Друга благородна істина: істинні причини страждання

Ось яскраве свідчення того, що з цим нашим хибним уявленням про себе щось не так: коли ми віримо, що воно відповідає дійсності, ми відчуваємо страждання від невпевненості в собі. У марних спробах відчути себе в безпеці ми відчуваємо, що повинні довести свою правоту, захистити себе або самоствердитися. Це породжує турбуючі емоції:

• жагуче бажання отримати щось, що дасть нам відчуття безпеки; 
• ворожість і злість, щоб позбутися чогось (що нам не подобається або загрожує) щоб так само почуватися в безпеці;
• наївність, з якою ми будуємо навколо себе стіни, щоб захиститися і відчувати себе за ними в безпеці.

Ці турбуючі емоції призводять до того, що ми втрачаємо спокій ума і самоконтроль, а це провокує намір зробити або сказати щось засноване на наших нахилах і звичках. Потім наполегливий кармічний потяг спонукає нас це зробити чи сказати.

Кармічний причинно-наслідковий зв'язок фокусується не на короткострокових результатах нашої поведінки, а на довгострокових наслідках. Наприклад, коли ми відчуваємо невпевненість у собі, ми уявляємо, що з жагучим бажанням отримуємо "лайки" за свої пости в соціальних мережах, що їх отримання підтвердить наше існування і дасть нам відчуття власної значущості. Якщо ви користуєтеся соціальними мережами і публікуєте в них селфі, проаналізуйте свій власний досвід. Як часто протягом дня у вас виникає непереборне бажання перевірити телефон, щоб побачити яку кількість лайків ви отримали? Як довго триває цей приплив щастя, коли ви бачите новий лайк під вашим постом? Як швидко після цього ви знову перевіряєте телефон? Чи буває у вас достатньо лайків? Чи є щасливим станом ума нав'язлива перевірка телефону протягом усього дня? Це яскравий приклад того, що довгостроковий ефект гонитви за лайками — це страждання від нещастя. Він ґрунтується на хибному припущенні, що існує конкретне, незалежно існуюче "я", яке можна убезпечити за допомогою достатньої кількості лайків. 

Навіть якщо у нас є хороша мотивація, як-от любов, з якою ми нав'язливо допомагаємо нашим дорослим дітям, якщо вона заснована на наївній хибній думці, що відчуття себе корисним і потрібним допоможе нам добре почуватися, будь-яке щастя, яке ми відчуваємо від цього, ніколи не буде задовільним. Коротко кажучи, істинними причинами того, що ми увічнюємо виникнення наших емоційних злетів і падінь, є наше неусвідомлення і хибні уявлення про те, як існуємо ми, інші та взагалі все, а також турбуючі емоції, нав’язливі кармічні спонукання і нав'язлива поведінка, які вони викликають.

Будда вчив, що неусвідомлення, турбуючі емоції та кармічні імпульси також є істинними причинами нав'язливого продовження нашого існування в цьому та майбутніх життях з обмеженим тілом та умом. Ці тіло і ум є основою для відчуття страждань нещастя та незадовільного щастя. Саме наше заплутане ставлення до цих почуттів, як вказував Будда, є істинною причиною нашого безконтрольно повторюваного існування, нашої "сансари". 

Коли виникає короткочасне щастя, ми прагнемо, щоб воно ніколи не закінчувалося, хоча це марно, оскільки воно ніколи не триває. Коли ми відчуваємо нещастя, ми прагнемо, щоб воно зникло назавжди, хоча наша нав'язлива поведінка лише спричинить ще більше нещастя. Навіть якщо ми приймаємо сильні знеболювальні, щоб нічого не відчувати, або занурюємося в стан глибокої концентрації, в якому так само нічого не відчуваємо, ми прагнемо, щоб цей стан нічогоневідчуття не згасав, хоча він неминуче згасає. 

Крім того, ми зосереджуємося на своєму "я", ніби це незмінна, суцільна сутність, і думаємо: "Бідолашний я. Я не хочу розлучатися зі щастям. Я хочу позбутися нещастя. Я хочу, щоб стан відсутності відчуттів не згасав". Коли ця фіксація на хибному уявленні про наше "я" та турбуючі емоції, спрямовані на почуття щастя й нещастя, виникають під час вмирання, вони приводять у дію кармічні імпульси — нав'язливе ментальне спонукання, що, як магніт, притягує наш ум із турбуючими емоціями до тіла нового перенародження. Це супроводжується наміром перенародитися з таким умом та емоціями, щоб продовжувати жити. Це щось на кшталт буддійської версії інстинкту виживання.

Отже, наше заплутане ставлення є істинною причиною наших істинних страждань. Річ у тім, що ми увічнюємо неконтрольоване повторення наших страждань. Існує чотири аспекти цього, зокрема те, що ми продовжуємо перероджуватися знову і знову. Ці чотири аспекти допомагають зрозуміти, чому саме це вважається справжньою причиною страждань:

• По-перше, неусвідомлення того, як ми існуємо, разом із турбуючими емоціями та нав’язливими кармічними імпульсами є істинними причинами всіх наших страждань. Наші страждання не виникають без причини або з невідповідної причини, такої як астрологічна конфігурація чи просто невезіння.

• По-друге, через ці причини наші страждання повторюються знову і знову. У будь-якій ситуації страждання не походить лише від однієї причини, а від поєднання багатьох причин та умов.

• По-третє, ці причини спричиняють наше страждання зсередини. Страждання не виникає із зовнішніх джерел і навіть не посилається нам всемогутнім божеством.

• По-четверте, ці чинники також слугують умовами для виникнення страждань. Страждання виникають не через наші "мирські" справи, а через нашу оману з приводу того, що відбувається.

Справжні причини наших постійно повторюваних проблем і страждань (з якими ми не хочемо стикатися, але які все ж таки постійно виникають) — це наші власні помилкові проєкції про себе й неусвідомлення того, що це лише гра уяви, а також турбуючі емоції та компульсивні дії, до яких ці проєкції призводять. Тож чи бачите ви сенс працювати над тим, щоб назавжди позбутися цих неприємностей?