Механізм карми

Санскритські тексти, в яких обговорюється карма, називаються абгідгарма. У традиції абгідгарми пояснення нашого досвіду й типу сприйняття починаються зі слова "відчуття". Це дуже складне слово, тому що в наших західних мовах воно має дуже багато значень. Тут я використовую слово "відчуття" не в сенсі почуття щастя чи нещастя або відчуття якоїсь емоції чи інтуїції. Я використовую його в сенсі відчуття того, що нам хочеться щось зробити, сказати або подумати. Тибетською мовою це слово означає бажання, прагнення зробити щось.

У повсякденному житті в нас постійно виникає бажання щось зробити, сказати або подумати. Але чому воно виникає? Це може бути пов'язано з навколишніми обставинами: наприклад, з погодою, людьми або часом доби. Це також залежить від нашого поточного почуття щастя чи нещастя. "Я почуваюся нещасним, тому хочу зайнятися чимось іншим". Це також може бути пов'язано зі схильністю діяти, говорити чи думати певним чином в минулому. Також у цьому можуть бути задіяні певні мотиваційні емоції. "Мені хочеться нагримати на тебе, бо я злюся". Можливо, людина щойно сказала нам щось неприємне, і ми злі та нещасні через це. Ми маємо схильність лаятись в таких випадках, і це посилює наше бажання полаятись. А ще ми чіпляємося за своє суцільне незмінне "я": "Ти сказав мені щось погане", – або: "Як ти смієш мені таке казати?" Коли в нас виникає бажання щось зробити, сказати або подумати, усі ці фактори працюють разом. Наприклад, коли ми плануємо щось: "Що я можу сказати, щоб справді зробити цій людині боляче?" – і таке інше.

На основі цього бажання виникає ментальна карма, тобто нав’язливість, компульсивність. Компульсивність – це ментальне спонукання, що змушує нас думати про те, щоб реалізувати бажання, яке виникло раніше. Ці роздуми можуть призвести або не призвести до фактичної реалізації того, що нам хотілося сказати чи зробити. Також це ментальне спонукання думати про те, що ми хочемо сказати або зробити, супроводжується мотиваційною емоцією, наміром і чіплянням за "я". 

Якщо у медитації нам вдасться сповільнитись і бути достатньо чутливими, ми зможемо розрізнити ці послідовні етапи, хоча зазвичай все це відбувається дуже швидко. Наприклад, нам хочеться нагримати на когось, тому що ми гніваємося. Нав'язливе спонукання втягує нас у роздуми про те, щоб нагримати на людину, в результаті яких ми вирішуємо, чи варто це робити. Якщо ми вирішуємо нагримати, то за цим слідують наступні кроки.

Далі проявляється фізична або вербальна карма, і у цього є два пояснення відповідно до двох різних санскритських версій або традицій. Почнімо з більш простого пояснення. Згідно з ним, фізична і вербальна карми, як і ментальна карма, також є ментальними спонуканнями, які змушують нас починати дію, продовжувати дію і, врешті-решт, припиняти дію. Ментальне спонукання думати про те, щоб зробити або сказати щось називається мотиваційним спонуканням, а ментальне спонукання, яке змушує нас зробити або сказати це називається причинним спонуканням. Зауважте, що навіть якщо ми думаємо щось зробити чи сказати, ми можемо це зробити чи не зробити; і якщо ми щось робимо чи говоримо, ми могли свідомо подумати про це заздалегідь або не подумати. Усі чотири варіанти можливі.

Кожен крок може супроводжуватися різними емоціями. До прикладу, наша дитина спить, а в її кімнаті багато комарів. Ми хвилюємося, що її можуть вкусити або навіть заразити малярією, якщо ця хвороба поширена в нашій місцевості. Мотиваційною емоцією, що супроводжує мотиваційне спонукання, яке наштовхує нас на думку про те, щоб прибити комарів, може бути співчуття до нашої дитини. Якщо після роздумів про це ми дійсно вирішуємо вбити комарів, то наша супроводжувальна емоція, швидше за все, зміниться. Причинною емоцією, яка супроводжує причинне спонукання, що змушує нас прибити комарів, тепер є ворожість та злість. Нам потрібно відчувати ворожість до комарів, інакше ми не зможемо їх вбити. У нас виникає бажання не просто налякати чи відганяти їх, а вдарити – достатньо сильно, щоб вбити. Наші емоції змінилися.

Дуже цікаво сповільнити цей ментальний процес, щоб побачити, наскільки може змінитися наш емоційний стан. Наприклад, коли бачимо таргана, спочатку ми можемо відчувати співчуття до своєї дитини: "Я не хочу, щоб цей тарган повзав по обличчю моєї дитини". Потім може виникнути злість: "Я дуже хочу розчавити цього таргана!" Але коли ми наступаємо на нього й відчуваємо хрускіт його тіла під ногою, в нас виникає відраза. Коли ж в нас виникає бажання припинити наступати на нього, ми піднімаємо ногу і бачимо залишки від таргана, то вже виникає огида. Отже, наші емоції дуже сильно змінюються протягом усього процесу, і все це впливає на силу нав'язливості, з якою ми діємо, а також на результати дії в майбутньому.

Це більш просте пояснення карми, в якому усі види карми – ментальна, вербальна і фізична – є ментальними факторами. Усі вони є ментальними спонуканнями, різними видами ментальної компульсивності, що класифікуються відповідно до типу дії, до якої вони нас спонукають: фізичної, вербальної чи ментальної.

Дуже важливо не плутати карму (компульсивність) з позитивними чи негативними емоціями, які її супроводжують. Це різні речі. Ніщо не може бути одночасно і кармічним спонуканням, і емоцією. Карма подібна до магніту, який притягує нас до думки, що треба почати діяти, продовжувати діяти, а потім зупинитися. І якщо ми не зробимо щось, щоб вийти з-під її переконливого впливу, то втратимо контроль над собою.

Згідно з другим поясненням, ментальна карма – нав'язливе ментальне спонукання – втягує нас у всі три типи дій: на рівні тіла, мовлення і ума. Фізична і вербальна карма, з іншого боку, – це не ментальні фактори, а форми фізичних явищ. Кожна з них включає два типи форми: розкриваючу форму і нерозкриваючу форму, в залежності від того, чи розкриває вона мотивацію особи, яка вчиняє дію. У будь-якому випадку, карма – це не те саме, що сама дія. Неможливо позбутися фізичної чи вербальної карми, припинивши щось робити чи говорити.

Розкриваюча форма

• У випадку фізичної карми, розкриваюча форма – це компульсивна форма, яку приймають наші дії. У певному сенсі, це нав'язливість, що формує наші фізичні дії, і таким чином надає форму нашому тілу, яке виконує ці дії. Ця компульсивна форма розкриває мотивацію, що стоїть за діями: як наш намір, так і супроводжувальну емоцію. Наприклад, коли в нас виникає бажання поплескати когось по плечу, щоб привернути його увагу, ми можемо компульсивно штовхнути людину досить сильно або доторкнутися досить ніжно. Тож фізична карма – це компульсивність, що визначає форму, якої набуває наша дія. Вона розкриває намір (привернути чиюсь увагу) і супроводжувальну емоцію (роздратування або симпатію).

• У випадку вербальної карми, розкриваючою формою є компульсивне звучання нашого голосу, коли ми щось говоримо: це стосується як слів, які ми обираємо, так і тону голосу, яким ми їх вимовляємо. Це також розкриває нашу мотивацію: як намір, так і емоцію. Наприклад, коли нам хочеться звернутися до когось на ім’я, щоб привернути увагу, ми можемо компульсивно прокричати це ім’я з агресивною інтонацією або вимовити його тепло та лагідно. Вербальна карма – це компульсивність, що визначає звучання нашого голосу. Вона розкриває намір (привернути увагу) і емоцію (роздратування або симпатію).

Нерозкриваюча форма

Нерозкриваюча форма є більш тонкою. Її не можна побачити або почути, і вона не розкриває нашу мотивацію. Найближче до цього слово у західних мовах – це тонка вібрація. У той час як розкриваюча форма наших фізичних і вербальних дій припиняється разом із завершенням дії, нерозкриваюча форма виникає під час того, як ми щось робимо або говоримо, і продовжує існувати в нашому ментальному континуумі після завершення дії. Вона припиняється лише тоді, коли ми приймаємо тверде рішення ніколи більше не повторювати дію, яка призвела до цієї нерозкриваючої форми: наприклад, коли ми беремо ту чи іншу обітницю або відмовляємося від обітниці.

Коли ми говоримо про людину, яка компульсивно й агресивно поводиться або говорить агресивним тоном – іншими словами, що компульсивність є її характерним, звичним способом дії або мовлення, – це стосується нерозкриваючої форми її фізичної або вербальної карми. Навіть коли людина нічого не робить і не говорить, все одно її можна назвати компульсивно-агресивною.

Зауважте, що "компульсивний" та "імпульсивний" – це різні речі. Бути імпульсивним означає робити все, що спадає на думку, без жодних обмірковувань. Бути компульсивним означає, що ми не контролюємо те, що робимо або говоримо (або як ми це робимо чи говоримо). Ми знову і знову непереборно повторюємо певні моделі поведінки, наприклад, стукаємо пальцями по столу або агресивно спілкуємося без теплоти в голосі.

Згідно з обома поясненнями карми, після завершення фізичної, вербальної чи ментальної дії в нашому ментальному континуумі залишаються певні наслідки. Ці наслідки не є ані формами фізичних явищ (на відміну від нерозкриваючих форм), ані способами усвідомлення чогось. Вони є більш абстрактними і приписуються нашому ментальному континууму – як, наприклад, наш вік. Ці кармічні наслідки включають кармічні потенціали та кармічні схильності.

Кармічні потенціали

Кармічні потенціали, які також називають кармічними силами, бувають конструктивними або деструктивними. Багато перекладачів називають конструктивні потенціали "заслугами", а деструктивні – "гріхами", але я вважаю, що ці запозичені з Біблії терміни тут є недоречними й оманливими. Я вважаю за краще називати це "негативні кармічні потенціали" або "негативні кармічні сили" і "позитивні кармічні потенціали" або "позитивні кармічні сили". Наразі давайте просто називати їх "позитивними потенціалами" й "негативними потенціалами".

Це трохи складно, тому що деструктивні і конструктивні дії – тобто дії, викликані або супроводжувані деструктивною або конструктивною кармою, – також є негативними або позитивними потенціалами. Отже, існують кармічні потенціали, які є власне нашими діями, і кармічні потенціали, що приписуються нашому ментальному континууму після завершення дій.

Кармічні потенціали слугують причинами визрівання. Це подібно до того, як фрукти на дереві поступово ростуть, а коли дозрівають і падають з дерева, їх можна їсти. Так само кармічні потенціали об'єднуються один з одним, а коли їхня мережа стає достатньо сильною, визрівають у вигляді кармічних результатів. Кармічні результати завжди етично нейтральні; Будда не називав їх ані конструктивними, ані деструктивними, оскільки вони можуть супроводжувати дії будь-якого типу: конструктивні, деструктивні чи нейтральні. Наприклад, негативні потенціали визрівають у вигляді нещастя, а позитивні – у вигляді щастя. Ми можемо бути щасливими, допомагаючи комусь, вбиваючи комара чи миючи посуд. Ми також можемо бути нещасними, роблячи будь-яку з цих дій.

Кармічні схильності

Кармічні схильності виникають лише як наслідки нашої кармічної поведінки. Якщо дія була нейтральною, як-от миття посуду, то кармічна схильність після неї також буде нейтральною. Якщо дія була конструктивною чи деструктивною, то позитивний чи негативний потенціал цієї дії набуває сутнісної природи кармічної схильності. Іншими словами, потенціал функціонує як кармічна схильність, але залишається конструктивним або деструктивним. Оскільки кармічні схильності, в широкому сенсі, можуть бути позитивними, негативними або нейтральними, то загалом їх часто називають нейтральними.

Кармічні схильності буквально називаються кармічним насінням: вони є причинами своїх результатів. Іншими словами, схильності є тим, з чого виникає результат, подібно до того, як паросток виникає з насіння. Їхнім результатом може бути, наприклад, повторення попередньої дії.

Відмінності між різними типами кармічних результатів, включно з нерозкриваючими формами, дуже тонкі й надзвичайно складні. Коли ми тільки починаємо вивчати карму, немає необхідності детально розрізняти їх усі. Важливіше отримати загальне уявлення про кармічні результати й зрозуміти, про що саме йдеться.

Наприклад, ми нагримали на когось. Сама ця дія вже сигналізує про потенційну можливість нагримати на когось знову в майбутньому. Після того, як ця ситуація завершилася, можна сказати, що потенціал нагримати на когось продовжує існувати у нашому ментальному континуумі. Це можна описати як схильність гримати на людей.

Поміркуймо над цим, розглянувши типовий для нас шаблон поведінки. Спробуйте розпізнати наступне: "У моїй поведінці є певний шаблон, тому що я схильний повторювати одні й ті ж дії знову і знову. Через цей шаблон я маю потенціал повторити такі дії ще раз. Це тому, що я схильний діяти у такий спосіб. По суті, моя поведінка є компульсивною, тому що я безконтрольно вчиняю так знову і знову. Що більше це повторюється, то сильнішим стає мій потенціал повторити це знову. До того ж що сильніший потенціал, то швидше це може відбутися; наприклад, я можу нагримати на когось.

Описуючи цей механізм з фізіологічної точки зору, можна сказати, що наша повторювана поведінка формує міцний нейронний шлях, і через це ми маємо великий потенціал до повторення цієї поведінки.

Розгляньмо цей приклад більш детально. Скажімо, ми дуже легко можемо вийти з себе і нагримати на когось. У цьому є щось компульсивне, що нагадує вібрацію, яку дуже чутливі люди можуть відчути. Вони подумають: "З цією людиною треба бути обережним, тому що вона може дуже легко розлютитися". Вони будуть сприймати нас як людину, яка має сильну схильність до нестриманості й сварок. Завжди є потенційна можливість, що ми почнемо лаятись, і коли це відбувається, в нашому голосі з'являється нав'язливий відтінок, що звучить грубо і дуже неприємно. Якщо хтось скаже нам щось образливе, то нам точно захочеться сказати щось неприємне у відповідь, і компульсивність нашої карми змусить нас нагримати. Ми втратимо контроль над собою.

Будь ласка, спробуйте провести такий самоаналіз. Якщо нам вдасться розпізнати наші кармічні схильності та потенціали, ми зможемо почати працювати над тим, щоб їх позбутися. Тож запитайте себе: "Які в мене є схильності? Які в мене є шаблони, що я їм нав'язливо слідую?" Пам'ятайте, що ці нав'язливі моделі можуть бути як позитивними, так і негативними: наприклад, схильність до лайки чи перфекціонізму.

Коли складаються всі необхідні обставини, різні кармічні потенціали й схильності призводять до одного або кількох переживань: до переживання щастя або нещастя, до повторення одноманітних дій, до переживання досвіду, подібного до того, що ми спричинили іншим, і так далі. Знову ж таки, це дуже складний процес. Але дуже важливо розуміти, що йдеться не про те, що кармічні потенціали та схильності спричиняють ситуації, які ми переживаємо. Вони спричиняють те, що ми їх переживаємо. Наприклад, якщо нас збиває машина, то це не означає, що наші кармічні потенціали і схильності створили цю машину, а потім змусили водія збити нас. Те, що водій збив нас, – це результат його кармічних наслідків. Наші кармічні наслідки зумовили лише те, що ми пережили цю подію.

Бачите різницю? Йдеться про те, що ми переживаємо на власному досвіді. Кармічні потенціали не створюють погоду, наприклад, але ми переживаємо її. Наші кармічні потенціали призводять до того, що ми намокнемо, якщо вийдемо на вулицю під дощ без парасольки, але вони не створюють дощ. Нас намочать краплі дощу, а не карма. Саме через кармічний потенціал і схильність кожного разу виходячи на вулицю, коли може піти дощ, ми компульсивно забуваємо взяти з собою парасольку. Через цю схильність ми переживаємо певну ситуацію – промокаємо.

Залежно від обставин ми переживаємо багато різних речей. Що саме?

• Ми переживаємо почуття щастя або нещастя. Це дуже цікаво, тому що з нами можуть відбуватися всілякі приємні речі, але ми все одно можемо відчувати себе нещасними. Ми можемо робити одне й те саме у різний час, проте в одному випадку почуватися щасливими, а в іншому – нещасними. Це відбувається внаслідок різних кармічних потенціалів.

• Ми переживаємо певні ситуації, характерні саме для нас, наприклад, бачимо або чуємо щось. До прикладу, ми можемо часто бачити сцени насильства, коли люди б'ються одне з одним. Чому так відбувається? Звичайно, це не наша карма створила ці бійки, але ми завжди стаємо їх свідками і ніяк не можемо це контролювати. Те, що ми стаємо свідками таких речей, також є результатом наших кармічних потенціалів і схильностей.

• У різних ситуаціях у нас виникає бажання повторити свої попередні дії. Наприклад, нам хочеться накричати на когось чи обійняти його. Наше бажання зробити так чи інакше є результатом кармічних наслідків того, що ми діяли так раніше. Зверніть увагу, що карма не визріває з карми. Кармічні наслідки не визрівають у компульсивність, яка змушує нас повторювати дію: вони визрівають у бажання щось зробити. Бажання щось зробити може призвести або не призвести до виникнення компульсивності, з якою ми виконуємо дію.

• У деяких ситуаціях ми переживаємо досвід, подібний до того, що ми спричинили іншим. Наприклад, через схильність лаятись на людей, ми переживаємо ситуації, коли інші люди лаються на нас. Якщо ми обманюємо інших, то переживаємо ситуації, коли інші обманюють нас.

Це не завжди так легко зрозуміти, адже зазвичай це стосується попередніх життів. Однак тут дуже цікаво проаналізувати певні свої патерни. До прикладу, розгляньмо розбрат, коли хтось говорить одним людям неприємні речі про інших. Скажімо, ми можемо говорити щось своїм друзям, щоб змусити їх розірвати стосунки з іншою людиною. Як кармічний результат такої поведінки, ми стикатимемося з тим, що друзі покидатимуть нас. Наші дружні чи партнерські стосунки не триватимуть довго, і люди йтимуть від нас. Якщо ми змусили інших розлучитися, то й самі матимемо нетривалі стосунки.

Це можна зрозуміти як на кармічному рівні, так і на психологічному. Якщо ми постійно говоримо своєму другу неприємні речі про інших, особливо про його друзів, що він подумає? Наш друг подумає: "А що він говорить про мене за моєю спиною?" Звісно, така дружба природно зведеться нанівець.

Якщо глибше замислитися над цими кармічними причинно-наслідковими зв'язками, це починає набувати сенсу. Ми переживаємо речі, подібні до того, що робили по відношенню до інших. Пам'ятайте, йдеться не про дії інших людей, а про те, як ми переживаємо це на власному досвіді. Інші мають свої власні кармічні причини, через які вони вчиняють так чи інакше.

Ще один тип кармічних наслідків – це те, що ми переживаємо певні речі разом з іншими, як-от живемо в певному середовищі чи суспільстві або те, як там до нас ставляться. Наприклад, ми можемо народитися або жити в місці з дуже високим або низьким рівнем забруднення. Або ми можемо жити в суспільстві з високим чи низьким рівнем корупції. Усе це ми переживаємо разом з іншими людьми в певній місцевості чи суспільстві.

Усі ці речі ми переживаємо як результат кармічних наслідків. Ми переживаємо щастя чи нещастя, сприймаємо певним чином різні речі, з нами щось відбувається, – і все це разом є обставинами, в яких у нас виникає бажання повторити наші попередні моделі поведінки. Якщо ми діємо на основі цього бажання, реалізуємо його, значить, існує компульсивність, яка змушує нас так діяти. Часто нам може здаватися, що в нас немає вибору, і ми змушені діяти певним чином. Наприклад, коли нам хочеться полаятись на когось, ми компульсивно лаємося й повторюємо свою поведінку. Хоча ми могли б прийняти рішення не реагувати на це бажання і не лаятися, але все відбувається дуже швидко, і ми компульсивно лаємося. Ми повторюємо цей патерн і таким чином посилюємо потенціал до того, щоб лаятися знову і знову. Причина в тому, що в нас існує певна схильність і певна компульсивність щодо того, як ми говоримо і діємо. Так працює карма.

Знайдіть трохи часу, щоб поміркувати про все це і засвоїти почуте.