Правильне зусилля, пам’ятання і зосередження

Це перший чинник вісімкового шляху, який ми використовуємо для розвитку зосередження. Ми намагаємося усунути відволікаючі думки та емоційні стани, які не сприяють зосередженню, а також розвиваємо позитивні якості. Загалом, якщо у своєму житті ми хочемо чогось досягти, необхідно докладати зусиль. Результат не виникає з нізвідки, і ніхто не казав, що досягти його легко. Однак попрацювавши над етичною самодисципліною – над своїми вчинками, мовленням та поведінкою щодо інших людей, – ми навчимося докладати зусиль, і тоді зможемо почати працювати над своїми ментальними та емоційними станами.

Неправильне зусилля

Неправильне зусилля означає спрямовування сили на шкідливі, руйнівні ментальні ланцюжки, які нас відволікають і ускладнюють або унеможливлюють зосередження. Є три основні види руйнівного мислення:

• пожадливе мислення;
• зловмисне мислення;
• викривлене, неприязне мислення.

Пожадливе мислення

Пожадливе мислення означає заздрісні думки про те, чого досягли інші і про те, якими задоволеннями й матеріальними речами вони володіють. Ми думаємо: "Як дістати це для себе?" Це відбувається через прив’язаність. Ми не можемо змиритися з думкою, що інша людина володіє тим, чого немає в нас: це може бути успіх, гарний партнер, нова машина – все що завгодно. Ми постійно про це думаємо, і це дуже неспокійний стан ума. Він повністю перешкоджає зосередженню, чи не так?

Сюди також можна віднести перфекціонізм: ми постійно намагаємося перевершити самих себе. Це майже що заздрість до себе!

Зловмисне мислення

Зловмисні думки – це думки про те, як заподіяти комусь шкоду, наприклад: "Якщо він скаже те, що мені не сподобається, я з ним поквитаюся". Ми можемо думати про те, що зробимо або скажемо наступного разу, коли побачимо цю людину, і шкодуємо про те, що не сказали цього відразу, коли вона щось сказала нам. Ми постійно про це думаємо і не можемо викинути це з голови.

Викривлене, неприязне мислення

Наприклад, якщо хто-небудь намагається працювати над собою або допомагати іншим, ми думаємо: "Дурень! Те, що він робить, марно. Допомагати іншим просто смішно!"

Деякі люди не люблять спорт і думають, що ті, хто дивиться футбол по телевізору або ходить на матчі якоїсь команди, геть недолугі. Однак немає нічого шкідливого в тому, щоб любити спорт. Думати, що це дурість або марнування часу, – дуже ворожий стан ума.

Або хто-небудь намагається допомогти жебраку, даючи йому гроші, а ви думаєте: "Ну ти і дурень, якщо робиш це". Ми не зможемо зосередитися, якщо постійно міркуватимемо про те, якими дурними є інші люди та яким нераціональним є все, що вони роблять. Нам варто позбутися подібних думок.

Правильне зусилля

Правильне зусилля означає, що ми перестаємо вкладати сили в руйнівні, шкідливі ланцюжки думок, замість цього розвиваючи корисні якості. У цьому контексті говорять про "чотири правильні прагнення", як вони називаються на палі. У санскритських і тибетських текстах вони називаються чотирма факторами досягнення правильних позбавлень, іншими словами, факторами позбавлення від наших недоліків, або "чотирьох чистих зречень":

1. Ми докладаємо зусиль до того, щоб запобігти виникненню негативних якостей, які ще не з'явилися. Наприклад, якщо в нас легко розвиваються залежності, ми не приєднуємося до сервісу перегляду онлайн фільмів, щоб не змарнувати цілий день на перегляд серіалів. Це небажано, бо призведе до втрати зосередження.
2. Ми докладаємо зусиль до того, щоб позбутися негативних якостей, які в нас уже є. Якщо у нас є пристрасть до чого-небудь, корисно це обмежити. Наприклад, усі ми знаємо людей, які настільки прив'язані до айпода, що не можуть вийти з дому, не слухаючи музики. Начебто вони бояться тиші, бояться замислитися про будь що, тому постійно слухають музику. Звісно, гучна музика може бути корисною: вона допомагає нам не заснути, коли потрібно довго сидіти за кермом, або підтримувати темп під час спортивних вправ, а тиха музика може допомогти заспокоїтися під час роботи. Але музика безумовно не допомагає зосереджено слухати співрозмовника. Вона неминуче буде нас відволікати.
3. Далі, нам потрібно розвивати нові позитивні якості.
4. І ми докладаємо зусиль до підтримання та плекання вже наявних у нас чеснот.

Цікаво розглянути це з точки зору практичного застосування. Мій власний приклад: у мене була дуже погана звичка, пов'язана з моїм сайтом. Над сайтом працюють близько 110 осіб, які постійно надсилають мені електронною поштою переклади та відредаговані тексти, – я отримую безліч файлів щодня. Моя погана звичка полягала в тому, що я завантажував усі файли в одну папку, замість того, щоб розкладати їх по папках, де я і мій помічник могли б легко їх знайти. Це була дійсно погана звичка: моя неефективність заважала нам зосередитися на роботі з файлами: доводилося витрачати багато часу на те, щоб знаходити їх і сортувати. Що може бути в цьому випадку позитивною якістю? Розробити систему зберігання файлів і, щойно приходить новий файл, одразу ж зберігати його в потрібній папці. Це розвиває звичку завжди класти речі в потрібне місце, а не лінуватися, залишаючи їх усюди.

У цьому прикладі є негативна риса (дуже непродуктивна звичка) і позитивна риса. Ми докладаємо зусиль до того, щоб уникнути цієї проблеми, створивши правильну файлову систему, і запобігти її повторній появі. Ось про що ми говоримо на дуже простому рівні практики.

Здолання п’яти перешкод до зосередження

Правильне зусилля також включає роботу над подоланням п'яти перешкод до зосередження, а саме:

Намір роздобути якийсь із п'яти бажаних чуттєвих об'єктів

П'ять чуттєвих об'єктів – це приємні види, звуки, запахи, смаки та фізичні відчуття. Ми маємо справу з цією перешкодою, коли намагаємося зосередитися на чому-небудь, наприклад на роботі, але нас відволікають подібні  думки: "Я хочу подивитися кіно", "Я хочу зазирнути в холодильник". Тобто ми прагнемо чуттєвих задоволень або бажань, наприклад нам хочеться поїсти, послухати музику тощо. Нам потрібно докладати зусиль до того, щоб не спрямовуватися до цих речей, коли виникають подібні думки, і залишатися зосередженими.

Недоброзичливі думки 

Це думки про те, щоб кому-небудь нашкодити. Якщо ми завжди думаємо злостиво: "Він заподіяв мені біль, він мені не подобається, як би йому помститися?" – це велика перешкода до зосередження. Потрібно докладати зусиль до того, щоб уникати неприємних, руйнівних думок, і не тільки щодо інших, а й щодо себе також.

Затуманеність ума і сонливість

Це той стан, коли наш ум наче в тумані, ми "відсутні" й не можемо мислити ясно. Сонливість – це, очевидно, стан, коли ми хочемо спати. Нам потрібно постаратися впоратися із затуманеністю ума і сонливістю. Неважливо, п'ємо ми каву чи провітрюємо приміщення, потрібно докладати зусиль до того, щоб не піддатися цим почуттям. Але якщо зосереджуватися стає по-справжньому важко, потрібно відпочити, встановивши обмеження. Якщо ви працюєте вдома, це може бути: "Я подрімаю або зроблю перерву на 20 хвилин", а якщо в офісі: "Я зроблю десятихвилинну перерву на каву". Поставте ліміт часу і повертайтеся до роботи.

Рухливість ума і почуття жалю

Рухливість ума – коли наш ум відволікається на фейсбук, ютюб або що-небудь подібне. Почуття жалю – це коли ум відволікається на переживання провини: "Я почуваюся винним, тому що зробив те чи інше". Це сильно нас відволікає і заважає зосередитися.

Нерішуче вагання і сумніви

Нарешті, нам потрібно докладати зусиль до того, щоб позбутися нерішучого вагання і сумнівів: "Чим зайнятися?", "Що поїсти на обід? Можливо, це, а може, щось інше?" Не спроможні прийняти рішення, ми втрачаємо величезну кількість часу. Якщо нас постійно мучать сумніви і нерішучість, ми не можемо зосередитися і робити те, що потрібно. Тому необхідно докладати зусиль до того, щоб із цим упоратися.

Коротко кажучи, правильне зусилля – це коли ми намагаємося:

• уникати моделей мислення, які турбують і руйнують;
• позбуватися поганих звичок і недоліків, які в нас можуть бути;
• розвивати хороші якості, які в нас уже є або яких нам бракує;
• позбуватися перешкод до зосередження.

Наступний аспект восьмеричного шляху, пов'язаний із зосередженням – правильне пам'ятання:

• Пам'ятання – це по суті ментальний клей. Коли ми зосереджуємося, наш ум утримується на об'єкті. Завдяки цьому утриманню ми не відпускаємо об'єкт.
• Воно супроводжується пильністю, яка помічає, що увага почала блукати або що ми відчуваємо сонливість чи млявість.
• Тоді ми залучаємо увагу – те, як ми сприймаємо об'єкт зосередження.

У цьому випадку ми звертаємо увагу на те, як сприймаємо своє тіло, почуття, ум і різні ментальні фактори. Ми намагаємося запобігти утриманню та нездатності відпустити неправильні способи сприйняття свого тіла та почуттів, бо через них ми відволікаємось і не можемо зосередитися. Тож давайте розглянемо правильні й неправильні форми пам'ятання.

Пам'ятання щодо свого тіла

Загалом, під тілом мається на увазі як саме тіло, так і різні фізичні відчуття – аспекти тіла. Неправильне сприйняття тіла – це коли ми вважаємо, що за своєю природою тіло приємне, чисте й красиве. Тоді ми витрачаємо багато часу, турбуючись про те, який вигляд ми маємо: на свою зачіску, макіяж, одяг тощо. Звісно, краще бути чистими й мати представницький вигляд, але якщо ми доходимо до крайнощів, думаючи, що наше тіло – джерело задоволення для інших, і ми завжди маємо мати досконалий вигляд, щоб привертати їхню увагу, це не дає змоги зосередитися на будь-чому більш значущому.

Давайте подивимося на тіло реалістично. Якщо ми занадто довго сидимо, стає незручно і доводиться рухатися. Якщо прилягти, рано чи пізно ми відчуваємо дискомфорт і змінюємо позу, а потім відбувається те саме. Ми хворіємо, тіло старіє. Важливо дбати про тіло і підтримувати гарне здоров'я за допомогою вправ і правильного харчування, але якщо приділяти цьому занадто багато уваги і думати, що тіло – джерело довгострокового задоволення, виникає проблема.

Нам потрібно позбутися цього неправильного пам'ятання, відпустити ідею про те, що наше волосся – найважливіша річ у всесвіті, або що кольори нашого одягу мають завжди правильно поєднуватися, тому що це принесе нам щастя. Ми припиняємо за це триматися і розвиваємо правильне пам'ятання: "Моя зачіска й одяг – не джерело щастя. Думаючи про це надто багато, я просто втрачаю час і не можу зосередитися на чомусь більш значущому".

Пам’ятання щодо своїх почуттів

Тут маються на увазі почуття щастя і нещастя, які на глибокому рівні пов'язані з джерелом страждань. Коли ми нещасні, виникає так звана "спрага" – ми жадаємо припинення джерела нещастя. Так само, якщо ми відчуваємо невелике щастя, виникає жага, щоб воно зросло. Загалом, це і є джерело проблем.

Коли нещастя здається нам найжахливішою річчю у світі, це перешкоджає зосередженню: "Мені трохи незручно", "Я в поганому настрої", "Я нещасливий". Ну і що? Просто продовжуйте робити те, що робите. Якщо ви справді думаєте, що ваш поганий настрій – найгірша річ у всесвіті, і тримайтеся за це, виникає серйозна перешкода до зосередження на будь-якій справі, чим би ви не займалися.

Коли ми щасливі, не потрібно відволікатися, бажаючи, щоб щастя збільшувалося і тривало вічно. Це може трапитися, коли ми медитуємо і починаємо справді добре почуватися, а потім відволікаємося на те, як це чудово. Або коли ми поряд із тим, хто нам подобається, або їмо смачну їжу, неправильне пам'ятання – триматися за почуття "це так чудово" і відволікатися на нього. Отримуйте задоволення від того, що відбувається, не перебільшуючи його значущості.

Пам’ятання щодо свого ума

Нам буде важко зосереджуватися, якщо ми вважаємо, що наш ум за своєю природою сповнений гніву, глупоти чи невідання, що з ним щось не так на глибинному рівні. Часто ми думаємо, що недостатньо хороші: "Я не це, я не те, я ніщо". Або думаємо: "Я не здатний це зрозуміти", хоча ми ще навіть не пробували. Поки ми тримаємося за подібні ідеї, все досить безнадійно. І навпаки, з правильним пам'ятанням ми думаємо: "Що ж, можливо, я поки що не розумію, можливо, я тимчасово помиляюся, але це не означає, що така природа мого ума". Це дає нам упевненість у собі, і ми можемо використовувати зосередження, щоб це пропрацювати.

Пам’ятання щодо своїх ментальних факторів

Четвертий пункт пов'язаний із ментальними факторами, такими як інтелект, доброта, терпіння тощо. Неправильне пам'ятання – коли ми думаємо, що вони незмінні: "Ну, я просто така людина і всім доведеться це прийняти. Я нічого не можу зробити, щоб змінити або розвинути ці фактори". Правильне пам'ятання передбачає знання того, що всі ці фактори не зафіксовані на певному рівні: їх можна розвивати і плекати, в даному контексті, щоб домогтися більшого зосередження.

Беремо контроль над собою

Доволі дивно, але, якщо проаналізувати те, що ми робимо, коли в нас поганий настрій, або коли виникає почуття провини, ми виявимо, що тримаємося за той чи інший настрій і застрягаємо в ньому. Наприклад, у випадку провини ми зациклюємося на зробленій помилці. Але ми люди, і всі помиляються. Неправильне пам'ятання – коли ми зациклюємося на цьому і не можемо відпустити, караючи себе за те, які ми, як нам здається, погані. Правильне пам'ятання – це коли ми знаємо, що настрій мінливий, тому що він залежить від причин і умов, які весь час змінюються. Ніщо не залишається незмінним назавжди.

Одна дуже корисна порада з буддійських вчень по суті означає "опануй себе". Подібно до того, як ми встаємо вранці: ми лежимо в ліжку і не хочемо підніматися, тому що нам комфортно і ми відчуваємо сонливість. Але ми просто беремо себе в руки і встаємо, чи не так? У нас є здатність це робити, у протилежному випадку половина з нас взагалі б не вставала! Те ж саме, коли ми в поганому настрої або відчуваємо невеликий занепад сил. Ми можемо взяти себе в руки: "Давай, просто зроби це!" – ми не піддаємося почуттю, що виникло, а просто продовжуємо робити те, що потрібно.

Інші аспекти пам’ятання

Загалом, пам'ятання дуже важливе: воно запобігає забуванню. Якщо нам потрібно що-небудь зробити, правильне пам'ятання допомагає на цьому зосередитися. Пам'ятання пов'язане з пам'яттю, наприклад, ми пам'ятаємо про те, що сьогодні ввечері буде наша улюблена телепередача. Але в цьому разі ми утримуємо в пам'яті те, що не дуже важливо, і через це забуваємо про те, що важливіше.

Якщо ми займаємося якимось видом тренувань, нам теж потрібне пам'ятання. До прикладу, роблячи зарядку, важливо пам'ятати про це щодня. Якщо ми на дієті, потрібно зберігати пам'ятання про це, щоб не хапати шматок пирога, коли нам його пропонують.

Пам'ятання означає, що ми продовжуємо робити те, що робимо, не відволікаючись на другорядне і незначне.

Підтримання пам’ятання, коли ми проводимо час з сім’єю

Багатьом людям, здається, набагато важче зберігати пам’ятання етики в сімейному колі, ніж коли вони з друзями або незнайомцями. Якщо це ваш випадок, загальна порада тут у тому, щоб встановити дуже сильний намір на самому початку. Збираючись зустрітися з родичами, ухваліть рішення: "Я постараюся не втрачати самовладання. Я пам'ятатиму, що вони були до мене дуже добрі. Це близькі люди, і те, як я буду з ними поводитися, зачепить їхні почуття". Це дуже  важливо зробити напочатку.

Нам також важливо нагадувати собі, що вони люди. Не потрібно ототожнювати їх лише з роллю матері, батька, сестри, брата тощо. Фіксуючись на їхній ролі, ми схильні реагувати на їхні дії з численними проєкціями того, яким має бути мати чи батько, вплутуючи всю історію, очікування і розчарування з минулого. Краще спілкуватися як людина з людиною. Якщо у них немає такого пам'ятання і вони, як і раніше, поводяться з нами як з дитиною, ми уникаємо спокуси почати поводитися як дитина. Ми пам'ятаємо, що вони люди, і не граємо в цю гру. Зрештою, щоб станцювати танго, потрібні двоє.

Нещодавно в мене на тиждень зупинялася старша сестра. Вона лягала спати дуже рано і казала мені: "Лягай зараз", ніби вона моя мама. Якби я реагував як дитина: "Ні, ще рано, я не хочу спати, чому ти змушуєш мене йти спати?" – то грав би в її гру і ми б тільки засмутилися. Я нагадував собі, що вона дає мені пораду просто тому, що піклується про мене, а не через бажання мене розізлити. Вона думає, що мені краще лягати раніше. Отже, важливо намагатися підтримувати реалістичне розуміння того, що відбувається, а не проєктувати свої ідеї.

Перед зустріччю з рідними ми можемо зберігати пам'ять про свою мотивацію, тобто:

• про нашу мету – гарно провести час із сім'єю, з людьми, про яких ми дбаємо і які дбають про нас;
• про супутню емоцію – турботу про членів нашої родини як про людей.

Замість того щоб вважати цю зустріч тяжким випробуванням, можна подивитися на неї по-іншому – як на виклик і можливість рости: "Чи зможу я повечеряти з родиною, жодного разу не втративши терпіння?"

Коли рідні починають до вас чіплятися, як часто роблять батьки: "Чому б тобі не одружитися або не знайти кращу роботу? Чому в тебе досі немає дітей?" (Перше, що сказала мені сестра, коли ми побачилися: "Тобі треба підстригтися!") – ми усвідомлюємо, що вони ставлять ці запитання, бо піклуються про нас. Ми просто відповідаємо: "Дякую за турботу!"

Ми також можемо подумати про їхнє оточення. Багато хто з їхніх друзів запитує: "А що робить твій син? Чим займається твоя дочка?" – і їм потрібно підтримувати соціальні зв'язки зі своїми друзями. Вони запитують, чому ви ще не одружилися, не з ворожості, а тому, що піклуються про ваше щастя. Перший крок – визнати це й оцінити їхню турботу. Якщо хочете, ви також можете спокійно пояснити, чому не одружилися!

Часто ми використовуємо пам'ятання, щоб не забувати те, що взагалі не продуктивно. Це можуть бути дуже старі історії, наприклад: "Чому ти зробив це десять років тому?", "Ти сказав це 30 років тому". Ми тримаємося за це і не даємо іншим шансу, бо не можемо зосередитися на тому, якими є ці люди зараз. Ми фіксуємося на ідеї "це буде жахливо – приїжджають мої батьки". Ми заздалегідь вирішили, що це буде жахливо. Через це ми напружуємося ще до вечері з ними! Отже, за допомогою правильного пам'ятання ми змінюємо своє сприйняття, думаючи про це як про можливість дізнатися, як у них справи, і реагувати залежно від ситуації в міру її розвитку, без упереджень.

Практичні поради щодо підтримання пам’ятання

Як підтримувати пам'ятання у важких ситуаціях? Потрібно розвивати:

• намір – твердий намір не забувати;
• призвичаєння – коли ми знову і знову повторюємо один і той самий процес, тож зрештою пам'ятаємо його автоматично;
• пильність – "сигналізація", яка помічає втрату пам'ятання.

Усе це ґрунтується на дбайливому ставленні, з яким ми піклуємося про наслідки своєї поведінки для нас самих і для інших. Якщо нас не хвилює, як ми поводимось, це не сприяє пам'ятанню, бо відсутня дисципліна. Чому ми маємо про це дбати? Тому що ми люди. Наші мати й батько – люди. Усі ми хочемо бути щасливими, ніхто не хоче бути нещасним. Те, як ми діємо і говоримо, впливає на почуття інших, тому важливо дбати про те, як ми поводимося.

Потрібно досліджувати себе і свою мотивацію. Якщо ми просто хочемо бути хорошими, щоб подобатися іншим, це трохи незріло і нерозумно. Найкраща причина для тренування та підтримання пам'ятання – турбота про інших, заснована на дбайливому ставленні.

Третій аспект восьмеричного шляху, який ми практикуємо для розвитку зосередження, називається власне правильним зосередженням. Зосередження – це “розташування” ума на об'єкті. Коли ми починаємо утримувати те, на чому хочемо зосереджуватися, пам'ятання зберігає об'єкт на місці, щоб ми його не втратили. Але саме зосередження – це початкове утримання об'єкта.

Щоб зосередитись на будь-якому об'єкті, ми використовуємо увагу. У сучасному світі, на відміну від того, що було в минулому, увага стає дедалі більш розділеною, так що ми ні на чому не зосереджуємося повністю. Коли ви дивитеся по телевізору новини, то бачите людину на екрані, яка розповідає про сьогоднішні події, під нею біжить рядок з іншими новинами, а в кутах може бути що-небудь ще. Ми не можемо приділити увагу жодному з цих об'єктів, не можемо ні на чому зосередитися повністю. Хоча можна подумати, що ми здатні на багатозадачність, ніхто, крім будди, не здатний зберігати досконале зосередження на всіх цих об'єктах одночасно.

Іноді ми перебуваємо в компанії інших людей, вони нам що-небудь говорять, але наш ум "розташований" у мобільному телефоні. Це неправильне розташування ума, тому що інші нам намагаються щось сказати, а ми не звертаємо уваги. Навіть якщо ми розмістили ум на об'єкті, розташування ума дуже важко підтримувати. У сучасному світі ми настільки звикли до того, що все швидко змінюється і що потрібно дивитися то на одне, то на інше, що нам швидко стає нудно. Якщо ми маємо такий тип зосередження – кілька миттєвостей на одному, потім кілька на іншому, – це стає перешкодою. Це неправильне зосередження. Правильне зосередження означає, що ми можемо концентруватися настільки довго, наскільки потрібно, не відчуваючи нудьги й не переходячи до іншого об'єкта через те, що перший нам уже не цікавий.

Одна з головних перешкод – те, що ми хочемо розваг. Це повертає нас до неправильного пам'ятання, коли ми думаємо, що тимчасова насолода нас задовольнить, хоча насправді вона лише посилює спрагу. Соціологи виявили: що більше в нас можливостей у сенсі того, що ми можемо робити і з якою інформацією знайомитися (а інтернет надає безмежні можливості),  то з більшою нудьгою, напруженістю і стресом ми стикаємося. Роблячи одне, ми думаємо, що де-небудь може бути що-небудь ще більш розважальне, і боїмося це пропустити. Таким чином ми перемикаємося з одного на інше, не зосереджуючись ні на чому. Хоча це важко, дуже гарною ідеєю є спростити своє життя, щоби в один і той самий час не відбувалося занадто багато подій. У міру розвитку зосередження ми зможемо мати справу з великою кількістю об'єктів.

Якщо ж у нас гарне зосередження, можна концентруватися на одному, а потім на іншому, але по черзі, щоб не відволікатися. Подібно до того, як лікарю потрібно працювати з одним пацієнтом за раз, повністю зосереджуючись на ньому й не думаючи про попереднього чи наступного відвідувача. Хоча лікар за день може прийняти багато хворих, він завжди повністю зосереджений на одному пацієнті. Таке зосередження набагато краще.

Однак це може бути дуже важко. Наприклад, я працюю з величезною кількістю різноманітних завдань, пов'язаних із сайтом, із різними мовами тощо. Зосередитися на чомусь одному дуже важко. Багато що відбувається одночасно. Це також знають усі, хто працює у великому бізнесі. Але можна розвивати зосередження поетапно.

Позбавлятися перешкод до зосередження можна по-різному. Простий метод - вимкнути мобільний телефон, коли ми працюємо, вибрати певний час один або два рази на день, коли ми перевіряємо електронну пошту. Тоді ми зможемо повністю зосередитися на тому, що нам потрібно зробити. Наприклад, у лікаря або професора є певні години відвідування: ви не можете прийти в будь-який час. Ми можемо і маємо робити так само, бо це допоможе розвинути зосередження.

Цікаво подивитися на соціальний розвиток. Раніше головною перешкодою до зосередження були наші власні стани – блукання ума, марення наяву тощо. Зараз перешкод набагато більше, і значна їхня частина з'являється через зовнішні джерела, такі як мобільний телефон, фейсбук, електронна пошта. Щоб це не займало весь наш час, доводиться докладати зусиль, а для цього потрібно усвідомлювати недоліки цих засобів масової комунікації. Найочевидніший із них, який напевно помітили багато людей, – це скорочення тривалості уваги. У твіттері обмежена кількість символів, а стрічка фейсбуку постійно оновлюється. Усе відбувається так швидко, що виникає жахлива звичка перевіряти оновлення, яка шкодить зосередженості: ви не можете ні на чому утримувати увагу, тому що стрічки постійно оновлюються. Ось за чим важливо стежити.