Результат будь-якої дії залежить від мотивації. Залежно від того, на якій емоції основана будь-яка дія, турбуючій чи позитивній, вона призводить до різних результатів. Навіть коли одна й та сама загальна емоція, наприклад, співчуття, мотивує дію, ментальна та емоційна підтримка цієї емоції також впливають на результат.
Три типи співчуття
Розгляньмо, наприклад, співчуття. Існує три типи співчуття:
- Перший тип – це співчуття, спрямоване до родичів і близьких. Але через те, що воно основане на прив'язаності, воно є обмеженим. Навіть за незначних обставин воно може швидко змінитися на гнів чи навіть на ненависть.
- Другий тип співчуття спрямований на істот, що страждають, і ґрунтується на жалості до них. Із таким співчуттям ми дивимося на істот зверхньо і відчуваємо себе кращими за них. Ці перші два типи співчуття виникають через турбуючі емоції і відтак призводять до неприємностей.
- Третій тип співчуття – неупереджене. Воно ґрунтується на розумінні та повазі. З ним ми усвідомлюємо, що інші такі ж самі, як і ми: вони мають право бути щасливими й вільними від страждань так само, як і ми. Завдяки цьому розумінню ми відчуваємо до них любов, співчуття і турботу. Співчуття такого типу є стабільним та стійким. Воно розвивається завдяки тренуванню, освіченості та розумінню. Чим більш непохитним є співчуття, тим більше користі воно приносить.
Ці три типи співчуття поділяються на дві загальні категорії. Перші два типи – це емоції, які виникають мимоволі на основі невротичності. Третій тип – це емоція, яка виникає на основі розуміння.
Інстинктивна близькість і прихильність матері до новонародженого
Неупереджене співчуття, яке ґрунтується на розумінні, природно є більш стійким. При народженні люди, ссавці та птахи (я не впевнений щодо морських черепах і метеликів), ми всі автоматично відчуваємо неупереджену любов до нашої матері, хоча ми ще зовсім її не знаємо. Ми всі відчуваємо природний потяг, близькість і любов до неї. Мати також автоматично відчуває природну близькість і любов до своєї новонародженої дитини. Через це вона піклується, годує і виховує немовля. Ця любляча турбота є основою для здорового розвитку дитини.
Відтак ми розуміємо, що біологічно зумовлена близькість і любов є насіннями співчуття. Це найбільший дар, який ми можемо коли-небудь отримати, і він даровний нам нашими матерями. Коли ми зрощуємо ці зерна за допомогою розуму й освіти, вони виростають у справжнє співчуття – неупереджене і спрямоване однаково до всіх, основане на розумінні рівності всіх нас.
Світська етика, основана на співчутті
Для дитини любов не ґрунтується на релігії, законах чи примусі. Вона виникає природно. Отже, хоча співчуття, якого навчають релігії, – це корисно, однак справжнє насіння, справжня основа співчуття є біологічною. Це фундамент того, що я називаю "світською етикою". Релігія має лише зміцнювати це насіння.
Дехто вважає, що моральна етика має ґрунтуватися виключно на релігійній вірі. Інші вважають, що почуття етики можна розвинути за допомогою тренування. Дехто вважає, що "світськість" означає відмову від релігії. Інші вважають, що "світськість" означає повагу до всіх релігій: без упереджень, включно з повагою до невіруючих, як це записано в конституції Індії. Цей останній тип етики і особливо співчуття, на якому вона основана, мають коріння в інстинктах. Вони виникають автоматично через необхідність виживання, як і у випадку з матір'ю та новонародженою дитиною. Завдяки цій біологічній основі вони є більш стійкими.
Коли ми більш співчутливі, наш ум і серце стають більш відкритими, і нам набагато легше спілкуватися.
Коли діти граються, вони не думають про релігію, расу, політику чи сімейне походження. Діти цінують посмішку своїх товаришів по грі хай хто вони є, і у відповідь проявляють прихильність і доброзичливість. Їхні уми й серця відкриті. Дорослі, навпаки, зазвичай надають значення расовим, політичним відмінностям тощо. Через це їхні уми й серця стають більш закритими.
Зверніть увагу на відмінності між цими двома випадками. Коли ми більш співчутливі, наш ум і серце більш відкриті, і нам набагато легше спілкуватися. Коли ми егоцентричні, наш ум і серце закриті, і нам важко спілкуватися з іншими. Гнів послаблює імунну систему, тоді як співчуття і щиросердя покращують нашу імунну систему. Від гніву і страху ми не можемо спати, а якщо засинаємо, то бачимо нічні жахи. Якщо наш ум спокійний, ми спимо добре. Нам не потрібне снодійне, бо наша енергія збалансована. Коли ми напружені, наша енергія розбурхана, і ми відчуваємо себе знервованими.
Співчуття призводить до спокійного, відкритого стану ума
Щоби бачити й розуміти речі ясно, нам потрібен спокійний ум. Якщо ми збуджені, ми не можемо бачити реальність. Тому більшість негараздів, навіть на глобальному рівні, створені саме людьми. Негаразди виникають через те, що ми погано справляємося з різними ситуаціями, бо не бачимо реальності. Наші дії ґрунтуються на страху, гніві, напруженості. Ми відчуваємо занадто багато стресу. Ми не об'єктивні, бо наш ум затьмарений. Ці негативні емоції призводять до обмеженого мислення, а воно призводить до неприємностей, які ніколи не приносять задовільних результатів.
Натомість співчуття призводить до відкритого, спокійного стану ума. Завдяки ньому ми бачимо реальність, а також методи, завдяки яким можна покласти край тому, чого ніхто не хоче, і досягти того, чого хочуть усі. Це важливий момент – співчуття, основане на розумінні, є більш благодійним. Саме тому роль матері й інстинктивна турбота і любов між матір'ю і дитиною відіграють життєво важливу роль у розвитку людських цінностей, основаних на біологічному факторі й розумінні.