Буддисти можуть багато говорити про любов, співчуття і толерантність, але коли навіть такі видатні майстри, як Далай-лама, визнають, що іноді зляться, чи є якась надія для решти з нас? Науковці можуть стверджувати, що почуття гніву є абсолютно нормальним, психологи радять нам виражати свій гнів, а деякі релігії навіть говорять про існування праведного гніву. Але ж в буддизмі бачення гніву однозначно негативне.
Буддійський вчений 8-го століття Шантідева описав гнів як найсильнішу негативну силу, здатну зруйнувати все добро, над створенням якого ми важко працювали. Подумайте про це. Один момент гніву в поєднанні з доступом до зброї може повністю змінити чиєсь майбутнє – від життя на волі до життя за ґратами. Більш повсякденним прикладом може бути те, як гнів може зруйнувати дружбу і довіру, на побудову яких пішли десятиліття. Зрештою, гнів є більш небезпечним, ніж усі бомби, пістолети та ножі світу разом узяті.
Ми знаємо, що гнів не є щасливим станом ума, але що ми можемо з ним зробити? Буддизм пропонує ряд простих методів, які допоможуть нам трансформувати наш ум. Але попереджаємо: чарівної пігулки не існує! Ось наші вісім найкращих буддійських порад, як впоратися з гнівом:
1. Таке життя: Сансара
Перше вчення Будди 2 500 років тому було прямолінійним: життя незадовільне. І знаєте що? Наше життя ніколи не буде задовільним.
Ми народжуємося – ми помираємо. Поміж цими двома моментами будуть хороші та погані часи, а також часи, коли ми, можливо, навіть не відчуватимемо нічого: цей нескінченний цикл в буддизмі зветься "сансарою". Коли ми прийшли у цей світ, ніхто не сказав, що життя буде легким, приємним, з безперервними веселощами, і що у нас завжди все буде йти саме так, як ми хочемо. Коли ми розуміємо своє становище в сансарі, це дає нам змогу зрозуміти становище всіх інших.
Всі ми тут в однаковому становищі. Якщо ми гніваємося на обставини чи ситуації, на інших чи самих себе – це нічого не змінить на краще. Інші люди говорять і роблять речі, які нам можуть не подобатися, саме тому що, так, їхнє життя теж лайно.
Таке мислення може докорінно змінити наше бачення. Навіть якщо кожен із нас може вважати себе центром власного всесвіту, це не означає, що все повинно (або коли-небудь буде) йти саме так, як ми хочемо.
2. Бути героєм: Терпіння
Боротися з вогнем за допомогою вогню марно. Отже, турбуючі емоції найкраще долати через їхню протилежність. Чому? Наш ум не може одночасно утримувати дві протилежні емоції. Ви не можете кричати на когось і бути терплячим до нього одночасно – це так не працює. Терпіння часто сприймається багатьма як ознака слабкості, наче ви дозволяєте іншим переступати через себе і спускати з рук будь-яку поведінку. Однак в дійсності все навпаки. Коли ми роздратовані, наскільки легко почати сваритися і кричати? І наскільки складно зберігати спокій і контролювати свої емоції? Якщо ми слідуємо за нашими почуттями, куди б вони нас не вели, це не робить нас героями – це робить нас слабкими. Тому наступного разу, коли ви будете на межі того, щоб закричати, витягніть свій меч терпіння і відрубайте голову власному гніву.
Як це зробити? Коли ми помічаємо, що напружуємося, ми можемо спробувати глибоко дихати – це пряма протилежність короткому, різкому диханню, яке супроводжує розгніваний стан. Ми можемо повільно порахувати до 100, щоб утримати себе від слів, про які згодом будемо шкодувати. Або ж, в момент прямої конфронтації чи конфлікту, ми можемо відсторонитися від ситуації, перш ніж все піде під укіс. Всі ситуації різні, тому вам потрібно пильно спостерігати і аналізувати, щоб зрозуміти, що для вас спрацює найкраще.
3. Поверніться до реальності: Проаналізуйте ситуацію
Коли ми гніваємося, здається, що наш гнів приходить як якийсь захисник, як наш найкращий друг, який дбає про наші інтереси і допомагає нам на полі бою. Ця ілюзія дозволяє нам думати, що гнів виправданий. Але якщо придивитися уважніше, то гнів – це не друг, а ворог.
Гнів призводить до стресу, страждання, втрати сну і апетиту. Якщо ми продовжуємо злитися на когось, це справляє на інших довготривале враження. Погляньмо правді в очі: хто хоче бути поруч із гнівливою людиною?
Коли нас у чомусь звинувачують і ми відчуваємо, що в животі починає затягуватися “вузол”, ми вмикаємо оборонний стан, варто зупинитися і подумати раціонально. Є лише два варіанти: або звинувачення правдиве, або ж воно неправдиве. Якщо правдиве, то чому ми повинні злитися? Якщо ми хочемо бути зрілими і дорослими, ми повинні визнати це, засвоїти урок і рухатися далі по життю. Якщо це неправда, знову ж таки, чому ми повинні злитися? Людина помилилася – хіба ж ми самі ніколи в житті не робили помилок?
4. Подивіться в свій ум: Медитація
Медитація і практики пам’ятування і усвідомленості можуть бути надзвичайно корисними в боротьбі з гнівом. Багато людей вважають медитацію марною тратою часу: нащо витрачати 20 хвилин, сидячи на подушці, коли ми можемо так багато всього зробити? Інші думають, що медитація – це приємна втеча від реального життя, де ми можемо провести час подалі від дітей / електронної пошти / чоловіка / дружини.
Але медитація – це набагато більше, це підготовка до реального життя. Якщо ми щоранку медитуємо на співчуття, але як тільки приходимо на роботу, починаємо кричати на підлеглих і скаржитися на колег, то яка з неї користь?
Медитація знайомить наш ум з благими станами: терпінням, любов'ю, співчуттям. До того ж, медитувати ми можемо будь-де і будь-коли. Якщо зранку по дорозі на роботу ми витрачаємо півгодини на прослуховування улюбленої музики, то хоча б десять хвилин цього часу ми можемо присвятити плеканню люблячої доброти до інших. Це дуже ефективно зменшує гнів і поступово робить нас такою людиною, з якою інші хочуть бути поруч.
5. Вклоніться: Вчіться у своїх ворогів
Буддизм часто вчить нас робити прямо протилежне тому, що ми зазвичай робимо. Коли ми злимося на когось, ми прагнемо помститися. Що ж в результаті? Ми лишаємося так само нещасними, якщо не більше. Може здаватися контрінтуїтивним, але якщо ми вчинимо протилежне, то отримаємо протилежний результат – шлях до щастя.
Це звучить божевільно, але подумайте про об'єкт гніву як свого вчителя. Якщо ми хочемо стати кращими, тобто більш терплячими, люблячими, добрими, щасливими людьми, то нам потрібно практикуватись. Ми всі знаємо, що для того, щоб стати футболістом або скрипалем світового класу, потрібен час і зусилля. То чому ж з нашими ментальними тренуваннями має бути інакше? Якщо нас завжди оточують люди, які тільки погоджуються з нами і роблять усе, що ми хочемо, ми ніколи не матимемо жодних труднощів.
Таким чином, людина, на яку ми гніваємося, стає надзвичайно цінною, бо вона дає нам можливість по-справжньому тренувати терпіння. Це негайно зупиняє наростання почуття гніву, тому що змінює перспективу нашого сприйняття: не шкоди, що людина заподіяла нам, а блага, що вона нам принесла.
6. Пам’ятайте про смерть: Непостійність
Ви помрете. Я помру. Ми всі помремо. Тому, коли людина, яку ми просто не виносимо, робить щось, що нас дуже дратує, зупиніться і подумайте: "Коли я буду на смертному одрі, чи буде мені до неї діло?" Якщо тільки ця людина дійсно не одержима бажанням захопити і знищити світ, відповідь, швидше за все, буде однозначним "ні". Ця невелика порада дуже проста, але допомагає уникнути багатьох життєвих прикрощів.
Ми всі знаємо, що помремо, але, очевидно, ми не можемо сказати, що ми це насправді знаємо. Смерть – це абстрактне, далеке поняття, яке трапляється з іншими людьми – старими, хворими, з тими, хто потрапив у нещасний випадок. В реальності ж все не так. Молоді люди помирають раніше за старих, здорові люди помирають раніше за хворих – і так кожного дня.
Коли ми зосереджуємося на нашій неминучій смерті (завтра? через рік? через 50 років?), багато речей, які зазвичай нас хвилюють, буквально обертаются на нівець. Може вони й досі дратують нас, але ми усвідомлюємо, що немає сенсу витрачати на них наш дорогоцінний час чи енергію.
7. Що посієш: Карма
Люди кажуть: "Що посієш, те і пожнеш", або "Це його карма – він заслуговує на те, що з ним відбувається", маючи на увазі, що все, що ми робимо, повертається до нас. Це не зовсім співпадає з буддійським розуміння карми, яке є набагато складнішим і тоншим. І хоча люди, здається, із задоволенням вказують на те, що страждання інших – це їхня карма, більшість не хоче бачити, що їхні власні скрутні ситуації також виникають через їхню карму.
Все, що ми відчуваємо – від неймовірно радісних моментів до безодні відчаю – виникає з певних причин. Ці причини не просто падають з нізвідки як сніг на голову – ми створюємо їх власноруч. Тому, коли ми переживаємо якусь жахливу ситуацію, замість того, щоб дозволити гніву взяти гору, ми можемо зупинитися і подумати: звідки це взялося, і чи хочу я зробити все ще гірше?
Карма – це коли ми поводимося компульсивно, шаблонно, знову і знову реагуючи тим самим звичним для нас способом. Якщо ми зрозуміємо, як працює карма, то побачимо, що маємо можливість змінити наш майбутній досвід за допомогою того, що ми робимо зараз. І в нашому випадку, це означає практикувати терпіння, коли нас бере гнів.
8. Це не реально: Пустота
Якщо терпіння може бути прямою протиотрутою від гніву, то пустотність – найсильніша протиотрута не лише від гніву, але й від усіх наших проблем і труднощів. Насправді, не має значення, скільки в нас є терпіння, якщо ми не зрозуміли пустотність, або пустоту, проблеми продовжуватимуть падати на нас як зливи в індійський сезон дощів.
Якщо ми на секунду зупинимось і проаналізуємо стан нашого ума, коли ми гніваємося, ми помітимо дещо: сильне відчуття "я" або "себе". "Я так злюся через те, що ти мені сказав. Я не можу повірити в те, що він зробив з моїм другом! Я, безумовно, маю рацію, а вона, безумовно, помиляється!" Я, я, я.
Коли ми гніваємося, у нас є чудова нагода проаналізувати це "я", яке постає так явно. Його не існує! Ми не кажемо, що ми не існуємо або що нічого не має значення, але коли ми намагаємося знайти це "я" – де воно? В нашому умі? Чи в нашому тілі? Чи може і там, і там? Ми просто не можемо сказати: "Так, ось воно!"
Пустотність важко зрозуміти, але насправді, коли ми починаємо аналізувати реальність, це докорінно змінює наше сприйняття. Ми побачимо, що немає і ніколи не було нічого, на що ми можемо вказати пальцем і визначити як причину нашого гніву.
Підсумок
Неважливо, скільки разів ми повторюємо "Я не буду гніватися" – без реальних зусиль ми ніколи не досягнемо спокою ума, якого всі ми так прагнемо.
Наведені вище пункти – це не просто список, це реальні інструменти, які ми можемо використовувати, щоб звільнитися від розчарування, гніву і смутку. З практикою, досягти цього зможе кожен із нас.