Що таке ламрім і як він виник із вчень Будди
Поступовий шлях, ламрім, – це спосіб відкрити для себе базові буддійські вчення та інтегрувати їх у наше життя. Будда жив 2 500 років тому серед спільноти монахів, а згодом – і спільноти монахинь також. Він навчав не тільки спільноти посвячених. Його часто запрошували в свої домівки різні люди, де підносили йому їжу, після чого Будда виголошував вчення.
Будда завжди навчав за допомогою "майстерних засобів", що означає навчання інших у спосіб, який вони спроможні зрозуміти. Це було необхідно, тому що люди відрізнялися, та, звісно, й досі відрізняються, за рівнем інтелекту і духовного розвитку. Саме тому Будда навчав на найрізноманітніші теми на геть різних рівнях.
Багато послідовників Будди мали феноменальну пам'ять. За тих часів нічого не записували – вчення запам'ятовували монахи, щоб потім усно передавати його наступним поколінням. Зрештою, вчення було записане і стало відомим як сутри. Протягом століть після цього багато великих індійських майстрів намагалися впорядкувати цей матеріал і написати до нього коментарі. Атіша, один з індійських майстрів, який вирушив до Тибету, створив прототип ламріму в одинадцятому столітті.
Цей прототип Атіші представляв метод, за допомогою якого кожен міг удійснити стан будди. Читання випадкових сутр не обов'язково дасть нам чітке бачення духовного шляху: з чого почати і як рухатись до просвітлення. Весь матеріал є, але ж зібрати його докупи нелегко.
Саме на це спрямований ламрім, оскільки в ньому матеріал викладено у впорядкованій послідовності. Після Атіші в Тибеті було написано багато різних, більш досконалих його версій. Ми розглянемо версію, написану в п'ятнадцятому столітті Цонкапою, яка є, можливо, найбільш детальним викладенням матеріалу. Видатною особливістю роботи Цонкапи є те, що вона містить цитати з сутр та індійських коментарів, тому ми можемо бути впевнені, що він сам нічого не вигадує.
Інша видатна особливість полягає в тому, що Цонкапа надає дуже докладні, логічні підтвердження різних положень, відтак ми отримуємо ще більшу впевненість у достовірності вчення, що ґрунтується на логіці та розсуді. Особливістю Цонкапи було й те, що він зосереджувався саме на найскладніших моментах, на відміну від його попередників, які, як правило, їх оминали.
З чотирьох тибетських буддійських традицій, традиція відома як "Ґелуґпа"виникла завдяки Цонкапі.
У чому сенс духовного шляху і як його впорядкувати
Перед нами постає питання, що полягає в тому, як впорядкувати духовний шлях. В Індії навчали багатьох різних методів. Методи розвитку концентрації, наприклад, були поширені в усіх інших індійських духовних традиціях ще за часів Будди. Він їх не відкрив і не вигадав. Всі дійшли згоди, що потрібно дослідити, як ми можемо привнести концентрацію і інші аспекти в наш духовний шлях, з огляду на те, як ми розвиваємо себе.
Будда, звичайно, по-різному пояснював різні аспекти само-розвитку, але що є дійсно особливим, так це його розуміння духовних цілей. Основою цих цілей, які можна розділити на різні ступені, є наша мотивація.
Термін, яким називають такий жанр дгармічної літератури, – ламрім, де "лам" перекладається як "шлях", а "рім" означає послідовні етапи цього шляху. Цей шлях – це різні стани ума, які нам потрібно розвивати в певному порядку, щоб досягти нашої мети. Це подібно до подорожі: якщо ми хочемо дістатися суходолом з Румунії до Індії, то Індія є нашою кінцевою метою. Та спочатку, можливо, нам доведеться пройти через Туреччину, Іран і так далі, перш ніж ми врешті-решт дістанемося Індії.
Духовна мотивація: наділяємо життя сенсом
В ламрімі зазвичай на ступені поділяється наша мотивація, яка, згідно з буддійським уявленням, складається з двох частин. Мотивація пов'язана з певною ціллю або метою і з емоцією, що спонукає нас досягти цієї мети. Точніше, у нас є причина, чому ми хочемо досягти мети, плюс емоція, яка спонукає нас до цього.
Це цілком зрозуміло з точки зору нашого повсякденного життя: ми так само маємо різні цілі на різних етапах нашого життя. Наприклад, ми хочемо здобути освіту, або зустріти супутника, або знайти хорошу роботу і так далі. З цим можуть бути пов'язані як позитивні емоції, так і негативні, і для всіх це проходить по-своєму. У будь-якому випадку, подібне представлення поступових мотивацій є чимось дотичним до нашого повсякденного життя.
Те ж саме стосується і наших духовних мотивацій. Це стани ума, цілковито дотичні до нашого повсякденного життя. Що ми робимо зі своїм життям? Існує "мирський рівень", де ми маємо сім'ю, роботу і так далі. Але що ми робимо на духовному рівні? Це також впливає на те, як ми живемо. Дуже важливо, щоб ці два аспекти нашого життя не були суперечливими чи взаємовиключними, а навпаки гармонійно поєднувалися.
Мало того, що вони мають бути гармонійними, але також і підтримувати одне одного. Наше духовне життя повинно давати нам сили жити звичайним мирським життям, а мирське життя повинно давати нам ресурси для того, щоб ми могли плекати наше духовне життя. Все, чого ми вчимося на цих ступенях ламріму, необхідно застосовувати в нашому повсякденному житті.
Стаємо краще
Що ж нам робити з представленою тут буддійською практикою? Буддійську практику загалом можна описати кількома словами. Простими словами, ми працюємо над собою, щоб стати кращою людиною. Формулювання "кращою людиною" може звучати осудливо, але тут не мається на увазі абсолютно ніякого осуду. Не в цьому суть. Ми просто намагаємося подолати деструктивну поведінку та негативні емоції, які іноді виникають у кожного з нас, такі як гнів, жадібність, егоїзм і так далі.
Буддизм звісно ж не є єдиною релігією, філософією чи практикою, яка ставить перед собою подібні цілі. Ми знаходимо те ж саме в християнстві, ісламі, юдаїзмі, індуїзмі, а також в гуманізмі. Це є скрізь. Буддійські методи, як і ті, що існують в інших релігіях, можуть допомогти нам досягти цілей цього штибу, пропонуючи поступовий шлях, щоби стати кращою людиною.
Щоб стати "кращою людиною", ми, перш за все, повинні припинити діяти деструктивно, тобто, завдавати шкоди іншим. Для цього нам потрібно було б розвинути певний самоконтроль. Тоді ми зможемо на більш глибокому рівні зосередитися на подоланні того, що змушує нас діяти деструктивно: гнів, жадібність, прив'язаність, ревнощі, ненависть тощо. Для цього нам потрібно зрозуміти, як ці негативні емоції виникають і як вони діють. Таким чином, ми розвиваємо певні типи розуміння, які допомагають зменшити або усунути ці турбуючі емоції.
Зрештою ми можемо піти ще глибше і попрацювати над тим, що лежить в основі всіх цих турбуючих емоцій через визнавання нашого егоїзму і егоцентричного мислення, сфокусованого виключно на собі. Зазвичай ми думаємо: "Все завжди має бути по-моєму". Коли ми не отримуємо бажаного, дуже часто ми злимося. Хоча ми завжди прагнемо, щоб все було так, як нам хочеться, але насправді, чому б так мало бути? Немає жодної причини, окрім нашого хотіння. Всі хочуть бути правими, але ж всі бути правими не можуть.
Отже, ми будемо поступово працювати над собою до того моменту, коли зможемо позбутися цього найфундаментальнішого "порушника спокою". Якщо проаналізувати наш егоїзм, ми побачимо, що він залежить від нашої концепції "я" і моєї "самости". Іншими словами, наше уявлення про те, як ми існуємо, ґрунтується на ідеї, що "я є чимось особливим", ніби кожен з нас є центром всесвіту, найважливішою людиною, яка не залежить від інших. Ми маємо дослідити це сприйняття, тому що, очевидно, в ньому є щось дуже помилкове і викривлене. Це саме те, на що спрямований поступовий шлях.
Послідовні рівні мотивації: Дгарма-лайт (спрощена Дгарма)
Методи, яких навчав Будда, дуже корисні для досягнення цілей такого штибу. По суті, у нас є причина, чому ми хочемо уникати деструктивної поведінки і негативних емоцій, як-от гнів і егоїзм. Ця причина, ймовірно, полягає в нашому розумінні того факту, що коли ми діємо під впливом цих почуттів, це неприємно і створює проблеми як для нас самих, так і для інших. А ми не хочемо проблем!
Ми також можемо розглянути створення проблем поетапно. Якщо я дію певним чином, то це продукує проблеми і труднощі прямо зараз. Наприклад, якщо ви з кимось сильно побилися і поранили його, ви теж можете постраждати або потрапити до в'язниці. На глибшому рівні ми також можемо розглянути довгострокові наслідки нашої деструктивної поведінки, адже ми хочемо уникнути неприємностей не тільки зараз, а й у майбутньому. Якщо розвивати цю думку й далі, ми, можливо, також хочемо уникнути створення неприємностей і проблем для нашої сім'ї, коханих, друзів і суспільства. Все це відбувається в межах цього життя. Та якщо піти ще далі, ми можемо мислити більш широкими категоріями й, до прикладу, не спричиняти таких негараздів як глобальне потепління для майбутніх поколінь.
В нашій практиці ми не відмовляємося від попередніх мотивацій, коли розвиваємо наступні. Навпаки, вони накопичуються і доповнюють одна одну. Це загальний принцип поступового шляху. Все, що було описано вище, я називаю "Дгарма-Лайт". Вона представляє буддійське вчення, "Дгарму", з точки зору лише цього життя, без згадки про перенародження. Я придумав ці терміни "Дгарма-Лайт" і "Справжня Дгарма" як аналогію до Кока-Коли Лайт і справжньої, насиченої цукром Кока-Коли.
Дбаємо тільки про покращення цього життя, але допускаємо існування перероджень
"Дгарма" - це санскритське слово, що означає вчення Будди. "Лайт" не означає, що з нею щось не так – лише те, що це не надпотужна, справжня її версія. Справжньою є фактична презентація ламріму, яку ми знаходимо в тибетських традиціях, але це може бути занадто для багатьох початківців. Проблема в тому, що Справжня Дгарма передбачає нашу остаточну віру у перенародження, і всі теми подаються на основі припущення їхнього існування. На цих заставах ми починаємо працювати над тим, щоб уникати неприємностей у майбутньому житті і покращити його.
Якби ми не вірили в майбутнє життя, то як би ми могли бути щирими у своїй мотивації покращити його? Це просто неможливо. Коли у нас виникають питання щодо ідеї минулих і майбутніх життів, і коли ми не переконані або навіть не розуміємо їх, тоді нам потрібно почати з Дгарми-Лайт. Ми повинні бути чесними з собою щодо того, чого ми насправді прагнемо в нашій духовній практиці.
Більшість з нас, ймовірно, прагне зробити це життя трохи кращим. І це цілком слушна мета. Це необхідний початковий крок. Однак, коли ми практикуємо на рівні Дгарма-Лайт, важливо визнати, що це саме Дгарма-Лайт, а не Справжня Дгарма. Якщо плутати їх, ми зведемо буддизм просто до ще одної форми терапії або самодопомоги. Таке сприйняття досить обмежене і несправедливе до буддизму.
Нам також потрібно визнати, якщо ми ані трохи не розуміємо, що таке Справжня Дгарма, а чи вірити в те, що вона істинна – й поготів. Варто бути відкритими і думати так: "Я не впевнений, що вчення про майбутні життя і звільнення, є вірним, але зараз я буду працювати на рівні Дгарма-Лайт. Я буду розвиватися далі, більше вчитися і медитувати, й, можливо, зрозумію більше про Справжню Дгарму". Це цілком обґрунтований і здоровий підхід, заснований на повазі до Будди і переконанні, що він не просто говорив нісенітниці, коли навчав таких речей.
Ми також можемо визнати, що певні наші уявлення, які визначають і пояснюють майбутнє життя і звільнення, можуть бути абсолютно неправильними, і що буддизм також не приймає таких упереджених визначень або пояснень. Тож те, що ми вважаємо важливим, або те, що нам здається смішним, Будда також може вважати смішним, тому що це абсолютно неправильне розуміння. До прикладу, те, що ми подібні до душі з крилами, яка вилітає з тіла, а потім потрапляє в інше – цього Будда не прийняв би теж. Будда також відкинув би ідею, що ми самі можемо стати всемогутнім Богом.
Переваги мислення з точки зору безпочаткових перенароджень
Більшість методів, представлених на цьому поступовому шляху, можна застосовувати і в контексті Дгарми-Лайт, і Справжньої Дгарми. Однак є деякі методи, які залежать від розуміння майбутніх життів. Наприклад, один з методів розвинення неупередженої любови до всіх істот полягає в тому, щоб визнати, що кожна людина мала нескінченну кількість перенароджень, і що існує скінченна кількість істот. З цієї відправної точки логічно випливає, що в той чи інший момент кожна істота була нашою матір'ю і матір'ю всіх інших. Ми також були матір'ю кожної іншої живої істоти. Можна було б представити математичний доказ цієї логіки, що немає початку часу, а є лише скінченна кількість істот. Якби існував нескінченний час і нескінченна кількість істот, то ми не змогли б довести, що це працює саме так.
Очевидно, цю тему складно збагнути і відчути дотичною, особливо якщо ми ніколи не приймали світогляд нескінченних попередніх перенароджень. Виходячи з теорії нескінченних перенароджень, ми можемо думати про материнську любов, яку всі істоти виявляли до нас, цінувати її і дарувати добро і любов у відповідь. На цій основі вибудовується подальша практика. Зокрема ми розуміємо, що це лише питання часу, коли та чи інша істота була нашою матір'ю. Якщо ми не бачили нашу матір десять хвилин, десять днів чи десять років, вона все одно залишається нашою матір'ю. Так само, якби ми не бачили її десять життів, вона все одно залишається нашою матір'ю. Такий спосіб мислення може бути дуже корисним, якщо ми віримо у перенародження. Та без цієї віри все це просто нісенітниця.
Особливо це доречно, коли ми думаємо про комарів, а не тільки про людей. Цей комар був нашою матір'ю в попередньому житті, тому що перенародитися можна в будь-якій формі, якій притаманна ментальна активність. Існує також версія Дгарми-Лайт, де ми визнаємо, що будь-хто може запросити нас додому, піклуватися і нагодувати нас. Кожен здатен на це. Коли ми подорожуємо, ми часто стикаємося з тим, що зовсім незнайомі люди можуть бути дуже ґречними і гостинними до нас. Неважливо, чоловік це чи жінка, кожен може поводитися з нами, як мати. Дитина, коли підросте, може піклуватися про нас. Таке сприйняття може бути дуже корисним, хоча й трохи обмеженим, тому що важко уявити, що комар, якого ми бачимо, може запросити нас додому і піклуватися про нас, як мати.
Це ілюструє, як можна застосовувати методи на рівнях Дгарми-Лайт і Справжньої Дгарми. Обидва по-своєму дуже корисні, але версія Дгарми-Лайт обмежена. Справжня Дгарма відкриває для нас набагато більший всесвіт можливостей. Незалежно від того, який рівень ми застосовуємо, головне – застосовувати його в повсякденному житті. Коли ми потрапляємо в затор або стоїмо в довгій черзі, злимося або нетерпляче ставимося до інших, ми можемо розглядати їх усіх як своїх матерів. Ми можемо думати, що це було в минулому житті або в цьому, і це допоможе вгамувати наш гнів і розвинути терпіння. Якби наша мама дійсно стояла попереду нас у черзі, я впевнений, що ми б зовсім не заперечували проти того, щоб її обслужили першою. Насправді ми, напевно, були б дуже раді, якби її обслужили першою. Так ми можемо спробувати застосувати це розуміння. Ми маємо розвивати ці стани ума не лише тоді, коли сидимо на подушці, але й у повсякденному житті.
Медитація як метод роботи над собою
Коли процес практики Дгарми описують як роботу над собою, саме це і мається на увазі. Коли ми медитуємо в спокійних, контрольованих умовах своєї кімнати, ми практикуємо плекання розуміння і більш позитивних станів ума. Ми використовуємо нашу уяву, щоб думати про інших людей і розвивати конструктивне ставлення до них. Хоча це геть ніяк не традиційний метод, однак я вважаю, що дивитися на фотографії людей під час медитації цілком допустимо. 2500 років тому подібних зображень людей просто не існувало, тож я не думаю, що адаптування сучасних технологій до цього процесу є проблемою.
Після того, як ми достатньо ознайомилися з певним позитивним станом ума, ми намагаємося застосувати його в нашому повсякденному житті. Ось і вся мета. Думати про любов протягом медитації на подушці, а потім злитися на свою сім'ю та колег – не бажаний результат. Отже, ми не повинні ставитися до практики медитації як до втечі від життя, де ми просто хочемо приділити кілька хвилин самозаспокоєнню. Втечею буде також і якщо ми вирушимо в якусь країну фантазій і будемо вигадувати всілякі неймовірні речі. Практика медитації полягає зовсім в іншому: в ній ми тренуємося справлятися з життєвими проблемами.
Це важка праця, і ми не маємо обманювати себе, або давати себе обдурити – не варто думати, що все буде легко і швидко. Нелегко подолати егоїзм та інші наші деструктивні емоції, тому що вони ґрунтуються на дуже, дуже глибоких звичках. Єдиний спосіб їх подолати – це змінити своє ставлення до речей і позбутися плутанини, яка лежить в основі деструктивних станів ума.
Підсумок
Буддійську практику можна умовно розділити на Дгарму-Лайт та Справжню Дгарму. Дгарма-Лайт може помогти нам покращити якість цього життя, озброїти нас ментальними інструментами, щоб ми мали змогу краще справлятися з проблемами, що їх підкидає нам життя. У Дгармі-Лайт немає нічого поганого, але, як і Кока-Кола Лайт, вона ніколи не буде такою ж смачною, як справжня.
Традиційно вчення ламрім не посилається на жодну з ідей, які ми обговорювали в контексті Дгарми-Лайт, тому що воно передбачає віру в минулі і майбутні життя. Проте, бажання покращити своє життя і стати кращою людиною є необхідним першим кроком на шляху до практики Справжньої Дгарми.