Урівнювання себе до інших та заміна себе на інших

Якщо ми задамося питанням, як розвинути неупередженість, яка передує визнанню того, що кожна людина була нашою матір'ю в семичасному методі причинно-наслідкових зв'язків, то це включає наступні кроки.

Візуалізація трьох осіб

Спочатку ми візуалізуємо трьох осіб: абсолютно огидну і неприємну нам людину, яку ми недолюблюємо або вважаємо своїм ворогом; друга або кохану людину, яку ми дуже любимо; і незнайомця або когось "нейтрального", до кого ми не відчуваємо жодного із цих почуттів. Далі ми візуалізуємо всіх їх трьох разом.

Які почуття у нас зазвичай виникають, коли ми по черзі зосереджуємося на кожній з осіб? По відношенню до людини, яка нам не подобається, у нас виникає неприємне почуття: занепокоєння і відраза. По відношенню до дорогого друга – почуття любові і прив’язаності. Водночас нам байдуже на того, хто не є ані другом, ані ворогом: у нас не виникає бажання ані допомогти, ані зашкодити, оскільки незнайомець не є для нас ані привабливим, ані неприємним.

Як позбутися відрази до людини, яка нам не подобається

Для зручності уявімо, що всі троє людей, яких ми візуалізуємо, є жінками. Спочатку ми працюємо з людиною, яка нам не подобається, яку ми навіть можемо вважати ворогом.

1. Ми дозволяємо виникнути почуттю неприязні й відрази. Коли це почуття стає чітким і ясним,
2. ми помічаємо, що в нас з'являється ще одне почуття: що було б добре, якби з нею сталося щось погане або таке, чого б вона не хотіла переживати.
3. Далі ми досліджуємо причини виникнення цих поганих почуттів і бажань. Зазвичай ми виявляємо, що це тому, що вона образила нас, завдала нам шкоди, зробила або сказала щось неприємне нам або нашим друзям. Ось чому ми хочемо, щоб із нею сталося щось погане або щоб вона не отримала того, чого хоче.
4. Далі, думаючи про причину нашого бажання, щоб із цією жінкою, яка нам не подобається, сталося щось погане, і перевіряємо, чи справді ця причина вагома. Ми міркуємо наступним чином:

• У минулих життях ця людина, так званий "ворог", багато разів була моїми батьком і матір'ю, а також моїм родичем і другом. Вона дуже багато мені допомагала, незліченну кількість разів.
• Невідомо, що далі станеться у цьому житті. Вона може стати мені дуже доброю подругою і принести багато користі. Таке дійсно можливо.
• У будь-якому випадку, ми з нею народимося ще нескінченну кількість разів, і можна бути абсолютно впевненими, що колись вона стане моєю матір'ю або батьком. У такому випадку вона мені дуже допоможе, і я буду покладати на неї всі свої надії. Тому в минулому, теперішньому і майбутньому, оскільки вона допомагала, допомагає і буде допомагати мені незліченними способами, вона, у кінцевому рахунку, є моїм добрим другом. У цьому можна бути абсолютно впевненим. Тому неправильно вважати її ворогом з якоїсь маленької причини, наприклад, якщо вона мені трохи нашкодила в цьому житті.

5. Ми думаємо про деякі приклади. Скажімо, що банківський службовець або якась заможна людина, що має владу дати нам багато грошей, має бажання та намір це зробити і вже робила це в минулому, одного разу втратить самовладання, розсердиться і вдарить нас по обличчю: "Якби я розсердився і не стримав свою лють, він міг би втратити намір давати мені гроші наступного разу. Виникла б навіть небезпека, що ця людина передумає і вирішить віддати гроші комусь іншому. З іншого боку, якщо я витримаю ляпас, опущу очі й закрию рота, потім він може оцінити мою поведінку і те, що я не засмутився. Можливо, він навіть захоче дати мені більше, ніж збирався спочатку. Натомість, якщо я розсерджуся і влаштую скандал, то це буде, як в тибетській приказці: «У тебе в роті їжа, а язик її виштовхує»".
6. Тому нам треба враховувати довгострокову перспективу відносин із цією людиною, яка нам не подобається, і те ж саме стосується всіх обмежених істот. Те, що вони будуть допомагати нам у довгостроковій перспективі, – це 100% факт. Тому нам абсолютно недоречно тримати в собі гнів через якусь незначну, тривіальну шкоду, яку будь-хто може нам заподіяти.
7. Далі ми розмірковуємо про те, як скорпіон, дика тварина чи привид реагують на найменшу атаку чи провокацію, миттєво атакуючи у відповідь. Розглядаючи свою поведінку, ми бачимо, наскільки неправильно поводитися, як ці істоти. Таким чином ми вгамовуємо свій гнів. Нам треба подумати, що, яку б шкоду нам не заподіяла ця людина, ми не повинні втрачати самовладання і злитися, інакше ми нічим не кращі за дикого звіра чи скорпіона.
8. На завершення ми формулюємо все це у вигляді логічного силогізму: "Я перестану гніватися на інших через те, що вони заподіяли мені шкоду, бо:

• у минулих життях вони були моїми батьками;
• немає гарантій, що пізніше у цьому житті вони не стануть моїми найкращими друзями;
• колись у майбутньому вони перенародяться в якості моїх батьків і дуже мені допоможуть; отже, вони мені допомагають у всіх трьох часах;
• якщо я розгніваюся на них у відповідь, то я нічим не кращий за дикого звіра; отже, мені треба припинити сердитися через ту невелику шкоду, яку вони можуть заподіяти мені в цьому житті".

Як позбутися прив'язаності до людини, яка нам подобається

1. Ми зосереджуємося на нашому другові або коханій людині, яку ми спочатку візуалізували серед ворогів, друзів і незнайомців.
2. Ми дозволяємо виникнути почуттю прихильності та прив'язаності до неї.
3. Дозволяючи собі ще сильніше відчути, як сильно ми хочемо бути із цією людиною, далі ми 
4. Розглядаємо причини нашого пристрасного почуття та прив'язаності до неї. Причина в тому, що вона якимось чином трохи допомогла нам у цьому житті, зробила щось приємне, добре тощо, і тому ми відчуваємо потяг і прив'язаність до неї.
5. Далі ми досліджуємо, чи є це поважними причинами для таких почуттів. Ці причини також не є поважними, бо:

• безсумнівно, у минулих життях вона була нашим ворогом, завдавала нам шкоди і навіть їла нашу плоть і пила нашу кров;
• немає впевненості, що пізніше в цьому житті вона не стане нашим найлютішим ворогом;
• абсолютно точно, колись у майбутніх життях вона завдасть нам шкоди або зробить щось дуже неприємне.

6. Якщо з тієї незначної причини, що вона зробила нам дещо приємне в цьому житті, ми втратимо голову і прив'яжемося до неї, то ми нічим не кращі за чоловіків, яких спокушають пісні сирен-людоїдок. Ці сирени приймають звабливу форму, спокушають чоловіків, а потім з'їдають їх.
7. Таким чином, ми приймаємо рішення ніколи не прив'язуватися до когось через незначні приємні речі, яку він чи вона зробили для нас у цьому житті.

Як позбутися байдужості по відношенню до нейтральних людей

У третьому випадку, ми дотримуємося тієї ж процедури щодо нейтральної людини – до незнайомця, який не є нам ані другом, ані ворогом.

1. Ми фокусуємося на незнайомій людині, яку візуалізували раніше.
2. Дозволяємо собі відчути, що в нас немає до неї почуттів: ані бажання нашкодити, ані допомогти, ані позбутися її, ані бути поряд із цією людиною,
3. і далі у нас зʼявляється бажання ігнорувати її.
4. Ми досліджуємо причину, чому ми ставимося до неї так. Це тому, що вона не зробила нічого, щоб нам допомогти чи нашкодити, і тому ми не маємо до неї жодних почуттів.
5. Далі ми досліджуємо, чи є це вагомою причиною для нашої байдужості. Ми бачимо, що цю людину не можна вважати зовсім незнайомою, бо в незліченних попередніх життях вона була нам близьким другом, і так само буде другом пізніше в цьому житті та в майбутніх життях.

У такий спосіб ми зможемо позбутися від усіх почуттів гніву, прив'язаності та байдужості до ворогів, друзів і незнайомців. Це шлях до розвитку простої неупередженості, яка є спільною для шраваків і пратьєкабудд. Така неупередженість – це передумова для розпізнавання всіх людей як наших матерів у семичасному методі причинно-наслідкових зв'язків для розвитку відданого серця бодгічітти.

Шлях розвитку особливої магаянської неупередженості як попередньої практики перед урівнюванням себе з іншими та заміни нашого ставлення до себе та інших розділений на дві частини:

• метод досягнення неупередженості на основі відносної точки зору;

• метод досягнення неупередженості на основі найглибшої точки зору.

Метод на основі відносної точки зору складається з двох частин:

• метод досягнення неупередженості з нашої власної точки зору;

• метод досягнення неупередженості з точки зору інших.

Метод досягнення неупередженості з нашої власної точки зору

Складається з трьох пунктів:

1. Оскільки всі обмежені істоти були нашими батьками, родичами і друзями в незліченних життях, неправильно вважати, що одні близькі, а інші далекі, що ця людина – друг, а та – ворог, приймати одних і відвертатися від інших. Нам треба розмірковувати над тим, що, врешті-решт, якщо ми не бачили свою матір десять хвилин, десять років або десять життів, вона однаково залишається нашою матір'ю.
2. Хоча, можливо, що ці істоти не тільки допомагали нам, але й іноді завдавали шкоди. Однак у порівнянні з тим, скільки разів і як сильно вони нам допомагали, шкода, яку вони завдавали, є дріб'язковою. Тому неправильно приймати одних як близьких і нехтувати іншими як далекими.
3. Ми всі неодмінно помремо, але час нашої смерті абсолютно невизначений. Припустімо, наприклад, що нас засудили до страти завтра. Було б абсурдно використати наш останній день для того, щоби гніватися чи шкодити комусь. Займаючись чимось банальним, ми втратимо шанс зробити щось позитивне і значуще у свій останній день. Наприклад, одного разу один високопосадовець розлютився на когось і вирішив жорстоко покарати його наступного дня. Він провів весь день, плануючи це, а наступного ранку, не встигнувши нічого зробити, сам раптово помер. Його гнів виявився абсолютно безглуздим. Те ж саме у випадку, якщо інша людина засуджена до смерті наступного дня: безглуздо завдавати їй болю сьогодні.

Метод досягнення неупередженості з точки зору інших істот

Також поділяється на три пункти.

1. Нам треба зважити наступне: що стосується мене самого, то я не хочу страждати, навіть уві сні, і скільки б щастя я не мав, я ніколи не відчуваю, що цього достатньо. Те саме стосується абсолютно всіх інших. Усі обмежені істоти: маленькі комашки, тварини, люди тощо хочуть бути щасливими, ніколи не страждати і не мати жодних проблем. Тому неправильно відвертатися від одних і радіти іншим.
2. Припустимо, що до наших дверей прийшли десять жебраків. Абсолютно неправильно і несправедливо давати їжу лише деяким, а решті – ні. Вони всі однаково голодні та потребують їжі. Так само й щодо щастя, не заплямованого плутаниною, – а хто взагалі його має? Усім обмеженим істотом навіть бракує щастя, яке заплямоване плутаниною. Кожен бажає його здобути. Відтак неправильно відвертатися від одних як від далеких і приймати інших як близьких.
3. Інший приклад: уявімо, що є десять хворих людей. Усі вони однаково нещасні і жалюгідні. Тому несправедливо надавати перевагу одним і лікувати тільки їх, нехтуючи іншими. Так само всі обмежені істоти однаково нещасні через свої особисті труднощі і через загальні проблеми безконтрольно повторюваних перенароджень, або сансари. Відтак неправильно й несправедливо відвертатися від одних як від далеких і приймати інших як близьких.

Шлях досягнення неупередженості на основі найглибшої точки зору

Також складається із трьох послідовних міркувань.

1. Ми думаємо про те, як через нашу плутанину ми називаємо того, хто допомагає нам або добре ставиться до нас, істинним другом, а того, хто кривдить нас, – істинним ворогом. Однак, якби вони дійсно існували в такий спосіб, який ми їм приписуємо, тоді й Татхаґата Будда, мав би бачити їх такими. Але він ніколи не сприймав їх такими. Як сказав Дгармакірті в «Коментарі до "(Компендіуму Діґнаґи) достовірного пізнання"» (санскр. Праманавартіка): "Будда однаково ставиться до того, хто натирає його тіло ароматною водою, і до того, хто розсікає його мечем на шматки".
   
   Ми також можемо побачити неупередженість Будди на прикладі того, як він ставився до свого двоюрідного брата Девадатти, який завжди намагався зашкодити йому через заздрість. Отже, нам також потрібно уникати упередженого ставлення до людей виходячи з уявлення, що люди істинно існують у тих категоріях, якими ми їх позначаємо. Ніхто не існує в такий спосіб, і нам потрібно працювати над тим, щоби припинити чіплятися за наше істинно усталене існування. Це чіпляння виникає тому, що наш заплутаний ум створює видимість, що речі існують таким чином, яким вони не існують насправді.
2. Більше того, якби обмежені істоти існували в таких істинно усталених категоріях як "друг" і "ворог" (за які ми зазвичай чіпляємося), то вони завжди мали б залишатися такими. Наприклад, уявімо годинник, який, як нам здається, завжди показує правильний час. Однак обставини можуть змінитися і годинник почне відставати. Так само стан інших людей не залишається фіксованим і також може змінюватися.
   
   Нам може допомогти вчення про те, що в колооберті сансари, що безконтрольно повторюється, немає ніякої визначеності. У якості приклада можна згадати історію з сином, який їсть свого батька, б'є свою матір і нянчиться з ворогом. Цей приклад є в настановах щодо розвитку мотивації середнього рівня поетапного шляху до просвітлення (ламрім). Одного разу Високореалізований Ар'я Катьяяна прийшов до будинку, де батько перенародився як риба у ставку, а син його їв. Тоді син кинув у собаку, яка була його матір'ю, риб'ячі кістки батька і пригорнув до себе дитину, яка раніше була його ворогом. Катьяяна розсміявся з абсурдності таких змін у становищі істот, що блукають у сансарі. Отже, нам потрібно перестати чіплятися за уявлення, що люди існують у постійних і незмінних категоріях друга чи ворога, і з огляду на це перестати приймати одних і відвертатися від інших.
3. У "Зібранні вправ" (санскр. Шикшасамучая) Шантідева пояснює взаємозалежність між "я" та іншими. Подібно до далекої та близької гори, це відносні позначення, що залежать одне від одного. Коли ми стоїмо на ближній горі, інша здається далекою, а ця – близькою. Якщо ми перейдемо на інший бік, ця гора стане далекою, а інша – близькою. Так само ми не існуємо як усталене "я" з нашого власного боку, бо, якщо розглядати себе з точки зору когось іншого, тоді ми стаємо "іншим". Так само друг і ворог – це просто різні способи сприймати людину та ставитися до неї. Хтось може бути другом для однієї людини і ворогом для іншої. Як у випадку близької та далекої гори, усе залежить від нашої точки зору.

Поміркувавши таким чином над вищезазначеними пунктами, ми маємо прийняти п'ять рішень.

Я перестану бути упередженим

Незалежно від того, з відносної чи глибинної точки зору ми дивимося, немає жодних підстав вважати одних людей чи істот близькими, а інших – далекими. Тому нам потрібно прийняти тверде рішення: "Я перестану бути упередженим. Я позбудуся від упередженого ставлення, через яке я відвертаюся від одних і приймаю інших. Ворожість і прив'язаність погрішують моє поточне і майбутні життя, як на відносному, так і на глибинному рівні, як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі, і тому вони не приносять ніякої користі. Вони є корінням сотень видів страждань. Вони наче вартові, які тримають мене у в'язниці неконтрольовано повторюваного колооберту проблем (сансари)".

Подумайте, наприклад, про тих, хто залишився в Тибеті після повстання 1959 року. Вони були прив'язані до своїх монастирів, багатства, майна, домівок, родичів, друзів тощо і не змогли наважитися залишити все це позаду. Через свою прив'язаність вони були ув'язнені чи потрапили у концтабори на 20 і більше років. Таке упереджене ставлення – це кат, що веде нас у вогонь безрадісних пекельних царин; це демон, що гризе нас зсередини й не дає нам спати ночами. Ми повинні викорінити його будь-якими способами.

З іншого боку, рівне ставлення до всіх, з яким ми бажаємо всім обмеженим істотам щастя і звільнення від їхніх проблем і страждань, важливе з будь-якої точки зору, як тимчасової, так і остаточної. Це головний шлях, яким йшли всі будди та бодгісаттви, щоби здобути досягнення. Це намір і найпотаємніше бажання всіх будд трьох часів. Відтак ми повинні думати, що незалежно від того, наскільки шкодять чи допомагають нам обмежені істоти зі свого боку, з нашого боку в нас немає альтернативи: "Я не буду гніватися чи прив'язуватися. Я не буду вважати одних далекими, а інших близькими. Не існує іншого шляху чи методу впоратися з тим, що відбувається, окрім цього. Я сповнений рішучості і буду ставитися однаково до всіх у своїх думках і діях, бо всі хочуть бути щасливими і не хочуть страждати. Я буду докладати якомога більше зусиль до цього. О духовний наставнику, надихай мене втілювати це якнайкраще". Саме такі думки ми повинні мати, коли читаємо першу з п'яти строф Ґуру Пуджі ("Лама чопа"), яка пов'язана із цією практикою:

Надихни нас примножувати добробут і радість інших завдяки роздумам про те, що ми нічим не відрізняємося від інших: ніхто не бажає навіть найменшого страждання і ніколи не задовольняється тим щастям, яке має.

Отже, у цій першій строфі ми молимося про те, щоб розвинути в собі рівне ставлення, коли в нас немає почуття близького чи далекого в думках і діях, спрямованих на досягнення щастя і усунення страждань для всіх однаковою мірою. Таке рівне ставлення відповідає визначенню неупередженого або врівноваженого ставлення, про яке ми тут говоримо. Ми приймаємо тверде рішення розвивати і досягати такого ставлення так само, як побачивши в магазині якусь гарну річ, вирішуємо купити її.

Я позбудуся самозакоханості

Далі ми роздумуємо про недоліки самозакоханості. Через егоїстичну заклопотаність собою ми діємо деструктивно, скоюючи десять негативних дій, що в результаті призводить до пекельних перенароджень. З пекельних світів і аж до стану аргата (звільненої істоти, яка ще не досягла просвітлення) таке егоїстичне ставлення призводить до повної втрати щастя та спокою. Хоча всі бодгісаттви близькі до просвітлення, та деякі з них ближчі, ніж інші. Різниця між ними в тому, скільки егоїзму в них ще залишилося. Причина всіх конфліктів полягає у самозакоханості: від суперечок всередині країн до розбрату між духовними наставниками й учнями, а також в сім'ях та між друзями. Тому треба розмірковувати так: "Якщо я не позбудуся цього хаотичного «гнійника» егоїзму і самозакоханності всередині себе, то ніколи не зможу насолоджуватися щастям. Тому я ніколи не дозволю собі потрапити під владу самозакоханості. О духовний наставнику, будь ласка, надихни мене звільнитися від усіх егоїстичних турбот". Ці думки з другої строфи:

Надихни нас побачити, що ця хронічна хвороба самозакоханості є причиною, яка породжує наші небажані страждання, і відтак засудити її як винуватця і знищити жахливого демона егоїзму.

Таким чином, у другій строфі ми твердо вирішуємо позбутися своїх егоїстичних поглядів і самозакоханості.

Я зроблю турботу про інших своєю основною практикою

Далі ми думаємо про користь і добрі якості, які випливають з турботи про інших. Усе щастя і благополуччя у цьому житті, народження людиною або богом в наступних життях і взагалі все щастя аж до досягнення просвітлення походить від нашої турботи про інших. Нам потрібно багато розмірковувати про це, аналізуючи різні приклади. Скажімо, популярність всенародно улюбленого чиновника можна пояснити тим, що він турбується про інших і піклується про їхнє благополуччя. Наша етична самодисципліна, яка утримує нас від вбивства чи крадіжки, випливає з того, що ми дбаємо про інших, і це те, завдяки чому ми можемо отримати людське перенародження.

Його Святість Далай-лама, наприклад, завжди і всюди думає про благополуччя кожної істоти, і всі його добрі якості походять від того, що він піклується про інших. Бодгісаттві Тоґме Цанґпо не зміг завадити бог бажань Кама, який вирішив створити йому перешкоди. Цей великий тибетський практик був одним із тих людей, які можуть розплакатись, коли комаха залітає у полум'я. Він щиро турбувався про всіх інших, і тому навіть привиди і подібні сутності, які створюють перешкоди, не могли наважитися заподіяти йому шкоди. Так відбувалося тому, що, як казали самі духи, він думав лише про те, як подбати про них та принести їм користь.

В одному з попередніх життів Будди, коли він народився царем богів Індрою, сталася війна між богами й напівбогами. Напівбоги перемагали, тож Індра втікав на своїй колісниці з поля бою. Коли на дорозі він раптово підʼїхав до місця, де зібралося багато голубів, і зупинив свою колісницю, побоюючись, що задавить когось із птахів. Побачивши це, напівбоги подумали, що він зупинив колісницю, щоб розвернутися і напасти на них, і тому втекли. Якщо ми проаналізуємо це, то побачимо, що втеча напівбогів була спричинена турботою Індри про інших. Подібним чином нам варто замислитися над перевагами піклування про інших з різних точок зору.

Коли елегантно вбраний суддя чи будь-який чиновник сидить у кабінеті, його посада і все, що з нею пов'язано, залежить від існування інших людей. У цьому прикладі доброта інших полягає просто в тому, що вони існують. Якби не існувало інших людей, окрім нього самого, він не міг би бути суддею. Йому б не було чого робити. Ба більше, навіть якщо б люди існували, але до нього б ніхто не приходив, цей суддя просто сидів би, склавши руки, і нічого не робив. З іншого боку, якщо до нього приходить багато людей, сподіваючись, що він допоможе у вирішенні їхніх питань, то завдяки цим людям він може з гарною поставою сидіти в кріслі і служити їм. Те саме стосується лами: завдяки іншим людям він може так гарно сидіти і навчати їх. Його високе положення зумовлено тим, що є інші істоти, які потребують його допомогти. Він навчає Дгарми, щоби принести їм користь; таким чином, його можливість допомагати виникає залежно від інших, наприклад, через те що він пам'ятає про їхню доброту.

Так само завдяки любові, співчуттю і піклуванню про інших ми можемо швидко стати просвітленими. Наприклад, якщо ворог завдає нам болю, а ми розвиваємо в собі терпіння і таким чином наближаємося до просвітлення, то це можливо завдяки тому, що ми піклуємося про інших. Отже, оскільки обмежені істоти є основою і коренем будь-якого без винятку щастя і благополуччя, ми повинні прийняти рішення: "Хоч би що вони зроблять або якої завдадуть мені шкоди, я завжди буду піклуватися про інших. Інші істоти подібні до моїх духовних наставників, будд чи дорогоцінних самоцвітів, тому я плекатиму їх, горюватиму, якщо з ними щось станеться, і попри все ніколи не відвертатимуся від них. Моє серце завжди буде наповнено теплом і добротою до них. О мій духовний наставнику, прошу, надихни мене, щоб я ні на мить не розлучався з таким почуттям до інших, що наповнює моє серце". У цьому і є сенс третьої строфи:

Надихни нас побачити, що ум, який плекає наших матерів і береже їх у блаженстві, – це ворота, що ведуть до безмежних чеснот, і відтак плекати цих блукаючих істот більше, ніж власне життя, навіть якщо вони здаються нам ворогами.

Таким чином, ми приймаємо рішення зосередитися на практиці піклування про інших.

Я, безсумнівно, можу замінити своє ставлення до себе та інших

Завдяки "воротам" мислення про численні недоліки егоїстичної турботи про себе і про численні переваги піклування про інших, ми відчуваємо, що повинні змінити наше ставлення до тих, про кого ми піклуємося. Далі ми ставимо собі питання, чи дійсно ми можемо змінити наше ставлення, і відповідаємо: "Так, безумовно, я можу". Ми маємо змогу змінити своє ставлення, бо перед тим, як стати просвітленим, Будда теж був таким самим, як і ми. Він так само блукав від перенародження до перенародження в безконтрольному колооберті сансаричних проблем і ситуацій. Тим не менш, майстерний Будда змінив своє ставлення щодо того, про кого треба піклуватися. Твердо дотримуючись рішення піклуватися про інших, він досяг вершини в здатності реалізувати свої власні цілі та цілі інших.

На відміну від нього, ми дбали лише про себе, ігноруючи всіх інших. Не переймаючись тим, щоб зробити щось корисне для інших, ми не досягли навіть найменшої користі для себе. Піклування про себе та ігнорування інших зробило нас абсолютно безпорадними, нездатними досягти чогось справді значущого. Ми не можемо розвинути в собі справжнє зречення, тобто рішучий намір звільнитися від наших проблем. Ми навіть не можемо запобігти тому, щоби перенародитися в одиному з найгірших світів. У такий спосіб ми думаємо про недоліки піклування про себе і про переваги піклування про інших. Якщо Будді вдалося змінити своє ставлення, виходячи з ситуації подібної до нашої, то й ми так само можемо це зробити.

Ба більше, при достатньому рівні практики ми навіть зможемо піклуватися про тіла інших так само, як про наше власне. Зрештою, наше тіло виникло зі сперми та яйцеклітини з інших тіл (наших батьків), що тепер ми плекаємо як власне тіло; хоча спочатку все це було не нашими. Отже, нам треба думати про те, що змінити своє ставлення цілком можливо: "Я можу замінити своє ставлення до себе і до інших. Як багато би я про це не думав, але нічого не вийде, допоки я не заміню ставлення до себе та до інших. Це те, що я дійсно можу зробити, це не є нереальним завданням. Тому надихни мене зробити це, о мій духовний наставнику!" У цьому суть четвертої строфи.

Якщо коротко, надихни нас розвивати ум, який розуміє різницю між вадами інфантильних істот, які трудяться лише заради своїх егоїстичних цілей, і чеснотами Царів Мудреців, які трудяться виключно заради інших. Відтак допоможи нам бути здатними урівняти й замінити наше ставлення до себе і до інших.

Таким чином, рішення, яке ми приймаємо тут, полягає в тому, що ми, безумовно, можемо замінити свої погляди на те, як ми піклуємося про себе та про інших.

Я неодмінно поміняю місцяти своє ставлення до себе та до інших

Ми знову розмірковуємо про недоліки самозакоханості і переваги піклування про інших, але цього разу ми почергово змішуємо обидва підходи. Іншими словами, ми думаємо про десять деструктивних і десять конструктивних дій почергово одну за одною, і дивимося на їхні плоди з точки зору самозакоханості і піклування про інших. Наприклад: "Якщо я егоїстично піклуюся лише про себе, я без вагань зможу забрати життя інших. Як наслідок, я перенароджуся в безрадісному пекельному царстві, і навіть коли згодом народжуся людиною, то матиму коротке злиденне життя. З іншого боку, якщо я буду піклуватися про інших, то перестану забирати життя інших і, як наслідок, отримаю гарне перенародження, проживу довге життя тощо". Далі ми повторюємо ту ж саму процедуру з крадіжкою і утриманням від крадіжки, неналежною сексуальною поведінкою і утриманням від неї і так далі. Коротко кажучи, як сказано в п'ятій строфі:

Оскільки самозакоханість – це ворота до всіх страждань, а піклування про наших матерів – основа всього блага, надихни нас зробити нашою основною практикою йогу заміни себе на інших.

Отже, п'яте рішення полягає в тому, що ми неодмінно повинні замінити своє ставлення до себе та до інших. Це, звісно, не означає, що тепер ми вважаємо, що: "Я – це ти, а ти – це я." Радше, це означає замінити точку зору на те, про кого ми піклуємося. Замість піклуватися про себе й ігнорувати інших, тепер ми повинні ігнорувати свої егоїстичні інтереси і плекати інтереси всіх інших. Якщо ми цього не зробимо, то ніколи не зможемо нічого досягти. Але якщо ми здійснимо цю заміну у нашому ставленні, то на цій основі ми зможемо перейти до практики візуалізації, в якій ми віддаємо наше власне щастя іншим і приймаємо на себе їхні страждання, що є способом розвинути щиру турботливу любов і емпатичне співчуття. Далі на цій основі ми зможемо розвинути виняткову рішучість полегшити проблеми і страждання кожного і принести їм щастя, а також розвинути віддане серце бодгічітти, з яким ми прагнемо до просвітлення, щоби мати змозу зробити для інших стільки, скільки можливо.

Джерелом цих вчень є "Сходження на шлях бодгісаттви" (санскр. Бодгічарʼя-аватара) Шантідеви, вчення майстрів традиції кадам і, звичайно ж, "Ґуру-пуджа" ("Лама Чопа")  Четвертого Панчен-лами. У такому вигляді з пронумерованими розділами вони представлені у "Зібранні творів К'ябдже Тріджанґа Доржечанґа", покійного молодшого наставника Його Святості Далай-лами. Однак надто цікавитися нумерацією розділів всередині цього твору – це наче перед нами стоїть тарілка із сімома момо (пельменями), але замість того, щоб їсти їх, ми хочемо, щоби хтось засвідчив нам їх кількість, пояснив, чому вони мають таку форму і так далі. Просто сядьте і їжте!