Людський ум є водночас джерелом усіх наших проблем та, при правильному спрямуванні, джерелом їх повного вирішення. Навіть найосвіченіші люди, які не плекають доброти серця, знаходяться в постійній небезпеці: вони можуть стати жертвою тривожності та хвилювань, що викликані нездійсненими бажаннями. Матеріалістичні знання легко можуть стати джерелом негативних думок і почуттів. І навпаки, глибинне розуміння духовних цінностей приносить мир і спокій. – Далай-лама XIV
Коли в Центрі етики та трансформаційних цінностей Далай-лами при Массачусетському технологічному інституті Його Святість пояснював, чому ми повинні говорити про універсальну етику, він відмітив, що значна частина з семи мільярдів людей на нашій планеті не мають жодної конкретної релігійної віри, а це значить, що ми не можемо запропонувати цим людям систему тренування ума, основану на певній релігії. Він підкреслив, що дуже важливо, щоб ця система тренування ума була світською.
Тоді в Америці якраз вибухнула фінансова криза, і з цього приводу він звернув увагу, що більшість керівників на Уолл-стріт були вихідцями з університетів Ліги Плюща. Як могло статися, що жадібність і обман, які так явно проявилися під час кризи, не були подолані протягом їхнього навчання ? Тепер цей центр при Массачусетському технологічному інституті займається вивченням того, як боротися з жадібністю, обманом та іншими деструктивними емоціями через усвідомлення того, як емоції впливають на процес прийняття рішень, та врахування довгострокових наслідків рішень, які ми приймаємо.
Його Святість також говорив про те, як застосовувати загальнолюдську етику на практиці, запропонувавши три пункти:
- етика стриманості;
- етика чеснот;
- етика альтруїзму та співчуття.
Етика стриманості – це те, як відмовитися від шкідливих звичок нашого тіла й мовлення. Його Святість сказав, що тіло грубе, а ум тонкий. Якщо ми не можемо контролювати навіть тіло, то як можна розраховувати на те, щоб управляти умом? Спостерігаючи спочатку за шкідливими звичками тіла і мовлення, а потім і за умом, ми тренуємось в етичній стриманості, яка є опорою для розвитку етики чеснот. Етика чеснот – це посилення нашої доброчинної поведінки, себто співчуття, доброти, здібності проникливо розпізнавати та прощати. Це, зрештою, приводить нас до етики альтруїзму або співчуття, в якій ми присвячуємо своє життя допомозі іншим.