Колись, коли Міларепа жив одинцем у печері, до нього прийшли двоє відвідувачів і почали його розпитувати.
– Ти живеш тут зовсім один? Тобі не самотньо?
– Я завжди живу з кимось, тому ніколи не залишають на самоті, – відповів він.
– Але з ким? – запитав молодший.
– З моєю бодгічіттою.
– Де ж вона?
– У хатині моєї свідомості.
– Що це за хатина? – поцікавився старший гість.
– Це моє власне тіло.
Чоловік подумав, що Міларепа знущається над ними, і сказав своєму молодшому приятелю: "Ходімо звідси. Ми марнуємо час, він просто насміхається над нами". Проте юнак заперечив: "Ні. Можливо, він нас чогось навчить", – і знову повернувся до Міларепи.
– Ти маєш на увазі, що свідомість – це ум, а тіло – це дім?
– Так, саме це я маю на увазі, – відповів Міларепа.
– У звичайному будинку може перебувати багато людей, але скільки різних умів може перебувати в тілі?
– Як правило, тільки один ум. Але спробуйте сьогодні, коли будете медитувати, пошукати у власному тілі й інші уми, – мовив Міларепа. Гості погодилися й пішли додому. Тієї ночі молодший з них медитував, а наступного дня рано-вранці поспішив до Міларепи, щоби знову побачитися з ним.
– О ґуру! Минулої ночі я медитував і побачив, що в мене, як ви казали, є один ум. Але він якийсь дивний... Я не можу описати ні форму, ні колір, ні будь-яку його ознаку. Коли намагаюся його наздогнати, у мене нічого не виходить. Якщо намагаюся його вбити, він не вмирає. Чим швидше женуся за ним, тим швидше він тікає. Його неможливо знайти. Коли мені здається, що я його упіймав, я не можу його схопити. Коли намагаюся втримати його на одному місці – він рухається. Якщо ж відпускаю його – він не йде. Якщо намагаюся зібрати його докупи – він не збирається. Якщо намагаюся побачити його природу, то не можу побачити нічого. Тож я заплутався – що це за ум? Я не розумію його природи, але не можу заперечувати, що вона існує. Будь ласка, дайте мені настанови про природу ума.
– Не сподівайся, що я куштуватиму цукор замість тебе! – промовив Міларепа. – Смак тростинного цукру не можна побачити очима або почути вухами. Тобі треба медитувати і відчути його самостійно. Пам'ятай, що ум не такий, як його описують. Це лише поверхневі підказки. Ум неможливо описати. Ти можеш послухати підказки від інших, але потім треба спостерігати самому. Ум можна побачити за допомогою власного усвідомлення.
Юнак попросив подальших настанов.
– У цьому немає сенсу, – сказав Міларепа. – Іди додому, а завтра повертайся і розкажи, якого кольору і якої форми твій ум, і де він знаходиться: у голові чи у кінчиках пальців ніг.
Наступного ранку юнак повернувся.
– Ти дослідив свій ум? – запитав Міларепа.
– Так, – задумливо відповів юнак. – Ум завжди рухається, він такий за природою. Його сутність дуже ясна і прозора. Ум неможливо описати через колір чи форму, бо розпізнати його колір чи форму неможливо. Через двері чуттів – очі, вуха, ніс – ум бачить форми, чує звуки і відчуває запахи. За допомогою язика він відчуває смаки. За допомогою ніг ум ходить. Саме ум є причиною всього, що відбувається. Ум пліткує. Ум сіє чвари. Ум призводить до різноманітних наслідків.
– Тобі вдалося побачити умовний аспект ума, – сказав юнакові Міларепа. – Через цей умовний ум ми накопичуємо негативний потенціал, що змушує нас блукати в сансарі. Ти вже достатньо добре зрозумів, що таке умовний ум. Тепер, якщо хочеш, я покажу тобі шлях від цього усвідомлення до Міста Звільнення.
Учень прийняв Міларепу в якості вчителя. Багато днів потому Міларепа спитав його імʼя. Його звали Упасака Санґ'є-К'яб, і йому було лише шістнадцять років. Тоді Міларепа дав своєму новому учневі перше вчення про надійний шлях (прихисток).
– Від сьогодні ніколи не розривай тісного зв'язку з Трьома Дорогоціностями, що ведуть тебе в надійному напрямку. Сьогодні ввечері медитуй, спостерігаючи за тим, чи це ум, або ж тіло захищає тебе і допомагає тобі.
Наступного дня учень повідомив, що не схоже, щоб це було тіло.
Міларепа майстерно дав йому настанови по медитації на порожнечу і безсамісність, не згадуючи при цьому слова "порожнеча" і не роблячи з цього великої справи. Сказати учневі, що це була порожнеча, вже після того, як він помедитує і набуде досвіду, а не навпаки, – дуже ефективний метод. Коли людину запитують, що її захищає – тіло чи ум, вона мусить глибоко дослідити це. Можна почуватися добре фізично, однак психологічно бути розгубленим і засмученим. Тож саме ум захищає нас у цьому й наступних життях.
За допомогою цих та інших методів Міларепа навчав і вів людей через медитацію на безсамісності до істинної природи ума.