Інші якості Серконґа Рінпоче

Надзвичайні здібності Рінпоче до передбачення майбутнього можна продемонструвати на кількох прикладах. Рінпоче був не лише одним із вчителів Його Святості, але й час від часу давав настанови кільком членам сім'ї Його Святості, в тому числі його матері. Зазвичай Рінпоче ніколи не відвідував Превелебну Матір без офіційної домовленості, як того вимагав протокол. Проте незадовго до того, як Превелебна Матір покинула цей світ, Рінпоче, відчуваючи її стан, порушив протокол і несподівано відвідав її востаннє.

Одного разу Рінпоче викладав в Інституті Ваджрайоґіні в Лаво, Франція, і мав кількаденну перерву перед від'їздом до Парижа. Я хотів поїхати раніше, щоб відвідати друзів, і хтось запропонував мене підвезти. Коли я попросив дозволу поїхати до Парижа в неділю, Рінпоче сказав: "Дуже добре, ти поїдеш до Парижа в понеділок". Я відповів: "Ні, ні. Я їду завтра, в неділю", – Рінпоче повторив: "Дуже добре, поїдеш в понеділок". Тоді я запитав: "Чи є щось погане в тому, що я їду в неділю? Може, мені відкласти і поїхати в понеділок?" Рінпоче розсміявся і сказав: "Ні, ні. Це не має значення".

У неділю я вирушив до Парижа. На півдорозі машина зламалася. А оскільки в неділю у Франції автомайстерні не працюють, нам довелося зупинитися на нічліг у невеличкому селі. Вранці в понеділок машину відремонтували, і, як і передбачав Рінпоче, я прибув до Парижа в понеділок.

Іноді Рінпоче демонстрував здатність бачити на відстані. Одного разу в Дгарамсалі директорка ретритного центру Тушита запросила Рінпоче провести ритуал. Коли джип під'їхав до центру, Рінпоче сказав: "Хутко! Іди перевір вівтарну кімнату! Свічка впала!" Коли директорка кинулася всередину, вона побачила, що свічка справді перекинулася і ось-ось почнеться пожежа.

Рінпоче не тільки відчував, який тип кармічного зв'язку він має з людьми, але й час від часу показував, що знає багато чого про абсолютно незнайомих людей. Одного разу в Медісоні, штат Вісконсин, один з моїх старих приятелів вперше прийшов на зустріч з Рінпоче. Хоча мій приятель поводився цілком нормально, і ні він, ні я ніколи не згадували Рінпоче про його звичку до марихуани, Рінпоче сказав моєму приятелеві, що він повинен припинити курити траву, бо це шкодить його розвитку.  З усіх західних людей, яких зустрічав Рінпоче, лише моєму другові він дав пораду щодо марихуани.

Хоча Рінпоче бачив багато згубних звичок і тенденцій в інших, він завжди майстерно вказував людям на їхні помилки і недоліки. Одного разу, коли Рінпоче був відсутній в Непалі протягом декількох місяців, у мене виникли особисті труднощі з роботою. Ми знову зустрілися в Бодг Ґаї, де я перекладав промову Його Святості про "Сходження на шлях бодгісаттви". Замість того, щоби прямо сказати мені, що те, як я веду свої робочі справи, абсолютно безглуздо, Рінпоче звернувся до тексту, який я перекладав. Гортаючи сторінки, він вказав на кілька слів і запитав, чи знаю я, що вони означають. Слова стосувалися саме тих проблем, з якими я зіткнувся. Рінпоче пояснив їх повне значення, тим самим вказавши напрямок дій для виправлення ситуації в роботі.

Одного разу заможна літня швейцарська жінка повезла Рінпоче на таксі до наймоднішого, найдорожчого торгового центру Цюріха. Коли Рінпоче вийшов звідти, він зауважив, що там немає жодної речі, яка була б комусь насправді потрібна. Потім він запитав жінку, чи можуть вони поїхати назад до її будинку на тролейбусі: йому Було б цікаво подивитися, як люди зазвичай пересуваються містом. Зніяковівши, жінка зізналася, що ніколи в житті не їздила на тролейбусі і не знає, як ним користуватися і де виходити. У такий спосіб Рінпоче дуже м'яко показав їй, наскільки вона відірвана від звичайного життя.

Іншим разом Рінпоче запросили погостювати у величезному розкішному особняку поблизу Цюріха, в якому господиня почувалася дуже незатишно в такій задушливій розкоші. Вона вважала за краще жити просто і приземлено. Вона підготувала для Рінпоче кімнату бібліотеки, обшиту дубовими панелями, оскільки це була найкрасивіша кімната в будинку. Рінпоче лише глянув на неї і наполіг на тому, щоб спати на заскленій сонячній веранді. Він розповів жінці, як йому подобається жити в наметах. Її веранда нагадала йому про життя в наметі, тому що з неї відкривався прекрасний вид на сад і озеро внизу. Таким чином, він допоміг їй оцінити і насолодитися простими радощами життя в її особняку.

Рінпоче допомагав іншим у будь-який спосіб, який був необхідний і можливий. Даючи в Помаї, Італія, уповноваження на практику Жовтої Тари, буддової форми, пов'язаної з набуттям багатства, Рінпоче попросив бідного італійського художника намалювати для ритуалу зображення цієї форми. Цей художник відтак встановив сильний кармічний зв'язок і отримав би блага достатку й процвітання від цієї медитативної практики. Іншим разом у тому ж центрі Рінпоче зробив невелике підношення грошей молодому чоловікові, чий дім нещодавно пограбували. Цей подарунок послужив сприятливим знаком для відновлення багатства його сім'ї. Алану Тернеру, близькому учневі з Британії, який не мав ані інтересу, ані впевненості у своїй здатності вивчити тибетську мову, Рінпоче дав усну передачу тибетського алфавіту, щоб закарбувати в його свідомості відбиток на майбутнє. І коли я сам зайшов у глухий кут у вивченні тибетської мови і не просувався далі, Рінпоче почав разом зі мною переглядати тибетський словник і просив мене писати речення з кожним словом.

Рінпоче був також чудовим дипломатом. Він казав завжди приймати все, що хтось щиро пропонує, особливо якщо наша відмова може зачепити почуття людини, а наша згода не завдасть їй шкоди. Так, хоча Рінпоче не любив солодощів, він з ентузіазмом з'їдав шматок торта, який люди випікали спеціально для нього. Насправді, якщо це сприяло покращенню самооцінки людини, Рінпоче навіть просив Нґаванґа записати рецепт.

Насамперед Рінпоче був надзвичайно відкритим і багатогранним. Незалежно від конфесії буддійського центру, який його запрошував – Каґ'ю, Нінґма, Сак'я, Ґелуґ, Дзен чи Тхеравада – він навчав у стилі саме цієї традиції. Ця гнучкість виходила і за межі буддизму. Одного разу в Мілані жінка католицького віросповідання запитала: "Тепер, коли я прийняла прихисток і дала обітниці бодгічітти і тантри, чи буде погано, якщо я буду ходити в церкву?" Рінпоче відповів: "У цьому немає нічого поганого. Якщо ви зосереджені на вченні про любов і співчуття іншої релігії, хіба це не той самий шлях, який вказує ваш прихисток і обітниці?"