Досконалість терпіння: кшантіпараміта

Перший вид терпіння полягає в тому, щоб не гніватися і не засмучуватися через тих, хто завдає шкоди. Йдеться не лише про людей, які роблять погані речі, але й про тих, хто нам неприємний, погано до нас ставиться і завдає нам як фізичної, так і психологічної шкоди. Сюди також відносять невдячних людей, які не цінують нас. Особливо, якщо ми допомагаємо іншим, важливо не гніватися, коли хтось не прислухається до наших порад або поради виявляються даремними. Багатьом людям дуже і дуже важко допомогти, тому замість того, щоби втрачати терпіння, ми повинні витримати всі труднощі, пов'язані з цим.

Якщо ми вчителі, то ніколи не повинні втрачати терпіння до наших учнів, незалежно від того, наскільки вони повільні чи нерозумні. Викладаємо ми Дгарму чи щось інше, бути терплячими і не впадати в розпач – це наша відповідальність як вчителів. Це подібно до навчання дитини: ми маємо бути вправними і не очікувати, що дитина буде вчитися так само швидко, як доросла людина.

Другий вид терпіння – це приймати і витримувати власні страждання, про що багато говорить Шантідева. Він каже, якщо у нас є проблема, яку можна вирішити, немає сенсу гніватися, засмучуватися чи хвилюватися – просто зробіть те, що потрібно для її вирішення. Але якщо з ситуацією нічого не можна вдіяти, навіщо гніватися? Це не допоможе. Скажімо, на вулиці холодно, а у нас є теплий одяг. Навіщо скаржитися і сердитися на холод, коли ми можемо просто вдягнутися тепліше? А якщо у нас немає теплого одягу, то від того, що ми розгніваємося чи засмутимося, нам не стане тепліше.

Ми також можемо дивитися на страждання, які переживаємо, як на "спалення" негативних перешкод, і радіти, що негативна карма визріває зараз, а не в майбутньому з ще гіршими наслідками. У певному сенсі, ми легко викрутилися. Скажімо, ми вдарилися ногою об стіл і нам дуже боляче – що ж, чудово, бо ми не зламали ногу! Таке мислення може допомогти нам не седитися. Зрештою, якщо ми будемо підстрибувати наче скажені й влаштовувати сцену через біль у нозі, це ані трохи не допоможе. Навіть якщо наша мама прийде і поцілує ногу, вона не стане боліти менше!

Інший аспект стосується випадків, коли ми намагаємося робити дуже доброчинну і конструктивну роботу, наприклад, починаємо тривалий ретрит, вирушаємо в подорож, щоб допомогти іншим, або працюємо з якимось дгармічним проєктом. Якщо на початку виникає багато перешкод і труднощів – це насправді чудово. Усі перешкоди мають "згоріти", щоб далі справа йшла добре. Ми повинні бути щасливі, що перешкоди згорають зараз і в майбутньому не створять нам величезних проблем.

Як сказав Шантідева, у страждань і проблем є й хороший бік. Це не означає, що ми повинні активно шукати проблеми, щоб побільше помучитися. Натомість, коли ми вже страждаємо, ми можемо побачити в цьому різні хороші аспекти. Страждання знижує нашу зарозумілість і робить нас скромнішими. Це також дозволяє нам розвинути співчуття до інших людей, які страждають від подібних проблем. Наприклад, якщо ми захворіли на певну хворобу, ми природно відчуваємо співчуття до тих, хто також страждає через неї. Коли ми старіємо, то нарешті можемо по-справжньому зрозуміти труднощі похилого віку. Коли нам 16, ймовірно, ми не будемо співчувати старим людям, бо навряд можемо уявити, як це, бути 70-річним. Але коли ми старіємо і самі відчуваємо все це, тоді маємо більше співчуття і краще розуміємо людей похилого віку.

До того ж, якщо у нас є певне розуміння поведінкових причин і наслідків (карми), тоді, коли ми страждаємо, це нагадує нам, що потрібно уникати деструктивних дій. Чому? Тому, що негативна поведінка є причиною страждань. Це надихає нас діяти конструктивно, що є причиною щастя.

Третій вид терпіння полягає в тому, щоби витримувати труднощі, пов'язані з вивченням і практикою Дгарми. Щоб досягти просвітлення, потрібно докласти величезних зусиль, і ми повинні бути реалістами, щоб не впадати у відчай: ми повинні бути терплячими до самих себе.

Важливо зрозуміти і прийняти, що природа сансари – це злети і падіння; і не тільки з погляду перенароджень у вищих і нижчих світах, але й взагалі, весь час. Іноді в нас буде бажання практикувати, а іноді – ні. Іноді наша практика буде йти добре, а іноді – не дуже. Чого ще можна очікувати? Це ж, врешті-решт, сансара. Усе не буде ставати все краще і краще щодня, тому нам треба бути терплячими і не здаватися лише тому, що одного дня все пішло не за планом. Можливо, нам здавалося, що ми вже впоралися з гнівом і більше ніколи не будемо сердитися, але раптом щось трапляється, і ми втрачаємо самовладання. Що ж, таке може трапитися. Ми не позбудемося гніву повністю, поки не станемо звільненим архатом. Отже, терпіння – це ключовий елемент.

Шантідева пояснює кілька способів розвинути терпіння у "Сходженні на шлях бодгісаттви". Давайте розглянемо кілька прикладів.

Якщо ми обпікаємо руку у вогні або на плиті, немає сенсу сердитися на вогонь за те, що він гарячий. Така природа вогню. Так само, чого ми можемо очікувати від сансари? Звичайно, люди нас підводитимуть, кривдитимуть, і в нас буде багато проблем. Якщо ми просимо когось зробити щось для нас, нам треба бути готовими, що він зробить це неправильно. Якщо хтось виконає наше прохання не так, як ми хочемо, то хто в цьому винен? Ми самі винні, бо полінувалися зробити все самостійно і попросили інших. Якщо на когось і гніватися, то на власну лінь!

"Чого очікувати від сансари?" – дуже корисна фраза, яку варто пам'ятати, розвиваючи всі види терпіння. Нам здається, що життя буде легким і все завжди буде добре? Природою кожної миті нашого життя є сансара, тобто неконтрольовано повторювані страждання і проблеми. Отже, коли все йде не так, як ми хочемо, або люди завдають нам болю чи розчаровують нас, не варто дивуватися. Чого ще очікувати? Саме тому ми хочемо вирватися з сансари.

Це все одно, що скаржитися на те, що взимку холодно і темно. А чого ще очікувати від зими? Що вона буде гарною і теплою, і ми зможемо ніжитися під сонечком?! Подібно до того, як природа вогню – жар, і ми обпечемося, якщо засунемо руку в полум'я, так і зима є темною і холодною. Немає сенсу гніватися.

Ще один метод, який пропонує Шантідева, – сприймати інших людей як божевільних або малих дітей. Якщо божевільна чи п'яна людина кричить на нас, чи будемо ми кричати у відповідь ще божевільніше? Або якщо наша дворічна дитина кричить: "Я тебе ненавиджу!" – коли ми вимикаємо телевізор і відправляємо її спати, чи сприймаємо ми це серйозно, чи сердимося і засмучуємося через те, що наша дитина нас ненавидить? Ні, тому що це дитина. Якщо ми можемо дивитися на людей, що поводяться жахливо, як на примхливу дитину або як на божевільних, це дійсно допоможе нам не гніватися на них.

До того ж, якщо хтось створює нам проблеми, дуже корисно сприймати його як свого вчителя. У житті кожного з нас є дуже дратівлива людина, якої ніяк уникнути, чи не так? Коли ми знаходимося поруч з нею, варто подумати: "Ця людина – мій вчитель терпіння". Насправді, якби люди не дратували нас і не створювали нам труднощів, ми б ніколи не змогли навчитися терпінню. Завдяки ним у нас є можливість випробуватися себе, і тому те, що вони надають нам таку можливість, – це прояв доброти з їхнього боку. Його Святість Далай-лама завжди каже, що китайські правителі є його вчителями, і що Мао Цзедун був його найбільшим вчителем терпіння.

Поки ми застрягли в сансарі, ми кожного дня стикаємося з проблемами і розчаруваннями. Іноді все буде складатися саме так, як ми хочемо, а іноді здаватиметься, що все в житті летить шкереберть. Все, що ми робимо, може піти не так; кожен наш друг може стати ворогом. Як багато ми не допомагали б нашому найкращому другу, може статися, що він буде за нашою спиною говорити про нас жахливі речі.

Здається, що в таких ситуаціях гнів – це природна реакція, через що ми віримо, що, знищивши ворога, ми нарешті віднайдемо жаданий спокій ума. На жаль, навіть якщо ми знищимо нашого заклятого ворога сьогодні, завтра чи післязавтра неодмінно з'являться нові. Шантідева радить нам просто обтягнути шкірою власні стопи замість того, щоб намагатися застелити шкірою всю планету. Іншими словами, немає сенсу намагатися подолати всіх наших зовнішніх ворогів, коли достатньо знищити внутрішнього ворога – гнів. Під "шкірою" тут мається на увазі терпіння – ворота, які ведуть нас до здатності зносити труднощі, які спричиняють нам інші, і які зустрічаються на шляху до звільнення.