Правильний погляд і намір

У нас може бути правильне або неправильне розпізнавання:

• ми можемо правильно розпізнавати і вірити в істинність цього;
• ми можемо розпізнавати неправильно і вірити в істинність цього.

Неправильний погляд – це коли наше розпізнавання неправильне, але ми вважаємо його істинним. Правильний погляд – коли в нас правильне розпізнавання і ми вважаємо істинним його.

Неправильний погляд

Приклад неправильного погляду – вважати, що наші дії не поділяються з етичної точки зору на руйнівні та конструктивні й не мають наслідків для нас самих. Це характеризується мисленням у стилі "яка різниця", яке сьогодні є в багатьох людей: "Це неважливо. Ніщо не важливо. Яка різниця, зроблю я це чи не зроблю? Це неважливо". Це неправильно. Палите ви чи ні – це має значення. Якщо ви курите, це погано позначиться на вашому здоров'ї.

Інший неправильний погляд – вірити, що ми ніяк не можемо змінитися на краще і подолати свої недоліки, а отже, не варто й намагатися. Це хибно, бо ніщо не є фіксованим чи застиглим намертво. Деякі люди вважають, що не має сенсу бути добрими і допомагати іншим: ми просто повинні користуватися іншими, отримуючи якомога більше вигоди, і це принесе щастя. Це неправильно, бо така поведінка не приносить щастя. Через неї виникають конфлікти, заздрість та занепокоєння з приводу того, що інші вкрадуть нашу власність.

Існує дуже багато типів неправильного розпізнавання. Наприклад, воно може бути пов'язане зі стражданням і його причинами. Уявіть, що ваш син погано вчиться в школі. Неправильне розпізнавання – думати: "Це все через мене, це моя помилка як батька". Це неправильне розпізнавання причинно-наслідкового зв'язку. Ніщо не відбувається і не виникає через одну-єдину причину. Потрібне поєднання безлічі причин і умов. Можливо, ми зробили свій внесок у проблему, але ми точно не являємося її єдиною причиною. А іноді ми не були навіть і причиною, і наше припущення повністю помилкове. На думку спадає приклад однієї психічно неврівноваженої людини: вона сходила на футбольний матч, і її улюблена команда програла. Вона подумала, що єдина причина поразки її команди – те, що вона прийшла на гру, і почала проклинати свій вчинок: "Я винен, що вони програли". Це абсурдно, це неправильне розпізнавання причинно-наслідкового зв'язку.

Правильний погляд

Правильне розпізнавання вкрай необхідне, і тому важливо вивчати, що таке реальність, причинність тощо. Наприклад, погода залежить від безлічі причин і умов. Ми повинні уникати неправильного сприйняття самих себе: ніби ми подібні до Бога й однієї нашої дії достатньо для того, щоб наша дитина добре вчилася в школі. Це не так.

Розпізнавання ґрунтується на здоровому глузді, інтелекті, а також на зосередженні, завдяки якому ми зберігаємо правильне розпізнавання. Для цього потрібна дисципліна. Таким чином усі ці чинники працюють разом.

Коли ми розпізнаємо, що корисно, а що шкідливо, що є реальністю, а що ні, тоді наші наміри або спонукальні думки стосуватимуться того, як наше розпізнавання формує або впливає на наше мовлення, дії або ставлення до речей. Якщо ми розпізнаємо неправильно, то за цим слідують неправильні мотивуючі помисли, а якщо правильно — правильні мотивуючі помисли.

Неправильний намір

Намір, або мотиваційний помисел, впливає на три основні сфери:

Чуттєве бажання

Неправильний мотиваційний помисел може ґрунтуватися на чуттєвому бажанні – пристрасному бажанні та прихильності щодо чуттєвих об'єктів: красивих речей, музики, смачної їжі, гарного одягу і так далі. Мотиваційний помисел переслідувати об'єкти бажання заснований на неправильному розпізнаванні, коли нам здається, що це найголовніше. За правильного розпізнавання в нас буде урівноважений стан ума, вільний від прихильності до чуттєвих об'єктів.

Наприклад, через неправильне розпізнавання можна вважати, що вкрай важливо, де ми будемо вечеряти і що саме. Ми думаємо, що, якщо виберемо правильне місце і правильну страву в меню, це дійсно принесе нам щастя. За допомогою правильного розпізнавання ми бачимо, що це не дуже важливо і в житті є багато більш важливих речей, ніж що з'їсти на вечерю або що показують по телевізору. Ум стає більш розслабленим і врівноваженим.

Зловмисність

Друга неправильна мотивація – це зловмисність, бажання заподіяти комусь біль або шкоду. Наприклад, коли інша людина помиляється, а ми злимося і думаємо, що вона насправді погана і її треба покарати, – це неправильне розпізнавання.

Ми виходимо з неправильного розпізнавання, вважаючи, що люди ніколи не припускаються помилок, але це абсурдно. Ми можемо настільки розлютитися, що навіть захочемо вдарити іншу людину, тоді як із правильним розпізнаванням ми б розвивали доброзичливість – бажання допомагати іншим і робити їх щасливими, що включає також силу та прощення. Якщо інший помиляється, ми усвідомлюємо, що це природно і не затаюємо образу.

Жорстокість

Третій тип неправильного наміру – це ум сповнений жорстокості. У жорстокості є різні аспекти:

• Хуліганство – жорстокість, позбавлена співчуття, коли ми хочемо, щоб інші страждали й були нещасними. Наприклад, ми дискримінуємо вболівальників іншої футбольної команди, думаючи, що вони жахливі й можна на них нападати просто тому, що їм подобається інша команда.
• Ненависть до себе – жорстокість, за якої відсутня любов до себе, коли ми саботуємо власне щастя, вважаючи себе поганою людиною, яка не заслуговує на щастя. Ми часто робимо це, вступаючи в нездорові стосунки, потураючи нездоровим звичкам, переїдаючи тощо.
• Хибне задоволення – коли ми з жорстокістю радіємо, бачачи страждання інших або дізнаючись про них. Ми думаємо, що та чи інша людина погана і заслуговує на страждання, наприклад, коли політик, який нам не подобається, програє вибори. Ми неправильно розпізнаємо, вважаючи, що деякі люди погані й заслуговують на покарання та поразку, тоді як в інших (особливо в нас самих) усе має бути добре.

Правильний намір

Правильний намір, заснований на правильному розпізнаванні, – це ненасильницький стан ума, в якому відсутня жорстокість. Ми не хочемо завдавати шкоди тим, хто страждає, не хочемо їх дратувати і не зловтішаємося, коли в них щось не складається. Тут присутнє співчуття: ми бажаємо, щоб вони звільнилися від страждань і від причин страждань, бо бачимо, що всі страждають, що ніхто не хоче страждати і ніхто не заслуговує на страждання. Якщо люди роблять помилки, ми розуміємо, що це відбувається через їхню оману, а не тому, що вони погані за своєю природою. Правильне розпізнавання і правильний намір природним чином призводять до правильного мовлення і правильної поведінки.

Всі вісім факторів шляху пов'язані один з одним:

• Правильний погляд і намір слугують належним фундаментом для практики. Вони природним чином ведуть нас до правильної мови, правильних дій і правильного заробітку. Ми розпізнаємо, що правильно з погляду наслідків нашої поведінки для інших, а також у нас є бажання допомагати іншим, а не завдавати їм шкоди.
• На цій основі ми докладаємо зусиль до того, щоб змінювати себе на краще, розвиваючи хороші якості й не відволікаючись на незрозумілі думки з приводу нашого тіла, почуттів тощо. За допомогою концентрації ми зосереджуємося на корисному, і тоді наш намір стає сильнішим. Таким чином, усе це взаємопов'язано.

Хоча можна говорити про три тренування і восьмеричний шлях як про послідовність, кінцева мета полягає в тому, щоб практикувати їх як єдине ціле.

Відтоді, як ми прокидаємося вранці і доки ми не лягаємо спати, наші почуття жадають розваг. Наші очі шукають красивих форм, вуха – мелодійних звуків, а рот – гарних смаків. Хоча в бажанні приємних переживань немає нічого особливо неправильного, якщо наше життя присвячене тільки цьому, ми ніколи не будемо задоволені й не розвинемо ані краплі зосередження.

Три тренування – в етиці, зосередженні та розпізнаванні – дають нам змогу проживати кожну мить якнайкраще. Замість того щоб шукати задоволення для себе, ми зможемо принести користь не тільки собі, а й іншим, слідуючи восьмеричним шляхом. Коли ми досліджуємо й розуміємо, чому правильний погляд вірний, а неправильний – хибний, чому правильні дії корисні, а неправильні – шкідливі (і так далі), і починаємо діяти відповідно до цього, наше життя природним чином змінюється на краще. Ми починаємо жити, так би мовити, "повноцінним буддійським життям".