Чи вірите ви в перенародження?
Так, вірю. Але мені знадобилося багато часу, щоб дійти до цього висновку. Віра в перенародження не з’являється за одну мить. Деякі люди народжуються й зростають у середовищі, де віра в перенародження є частиною культури. Це стосується багатьох азійських країн: оскільки люди там чують про перенародження з дитинства, вони починають природно вірити у це. Однак нам, представникам західної культури, спочатку ця ідея здається дивною. Зазвичай переконаність в перенародженні не приходить до нас раптово, з радісною музикою, веселками й вигуками: "Алілуя! Тепер я вірю!" Зазвичай так не відбувається.
Більшості людей потрібно багато часу, щоб звикнути до цієї ідеї. Я пройшов через різні стадії, набуваючи переконаності в перенародженні. Спочатку мені треба було відкритись до цієї ідеї загалом, в тому сенсі, що я не дуже розумів, що воно таке. Визнати, що ми цього не розуміємо, важливо, тому що іноді ми можемо відкинути таку ідею перенародження, яку насправді буддизм також відкидає. Хтось може думати: "Я не вірю в перенародження, бо я вважаю, що не існує душі з крилами, яка вилітає з одного тіла й переходить в інше". Буддисти теж погоджуються, що не існує душі з крилами. Щоб вирішити, чи вірю я в перенародження, я мав зрозуміти буддійську концепцію перенародження, яка насправді не є простою. Ця концепція дуже складна і витончена, як ви можете побачити з того, що я пояснив раніше про найтоншу свідомість та енергію, а також інстинкти, що їх супроводжують.
Потім я вирішив допустити можливість існування перенароджень. Тож припустімо, що перенародження існують. Що випливає з такого погляду на життя? Ми можемо виконувати всі практики бодгісаттв, можемо визнати, що кожна істота була нашою матір'ю, і таким чином відчути певний зв'язок з усіма іншими.
Це також могло б пояснити, чому в моєму житті відбувалися ті чи інші речі. Чому, зростаючи в західному середовищі, я мав сильний потяг до вивчення китайської мови? Чому я відчував бажання поїхати до Індії й навчатися у тибетців? Враховуючи інтереси моєї родини й середовище, в якому я виріс, це було геть не логічно. Однак, коли я подумав про це з огляду на перенародження, у мене з'явилось пояснення. Мабуть, у різних життях я мав певний зв'язок з Індією, Китаєм та Тибетом, і це викликало в мене інтерес до цих місць, їхніх мов і культур. Ідея перенародження почала давати відповіді на багато питань, на які я не міг знайти відповіді жодним іншим чином. Якби не існувало минулих життів і карми, то деякі події мого життя не мали б жодного сенсу. Ідея перенародження також могла пояснити повторювані сни, що снилися мені раніше. Отже, я повільно почав звикати до цієї ідеї.
Останні дев'ятнадцять років я навчаюся в Індії й маю велику честь та можливість навчатися у деяких дуже старих майстрів, поки вони ще живі. Багато з них померли й повернулися у новому втіленні, і тепер я знову зустрічаюся з ними, коли вони стали маленькими дітьми. Я знайомий з ними протягом двох їхніх життів.
Існує певний рівень буддійської практики, на якому ви можете контролювати свої перенародження. Для цього не потрібно бути буддою або навіть звільненим архатом. Проте, для цього потрібно бути бодгісаттвою. Також практик повинен досягти певного рівня на тантричному шляху й мати дуже сильне бажання перенародитися в такій формі, в якій можна буде якнайкраще допомагати іншим. Існують певні візуалізації та методи, які дозволяють трансформувати смерть, проміжний стан і перенародження. Якщо ви опанували ці техніки, то можете контролювати свої перенародження. Серед тибетців є близько тисячі людей, які досягли цього рівня, і коли вони помирають, їхні втілення знаходять знов. У тибетській системі їх називають тулку. Тулку – це перевтілений лама, якому надають титул Рінпоче. Однак титул Рінпоче використовується не тільки для тулку, тобто перевтілених лам. Його також надають настоятелям або колишнім настоятелям монастирів. Не кожен, кого називають Рінпоче, – це перевтілений лама.
Також слід зазначити, що слово "лама" має різний сенс у різних тибетських традиціях. У деяких традиціях лама означає духовного вчителя дуже високого рівня, як-от ґеше (аналог доктора філософії в буддійській науці), або перевтіленого ламу. У деяких традиціях слово лама використовується для позначення людини, яка виконує певні функції, подібно до священика громади. Такі люди проходять трирічний ретрит і навчаються виконувати різні ритуали. Потім вони ходять по селам і проводить ритуали в оселях. Тож титул лама може мати різні значення.
Знову ж таки, існує близько тисячі визнаних перевтілених лам, або тулку. Їх ідентифікують за різними ознаками, які вони проявляють самі, а також за іншими вказівками, такими як пророцтво оракулів або особливі знаки в навколишньому середовищі. Нового перенародженця шукають помічники попереднього лами. Вони приносять ритуальні предмети та особисті речі попереднього лами разом з іншими подібними предметами. Дитина має впізнати те, що належало їй у попередньому житті. Наприклад, Його Вища Присутність, Його Святість Далай-лама, впізнав людей, які прийшли його шукати. Він назвав їх за іменами й почав розмовляти з ними діалектом Лхаси, який не є притаманним регіону, де він народився. За такими ознаками можна ідентифікувати дитину.
Зустрічі з моїми вчителями в їхніх наступних життях справили на мене велике враження. Найбільш вражаючим випадком була зустріч із Лінґом Рінпоче, який був старшим наставником Його Святості Далай-лами. Він також очолював традицію Ґелуґ. Помираючи, він залишився в медитації майже на два тижні, хоча його дихання зупинилося, і з медичного погляду він вважався мертвим. Однак його тонка свідомість все ще перебувала в тілі: він занурився в дуже глибоку медитацію на дуже тонкому рівні ума. Він сидів у медитаційній позі, водночас його тіло не розкладалося, а область навколо серця залишалася трохи теплою. Коли він закінчив медитацію, його голова нахилилася, і з носа витекло трохи крові. У цей момент його свідомість покинула тіло.
У Дгарамсалі, де я живу, такі речі трапляються два-три-чотири рази на рік. Це не рідкість, хоча для цього потрібно досягти високого рівня духовної практики. Але це цілком можливо.
Реінкарнацію Лінґа Рінпоче ідентифікували, коли йому було один рік і дев'ять місяців. Зазвичай дітей не розпізнають в такому ранньому віці, бо вони навчаються говорити і проявляють деякі ознаки дещо пізніше, роки в три-чотири. Дитиною його привезли назад до його старого будинку. На його честь влаштували велику церемонію. Кілька тисяч людей стояли вздовж сусідніх вулиць, і я мав щасливу нагоду бути серед них. Люди були вдягнені в особливий одяг і співали. Це була дуже радісна подія!
Як розпізнали дитину?
За допомогою оракулів і медіумів, а також завдяки здатності хлопичка впізнавати різні предмети з попереднього життя. До того ж він мав певні фізичні особливості. Наприклад, його попередник завжди тримав малу (вервицю) двома руками, і ця дитина робила так само. Він також впізнав людей зі свого минулого дому.
Однак для мене найпереконливішою була поведінка хлопчика під час церемонії. Дитину принесли до будинку, де біля вхідних дверей встановили трон обличчям до великої веранди, а у дворі зібралося дві чи три тисячі людей. Більшість дітей віком до двох років у такій ситуації були б дуже налякані, а він не боявся. Хлопчика посадили на трон. Зазвичай дитина хотіла б злізти з нього й плакала б, якби не могла цього зробити. Однак він сів, схрестивши ноги, і не рухався протягом години з половиною, поки люди проводили для нього пуджу (ритуал) довголіття. Хлопчик був напрочуд зацікавлений у тому, що відбувалося, і перебування серед величезного натовпу його зовсім не турбувало.
Частина церемонії полягала в офіруванні ламі підношень з проханням прожити довге життя. Утворилась ціла процесія з людей, кожен з яких тримав підношення: статую Будди, священний текст, ступу (монумент із реліквіями), комплект монаших шат і багато іншого. Коли хтось віддавав йому підношення, він мав взяти його двома руками й передати людині, що стояла ліворуч від нього. І в нього ідеально виходило робити це з кожним предметом. Це було дійсно вражаюче! Як можна навчити дитину віком рік і дев'ять місяців робити щось подібне? Це неможливо!
Коли церемонія закінчилася, усі люди вишикувалися в чергу, щоб отримати благословення від його руки. Хтось тримав дитину на руках, і маленький лама дарував благословення, тримаючи руку в правильному положенні. Цілком поглинений цим, не втрачаючи інтересу й не втомлюючись, хлопчик дарував благословення двом чи трьом тисячам людей. Після цього Його Вища Присутність, Його Святість Далай-лама, пообідав з дитиною і вони провели деякий час разом. Єдиний момент, коли дитина заплакала й почала вередувати, був, коли Далай-лама почав збиратися, щоб піти. Хлопчик не хотів, щоб він йшов.
Насправді хлопчик дарував благословення рукою ще до того, як його визнали Лінґом Рінпоче. Він і його старший брат опинилися в дитячому будинку, тому що їхня мати померла незабаром після його народження. Їхній батько був дуже бідним, тому він був змушений віддати дітей в сиротинець. Тож хлопчик дарував благословення людям, які там перебували. Його старший брат, якому було три чи чотири роки, казав усім: "Мій брат дуже особливий. Він лама. Він Рінпоче. Не робіть йому нічого поганого. Ставтеся до нього по-особливому".
Попередні Лінґи Рінпоче були вчителями трьох поспіль Далай-лам. Один Лінґ Рінпоче був вчителем Дванадцятого Далай-лами; наступний Лінґ Рінпоче був вчителем Тринадцятого; наступний був вчителем Чотирнадцятого. Цілком очевидно, що люди вважають цього Лінґа Рінпоче вчителем наступного Далай-лами.
Подібні приклади справили на мене велике враження і вплинули на віру в майбутні життя. Розмірковуючи, слухаючи історії та бачачи подібні приклади, я дедалі більше переконувався в існуванні минулих і майбутніх життів. Якщо запитати мене зараз, чи вірю я в майбутні життя, я відповім: "Так, вірю".
Перенароджених лам знаходять лише серед тибетців?
Ні, близько семи лам ідентифікували й на Заході. Один із них, лама Осел, реінкарнація лами Тубтена Єше, – хлопчик, який народився в Іспанії. Людям, які знали ламу Єше, зустріч з ламою Оселом додала багато впевненості в існуванні перенароджень.