Пояснення
Карма – це компульсивність. Під "кармою" розуміють навʼязливі спонукання або ментальні імпульси, викликані певними турбуючими емоціями або турбуючими станами ума. Ці імпульси підштовхують нас, наче магнітом, до того, щоб ми щось робили, говорили або думали.
Компульсивна поведінка, основана на цих навʼязливих імпульсах, формує тенденцію до компульсивного повторення фізичних, вербальних чи ментальних дій. Коли виникають різні обставини (внутрішні, такі як турбуючі емоції, або зовнішні, такі як ситуації або люди, з якими ми стикаємося), ці тенденції призводять до того, що у нас виникає бажання повторити певну дію. А потім ми просто компульсивно повторюємо її, зазвичай не замислюючись про наслідки. Ця компульсивна поведінка також призводить до нещастя або до такого щастя, яке все одно не задовольняє нас. Карма – це навʼязливі імпульси й компульсивність, що стоїть за нашою поведінкою.
Карма призводить до проблем, оскільки через турбуючі емоції виникають наступні патерни:
- Компульсивні поведінкові патерни: наприклад, коли ми прагнемо нічого не пропустити, коли ми нав'язливо перевіряємо свої повідомлення в телефоні або стрічку фейсбука; або коли через наївність ми проявляємо неуважність до почуттів інших людей (наприклад, коли переписуємося в інтернеті, сидячи з батьками за обіднім столом); або коли в автомобільному заторі гнів змушує нас компульсивно сигналити й намагатися обігнати інших.
- Компульсивні мовленнєві патерни: наприклад, коли через невдоволеність ми починаємо нав'язливо скаржитися; або коли через почуття власної важливості та ворожість ми компульсивно критикуємо когось чи агресивно і хамовито розмовляємо; або коли через сором'язливість та низьке почуття власної гідності ми розмовляємо дуже тихо.
- Нав'язливі патерни мислення: наприклад, невпевненість у собі, що призводить до компульсивного занепокоєння; або наївне ставлення до реальності чи бажання уникнути реальності, що призводить до надмірної мрійливості.
Усі наведені вище приклади – це саморуйнівні компульсивні моделі поведінки, які призводять до нещастя. Але є і конструктивні патерни, які, тим не менш, є невротичними: наприклад, перфекціонізм, звичка виправляти інших або компульсивна доброчинність, коли ми ніколи не можемо сказати "ні", трудоголізм тощо. У цих патернів може бути позитивна складова, наприклад, бажання допомогти іншим або зробити щось добре, але оскільки вони ґрунтуються на роздутому відчутті "я" ("я маю бути хорошим", "я маю бути потрібним людям", "я маю бути досконалим"), вони можуть зробити нас тимчасово щасливими, як, наприклад, коли ми вдало впорались із чимось. Але таке щастя не триває довго, і це є проблемою. Наприклад, ми можемо відчувати, що ніколи не буваємо достатньо хорошими, або що ми маємо зробити добру справу, щоби довести свою важиливість.
По-перше, нам потрібно сповільнитися і заспокоїтися. Тільки тоді ми зможемо усвідомити різницю між тим, коли в нас виникає бажання зробити чи сказати щось, і самою компульсивною дією. Тоді між спонуканням до дії і самою дією зʼявиться простір, у якому ми можемо оцінити: чи стоїть за цим якась туртбуюча емоція? Можливо, я компульсивно змушую себе стати кимось, ким стати неможливо (наприклад, завжди бути досконалим)? Чи є якась фізична необхідність зробити це (наприклад, почухати свербіж)? Буде це корисно або шкідливо? Оцініть свої дії за допомогою розпізнаючого усвідомлення, а потім потренуйтеся в самоконтролі: якщо ви бачите, що немає вагомої причини робити або говорити те, що хочеться, окрім невротичного імпульсу, – не робіть цього. Це потребує памʼятування (усвідомлення) до того, що ми робимо, говоримо й думаємо. А отже, нам потрібно тренуватися в самоконтролі і спостереженні за собою протягом дня.
Наша мета полягає в тому, щоб використовувати розпізнаюче усвідомлення і діяти без компульсивності, наскільки це можливо, з позитивними емоціями як основою для нашої поведінки, а також звести до мінімуму плутанину щодо себе й реальності.
Медитація
- Заспокойтеся, зосередившись на диханні.
- Спробуйте визначити свої нав'язливі патерни дії, мовлення та мислення.
- Виберіть один із них і проаналізуйте, що стоїть за ним? Можливо, це турбуюча емоція або прагнення до чогось неможливого (наприклад, прагнення ніколи не помилятися)?
- Спробуйте розпізнати, що коли ви дієте компульсивно, то створюєте певні проблеми для вас самих або для інших. Усвідомте, що через це ви відчуваєте себе або нещаними, або невдоволеними короткочасним щастям.
- Закладіть намір, що ви будете тренуватися в розпізнаванні та аналізувати імпульси, як підштовхують вас щось сказати або зробити. Якщо це буде вести до саморуйнування або просто зміцнюватиме ваше его, то, як радив Шантідева, застосовуйте самоконтроль і залишайтеся непорушними, як дерев'яна брила.
- Поспостерігайте, сидячи в медитації, що коли вам хочеться почухати свербіж або поворушити ногою, є проміжок у часі між бажанням і самою дією. Тоді ви можете вирішити, чи варто робити те, що вам хочеться, чи ні. Переконайтеся в тому, що ви можете розвивати самоконтроль і залишатися непорушними, як дерев'яна брила, коли вирішите, що не зробити щось буде корисніше, ніж зробити.
- Закладіть намір, що в повсякденному житті, ви будете підтримувати памʼятування щодо до проміжку між тим, коли у вас виникає бажання щось зробити, і коли ви це робите. Прийміть рішення, що коли не зробити щось буде корисніше, ніж зробити, ви будете намагатися залишатися непорушними, як дерев'яна брила.
Підсумок
Ми побачили, що наша компульсивна саморуйнівна поведінка, спричинена турбуючими емоціями, призводить до проблем та нещастя. І навіть коли ми нав'язливо діємо в конструктивному позитивному ключі, але це зумовлено невпевненістю в собі та нереалістичними уявленнями про себе, ми можемо відчувати короткочасне щастя (наприклад, після того, як добре виконали завдання або комусь допомогли), але потім у нас виникає компульсивне відчуття, що маємо знову довести свою гідність.
Нам потрібно заспокоїтися і вловити проміжок між тим, коли в нас виникає бажання щось зробити чи сказати, і тим, коли ми компульсивно робимо це. Нам потрібні інтроспекція, памʼятування та розпізнавання. Як писав Атіша в тексті "Гірляндя дорогоцінностей бодгісатви":
(28): "Коли я перебуваю серед інших, нехай я стежитиму за своєю мовою; коли я залишаюся на самоті, нехай я стежитиму за своїм умом".
Але намагайтеся не впадати в крайнощі й не ставати жорстокими, як робот, через постійне самоспостереження. Ви можете заперечити, що ви не будете спонтанними, якщо будете контролювати себе. Але якщо "бути спонтанним" означає робити все, що спадає нам на думку, не оцінюючи користь чи доречність цього, то якщо дитина буде плакати посеред ночі, а нам не захочеться вставати, то ми не вставатимемо. Або якщо нам захочеться дати ляпаса дитині, щоб вона замовкла, ми просто дамо їй ляпаса. Отже, щоб впоратися з нашими кармічними проблемами – проблемами, що зумовлені компульсивною поведінкою, – нам потрібно знову і знову медитувати, щоби не стати жорсткими й безжальними до себе, як поліцейський, але щоби наша звичка спостерігати за тим, що нам хочеться зробити, стала автоматичною і природною.