Буддизм вперше з’явився на Шрі-Ланці у 249 році до н.е. завдяки сину індійського імператора Ашоки, Махінди. Тоді ж були висвячені перші шрі-ланкійські бгікшу. Хоча дата, з якої почали використовувати назву "тхеравада", є спірною, втім для простоти ми будемо називати цю буддійську лінію "Тхеравада". Лінія посвячення бгікшуні Тхеравади була принесена на Шрі-Ланку в 240 р. до н.е. з прибуттям на острів дочки імператора Ашоки, Санґхамітти. До 1050 року н.е. ця лінія висвячень припинилася внаслідок вторгнення тамілів і подальшого правління на Шрі-Ланці влади імперії Чола.
Згідно з усною традицією, імператор Ашока також відправив двох емісарів, Сона і Уттара, до царства Суваннапум (санскр. Суварнабгумі), де вони заснували буддизм Тхеравади й лінію висвячення бгікшу. Більшість дослідників ототожнюють це царство з народом мон (тайлаїнґ) і портовим містом Татон на півдні Бірми. Однак незрозуміло, чи була передана лінія висвячення бгікшу в той час, чи пізніше.
Хоча буддизм Тхеравади був присутній у різних містах-державах П'ю в Північній Бірмі щонайменше з 1 століття до нашої ери, він змішався з махаяною, індуїзмом і місцевою релігією арі, в якій були присутні практики жертвоприношення тварин духам. В середині 11 століття н.е. король Анаврахта об'єднав північну Бірму, завоював царство Мон в Тотоні, заснував столицю в Паґані і запросив монського бгіккху Араханту заснувати буддизм Тхеравади і його лінії посвячення по всьому своєму царству.
Після поразки Чола на Шрі-Ланці в 1070 році н.е. і заснування нової столиці в Полоннаруві, тхеравадійська лінія висвячення бгікшуні на Шрі-Ланці була відновлена завдяки бгікшу, запрошеними з Паґану. Однак король Анаврахта поставив під сумнів чистоту монської лінії бгікшуні і, як наслідок, не надіслав жодного бгікшу для відновлення посвячень бгікшуні. Відтак, в той час тхеравадійська лінія висвячення бгікшуні не була відроджена на Шрі-Ланці. Останнє письмове свідчення про чинний монастир бгікшуні в Бірмі датується 1287 роком н.е., коли Паґан зазнав монгольської навали.
Шрі-Ланка була захоплена й більшою її частиною з 1215 по 1236 рік н.е. правив король Маґха з Калінґи (сучасний штат Орісса, Східна Індія). У цей період шрі-ланкійська санґха бгікшу була сильно ослаблена. Після поразки царя Маґхи, в 1236 р. н.е. тхеравадінські бгікшу з Канчіпураму, буддійського центру в ослабленому королівстві Чола в сучасному Тамілнаду (Південна Індія), були запрошені до Шрі-Ланки, щоб відродити лінію висвячення бгікшу. Той факт, що не було запрошено жодної тамільської бгікшуні, свідчить про те, що на той час санґха бгікшуні Тхеравади вже не існувала в Південній Індії. Останні письмові свідчення про бгікшуні-санґху в Північній Індії, включно з Бенґалією, датуються кінцем 12 століття н.е. Невідомо, якої лінії обітниці бгікшуні дотримувалися монахині.
Король Рамхамхаенґ з королівства Сукотаї в Таїланді затвердив буддизм Тхеравади в Таїланді, переданий зі Шрі-Ланки наприкінці 13 століття н.е. Оскільки на той час у Шрі-Ланці вже не існувало санґхи бгікшуні, тхеравадінська лінія посвячення бгікшуні так і не досягала Таїланду. Була встановлена лише лінія бгікшу. Оскільки Тхеравада була заснована в Камбоджі з Таїланду на початку 14 століття н.е., а незабаром після цього – в Лаосі з Камбоджі, лінія посвячення бгікшуні Тхеравади також не досягала цих країн.
Із країн Тхеравади лише Шрі-Ланка офіційно відновила висвячення бгікшуні Тхеравади, це сталося в 1998 році. До того часу жінкам у Шрі-Ланці дозволялося ставати лише дасасіл мата – "практиками десяти обітниць", але не бгікшуні. Хоча такі мирянки носять ряси і дотримуються безшлюбності, вони не вважаються членами монашої санґхи. У Бірмі та Камбоджі жінкам дозволено ставати лише "практиками восьми обітниць", відомими в Бірмі як сілашин, а в Камбоджі як дончі або йіейчі. Деякі жінки в Бірмі також отримують десять обітниць. У Таїланді вони можуть стати "практиками восьми обітниць", відомими як маечі (maeji). Після відродження буддизму Тхеравади в районі Читтаґонґ і гірських районах Бангладешу у 1864 році з району Аракан на узбережжі Бірми, жінки стали практиками восьми обітниць.