Матеріальні речі забезпечують лише фізичний комфорт, але не психологічний. Мозок людини-матеріаліста такий самий, як і наш. Тому ми однаково відчуваємо психологічний біль, самотність, страх, сумніви, ревнощі – вони турбують ум будь-якої людини. І позбутися них за допомогою грошей неможливо. Деякі люди з порушеною психікою, які переживають надмірний стрес, приймають певні ліки. Вони тимчасово зменшують стрес, але мають багато побічних ефектів. Спокій ума неможливо купити. Ніхто його не продає, але всі прагнуть його здобути. Багато людей приймають транквілізатори, але справжні ліки проти стресу – це співчуття. Тому матеріалістам потрібно розвивати співчуття.
Спокій ума – найкращі ліки для міцного здоров'я, бо він збалансовує фізичні елементи. Те саме стосується і здорового сну. Якщо ми засинаємо зі спокійним умом, нас нічого не турбує, то нам не потрібно приймати снодійне. Дуже багато людей дбають про те, щоб мати гарне обличчя. Але якщо ти злий, скільки б не нафарбовувався – це не допоможе. Все одно будеш негарним. Але якщо не гніваєшся, а посміхаєшся, то обличчя стає привабливим, більш красивим.
Якщо ми докладаємо значних зусиль до розвитку співчуття, гнів може нас охопити лише на короткий час. Це як мати сильну імунну систему. Якщо ми підхопили вірус, то він не спричинить багато проблем. Тому нам потрібен цілісний підхід і співчуття. Тоді, через вивчення та аналіз взаємопов'язаності всіх, ми станемо сильнішими.
Ми всі маємо однаковий потенціал доброти. Тож подивіться на себе. Подивіться на весь свій позитивний потенціал. Звісно ми маємо і негативний, але потенціал для добрих справ у нас також є. Базова людська природа є більшою мірою позитивною, ніж негативною. Наше життя починається зі співчуття. Отже, зерно співчуття сильніше за зерно гніву. Тому дивіться на себе більш позитивно. Це принесе більше спокою. Тоді, коли прийдуть проблеми, вам буде легше впоратися із ними.
Великий індійський буддійський майстер Шантідева писав, що коли ми стикаємося з проблемою, якщо ми проаналізуємо і побачимо спосіб її уникнути або подолати, то не варто хвилюватися. Якщо ж ми не можемо її подолати, то і хвилювання не стане у поміч. Просто прийміть реальність.