Збалансований підхід до буддизму

Люди з незрілим інтелектуальним підходом часто зачаровуються красою буддійських систем. Вони хочуть вивчати всі аспекти й тонкощі філософії та психології, щоби досягти у цьому високого рівня, але не інтегрують вчення в своє життя або нічого не відчувають. Такі люди часто є нечутливими або мають емоційні труднощі.

Люди зі зрілим інтелектуальним підходом вивчають тонкощі й деталі Дгарми для того, щоби краще зрозуміти вчення, а також щоб інтегрувати його в життя та правильно застосовувати.

У випадку незрілого емоційного підходу люди хочуть медитувати лише для того, щоби заспокоїтися або добре себе відчувати, наприклад, медитуючи на любові до всіх істот. Такі люди, як правило, хочуть концентруватися лише на "приємних" аспектах Дгарми, а не на стражданні, гірших перенародженнях, нечистотах всередині тіла і так далі. Вони не хочуть ані визнавати турбуючих емоцій і станів ума, ані працювати над тим, щоби позбутися цього; вони погано розуміють вчення. Як правило, це надмірно емоційні, надчутливі люди.

Ті, хто має зрілий емоційний підхід, працюють над собою, щоби позбутися турбуючих емоцій та розвинути позитивні.

У випадку незрілого релігійного підходу люди думають: "Якими чудовими є будди, образи будд та вчителі, і який я нікчема". Таким чином, люди з таким підходом моляться про допомогу від будд, сприймаючи їх як буддійських "святих", і не хочуть брати на себе відповідальність за власний розвиток.

Ті, хто має зрілий релігійний підхід, беруть участь у різних ритуалах та виконують їх, щоб отримати натхнення для роботи над собою.

Нам потрібно збалансувати всі три підходи, щоб зрозуміти Дгарму, відчувати щось на емоційному рівні й мати натхнення.

Наприклад, емоційні люди повинні навчитися інтелектуальному підходу. Для цього їм потрібно усвідомити, що коли, наприклад, вони не відчувають любові до інших, вони можуть докласти зусиль, щоби відчути любов на основі розуміння та розмірковування.

Інтелектуальним людям потрібно вчитися емоційного підходу. Для цього вони мають усвідомити, що їхня ментальна напруженість робить їх холодними, і це змушує не тільки оточуючих, але й навіть їх самих відчувати дискомфорт. Отже, їм потрібно заспокоїтися, щоб віднайти своє природне сердечне тепло.

"Нерелігійним" людям варто навчитися релігійному підходу. Для цього вони повинні усвідомити, що їм необхідно вміти знаходити в собі сили, коли вони почуваються пригніченими.

Релігійні люди, навпаки, повинні зростати інтелектуально. Для цього їм потрібно усвідомити, що коли вони не можуть зрозуміти, що відбувається в їхньому в житті, їм потрібно дещо більше, ніж комфорт і відчуття піднесення від ритуалів.

Для емоційних людей ритуали дають можливість виразити себе й надати форму своїм почуттям.

Для інтелектуалів ритуали привносять впорядкованість і відчуття цілісності. Крім того, участь у ритуалах ще до розуміння всіх нюансів практики знижує зарозумілість (так, наприклад, буває при читанні тантричної практики садхани тибетською мовою, коли не знаєш мови). Ця зарозумілість часто набуває форми: "Я не буду нічого практикувати, поки ви мені все не поясните, і я цього не зрозумію".

Ми можемо мати кожен з цих трьох підходів як у незрілому, так і в зрілому вигляді по відношенню до наших духовних вчителів.

При незрілому підході інтелектуали сперечаються зі своїми вчителями; емоційні люди закохуються в них; а релігійні – стають безглуздими рабами, які бажають, щоб їхні вчителі говорили їм, що робити і що думати.

При зрілому підході інтелектуали усвідомлюють, що вчителі інтелектуально стимулюють їхній розвиток; емоційні люди знаходять у своїх вчителях джерело емоційної енергії; а ті, хто схильний до релігійності, – отримують від вчителів натхнення.

Зрілі люди можуть балансувати між усіма трьома підходами, незалежно від того, чи практикують вони "Дгарму-лайт" (обмежену, спрощену Дгарму) лише для поточного життя, або "Справжню Дгарму" (автентичну традиційну Дгарму) для звільнення від перенароджень і досягнення просвітлення.