Ненасильство – це реальний шлях до вирішення конфліктів і досягнення миру. Воно гармонує з науковими висновками про те, що співчуття є базовою людською природою. Якщо ми подивимося на історію останніх століть, то побачимо, що насильство приносить лише більше ненависті, більше негативних емоцій. Якщо насильство застосовується для протидії насильству, то не має жодного позитивного ефекту. Європейські лідери зрозуміли, що насильство не є правильним методом. Вони стали мислити ширше і після Другої світової війни створили Європейський Союз. Я часто розповідаю людям про те, як під час Першої та Другої світових воєн Франція та Німеччина були ворогами. Мій друг і викладач квантової фізики Карл Фрідріх фон Вайцзеккер, коли йому було 90 років, розповідав мені, що за років його молодості, німці вважали всіх французів ворогами, французи ж так само вважали всіх німців ворогами. Але зараз це ставлення повністю змінилося.
Коли людство набуло глибшого досвіду, то зрозуміло, що насильство застаріло. Насильство базується на поняттях "ми" і "вони", і на основі цього виникають бійки. Але, розглядаючи всіх сусідів як одну спільноту, люди створили Європейський Союз. Я завжди кажу, що з моменту створення Європейського Союзу в Європі немає небезпеки конфліктів, які можуть призвести до війни. Якби не було Європейського Союзу, то, можливо, вже зараз виникли б якісь серйозні проблеми. Але коли люди практикують ненасильницькі методи, вони перебувають у гармонії зі своєю базовою людською природою.
Мислення людей значно змінилося між початком і кінцем 20-го століття. Візьмемо, наприклад, рух "Солідарність" у Польщі. Місцеві жителі були сповнені рішучості боротися з агресією ненасильницькими методами навіть перед загрозою 200 000 російських солдатів. Такі речі є чітким свідченням того, що люди на цьому континенті, після того, як пережили стільки страждань від насильства, зрозуміли, що ненасильство – найкращий метод.
Я хотів би, щоб Росія приєдналася до Європейського Союзу. Я також думаю, що той самий рух, що і в ЄС, повинен початися в Латинській Америці і в Африці. В Африці так багато різних країн, тому, можливо, спочатку варто було б почати з Північної Африки, а потім поширити його на Центральну, Східну, Західну і Південну Африку. А потім і на весь світ! Зрештою, наша мета має полягати в тому, щоб весь світ став єдиним союзом. Я думаю, це можливо. Це моя мрія.
Ще один гарний приклад – Індія. Індія – це союз Півночі, Центру, Сходу, Заходу і Півдня. Усі штати – як різні країни, зі своїми мовами та писемністю. Але вони утворюють єдиний союз. Я мрію – можливо, це й порожня мрія – про те, що Індія, Китай і Японія колись утворять єдиний союз. Концепція союзу базується на концепції ненасильства.
Це століття має бути століттям діалогу. Коли люди мають різні інтереси, вони мають вирішувати питання через діалог, а не через зброю. Це можливо. Спочатку має відбутися денуклеаризація. Це дуже важливо. З нагоди зустрічі лауреатів Нобелівської премії миру, яка мала відбутися в Південній Африці, але через труднощі з урядом була перенесена до Риму, ми говорили про те, як досягти денуклеаризації. Тоді я запропонував встановити для цього часові рамки і змусити ядерні держави їх дотримуватися. Але нічого не сталося. "Денуклеаризація" звучить дуже гарно, але, можливо, не буде ефективною без чіткого графіка дій. Тільки якщо це стане всесвітнім рухом, можливо, цього можна буде досягти. Після цього нам потрібно позбутися всіх наступальних озброєнь, потім оборонних. Щоб досягти миру в усьому світі, нам потрібно демілітаризуватися крок за кроком.
Щоб досягти зовнішнього миру, спершу потрібно подбати про внутрішній. У нас занадто багато гніву, заздрощів і жадібності. Отже, нам потрібне як зовнішнє, так і внутрішнє роззброєння – обидва разом. Внутрішнього роззброєння можна досягти через освіту. Якщо наш ум сповнений співчуття, навіть наше фізичне здоров'я стає кращим.
Тому важливо посміхатися. Людям подобається бачити посмішку, а не похмуре чи серйозне обличчя. Діти, і навіть собаки віддають перевагу посмішці. Коли ви посміхаєтеся собаці, вона виляє хвостом. Якщо ви годуєте собаку з дуже серйозним обличчям, він візьме їжу, але одразу піде геть.
Соціальні тварини мають соціальну відповідальність, оскільки їхнє виживання залежить від решти спільноти. Ми, люди, є соціальними тваринами, і весь світ – це наша спільнота. Завдяки такому мисленню ми розвиваємо повагу до інших. Тоді, навіть якщо існують різні погляди, різні інтереси, ми можемо досягти певної згоди щодо того, як діяти далі.
По-перше, ми повинні поважати права інших – наших братів і сестер. Подобається нам це чи ні, але ми всі повинні жити разом на цій планеті. В Європейському Союзі Схід і Захід, Північ і Південь залежать одне від одного. Наше спільне майбутнє залежить від взаємозалежності з кожним із з нас. Для глобальної економіки національні кордони не є настільки важливими.
Глобальне потепління – серйозна проблема. Якщо воно триватиме, то в наступному столітті людство спіткають серйозні труднощі. Я монах, тому не маю дітей. Але ви, батьки, дідусі та бабусі, несете відповідальність за своїх дітей та онуків. Тому, будь ласка, поставтеся до глобального потепління серйозно.
Крім того, чисельність населення планети збільшується. Коли я приїхав до Індії, загальна кількість людей складала шість мільярдів. Зараз нас сім мільярдів. Вчені кажуть, що до кінця століття чисельність збільшиться до десяти мільярдів. Тож подумайте про усезагальний добробут, разом з навколишнім середовищем і суспільством.
Шлях ненасильництва – це єдиний спосіб розв’язання проблем. В Індії я намагаюся відновити давню індійську філософію ненасильства та світську етику. Індія – батьківщина ненасильства. Понад 3 000 років тут панує релігійна гармонія. Я запропонував мусульманам Індії допомагати іншим сунітам і шиїтам в Афганістані, Сирії і так далі. В Індії ніколи не було проблем між сунітами і шиїтами. В Індії індуїсти, мусульмани, християни, парси і так далі живуть в гармонії. Отже, так я намагаюся посприяти релігійній гармонії.
Занадто багато уваги зараз приділяється матеріальним речам. В Індії легко поєднати сучасну матеріалістичну освіту з давніми традиціями ненасильства, моральної відповідальності та розвитком емоційного інтелекту. Я повністю відданий тому, щоб допомогти Індії відродити її давні традиції, що вивчали емоції. Китай також має свої давні традиції. Зараз там проживає 400 мільйонів буддистів. Якщо об'єднати Індію та Китай, то це величезна кількість людей.
Крок за кроком, залучаючи людей різних професій, ми можемо побудувати мирний, співчутливий світ. Тоді можливо, що друга половина 21-го століття може бути більш мирною. Мені вже 84, тож за десять-двадцять років я зможу сказати "до побачення". Але починати треба вже зараз, зі спільним баченням і практичними методами. Це все. Дякую.