Основні аспекти карми

Різні буддійські школи тлумачать поняття карми по-різному (як і майже будь-яке поняття в буддизмі). Ми розглянемо найпростішу версію, згідно з якою карма – це ментальне спонукання (sems-pa). Саме ментальне спонукання схиляє нас до переживання певного досвіду. Карма не є самою дією. Часто люди плутаються, думаючи, що карма стосується самих дій – зокрема через те, що деякі перекладачі тлумачать це слово як "дія". Це зовсім не дія; карма – це навʼязливе спонукання до дії. Якби карма була самими діями, то все, що нам потрібно було б зробити для припинення подальшого накопичення карми, – це припинити діяти взагалі! Але це абсурд.

Це спонукання до дії є ментальним фактором і завжди супроводжується трьома іншими ментальними факторами. Перший – це розрізнення ('du-shes), що зазвичай перекладається як "розпізнавання". Ми розрізняємо об'єкт у своєму чуттєвому полі: цю людину від тієї, цей предмет від того. Нам потрібно розпізнати об'єкт, на який буде спрямована наша дія. Другий – це намір ('dun-pa), що також подібний до мети: чого ми прагнемо досягти? Чи ми маємо намір нашкодити людині або ж допомогти їй? І третій – це емоція, яка в цьому задіяна. Це може бути турбуюча емоція, як-от гнів, або ж позитивна, як-от любов. Чи ми хочемо завдати людині болю, тому що сердимося на неї, або ж допомогти їй, тому що відчуваємо до неї любов? Спонукання, що скеровує нас до дії, – це і є карма.

Ще одне буддійське слово, яке іноді не зовсім коректно розуміють на Заході, – це "мотивація" (kun-slong). На Заході це слово зазвичай означає емоцію, яка стоїть за певними діями. Наприклад, ми говоримо, що нами керує гнів або любов. Однак мотивація в буддійському контексті відрізняється від цього. З буддійського погляду, головним аспектом мотивації є намір або мета, а емоційна складова – вторинна. Можливо, це краще перекладати як "мотиваційна ментальна конструкція", а не просто "мотивація".

Наприклад, коли на початку вчень нам кажуть "підтвердіть свою мотивацію", це означає насамперед підтвердити мету: навіщо ми тут? Наша мета полягає в тому, щоб навчитися чогось, що допоможе рухатися в надійному напрямку прихистку або досягти просвітлення, щоб мати можливість приносити більше користі іншим. Саме це ми зміцнюємо або підтверджуємо. Емоційною складовою в даному випадку буде співчуття й любов до всіх істот, але це не головний аспект мотивації, який ми зміцнюємо. Звичайно, нам потрібно також підтверджувати любов і співчуття, які, з нашого західного погляду, є емоціями, що мотивують до дій. Але буддизмі йдеться про набагато ширшу ментальну конструкцію.

Корисно розрізняти всі ментальні фактори, які ми обговорюємо, бо тоді ми зможемо скоригувати конкретні фактори, якщо з ними будуть труднощі. Якщо не розрізняти їх, то дуже важко зрозуміти, як виправити або скоригувати наш стан ума.

Отже, ми говоримо про спонукання до дії або карму. Фізична, вербальна та ментальна карма – це спонукання щось робити, говорити або думати. Спонукання думати, як правило, викликає не поодинокі думки, а обмірковування протягом певного часу, наприклад, коли ми думаємо про те, як помститися комусь і плануємо це. Фізичні та вербальні дії зазвичай починаються з ментальних спонукань, ментальної карми. Спочатку в нас зʼявляється імпульс, бажання щось зробити. Наприклад, "мені треба подзвонити комусь". Це ментальне спонукання. Воно супроводжується певною емоцією, метою, розпізнаванням об'єкта і так далі. За цим слідує власне фізична або вербальна карма – спонукання, з яким ми починаємо щось робити, і спонукання, яке щомиті підтримує цю дію до її завершення. Ось що таке фізична та вербальна карма.

Звичайно, супутні ментальні фактори, що були спочатку, в процесі можуть змінюватися. Наприклад, ми думали, що будемо говорити з подругою, але слухавку взяла її донька; ми подумали, що це голос матері, і почали розмову. Або спочатку ми розмовляли з любов'ю, але потім посеред розмови розсердилися. Або у нас був намір сказати щось приємне або неприємне, але під час розмови ми відволіклися й забули про це. Усі ці речі можуть змінюватися, а карма – це лише спонукання зробити те або інше, як-от бажання поговорити. Звичайно, спонукання не виникає саме по собі – воно виникає разом з усіма цими факторами, але жоден з них не є самою дією. Сама дія – це зовсім інше.

Саму дію я називаю "позитивною кармічною силою" (bsod-nams) або "негативною кармічною силою" (sdig-pa). Ці терміни зазвичай перекладаються як "заслуга" або "гріх". Тут мається на увазі сама дія як кармічна сила. Коли вона завершується, з'являються її кармічні результати: кармічні потенціали, тенденції та постійні звички – які продовжують накладатися на наші ментальні континууми. Ці результати не є статичними, бо на них можуть впливати різні обставини, і вони також не є ні фізичними явищами, ні способами усвідомлення чогось. Я зараз не буду заглиблюватися в обговорення різних типів результатів, бо це надто складна тема. Але коли турбуючі емоції та стани ума активують їх, ці кармічні результати визрівають у вигляді різноманітних наслідків у нашому щомиттєвому досвіді.

У що визрівають кармічні результати?

• Почуття щастя, нещастя або нейтральності. Ми могли робити одне й те саме сьогодні і вчора, але вчора ми відчували себе щасливими, а сьогодні відчуваємо себе нещасними. Це повʼязано з визріванням карми. Тут я використовуватиму цей термін в дуже широкому сенсі.

• Переживання наших перенароджуваних сукупностей і середовища, в якому ми народжуємося і проводимо життя. Тип нашого тіла, ума, інтелекту або браку інтелекту і так далі, а також переживання різних моментів щастя й нещастя в цьому народженні.

• Схильність зробити щось подібне до того, що ми вже робили раніше. Наприклад, бажання подзвонити комусь або накричати на когось. " – Що тобі хочеться зробити? – Мені хочеться почухати голову". Наша схильність до того, щоб щось зробити є визріванням карми. З відчуття бажання щось зробити може виникнути спонукання це зробити. Схильність (’dod-pa) і спонукання – це дві різні речі.

• Переживання ситуацій, в яких з нами відбувається те, що ми самі робили раніше. Наприклад, ми часто гримали на інших, а тепер інші гримають на нас; або ми були добрими до інших, а тепер інші добрі до нас.

Усі ці аспекти постійно проявляються і вщухають – кожен по-своєму. Тобто вони визрівають у різний час, змішуються між собою, і ми ніколи не знаємо, що буде далі. Ми ніколи не знаємо, чи почуватимемося щасливими або нещасними наступної миті, а також не знаємо, що нам захочеться робити через п'ять хвилин. Усе це постійно змінюється. Наприклад, нам телефонують з невідомого номера і пропонують щось купити... Хто знає, що станеться далі? Іноді відбувається щось приємне, а іноді – дуже неприємне. Життя готує нам то злети, то падіння, і ми не маємо й гадки, що буде далі, – це і є невизначеність. Це жахливо, чи не так? Крім того, на більш грубому рівні наші перенародження також будуть то кращими, то гіршими.

З погляду махаяни (санскр. Mahāyāna) з карми визріває ще дещо: кожної миті ми створюємо і переживаємо те, що я називаю

• "перископнічне сприйняття" – ми бачимо лише невелику частину того, що відбувається, і причини цього. Ми не маємо жодного уявлення, чому з нами відбувається ті чи інші речі, або якими будуть результати наших дій. У нас дуже обмежене тунельне бачення. Це також є результатом карми. Вона робить нас "обмеженими істотами" – істотами з обмеженим умом, на відміну від всевідаючих будд.

Визрівання карми є першою благородною істиною – істинними проблемами. Тепер ми можемо трохи краще зрозуміти, що Будда мав на увазі під першим життєвим фактом, істинними проблемами, – це визрівання карми. Найгірше те, що ми настільки сповнені плутанини, що спричиняємо подальше визрівання карми і виникнення нових спонукань, які увічнюють цей цикл. Це детально описується у темі дванадцяти ланок взаємозалежного виникнення.

Важливо пам'ятати, що в контексті карми ми говоримо про спонукання, які викликають не тільки деструктивну поведінку, але і конструктивну поведінку, змішану з плутаниною, а також невизначену поведінку, змішану з плутаниною. Конструктивна дія, змішана з плутаниною, може бути такою: "Я хочу тобі допомогти, бо хочу, щоб ти мене любив і був добрим до мене". Або: "Я хочу допомогти тобі, щоб відчути себе потрібним, важливим і корисним". Або це може бути бажання робити щось невизначене, тобто не конструктивне і не деструктивне, як-от постійно хрустіти пальцями, стукати по столу, піднімати й опускати коліно тощо. Усе це змішано з плутаниною: ми поводимося наївно, бо не розуміємо, що це дратує інших людей, а ми самі виглядаємо смішно.

Карма стосується спонукань, що лежать в основі всіх цих типів поведінки.

Існує чотири загальних закони карми.

Перший закон – це несхибність результатів

Цей закон сформульований дуже особливим способом: якщо ми переживаємо нещастя, то можна з упевненістю сказати, що воно визріває з нашої попередньої деструктивної поведінки. Однак тут не сказано, будь-які наші деструктивні дії обов'язково визріють в нещастя. Чому? Тому що ми можемо очистити негативну карму. Якби друге формулювання було правильним, це означало б, що карму неможливо очистити. Якщо ми переживаємо нещастя, то можемо бути впевнені, що воно виникло через деструктивну поведінку; якщо ми переживаємо щастя, то можемо бути впевнені, що воно визріло з конструктивної поведінки. Дуже важливо зрозуміти цей зв'язок між поведінкою і відчуттям щастя чи нещастя. Тут не зазначається, що якщо ви дієте деструктивно, то це неодмінно призводить до нещастя.

Давайте подивимося на численні варіанти цього взаємозв'язку між почуттями і діями. Тут ми не говоримо про щастя чи нещастя, яке наші дії спричиняють іншим; щодо цього немає жодної певності. Наприклад, нещодавно я віддав свій комп'ютер у майстерню на ремонт, а його звідти вкрали. Я дуже зрадів, тому що цей комп'ютер постійно ламався, а тепер я можу отримати за нього страхову компенсацію і купити новий. Крадіжка не принесла мені нещастя. Цей закон карми говорить про переживання щастя чи нещастя особи, яка вчиняє дію.

Також немає певності, що ми відчуватимемо, в процесі тієї чи іншої дії; це не обов'язково пов'язано з самою дією. Ми можемо утриматися від неналежної сексуальної поведінки, скажімо, від сексу з чужим партнером, і при цьому відчувати себе дуже нещасними. Також абсолютно невідомо, що ми відчуватимемо одразу після певного вчинку: "Я допоміг комусь, потім він пішов додому, і мені стало сумно". І, як я вже казав, немає гарантії, що ці почуття визріють пізніше, адже ми можемо очиститися від кармічних наслідків наших вчинків. Єдине, що можна сказати напевно: коли ми переживаємо ті чи інші почуття, це завжди є результатом попередніх конструктивних або деструктивних дій. Якщо ми переживаємо нещастя, утримуючись від перелюбу, це є наслідком якоїсь попередньої деструктивної поведінки.

Також, оскільки дехто може заплутатися в цьому питанні, варто проговорити, що таке конструктивна дія. Утримання від вбивства є однією з десяти конструктивних дій. Однак, якщо я просто не маю бажання і не вбиваю людей, це не є конструктивною дією утримання від вбивства. Конструктивна дія – це, наприклад, якби над моєю головою дзижчав комар, і в мене виникло бажання його вбити, але потім я подумав про наслідки вбивства і утримався від цього. У такій ситуації утримання від вбивства є конструктивною дією. Утримання від деструктивних дій як вид конструктивної поведінки є дуже проактивним; це не просто: "Ну, я нікого не вбиваю, тому запросто можу прийняти обітницю не вбивати". Цього недостатньо. Звичайно, приймати обітницю завжди корисно, але справжня конструктивна дія – це утримуватися від деструктивних дій, коли нам хочеться це зробити, але ми розуміємо наслідки. Звичайно, є також інший тип конструктивних дій, коли ми безпосередньо допомагаємо або даємо щось комусь.

Другий закон – зростання результатів

З маленької дії можуть визріти дуже великі результати. Ми можемо сказати щось неприємне нашому другу або партнеру, і чим довше залишаємо все як є, не намагаючись вирішити проблему, – тим більше зростає образа. Усім нам відомо це з власного досвіду.

Третій закон – якщо ми не вчиняли дії, то не відчуємо її результатів

В авіакатастрофах гине багато людей, а виживають одиниці. Чому? Вони не створили причин для загибелі в авіакатастрофі, і тому не відчувають наслідків. Якщо ми дійсно повністю очистилися від усієї своєї карми, то нам нема чого боятися. Навіть якщо ми підемо в небезпечне місце, де є багато злодіїв, – нас не пограбують, бо ми очистилися від кармічних причин, що могли б призвести до пограбування. До прикладу, ніхто не міг завдати шкоди Будді.

Четвертий закон – якщо ми вчинили дію, її кармічні наслідки в нашому ментальному континуумі не зникнуть самі собою

Не може бути такого, щоб кармічні наслідки застаріли й тому не визріли. Якщо ми не очистимо їх, то зрештою, колись вони визріють. Це може статися через мільйон років, але вони неодмінно визріють, якщо тільки ми не очистимо їх.

Це загальні закони карми. Крім того, одна дія може призвести до багатьох наслідків протягом багатьох життів. У текстах наводиться такий приклад: одна людина назвала бодгісаттву мавпою і потім п'ятсот разів сама перенароджувалася мавпою. Чи можна сприймати цей приклад буквально, не має значення; суть в тому, що все це не так лінійно, як здається. Одна дія може призвести до багатьох наслідків протягом багатьох життів, і багато дій разом можуть призвести до одного наслідку. Користь від цього прикладу в тому, щоб, скажімо, двічі подумати, перш ніж називати поліцію "свинями".

Для повноцінного результату кармічної дії необхідні чотири фактори. Якщо якогось із цих факторів не вистачає, то результат буде не таким вагомим. Але це не означає, що результату не буде взагалі.

• Основа – істота або об'єкт, на який спрямована дія. Наприклад, нам здавалося, що хтось засидівся у ванній кімнаті, і тому ми почали сварити його, але потім виявилося, що там нікого немає. Результат буде не таким тяжким, як якщо б там хтось був. Має бути хтось, хто чує наші крики, розуміє їх і вірить, що ми дійсно це маємо це на увазі. Якщо людина глуха або увімкнула радіо й не чує нас, то результат буде не таким вагомим.

• Мотиваційна конструкція, яка складається з трьох компонентів. По-перше, має бути безпомилкове розпізнавання об'єкта. Наприклад, ми помилково взяли чужу парасольку, бо думали, що це наша парасолька. Якщо ми зробили це помилково, то результат буде набагато легшим, ніж якби ми свідомо обрали найкращу парасольку і взяли її. Однак, навіть якщо ми просто помилково взяли чужу парасольку, це все одно деструктивна дія, але не така тяжка. Другий компонент – мотиваційний намір. Якщо ми зробили щось ненавмисно – це побідно до того, як під час танців випадково наступити партнеру на ногу. Результат буде набагато легшим, ніж якби ми зробили це навмисно. Третій компонент – це турбуюча мотивуюча емоція (якщо йдеться про деструктивну дію). Якщо ми вбиваємо комара, який дзижчить над головою нашої дитини, але робимо це не з ненависті, а тому, що любимо нашу дитину і хочемо її захистити, – це дуже відрізняється від вбивства комара з ненависті. Усе це складає другий фактор – мотиваційну конструкцію.

• Спосіб, у який здійснюється дія. Щоб дія відбулася, ми маємо безпосередньо щось зробити. Якщо я збирався нагримати на вас, але потім хтось постукав у двері абощо, і я не зробив запланованого, то результат буде не таким тяжким, як якби я зробив те, що хотів. Або ж якщо мені наснилося, що я вбиваю когось, але я не робив цього в реальному житті. Хоча вбивство уві сні теж є деструктивною дією й може супроводжуватися сильним гнівом і так далі (ми навіть можемо цілком навмисно вбити людину уві сні), результат буде не таким тяжким, як при реальному вбивстві, бо жодних реальних дій не було.

• Досягнення (чи недосягнення) мети. Якщо, наприклад, ми стріляємо в когось з наміром вбити, але лише влучаємо в руку, тоді наша дія не досягла запланованої мети, і результат буде не таким тяжким. Або, скажімо, якщо ми хотіли образити когось, але наші слова зовсім не зачепили людину, бо вона нам не повірила абощо, то результат буде не таким тяжким. Так само, якщо ми збрехали, але нам не повірили. Ми бачимо, що результати наших дій насправді досить складні – тут задіяно багато різних факторів.

Те саме стосується й позитивних дій. Наприклад, я хотів допомогти комусь, але натомість допоміг комусь іншому. Або я не мав наміру допомагати комусь, але те, що я зробив, усе одно допомогло. Або я намагався допомогти комусь, але це йому зовсім не допомогло. Таке часто трапляється. Ми можемо приготувати комусь смачну страву з бажанням зробити приємне, а людина нею вдавиться й потрапить до лікарні. Або їй просто не сподобається страва. Отже, усі ці фактори стосуються й конструктивних дій.

Також карму розділяють на "карму вкидання" і "карму завершення".

• Карма вкидання ('phen-byed-kyi las) – це спонукання, яке вкине нас у майбутнє життя. Якщо більш точно: це настільки сильне спонукання щось зробити, що його кармічні результати можуть вкинути нас у майбутнє життя. Воно може визначити форму нашого майбутнього перенародження, наприклад, собакою чи людиною. Це станеться, коли спонукання супроводжується дуже сильним наміром і дуже сильною емоцією. Якщо ми дійсно реалізуємо це спонукання, і воно досягне запланованого результату, це може визначити форму нашого перенародження. Це називається "карма вкидання".

• Карма завершення (rdzogs-byed-kyi las) – це коли намір, мотивація або супутні емоції не настільки сильні. Її результатом будуть ті обставини, які завершують перенародження в певній формі, наприклад, чи будемо ми безпритульним замурзаним собакою на індійських вулицях, чи пуделем в будинку багатія на Заході. Існує чотири можливості: може бути позитивне вкидання й негативне завершення, негативне вкидання й негативне завершення і так далі.

Є ще одна дуже цікава класифікація на "карму здійснення" і "карму підсилення".

• Карма здійснення (byas-pa’i las) – це будь-яке фізичне або вербальне кармічне спонукання, яке фактично призвело до вчинення нами фізичної або вербальної дії. Тут не важливо, чи було це обмірковано заздалегідь.

• Карма підсилення (bsags-pa'i las) – це будь-яке кармічне спонукання, яке посилює кармічні потенціали й тенденції в нашому ментальному континуумі. Це кармічні спонукання, які зʼявилися на основі попереднього обмірковування: ми думали, зробити певну дію чи ні, а потім вирішили зробити.

Таким чином, ми бачимо, що є чотири можливості. Наприклад: я планував нашкодити комусь або допомогти, але не зробив цього; я не планував допомогти комусь, але допоміг; я планував зробити це і зробив; або я не планував і не зробив.

Ми обов'язково відчуємо результати лише тих дій, які ми обміркували, а потім фактично здійснили. 

Дуже часто люди неправильно розуміють цю класифікацію і вважають, що є дії, які не обов'язково матимуть результат, і є дії, які матимуть результат обов'язково. Тут проводиться інше розмежування, хоча дійсно, якщо ми очистимо наші ментальні континууми від кармічних наслідків деструктивних дій, то не будемо переживати їхні результати. Але, коли ми говоримо про обов'язковість результатів у цьому контексті, йдеться насамперед про визначеність того, коли вони визріють. Для дій, які ми плануємо, але потім не робимо, немає визначеності щодо того, коли вони визріють. Вони можуть визріти будь-коли: в цьому житті, в наступному, або в будь-якому з майбутніх життів. Якщо ми, як більшість західних людей, не віримо в майбутні життя, важливо знати, які дії визріють у цьому житті – це дії, які були сплановані, а потім фактично здійснені.

Загалом, існує чотири типи кармічних дій (деструктивних або конструктивних), які призводять до результатів, що починають визрівати в цьому житті. Однак їх визрівання може продовжитися й у наступних життях.

• Деструктивні дії, які виникають через надмірну прив'язаність до нашого тіла, майна чи життя, і конструктивні дії, які виникають через глибоку байдужість до будь-якої з цих трьох речей. Наприклад, хтось врізався в мою машину, до якої я так прив'язаний, тому я взяв бейсбольну биту і розбив його машину. Або: я настільки прив'язаний до свого здоровʼя, що відмовляюся допомагати хворому, який може бути заразним. З іншого боку, я можу бути настільки непривʼязаним до свого тіла, що кинуся в палаючу будівлю, щоби врятувати дитину, яка опинилася в пастці.

• Деструктивні дії, спричинені сильною злістю на когось, наприклад, катування ворожого полоненого, або конструктивні дії, спричинені альтруїзмом і любовʼю, як-от догляд за пораненим ворожим солдатом.

• Деструктивні дії, спричинені надзвичайно сильним бажанням завдати шкоди Будді, Дгармі чи Санґсі, духовним вчителям тощо, наприклад, руйнування монастиря чи вбивство монахів. Сюди також належать конструктивні дії на основі надзвичайної впевненості в добрих якостях Трьох Дорогоцінностей і духовних вчителів, такі як будівництво ступи (санскр. stūpa) або пожертвування на видання дгармічних книг чи на будівництво буддійського центру.

• Деструктивні дії, основані на відсутності жодної вдячності та поваги й спрямовані проти тих, хто нам дуже допоміг, наприклад, наших батьків чи вчителів; або конструктивні дії, спрямовані на них й основані на бажанні відплатити за їхню доброту. До прикладу, ми можемо не піклуватися про наших старих хворих батьків, або, з іншого боку, можемо допомагати нашим духовним вчителям у їхніх справах. Але пам'ятайте: тут ми говоримо про дії, які ми попередньо обміркували, а не зробили це спонтанно чи під примусом.

Кармічні наслідки наших дій можуть призвести до вагомих результатів або до легких і незначних. Тому останнє, що я хочу обговорити, – це різні фактори, які впливають на силу результатів, що визрівають з позитивної чи негативної карми. Цей список досить довгий.

• Характер дії чи явища з погляду того, якої сили страждання чи щастя така дія спричиняє іншій людині. Вбити когось – важче, ніж викрасти його машину; врятувати життя людини – сильніше, ніж дати їй трохи грошей.

• Сила емоції, турбуючої чи позитивної, яка супроводжує наше спонукання. Скривдити когось з великої ненависті набагато тяжче, ніж скривдити, коли ми трохи сердимося. Щоб заощадити час, для наступних пунктів я буду наводити приклади руйнівних дій, а приклади доброчинних ви можете знайти самостійно.

• Викривлена навʼязлива мотивація. Іншими словами, коли наші дії супроводжуються викривленим ворожим ставленням, а ми вважаємо, що в наших вчинках немає нічого поганого і що вчиняти так – добре. Наприклад, на війні ми вбиваємо людей певної етнічної групи і вважаємо, що це абсолютно правильно, а всі, хто думають інакше, – недолугі. Це викривлене вороже ставлення. Або ми можемо вважати, що абсолютно нормально вбивати тварин, тому що вони були народжені для задоволення наших потреб. Таке ставлення посилює тяжкість результатів наших дій.

• Безпосередньо дія з погляду рівня страждань, заподіяних жертві від нашого вчинку. Відірвати мусі крила – набагато важче, ніж просто прибити її мухобойкою.

• Основа (істота), на яку спрямована дія. Тобто сила результату дії залежить від того, скільки користі в минулому, теперішньому і майбутньому ми або інші отримаємо від цієї істоти, а також від її добрих якостей. Ці добрі якості включають в себе мету, якої істота досягла або прагне досягти. Наприклад, з огляду на цілі та якості монахів і монахинь, їхнє вбивство – набагато більш тяжкий вчинок, ніж вбивство мирянина. Або вбивство Махатми Ґанді – більш тяжкий вчинок, ніж страта злочинця чи вбивство курки.

• Статус або досягнення істоти, на яку спрямована дія. Результат дії буде більш важким, якщо ми завдали шкоди людині, яка щойно вийшла з ретриту. Або завдати шкоди хворій людині – більш тяжкий вчинок, ніж зашкодити здоровій.

• Рівень нашої поваги до істоти. Заподіяти шкоду тому, кого ми поважаємо, – не так само, як заподіяти шкоду незнайомцю. Збрехати духовному вчителю, якого ми шануємо, – більш тяжкий вчинок, ніж збрехати незнайомцю, до якого ми не маємо особливої поваги.

• Додаткова умова. Якщо ми прийняли обітницю не забирати життя іншої істоти, то вбивство матиме більш важкі наслідки, ніж при відсутності обітниць.

• Частота або звичка. Якщо ми багато разів повторювали первну дію в минулому, то результат буде важчим. Якщо ми полювали все життя – це важче, ніж лише один раз застрелити оленя.

• Кількість осіб, які беруть участь у вчиненні дії. Якщо ми є членом банди, яка нападає на людей, – це важче, ніж просто робити це самотужки. Або навпаки, виконувати пуджу (санскр. pūjā) з великою групою людей – це більш сильна позитивна дія, ніж просто робити це наодинці у своїй кімнаті. Саме тому тибетці люблять проводити пуджі великими групами.

• Подальші дії. Тобто чи будемо ми повторювати дію в майбутньому.

• Наявність чи відсутність протидіючих сил. Тобто, якщо ми робимо щось деструктивне, чи врівноважуємо ми це великою кількістю конструктивних дій; або якщо в минулому ми робили щось конструктивне, чи нівелюється це подальшими деструктивними вчинками.

Хоча цей список здається дуже довгим і, можливо, трохи нудним, однак він може бути дуже корисним, адже ми можемо зрозуміти, як посилити чи послабити наші позитивні або негативні вчинки відповідно. Наприклад, якщо ми вимушені зробити щось деструктивне, скажімо, обробити будинок від тарганів абощо, ми можемо зробити це без ненависті, не повторювати це так часто і не влаштувати вечірку з цього приводу, вважаючи це розвагою. З іншого боку, якщо ми плануємо зробити щось позитивне, як-от провести вдома пуджу, дуже добре запросити друзів доєднатися до нас, а також робити це з сильним позитивним почуттям і регулярно повторювати.

Отже, цей список допомагає нам зрозуміти, як впливати на результати наших дій, навіть якщо ми все ще діємо компульсивно й під впливом заплутаності. Якщо ми хочемо допомогти іншим, можна почати з допомоги тим, хто був до нас найдобрішим – наприклад, нашим батькам. Якщо ми змушені когось засмутити або розчарувати, скажімо, коли у нас немає часу зателефонувати всім, кому потрібно, – не варто засмучувати тих, хто був дуже добрим до нас, наприклад, наших батьків. Це не просто список – ми маємо використовувати цю інформацію у повсякденному житті.

Останній пункт у цьому списку – наявність або відсутність протидіючих сил – особливо важливий. Він підводить нас до теми очищення карми, в деталі якої я зараз не буду вдаватися, а лише зазначу кілька важливих моментів. Деструктивна дія буде особливо тяжкою, якщо:

• Ми не вважаємо, що це помилка і що це матиме негативні наслідки. Протидіючою силою тут буде відкрите визнання, що ми помилилися і що такі дії є неприпустимими. Навіть якщо ми не думали, що в цьому є щось погане безпосередньо в момент вчинку, але визнаємо помилку через деякий час, це вже почне очищати наслідки і принаймні полегшить їх.

• Ми зробили це з радістю, не шкодуємо про це і тішимося нашим вчинком. Протидіючою силою тут буде шкодування: нам прикро, що так сталося.

• Ми не маємо ні бажання, ні наміру припинити це повторювати. Наприклад, якщо ми думаємо: "Я й далі слухатиму музику вночі на всю гучність. Мені байдуже, що це заважає сусідам спати". Протидіючими тут будуть думки: "Я намагатимусь не повторювати це".

• Не думати про те, щоб виправити шкоду, якої ми завдали. Протидіючою силою тут буде застосування протилежних конструктивних дій.

Тут ми бачимо, якими є чотири протидіючі сили, які дуже важливо застосовувати під час медитації Ваджрасаттви або будь-яких очисних практик. Кожну з них рекомендується виконувати для певної мети.

До цих чотирьох пунктів про наявність чи відсутність протидіючих сил потрібно додати ще один:

• Також обтяжливим фактором буде, якщо ми робимо щось без морального почуття гідності, й нас не хвилює, як наші дії вплинуть на інших. Нам байдуже на свою особисту честь й на те, що люди подумають про нашу сім'ю, вчителів, співвітчизників і так далі. Протидіючою силою тут буде з почуттям власної гідності й турботою про те, як наші дії впливають на інших, підтверджувати наш надійний напрямок і бодгічітту (санскр. bodhicitta): "Я роблю щось корисне у цьому житті". У якості приклада можна навести німця, який дуже гучно поводиться, порушує спокій інших і не турбується про те, що люди подумають про всіх німців через це.

У зв'язку з епідемією ящуру влада вирішила забити всю худобу. Позаяк я є членом суспільства, в якому це відбувається, чи буде вбивство худоби буде груповою дією? Чи буду я страждати від колективних кармічних наслідків цієї групової дії? Як мені цього уникнути?

Перш за все, пам'ятайте про четвертий закон карми: якщо ми не вчиняли дії, то не відчуємо її результатів. Якщо ми не вбивали тварин – ми не причетні до цієї кармічной дії. Причетні лише ті люди, які вбивають тварин.

Однак тут також треба врахувати пункт щодо співрадості діям інших людей. Якщо ми співрадіємо доброчинним діям інших, то створюємо позитивну кармічну силу; а якщо радіємо руйнівним діям – негативну. Тож, якщо ми вважаємо, що забій худоби це чудово, – це одна справа. Але якщо ми вважаємо, що це жахливо, і відчуваємо сильне співчуття до тварин – це позитивний спосіб мислення.

Однак важливо, щоб наше співчуття не було обмеженим і недалекоглядним. Цих тварин все одно планували забити на м'ясо, тож їхнє вбивство – це лише питання часу. Співчувати їм лише тому, що їх вбивають через епідемію, але не перейматися тим, що їх вб'ють заради м'яса, було б лицемірством. Наше співчуття щодо вбивства цих тварин є конструктивною дією, але вона супроводжується турбуючою емоцією обмеженого погляду на реальну ситуацію, в якій вони опинилися. Отже, нам завжди потрібно ретельно аналізувати всі наші думки і вчинки.

Ми бачимо, наскільки важливо розуміти різні кармічні фактори. Хоча ця тема є складною – найскладнішою в буддизмі – проте, чим більше ми її розуміємо, тим більше можемо коригувати свою поведінку і тяжкість її наслідків. Як в останньому прикладі, ми можемо спробувати розвинути співчуття до худоби загалом, а не лише тому, що вона хвора.

Нехай уся позитивна сила, яку ми накопичили, стає все сильнішою й сильнішою; нехай наше розуміння стає все глибшим і глибшим, щоб ми мали змогу поступово послаблювати наслідки нашої карми і врешті-решт позбутися всієї нашої карми й завдяки цьому отримати можливість якнайкраще приносити користь іншим.