походять 84 000 видів турбуючих емоцій та установок. Ці 84 000 оман – наші головні вороги. А отже, ми шукаємо ворогів у собі, а не назовні. З цих 84 000 головними є ці три отрути, а найгіршою з них – упереджене невідання або наївність в нашому власному потоці свідомості.

Коротко кажучи, нам потрібно зазирнути вглиб себе і спробувати покінчити з цими внутрішніми ворогами. Ось чому послідовників Дгарми Будди називають "інсайдерами" – внутрішними (nang-pa), тому що вони завжди дивляться всередину себе. Якщо ми покладемо край цим тривожним емоціям і установкам у нашому ментальному континуумі, то покладемо край і всім нашим стражданням. Людина, яка працює над цим, вважається послідовником Дгарми.

Той, хто працює над усуненням виключно власних турбуючих емоцій і установок, практикує дгармічну діяльність колісниці Гінаяни. Якщо ж ми працюємо над усуненням своїх оман не лише для того, щоби позбутися власних страждань, але вважаємо інших людей важливішими і прагнемо подолати свої омани, щоби допомогти їм також позбутися турбуючих емоцій і згубних станів ума, то ми є практикуючими Магаяни. Завдяки народженню в цьому тілі ми повинні намагатися стати магаяністами, і в результаті ми зможемо досягти просвітленого стану будди.

Головне – завжди намагатися приносити користь усім і ніколи нікому не завдавати шкоди. Якщо ми читаємо "Ом Мані Падме Хум", потрібно думати: "Нехай позитивна сила від моєї практики принесе користь усім обмеженим істотам".

Тіла, які ми маємо як робочу основу, важко отримати: шанси народитися людиною вкрай малі. Подивіться хоча б на земну кулю: більшу її частину займає океан. Тож подумайте, скільки риби живе в усіх океанах нашої планети. Найчисленніша форма життя – це тварини та комахи. Якщо ми подумаємо про всю планету й кількість тварин і комах на ній, то побачимо, наскільки рідкісною є можливість народитися людиною.