Карма та різні сфери буття

Наш індивідуальний ментальний континуум не обмежується наявністю одного конкретного типу обладнання, пов'язаного з одним типом тіла, і наша ментальна активність здатна сприймати будь-що в будь-якій точці спектру. Якщо це стосується спектру видимого, звуків, запахів і так далі, то чи є причина, чому б це не стосувалося спектру задоволення і болю, щастя і нещастя? Якщо говорити з точки зору фізичних відчуттів, повʼязаних з нашим людським обладнанням, то коли біль стає занадто сильним, наша система автоматично вимикається і ми непритомніємо. Це не означає, що сильнішого болю не існує, просто наше тіло не здатне його сприймати. У нього є захисний механізм, який вимикає систему.

Ми також можемо говорити про іншу сторону спектру – задоволення. Якщо проаналізувати це об'єктивно, то так само існує механізм у нашому тілі, який глушить або зупиняє відчуття задоволення, коли воно досягає певного рівня. До прикладу, коли сексуальне задоволення досягає певного рівня, нас тягне закінчити його оргазмом. Також і свербіж – це не біль, а насправді інтенсивне задоволення. Це відчуття настільки приємне, що ми просто мусимо почухатись, щоби позбутися його.

І це не жарт! Кілька років у мене був хронічний свербіж, при якому шкіра голови і лоба сильно свербіла більшу частину часу. Лікарі не могли з'ясувати, що його спричиняло. Єдиний спосіб жити з цим – впізнати в ньому задоволення і просто розслабитися й насолоджуватися ним. Хоча це і вимагало величезної уважності та концентрації, та коли мені це вдавалося, все було добре, і свербіж мене не турбував. Але зазвичай, якщо нас кусає комар, це занадто нестерпно, і нас тягне позбутися цього відчуття. Тіло автоматично намагається його "вимкнути".

Дотримуючись цієї логіки, чому не може існувати обладнання живої істоти, яке здатне сприймати і відчувати більше в спектрі болю і задоволення? Чому ні? Немає жодної логічної причини. Те ж саме стосується і спектру ментального фактору щастя й нещастя, який не можна плутати з задоволенням і болем. Щастя чи нещастя може супроводжувати будь-який тип фізичного чи ментального досвіду. Ми можемо відчувати біль від масажу і при тому щастя, тому що він розслабляє м'язи. Навіть якщо це боляче, ми щасливі: бо такий біль приносить насолоду! Щастя і нещастя – це інший параметр, ніж біль і задоволення, хоча ці дві пари й схожі. Чому? Якщо ми дійсно нещасні, ми впадаємо в депресію. Якщо ми впадаємо в справжню депресію, що ми робимо? Вбиваємо себе. Отже, існує межа для нашого обладнання, скільки нещастя ми можемо витримати. То чому ж не може бути більшого нещастя і щастя по обидва боки спектру, за межами наших людських можливостей?

Якщо ментальна активність може сприймати далі в спектрі, то з цим має бути пов'язане відповідне тіло й обладнання, яке було б здатне на це. Наші ментальні континууми здатні відчувати будь-яку частину спектрів і створювати відповідне обладнання для їх сприйняття. Як я вже казав, те, що наше людське обладнання не здатне відчувати сильний біль або задоволення, не доводить, що інше обладнання на це не здатне або що такого типу обладнання не існує. Чи існують ці сфери та їхнє середовище в реальності? Звичайно – вони існують так само, як існує наш людський світ. Це лиш означає, що ми не здатні їх сприймати, але що з того?

Я пояснюю все це зі свого власного розуміння. Я не чув, щоб хтось інший пояснював це так, але для мене це має сенс і допомагає мені серйозніше ставитися до цих інших сфер. Це має сенс, тому що я розглядаю континуум ментальної діяльності і його здатність переживати весь спектр видимого, звуків, задоволення, болю, щастя, нещастя тощо. А відтак наш ментальний континуум повинен мати відповідне фізичне тілесне обладнання, яке здатне сприймати і витримувати подальші крайнощі спектру досвіду. При такому розумінні медитація на шість сфер – це не просто використання "уяви" для візуалізації відчуття сильного болю. Ми повинні серйозно ставитися до їхнього існування і до можливості їхнього переживання.

Сподіваюся, це допоможе вам зрозуміти ці різні сфери. Розуміння і прийняття їх існування є наслідком того, що ми дійсно прийняли прихисток або надійний напрямок. Якщо ми справді переконані, що Будда не помилявся і що все, що він говорив, мало сенс для допомоги іншим у подоланні страждань, а не було дурницею чи недоречністю, то це означає, що нам потрібно серйозно ставитися до всього, що є в його вченні. Якщо ми чогось не розуміємо, то намагаємося з'ясувати, що б це могло означати. Коли Будда говорив про ці різні сфери, це мало не лише символічний сенс. З точки зору початкового рівня Справжньої Дгарми, ми дійсно повинні сприймати їх серйозно, тому що не хочемо переживати перенародження в них. Отже, багато залежить від нашого розуміння того, що індивідуальна ментальна діяльність триває вічно. Я знаю, що це нелегко прийняти.

Тут ми починаємо обговорення карми, хай навіть ми й не будемо  заглиблюватися у всі надзвичайно складні подробиці цього питання. Натомість ми розглянемо карму на практичному рівні. Я розкажу про це на своєму прикладі, оскільки я вже трохи розповідав і про свій зв’язок із цим матеріалом, і про те, наскільки складним є початковий рівень Справжньої Дгарми! Я протягом довгого часу працюю над цим сайтом з безліччю дгармічних матеріалів, і частина моєї мотивації полягає в тому, щоби принести користь людям, які можуть їх прочитати. Але мушу також визнати, що частина моєї мотивації спрямована на мою власну користь, тому що я думаю, що якщо вкладу в цей сайт достатньо енергії, то в наступних життях мене змалечку буде інстинктивно тягнути до нього (якщо мені пощастить знову народитися людиною). Тому я намагаюся підготуватися до своїх майбутніх життів, роблячи щось, що допоможе мені повернутися до Дгарми в дуже ранньому віці.

Можливо, я створюю причини для швидкого возз'єднання з Дгармою у наступному дорогоцінному людському перенародженні, але чи дійсно я створюю причини для самого дорогоцінного людського перенародження? Чи не обманюю я себе? Чи не займаюсь я Дгарма-Лайт версією початкового рівня? Ми завжди повинні перевіряти себе на всіх трьох рівнях. Чи не випускаємо ми якісь елементи? Бути особистістю будь-якого з рівнів означає, що цей рівень впливає на все наше ставлення до життя.

Вчення дуже чітко описує причини дорогоцінного людського перенародження. Головною причиною є етична самодисципліна: утримання від деструктивних дій. Це також передбачає залучення до конструктивної діяльності, як-от медитація, допомога іншим тощо. Тут ми поговоримо саме про те, як не діяти деструктивно, оскільки маємо список з десяти деструктивних дій. Очевидно, що їх набагато більше, але це найважливіші з них:

• забирати життя;
• брати те, що нам не дано;
• залучатись до неналежної сексуальної поведінки;
• брехати;
• вносити розбрат своїм мовленням;
• говорити грубо;
• вести пусті розмови;
• мислити пожадливо;
• мислити зі злим наміром;
• мати спотворене вороже мислення.

Наскільки ретельно ми повинні уникати цих дій? Ми не говоримо про те, щоби стати фанатиком і бути настільки напруженими, щоб ніколи не робити нічого деструктивного і уявляти, що ми мусимо бути святими. Ми ще не на тому рівні. Нам, однак, потрібно розвивати здатність спостерігати за тим, що ми робимо, щоб, коли ми починаємо діяти деструктивно, помічати це і визнати недоліки цього, а саме: той факт, що це принесе нещастя й страждання "мені". Ми не можемо бути впевнені у тому, як це вплине на когось іншого, але можемо бути впевнені, що наслідком для нас самих у майбутньому буде нещастя. Оскільки ми не хочемо цього переживати, ми утримуємося від таких деструктивних дій.

Тож ми розуміємо, що варто було б утримуватися, та що може стати на заваді? Загалом, якщо ми не маємо глибокої впевненості, що нещастя і страждання є результатом деструктивних дій, і що нещастя, страждання і біль, які ми відчуваємо зараз, є результатом того, що ми раніше діяли деструктивно, то нам буде байдуже. Але якщо ми не хочемо продовжувати мати ці труднощі, ми будемо утримуватися від будь-якої подальшої деструктивної поведінки. Нам необхідно переконатись у причинно-наслідковому зв'язку між деструктивною поведінкою і нещастям, а також між конструктивною поведінкою і щастям. Це нелегко, але ця впевненість є ключовим фактором для того, щоб дійсно стати особистістю початкового рівня мотивації Справжньої Дгарми. Звичайно, навіть якщо ми переконані, нам може заважати фактор ліні тощо. Але це вже інша історія.

Як пояснюється в текстах, здобути впевненість і правильне розуміння карми ми можемо, якщо покладаємося на авторитет. Іншими словами, якщо ми будемо слідувати словам Будди про розвиток зосередження й розуміння порожнечі, це усуне наші турбуючі емоції. На власному досвіді ми можемо побачити, що це працює, і отримати розуміння того, що вчення може покласти кінець турбуючим емоціям. Якщо те, чого Будда вчив – правда, а причина, чому Будда зміг стати просвітленим і навчати, полягала в його співчутті та бажанні приносити користь іншим, то немає жодної причини, чому він казав би неправду про карму. Тому ми вважаємо Будду авторитетним і достовірним джерелом інформаціїі про карму також.

Хай навіть я можу зрозуміти цю логіку, але це не переконує мене на глибокому рівні – не знаю, чи так само у вас. Я хотів би зрозуміти тему трохи краще, щоб це допомогло мені стати переконаним у традиційному поясненні з текстів. Ясно, що за допомогою звичайних логічних висновків не можна довести, що нещастя є наслідком деструктивної поведінки. Про це дуже чітко сказано в текстах. Але оскільки ми не можемо побачити, як працює карма за допомогою так званого "оголеного" або безпосереднього сприйняття, це означає, що ми повинні дослідити цю тему глибше, щоб отримати більше інформації і спробувати зрозуміти зв'язок між деструктивною поведінкою і нещастям. Як ми можемо пов'язати ці дві речі? Його Святість Далай-лама завжди каже, що ми повинні підходити до цього питання як науковці.

Існують вчення абгідгарми (спеціальні теми знання), різні версії яких викладені в різних школах індійського буддизму. Є текст Васубандгу зі школи вайбгашики, традиції хінаяни (cанскр. Hīnayāna). Існує версія махаяни (санскр. Mahāyāna) від Асанґи (санскр. Asaṅga), а також тхеравади (санскр. Theravāda) від Ануруддги, яка також належить до хінаяни. Тож як визначається деструктивна поведінка в кожній із цих текстових традицій?

Ми розглянемо це питання з несектарного погляду, використовуючи підхід, згідно якого аналіз кожної школи проливатиме світло на цю тему. Вони не суперечать один одному. У кожному з них ми знаходимо перелік ментальних факторів, які завжди супроводжують деструктивну поведінку. Якщо ми подивимося на ці ментальні фактори, то зможемо зрозуміти,  щасливий чи нещасливий це стан ума.

Я зупинюся на деяких основних ментальних факторах, які присутні в деструктивній поведінці. Це дасть більш чітке уявлення того, про що ми говоримо. Ми розглядаємо не лише самі деструктивні дії, але й стани ума, який їх супроводжують. Іншими словами, що робить дію деструктивною? Вона може бути деструктивною, але не сама лише дія спричиняє нещастя. З нею також пов'язані різні ментальні фактори.

Деякі супутні ментальні фактори:

• Відсутність ціннісних орієнтирів – відсутність поваги до позитивних якостей або людей, що їх мають. Це зрозуміло, бо всі ми бачили людей, які не поважають ані закон, ані людей, які роблять добро; вони явно нічого подібного не цінують.
• Відсутність докорів сумління – відсутність стриманості від нахабної або відкритої недоброчинності. По суті, це означає "мені байдуже, що я роблю". Це щасливий чи нещасливий стан ума? З таким ставленням до життя ми, ймовірно, не дуже щасливі.
• Наївність – незнання або неприйняття того, що деструктивні дії призводять до великих страждань і нещастя. Ми думаємо, що можемо діяти настільки деструктивно, наскільки хочемо, і це не матиме жодних наслідків.
• Прив'язаність чи ворожість – ці фактори не обов'язково мають бути присутніми. Ми знаємо, що коли маємо сильну прив'язаність, це не дуже щасливий стан ума; так само – коли ми дуже злі або ворожі. "Не можу жити без цього!" і "Ненавиджу тебе!" – це не дуже щасливі стани ума.
• Відсутність моральної гідності – відсутність почуття власної гідності, а натомість низька самооцінка. Ми можемо побачити приклади цього в соціології. Якщо говорити людині, що вона погана, і жодним чином не дозволяти їй розвинути почуття власної гідності, то зрештою вона може стати навіть терористом-смертником, адже зовсім не цінує себе. Таких людей переконали, що вони – шматок лайна. Найгірше, що можна зробити з пригнобленим народом – це позбавити його почуття власної гідності. Не важко уявити, що коли у нас немає почуття гідності, ми вважаємо себе нікчемними, а це аж ніяк не є щасливим станом ума.
• Не дбати про те, як наші дії впливають на інших. Можливо, це більш характерно для азійського менталітету – думати, що якщо ми діємо погано, то це вплине на нашу сім'ю, нашу касту, стать, соціальну групу і так далі. Цей фактор зумовлює нашу байдужість до цього, і таке ставлення супроводжує деструктивні дії.
• Неспокій – ще один фактор, доданий Ануруддою, протилежний задоволеності та миру з собою. Наш ментальний стан неспокійний і турбуючий. Коли ми вдаємося до деструктивної поведінки, ми не в спокої.

Якщо ми дізнаємося про ці різні типи супроводжувальних ментальних факторів, то побачимо більш чіткий зв'язок між деструктивною поведінкою, яка загалом характеризується цими ментальними факторами, і нещастям. Хоча ми все ще не можемо зробити логічний висновок, що нещастя є наслідком деструктивної поведінки, але тепер ми можемо краще зрозуміти цей звʼязок. Ми повернемося до того, що наведено в тексті, з більшою впевненістю, що Будда є достовірним джерелом інформації про цей взаємозв’язок.

Тепер ми можемо розглянути ментальні фактори, які можуть супроводжувати конструктивний тип поведінки, щоби побачити його зв'язок зі щастям. Цей список довший, ніж наведений вище, бо це інформація обʼєднана з трьох різних джерел абгідгарми:

• Віра у факт – це віра в те, що щастя є результатом утримання від деструктивної поведінки, а нещастя – результатом деструктивної поведінки і упертого, суперечливого стану ума, який не вірить ні у що, навіть у факти. Якщо наведені правдиві факти – ми віримо в це.
• Піклування про наслідки нашої поведінки для себе та інших.
• Почуття доброго тонусу і здоров'я – коли ми добре ставимося до себе, що дозволяє нам утримуватися, наприклад, від заподіяння шкоди іншим. Здорове відчуття самоконтролю – це щасливіший стан ума, ніж повна втрата контролю над собою. Скажімо, ми досита наїлися, але у нас залишився зайвий шматок торта, і ми, не контролюючи себе, з'їдаємо його. Після цього нам зле і ми незадоволені собою: "Я переїв і тепер не дуже добре почуваюсь". Але якби ми змогли утриматися від зайвого шматка торта, то насправді почувалися б досить добре: "Так! Я не втратив контроль над собою і не наївся як та свиня!"
• Спокій – стан ума, вільний від летючості та тупості. Коли ми утримуємося від деструктивних дій і крику на когось, наш ум не блукає в різних напрямках. Він не настільки тупий, що ми не знаємо, що робимо. Наш ум ясний і спокійний, і ми знаємо, що робимо.
• Почуття цінностей і поваги – ми цінуємо хороші якості загалом і наслідуємо тих, хто їх має. 
• Совість – ми дбаємо про те, що робимо, тому утримаємося від негативних дій.
• Непривʼязаність – ми не прив'язані до необхідності висловлювати свою небажану думку і говорити щось дурне і безглузде, кричати, або робити щось деструктивне.
• Відсутність ворожості.
• Ненасильство.
• Відважна завзятість – бути сильними і наполегливими в конструктивних діях, а це означає, що як би не хотілося з'їсти останній шматок торта, ми його не з'їмо!

Усе це створює щасливий стан ума, чи не так?

Анурудда описує ще більше ментальних факторів:

• Ментальна рівновага – емоційна зрілість і стабільність, яка звільняє нас від прив'язаності та відрази.
• Пам’ятання – ментальний клей, який не дає нам втратити певний стан ума.
• Спокій.
• Бадьорість – протилежність затуманеному уму або сонливості.
• Гнучкість – протилежність впертості та зарозумілості. Гнучкість усуває скутість. Ось приклад того, що усуває гнучкість: "Неважливо, що це зачепить твої почуття, але я мушу сказати, яку ж потворну сукню ти вдягла". Таке мислення – це впертість і зарозумілість. Протилежність цьому – бути гнучким.
• Готовність до дій – це здатність і готовність залучитись до добродіяння. Це протилежність ментальним чи емоційним блокам. Ми готові робити все, що потрібно, наприклад: "Я готовий засунути руку в унітаз, хай навіть брудний, щоб витягнути муху, яка там тоне. Я не маю жодних ментальних блоків щодо цього". Ось про що ми говоримо. Коли у нас немає ментальних чи емоційних блоків, ми маємо набагато щасливіший стан ума. Якщо вони є, то ми боїмося і невпевнені в собі, а це не є щасливим станом ума. Якщо ми готові до дій, то думаємо: "Що такого в тому, що туалет брудний? Я можу потім помити руки. Життя цієї мухи важливіше".

Інший приклад ментального блоку – ситуація, де нам потрібно зробити людині штучне дихання "рот в рот", але ця людина тієї ж статі, що й ми, або ми вважаємо її занадто потворною абощо. Якби у нас був ментальний блок проти того, щоб робити дихання рот в рот, це завадило б нам допомогти їй. Але якщо в нас немає жодних ментальних блоків, ми допоможемо їй одразу. Це відчуття того, що ми готові робити штучне дихання рот в рот тому, хто цього потребує. Два останні фактори:

• Почуття майстерності – протилежність невпевненості в собі.
• Чесність – ми чесні, уникаємо лицемірства, не прикидаємося, що маємо якості, яких не маємо, і не приховуємо свої слабкі сторони.

Ми можемо зрозуміти, що якщо ми спокійні, впевнені в собі, здорові, без ментальних блоків, дбаємо про те, що робимо, і маємо відчуття цінностей, ми, безумовно, матимемо щасливіший стан ума. Впевненість у цьому допоможе нам все більше довіряти фундаментальному закону карми, який зазначає, що деструктивна поведінка призводить до нещастя, а конструктивна – до щастя. Цей причинно-наслідковий зв'язок не створив Будда; він не вигадав цей закон. Ба більше, щастя не є винагородою за конструктивну поведінку, а нещастя – покаранням за деструктивну. Натомість ми маємо адекватне розуміння зв'язку між певним типом поведінки і нашим досвідом щастя та нещастя.

Коли ми зрозуміємо механізм, за допомогою якого кармічні наслідки, тенденції та потенціали нашої поведінки можуть продовжуватися в майбутніх життях, то усвідомимо, що те, як ми поводимося в цьому житті, впливатиме на наш досвід в наступних життях.

Як бачимо, справді стати особистістю початкового рівня Справжньої Дгарми – це неабияке досягнення. Завдяки цьому досягненню ми отримуємо тверду переконаність, що наш ментальний континуум буде продовжуватися без кінця, із життя в життя. Ми набуваємо повної переконаності, що те, як ми поводимося зараз, вплине на наш майбутній досвід. Ми усвідомлюємо, що маємо це дорогоцінне людське перенародження, де нашою поведінкою не керують виключно інстинкти, як у хижого звіра, якого тягне вбити, або збудженого собаки, який застрибує на всіх підряд. Ми володіємо людською здатністю мислити і розрізняти корисне від шкідливого, і здатністю діяти відповідно до цього. Ми також знаємо, що ця можливість не триватиме вічно, а буде втрачена, коли ми помремо.

Після смерті ми продовжимо існувати. Ми могли б існувати, спираючись на деструктивну поведінку у формах життя, де ми не здатні розпізнавати, що корисно, а що шкідливо, і інстинктивно діяти недоброчинно знов і  знов. Це призвело б до подальшого нещастя і страждань. Натомість у нас є надійний напрямок, на який вказують істинні припинення та істинні шляховказівні стани ума, напрямок, який позбавляє від усіх страждань та їхніх причин. Тому ми повинні подбати про те, щоби продовжувати здобувати дорогоцінні людські перенародження.

Хоча ми прагнемо позбутися турбуючих емоцій, неусвідомлення тощо, але такі схильності все ще залишаються в нашому ментальному континуумі. Хоча ми прагнемо досягти їх повного припинення, все ж, оскільки на цьому етапі ми не можемо повністю позбутися жадібності, гніву і т.д., принаймні можемо зробити цей початковий крок. Цей крок полягає в тому, що коли, наприклад, з'являється гнів і бажання нагримати на когось, ми розрізняємо, що є корисним, а що ні, і бачимо, що це може стати причиною нашого нещастя. Тому ми утримуємося від цього.

Це базова ментальна структура особистості початкового рівня мотивації. Якщо ми хочемо додати до цього різні причини для створення умов дорогоцінного людського перенародження, то, як стверджують різні тексти, нам потрібно бути щедрими, терплячими, наполегливими і так далі. Крім того, міцний зв'язок із нашими духовними вчителями та Дгармою створить тенденцію до визрівання і повторення цього досвіду в наступному дорогоцінному людському перенародженні, коли нам пощастить його отримати.

Також у нас є молитви. Йдеться про присвяту позитивної сили, яку ми спрямовуємо на досягнення мети – дорогоцінного людського перенародження. Існує чимало таких молитов, наприклад: "Нехай мене захищають і оберігають дорогоцінні ґуру в усіх моїх життях". Такі молитви можна віднести до цього рівня.

Якщо в цьому житті ми дійсно досягнемо початкового рівня, то це означатиме, що ми досягли величезного духовного прогресу на буддійському шляху. Не варто думати, що це легка, тривіальна річ, адже ми говоримо про щире, сердечне розуміння і переконання. Це велике досягнення, і, як ми бачили раніше, ми самі є головним свідком, щоб чесно судити і оцінювати, чи ми дійсно такі, чи просто обманюємо себе.

Легко відкинути вчення про різні сфери буття наче якусь фантазію, але якщо хочемо досягти прогресу на буддійському шляху, нам важливо сприймати це серйозно. Прості й зрозумілі логічні міркування допоможуть нам збагнути, що існують істоти, які бачать і чують краще, ніж ми, тож немає жодної причини, чому не може існувати істот, які можуть відчувати більше задоволення чи болю, ніж ми здатні відчувати.

Зрозумівши це, а також переконавшись у достовірності карми, ми природно будемо уникати деструктивних дій. До того ж ми будемо із задоволенням залучатись до доброчинних дій, які приносять нам щастя і кращі майбутні перенародження.