Аудієнція з Його Святістю Далай-ламою перед переїздом до Німеччини
У квітні 1998 року я повернувся додому в Дгарамсалу, Індія, після тривалого лекційного туру та інтенсивного періоду письменницької роботи в Монголії та на Заході. Я жив у передгір'ї Гімалаїв з 1969 року, навчаючись і працюючи з тибетською громадою біженців, що згуртувалася навколо Його Святості Далай-лами. Тоді я приїхав, щоб перевезти свої речі до Мюнхена, де я міг би більш продуктивно писати книги і навчати буддизму на більш регулярній основі. Я хотів повідомити Його Святість про своє рішення і попросити його поради. Як мій духовний учитель, Його Святість раніше наставляв мене, щоб я сам вирішував, як і де найефективніше витрачати свій час, щоб зробити значущий внесок задля блага інших. Досвід мав би бути моїм найнадійнішим провідником.
Коли я вперше зустрівся з Його Святістю майже 29 років тому, я приїхав до Індії як стипендіат програми Фулбрайта, щоб писати докторську дисертацію для кафедр мов Далекого Сходу, санскриту та індології Гарвардського Університету. У ті часи тибетський буддизм викладався в академічних закладах як "мертвий" предмет, щось на кшталт єгиптології. Я не міг змиритися з цим і провів багато років, розмірковуючи над тим, що означає жити і мислити як буддист. Зустрівши Його Святість, я був приголомшений усвідомленням того, що ця давня традиція все ще жива і що є майстер, який повністю її розуміє і втілює.
Через кілька місяців я звернувся до Його Святості з проханням дати мені можливість вивчати й практикувати автентичне вчення. Я хотів служити йому і знав, що тільки величезна робота над собою дозволить мені це зробити. Його Святість люб'язно погодився. Згодом мені випала велика честь бути одним з його перекладачів і допомагати йому налагоджувати зв'язки з духовними лідерами та академічними установами в усьому світі.
Його Святість був задоволений моїм рішенням переїхати до Європи і запитав про наступну книгу, яку я збираюся написати. Я повідомив йому про своє бажання написати про стосунки з духовним вчителем. Відвідавши три зустрічі Асоціації Західних Буддійських Вчителів з Його Святістю в Дгарамсалі, я був добре обізнаний щодо погляду Його Святості на проблеми, з якими стикаються західні буддисти в стосунках з вчителями . Єдиний коментар, який Його Святість дав стосовно цього: основним джерелом труднощів є той факт, що дуже мало вчителів мають належну кваліфікацію.
Роздуми над порадами Серконґа Рінпоче про те, як стати буддійським учителем
Після аудиєнції, моєю першою реакцією було поставити під сумнів власні повноваження як буддійського вчителя. Протягом багатьох років я мав надзвичайну можливість навчатися у деяких з найвидатніших тибетських майстрів у вигнанні в Індії. Серед них був не лише Його Святість Далай-лама, але й троє його нині покійних наставників, а також глави кількох тибетських традицій. Порівняно з ними, я не мав майже жодної кваліфікації. Однак я згадав пораду, яку мій головний вчитель, Ценшап Серконґ Рінпоче, головний партнер Його Святості в дебатах, дав мені ще в 1983 році.
Я подорожував з Рінпоче як перекладач і секретар під час його другого світового турне і щойно повернувся з попутної поїздки до Каракаса, Венесуела. За заохоченням Рінпоче я прийняв запрошення викладати в новоствореній тамтешній буддійській групі – це було моє перше подібне завдання. Рінпоче зупинився в монастирі Ґеше Ванґ'яла в Нью-Джерсі, щоб кілька днів відпочити. Ґеше Ванґ'ял, калмик-монгол з Росії, був першим майстром тибетської традиції, з яким я познайомився ще в 1967 році, хоча я ніколи не мав можливості глибоко вивчати його вчення.
Коли я повернувся, Рінпоче не ставив жодних запитань про те, як я провів час. Це був його звичайний стиль поведінки, і мене це не здивувало. Однак через тиждень у Лондоні, сидячи за кухонним столом після вечері, Рінпоче сказав: "У майбутньому, коли ти станеш відомим учителем і твої учні сприйматимуть тебе як будду, хоча ти й добре знатимеш, що не є просвітленим, не дозволяй цьому похитнути свою віру в те, що твої власні вчителі є буддами". Це все, що він сказав, і тоді ми обидва змовкли. Мені знадобилося багато років, щоб зрозуміти глибину його слів.
Свідчення Лами Зопи, що Рінпоче – Справжній Лама
Якось Лама Зопа Рінпоче, популярний на Заході майстер тибетського буддизму, зауважив, що якщо ви хочете зустріти справжнього ламу, то найкращим прикладом буде Ценшап Серконґ Рінпоче. Лама Зопа використав тибетське слово "лама" не в одному з його вільних значень, як просто монах чи просто виконавець ритуалів, який завершив трирічну інтенсивну медитаційну практику. Він також використав його не лише у значенні "перевтілений лама" – той, хто здатен керувати своїм перенародженням і хто носить титул Рінпоче, "Дорогоцінний". Він мав на увазі ламу в первісному значенні цього слова, як повністю кваліфікованого духовного вчителя. Тому, можливо, буде корисно пояснии, що означає бути таким вчителем і як ставитися до нього як учень, намалювавши словесний портрет Серконґа Рінпоче і моїх стосунків з ним. Дозвольте мені зробити це за допомогою таких замальовок , "колажу" з образів і спогадів.