Проведення ретритів з тантричної медитації на "неповний день"
Повноцінні тривалі тантричні медитативні ретрити приносять користь, але більшість людей не можуть дозволити собі таку розкіш. Деякі люди вважають, що проводити ретрит має сенс тільки якщо у нас є три місяці або більше вільного часу, Рінпоче ж вважав таке мислення обмеженим. Ретрит – це не період, коли ми відгороджуємося від інших, а період інтенсивної практики, спрямованої на те, щоб зробити наш ум гнучким. Виконувати по одній сесії вранці та ввечері, а решту дня вести звичайний спосіб життя, цілком прийнятно. Сам Рінпоче проводив багато своїх ретритів саме так, і ніхто ніколи не знав, що він був в ретриті протягом певного часу.
Єдине обмеження в цьому методі практики – спати в одному ліжку і медитувати на одному і тому ж сидінні в одному і тому ж місці протягом усього ретриту. В іншому випадку порушується динаміка накопичення духовної енергії. Крім того, кожна сесія повинна включати в себе хоча б мінімальну кількість мантр, поклонів або якусь іншу повторювану практику, не меншу за кількість повторень під час першої сесії ретриту. Тому Рінпоче радив робити лише три повторення обраної практики під час першої сесії. Таким чином, навіть важка хвороба не змусить порушити безперервність ретриту і починати все з самого початку.
Коли необхідність переважає над ретритними обмеженнями
Однак, як і у всіх формах буддійської дисципліни, "необхідність іноді перемагає заборону", але тільки в дуже особливих випадках. Одного разу в Дгарамсалі, під час медитаційного ретриту, я отримав прохання перекласти настанови та вчення Його Святості Далай-лами в Маналі, іншому гімалайському місті Індії. Я порадився з Рінпоче, який сказав мені їхати без жодних вагань чи сумнівів. Допомога Його Святості принесе більше користі, ніж будь-що інше, що я міг би зробити. Я не порушував динаміку своєї практики, якщо щодня виконував хоча б один сеанс медитації, повторюючи мінімальну кількість мантр, яку я встановив. Я дотримувався цієї процедури і після десяти днів, проведених з Його Святістю, повернувся до Дгарамсали і завершив свій ретрит.
Правильно дотримуватися ритуальних практик
Рінпоче завжди підкреслював, що ритуальні практики важливі, і ставитись до них треба серйозно. Їх потрібно виконувати правильно. Наприклад, тантричні ретрити вимагають повторення певних мантр певну кількість разів, а потім проведення "вогняної пуджі". Вогняна пуджа – це складний ритуал підношення спеціальних речовин через їхнє спалювання. Мета ритуалу – виправити будь-які недоліки в практиці та очиститися від помилок, яких ми припустилися.
Певні ретрити є особливо складними. Наприклад, один з них, який я проводив, вимагає повторення мантри мільйон разів і, під час складної вогняної пуджі, офірування десяти тисяч пар очерету з довгої трави, і повторення мантри з кожною парою. Всі десять тисяч треба кинути у вогонь за один присід, без перерви. Коли я виконував свою вогняну пуджу наприкінці цього ретриту, мені не вистачило очерету до необхідної кількості. Закінчивши решту ритуалу, я доповів Рінпоче. Він наказав мені повторити всю вогняну пуджу цілком через кілька днів. Цього разу я вже подбав про те, щоб приготувати десять тисяч пар очерету!
Оскільки експерти з ритуалів не завжди є поруч, Рінпоче наголошував на необхідності покладатися на власні сили. Тому він навчав своїх просунутих західних учнів, як виконувати вогняні пуджі самостійно. Це включало в себе підготовку багаття і те, як за допомогою кольорових порошків намалювати на його дні необхідний малюнок мандали. Навіть якщо західним людям потрібно, щоб хтось інший читав ритуал, якщо він ще не доступний їхньою мовою, Рінпоче пояснював, що вони повинні самі підносити різні речовини у вогонь. Це стосується також і групових ретритів.
Однак правильне дотримання ритуалів не суперечить практичному підходу. Наприклад, тантричні ретрити починаються з того, що на домашньому вівтарі влаштовують спеціальні офіри, які потім кожного наступного дня повторюють для того, щоб відвернути перешкоди. Перешкоди візуалізуються у вигляді духів, що заважають, і кожного дня їх запрошують прийняти підношення. Рінпоче радив, що коробки або банки з печивом є цілком прийнятною заміною традиційним багато прикрашеним торма, які використовуються для цієї мети.
Уникати спроб виконувати просунуті практики за відсутності необхідної підготовки
Рінпоче не схвалював людей, які намагаються виконувати просунуті практики, не маючи для цього достатньої кваліфікації. Деякі люди, наприклад, намагаються виконувати практики стадії завершення, хоча не бажають або навіть не зацікавлені у виконанні довгої садгани, а досягати в ній рівня майстерності й поготів. Найвищий клас тантри, ануттарайога тантра, включає в себе спочатку стадію зародження, а потім практики стадії звершення. Перша стадія тренує силу уяви та концентрацію через практику садгани. На останній стадії розвинена сила ума використовується для роботи з тонкою енергетичною системою тіла, щоб досягти справжньої трансформації. Без навичок, отриманих через практику садгани, робота з чакрами, каналами та енергетичними вітрами цієї тонкої системи – просто фарс.
Просунуті практики тантри, попереджав Рінпоче, можуть бути дуже шкідливими, якщо їх неправильно виконує некваліфікована людина. Наприклад, перенесення свідомості (пхова), (де ми уявляємо, як наша свідомість вилітає через маківку голови в момент смерті), може вкоротити наше життя. Приймання пігулок-есенцій (чулен), під час якого людина тижнями поститься і живе на освячених пігулках, особливо якщо це робиться в групі, може спричинити голод у регіоні. Крім того, людина, яка практикує такий спосіб, може серйозно захворіти від нестачі їжі та води і навіть померти.
Тантричні ретрити – це дуже просунута практика, і Рінпоче застерігав від передчасного долучання до них. Іноді, наприклад, люди беруться за ретрит, щоби прочитати сто тисяч мантр, але заздалегідь не знайомі з цією практикою. Вони уявляють, що набудуть досвіду в процесі ретриту. Хоча інтенсивно вивчати і звикати до певної практики корисно, але це не та робота, яку потрібно робити під час формального тантричного ретриту. Той, хто не вміє плавати, не починає тренування з плавання в басейні по дванадцять годин на день. Така нерозважливість призведе лише до судом і виснаження. Інтенсивні тренування призначені лише для досвідчених плавців, які прагнуть стати найкращими спортсменами. Те ж саме стосується і ретритів _з тантричної медитації.
Уникати зарозумілості щодо нашої практики
Крім того, тантрична практика повинна залишатися особистою. Інакше може виникнути багато перешкод. Рінпоче бачив, що багато західних людей не тільки не тримають свої практики і досягнення при собі, але й вихваляються ними. Він говорив, що абсурдно хвалитися тим, що ти великий практик йоги певної буддової форми, коли все, що ти робиш або зробив, – це короткий ретрит з повторення відповідної мантри пару сотень тисяч разів. А бути таким пафосним і зарозумілим, навіть не практикуючи щодня довгу садгану цієї форми, ще більш жалюгідно. Рінпоче завжди пояснював, що довгі садгани призначені для початківців. Ці садгани часто містять більше сотні сторінок і схожі на сценарії довгих опер для візуалізацій. Короткі стислі садгани ж призначені для просунутих практикуючих, які настільки добре знайомі з усією практикою, що можуть відтворити всі візуалізації та дії, промовляючи лише кілька слів.
Цінувати тантричний методу цілеспрямованого занурення в невідання
Рінпоче вчив, що західним людям також потрібно приборкати свою схильність бажати, щоб усі вчення та настанови були чітко викладені з самого початку, особливо це стосується тантри. Великі індійські та тибетські майстри чудово вміли писати чіткі тексти. Тим не менш, вони навмисно писали в розпливчастому стилі. Якщо зробити тантричний матеріал занадто зрозумілим і доступним, це може легко призвести до спотворення і виродження практики. Наприклад, люди можуть сприймати вчення як належне і не докладати до нього серйозних зусиль.
Важлива частина буддійської педагогічної техніки полягає в тому, щоб змусити інших ставити під сумнів сенс. Якщо учні справді зацікавлені, вони шукатимуть подальших роз'яснень. Це автоматично відсіює "духовних туристів", які не бажають докладати зусиль, необхідних для досягнення просвітлення. Якщо ж метою роз'яснення тантр є розвіяти викривлені, негативні уявлення людей про них, Його Святість Далай-лама схвалював публікацію чітких пояснень. Однак вони мають стосуватися лише теорії, а не конкретних практик окремих постатей будд. Детальний посібник "як це робиться" може заохотити людей намагатися виконувати складні практики без нагляду вчителя, що може бути дуже небезпечно.
Не ставитись до захисників Дгарми легковажно
Найнебезпечніше, застерігав Рінпоче, легковажно ставитися до захисників Дгарми. Захисники Дгарми – це потужні сили, часто духи, яких приборкали великі майстри. Вони змусили цих зазвичай жорстоких істот присягнутися захищати вчення Будди (Дгарму) і його щирих практиків від лиха та перешкод. Тільки великі йогіни можуть тримати їх під контролем.
Рінпоче часто розповідав історію про одного захисника, який дав обітницю захищати практику монастиря, присвячену дебатам. Він повинен був створювати перешкоди, такі як хвороби та нещасні випадки, для будь-кого, хто намагається практикувати тантру на території монастиря в той час, коли він мав би брати участь в дебатах. Тільки монахи, які закінчили навчання з діалектики, а потім продовжили навчання в одному з двох тантричних коледжів, могли практикувати тантру – але навіть тоді, не в стінах монастиря.
Один ґеше, ще бувши учнем, влаштовував на території монастиря офіру ялівцевого диму, що асоціюється з тантрою. Його постійно переслідували перешкоди. Тоді він вступив до одного з тантричних коледжів і, закінчивши його, відновив цю практику підношення, але вже за межами монастиря, на схилі гори неподалік. Кілька років по тому, після того, як ґеше отримав пряме, неконцептуальне переживання порожнечі, захисник з'явився йому у видінні. Лютий на вигляд дух вибачився і сказав: "Мені прикро, що мені довелося завдати тобі шкоди раніше, але це була частина моєї обітниці засновнику твого монастиря. Тепер, коли ти досяг прямого сприйняття порожнечі, навіть якби я захотів, я не зміг би заподіяти тобі ніякої шкоди".
Рінпоче підкреслив важливість цього прикладу. Загравання з силами, які ми не в змозі контролювати, може призвести до великої біди. Він часто цитував Його Святість, який сказав завжди пам'ятати, що захисники Дгарми – це слуги будд. Тільки ті, хто має повне осягнення на стадії зародження ануттарайога тантри і має необхідну силу, може, трансформуючись в образ будди, вказувати захисникам. Передчасне ж звернення до таких сил буде подібне до того, як маленька дитина кличе величезного лева, щоб той захистив її. Лев може просто зжерти дитину. Його Святість радив, що карма, створена нашими вчинками, є нашим найкращим захисником. Крім того, необхідно пам'ятати про прихисток у Потрійній Дорогоцінності – буддах, Дгармі та високореалізованій духовній спільноті.