Вправи та подальша практична робота з негативними впливами

Інший аспект теоретичної основи полягає в тому, що кожна людина потребує певного натхнення. Ми всі певною мірою володіємо хорошими якостями – це можуть бути як наші природні таланти, так і те, чого нас навчили інші. Нам потрібне натхнення, щоб ми прагнули розвивати ці хороші сторони ще більше. Таке тренування спонукає нас замислюватись про різні впливи протягом нашого життя, акцентуючи увагу на позитивних якостях інших людей, нашого оточення, суспільства, культури і так далі. Таким чином, ми черпаємо з них натхнення.

Можемо взяти до прикладу наших матерів. Безсумнівно, є певні добрі якості, які ми успадкували від мами, тож спробуймо їх виявити. Варто також замислитись про інші її добрі якості, які повпливали на нас не таким очевидним способом. Наприклад, (залежно від нашого віку) наші батьки могли пережити війну чи інші дійсно важкі часи, і думки про те, як вони з цим впоралися, дуже надихають.

Розглядаючи різні впливи на нас, ми думаємо не тільки про позитивні якості, які ми отримали, але навіть про ті, які, можливо, були передані опосередковано, наприклад, їхня мужність у воєнний час. Коли ми починаємо бачити добрі якості в інших, це допомагає нам будувати позитивне ставлення до себе. Якщо у нас дуже низька самооцінка, то згадка про все те добро і позитивні впливи, що ми зазнали від інших, допомагає нам зрозуміти, що ми не такі вже й погані. Якщо ми маємо якісь позитивні якості і хочемо, щоб вони зростали, ми також можемо думати, що нам є що запропонувати іншим – тобто поділитися цими якостями, – що допомагає зміцнити впевненість у собі. Коли ми співчуваємо і хочемо допомогти іншим подолати їхні труднощі, знаючи, що "у мене є хороші якості, якими я можу поділитися з іншими", тоді ми усвідомлюємо, що зовсім не такі вже й погані.

Остання частина походить з буддійського вчення про те, як ставитися до духовного вчителя. Це ставлення полягає в тому, що ми відкриваємо і увиразнюємо хороші якості, які має вчитель, і розвиваємо почуття впевненості в тому, що й самі можемо цього досягти. На основі цього ми відчуваємо велику повагу до вчителя, і коли думаємо про його доброту, з якою він навчає нас, розвиваємо сильне почуття вдячності. Потім ми намагаємося розвинути в собі ті добрі якості, які має вчитель, надихаючись його прикладом. Ми можемо робити це з усіма, кого зустрічаємо: намагаємось побачити їхні добрі якості і поважаємо їх на цій основі. Як я вже згадував, ми можемо уявити собі жовте світло, що випромінюється з них і надихає нас.

Добре буде почати з матері, але можете також почати і з батька. Не має значення, оскільки зрештою ми включимо в практику обох. Ми починаємо з тих, хто нас виростив.

Спершу нам потрібно заспокоїтися. Ми відпускаємо всі поточні думки й почуття і намагаємося заспокоїти свій ум. Для цього можемо зосередитись на диханні, просто дихаючи через ніс (за умови, що у вас немає закладеності носа), не надто швидко й не надто повільно. Якщо якісь думки чи емоції виникають знову і знову, спробуйте їх відпустити. Позаяк наше дихання зазвичай спокійне і ритмічне, зосередження на ньому допомагає заспокоїтися.

Люди часто вважають, що медитувати потрібно із заплющеними очима, та насправді це не рекомендується. Хоча з заплющеними очима може бути легше заспокоїтися, проте, оскільки ми хочемо відчувати внутрішній спокій і тишу в повсякденних ситуаціях, заплющені очі можуть стати перешкодою. Якщо ви, наприклад, їдете за кермом і хочете заспокоїтися, краще не заплющувати очі! Зазвичай, під час практики краще тримати очі розслабленими, злегка відкритими і дивитися вниз.

Тоді ми думаємо: "Я людина. Я, як і всі, хочу бути щасливим і хочу уникати нещастя. Я маю почуття, як і всі інші. Якщо я думаю про себе погано, від цього я і почуваюся погано. Я не хочу бути нещасним, тож буде добре, якщо я знайду спосіб стати щасливішою людиною".

Потім подумки уявляємо нашу маму. Не обов'язково, щоб її образ був точним, просто уявіть собі щось таке, що її представляє. Якщо потрібно, ми можемо пригадати її недоліки, побачити, що вони виникли з певних причин і обставин, і що немає ніякої користі в тому, щоб на них зациклюватися. Ми не заперечуємо їх, але й не перебільшуємо, – приймаємо, що вона така, яка є. У всіх є недоліки, це нормально. Просто не заглиблюйтеся у подальші роздуми про них.

Наприклад, моя мама мала дуже низький рівень освіти. Їй довелося дуже рано піти на роботу, і вона ніколи не могла допомогти мені зі шкільними завданнями. Це недолік, але це не її вина: вона виросла під час економічної депресії, її сім'я була дуже бідною, і вона просто змушена була працювати. Я маю це зрозуміти і не зважати на це. Така реальність, нічого страшного.

Тоді ми можемо подумати про хороші якості своєї мами, зосередившись на них з твердим переконанням. Ми бачимо благо, яке отримали від неї, навіть той простий факт, що вона готувала нам їжу кожного дня, коли ми були дітьми. Ми споглядаємо і зосереджуємося на цьому з глибокою вдячністю і повагою.

Уявіть, що жовте світло випромінюється з мами, наповнює нас, і ми відчуваємо натхнення розвивати ці добрі якості далі. Ми відчуваємо піднесення, і уявляємо, що це світло сяє з нас, надихаючи інших також розвивати хороші якості. Потім знову заспокоюємося, зосереджуємося на диханні і закінчуємо думкою: "Нехай це позитивне почуття проникає все глибше, стає все сильнішим, щоби принести найбільшу користь мені і всім, кого я зустрічаю".

За допомогою цього холістичного методу ми намагаємося деконструювати усталене уявлення про наше життя. Не варто зациклюватися на одній події, ототожнюючи себе з нею і забуваючи про ширший контекст усього нашого життя. Наприклад, ваші стосунки розпалися, і ви думаєте, що більше ніколи не знайдете партнера. У засягу всього вашого життя, швидше за все, ви знайдете когось іншого, до того ж, ймовірно, раніше ви теж мали стосунки з іншими дівчатами або хлопцями. Зациклюючись і роздуваючи цей єдиний випадок розриву, ви вириваєте ситуацію з контексту. Важливо бачити події в більш широкому контексті.

Крім того, коли стосунки розпадаються, ви можете думати: "Це все моя вина. Я поганий. Я невдаха. Бідолашний я". Але ви маєте розуміти, що на все, що відбувається, впливає величезна кількість інших факторів. Тобто фактори як, наприклад, події в житті людини, її психологічний склад тощо; а також все, що відбувається в нашому житті, що також впливає на стосунки – робота, сім'я, економічний стан тощо. Тож якщо ви бачите ширший контекст – можете навіть використати образ мандали, якщо це допомагає. Ми не просто думаємо: "Це моя провина, і я єдина причина, бо я погана людина і нічого доброго не роблю. Я не заслуговую на любов", – ніби це було єдиною причиною розриву. Але також не варто покладати всю провину на іншу людину, мовляв, вона погана і все через неї. Розрив стався через цілу низку причин і факторів, які на це вплинули.

Коли працюємо з негативним впливом, безумовно, нам треба визнавати заподіяну ним шкоду, але дуже важливо не підкреслювати цього і не зациклюватися на цьому. Проблема в тому, що ми перебільшуємо цей негативний вплив. Тому намагайтеся бути об'єктивними: "Це недоліки людини. Це сильні сторони людини (країни абощо). Все і всі мають недоліки і слабкі сторони, так само як і сильні сторони. Це нормально".

Звичайно, ми можемо провести докладний аналіз того, чому наші батьки, наприклад, мають ті недоліки, які мають: через вплив їхніх батьків і таке інше. Але суть в тому, щоб не ототожнювати їх лише з їхніми негативними якостями. Визнайте ці якості, не перебільшуючи. Якщо ви розумієте, чому вони такі, добре. Якщо ні, то в цій вправі акцент не на цьому. Можете попрацювати над цим в іншому контексті. А потім просто облиште. Якщо ми будемо скаржитися на негативні сторони, яка від цього користь? Це точно не зробить нас щасливими. Ми не отримуємо натхнення від негативних якостей; зациклення на негативних якостях нас лише пригнічує.

Втім я не думаю, що тут корисно залучати ідею прощення: "Я прощаю своїх батьків за помилки, яких вони припустилися". Насправді це досить зарозуміло: я настільки високо злетів в своєму розумінні цього, що дивитимуся на них зверхньо і даруватиму їм прощення. Розуміння і відпускання сильно відрізняється від прощення.

Окрім визнання, прийняття та звільнення від зациклення на негативних впливах, ми можемо застосувати буддійський метод очищення. Основна проблема негативних впливів полягає в тому, що вони зумовлюють нашу негативну поведінку, наприклад, коли ми швидко дратуємося. Процес очищення відбувається так:

• Спочатку ми визнаємо, в чому полягає проблема, наша негативна якість.
• Тоді ми шкодуємо про це, що не є тотожним відчуттю провини. Провина змушує нас почуватись жахливо, ми не можемо відпустити це почуття; тоді як шкодування – це просто бажання не повторювати певного вчинку.
• Тоді ми приймаємо рішення дійсно намагатися не повторювати те, що зробили.
• Потім ми підтверджуємо напрямок, в якому хочемо рухатись у житті, тобто до щастя через подолання недоліків. У буддійському контексті це означає підтвердити наш намір досягти звільнення й просвітлення.
• Потім ми намагаємося протидіяти негативним імпульсам, увиразнюючи свої позитивні якості. Чим краще ми знаємо свої позитивні якості, тим вірогідніше вони проявлятимуться в нашій свідомості замість негативних, коли ми опинимося у складній ситуації.

Хоча цей процес очищення походить із буддійського контексту, та для його ефективного використання не обовʼязково привʼязувати його до буддизму.

Якщо негативні впливи, яких ми зазнали, є екстремальними, наприклад, у випадку фізичного чи сексуального насильства тощо, різні методи, які ми обговорювали, не підходять. Робота з екстремальними ситуаціями потребує інших терапевтичних методів.

Загалом, методи, запропоновані в буддизмі, не дуже підходять для людей з серйозними емоційними розладами. Для того, щоб застосовувати різні методи, як в буддійському контексті, так і поза ним, вам потрібен досить стабільний ум. За допомогою цього методу ви пробуджуєте старі спогади, які можуть бути руйнівними для людей із дуже нестабільною психікою. Не варто думати, що буддійські методи можна використовувати будь-кому і в будь-якій ситуації.

Якщо говорити про ціле суспільство, яке перебуває в стані конфлікту, така ситуація, очевидно, досить складна. Буддійські методи потрібно застосовувати індивідуально, і єдиний спосіб працювати в більшому масштабі – це, мабуть, через систему освіти, представляючи більш збалансований, об'єктивний погляд на історію, суспільство і так далі.

Його Святість Далай-лама завжди підкреслює, що введення етики в базову освіту для дітей було б дуже корисним. Це має бути світська етика, яка поважає всі релігії і не базується на якійсь одній релігії. Це має бути етика, що базується виключно на біології, в тому сенсі, що кожна людина позитивно реагує на прихильність – основне почуття між матір'ю та дитиною. Виходячи з цього, ви визнаєте кожного в першу чергу людиною, яка хоче бути щасливою, якій подобається, коли до неї добре ставляться. У цьому сенсі ми всі рівні.

Ми вчимося бачити різницю між людиною та її вчинками чи поведінкою. Поведінка може бути неприйнятною, але це не означає, що людина є неприйнятною. Людина залишається людиною. Якщо ваша дитина неслухняна, ви не схвалюєте її поведінку, але не перестаєте її любити. Це ставлення можна масштабувати на всіх навколо. Таке мислення допомогло б у більших масштабах, але, очевидно, це потребує багато часу і зусиль.

Методи, які ми представили тут, можна практикувати як індивідуально, так і в групі. Перевага практики в групі полягає в тому, що це забезпечує відчуття дисципліни. Також у групах люди можуть ділитися своїм досвідом, якщо відчувають, що вони в безпечному просторі, де інші люди не будуть їх засуджувати або висміювати, що насправді має стати основним правилом. Наставник групи повинен володіти навичками створення такого простору.

Якщо ці методи практикує сім'я в контексті сімейної терапії, то терапевтична ситуація створює безпечний простір. Отже, якби кожна людина могла почути від інших членів сім'ї те позитивне, чого вона навчилася і отримала від них, я думаю, це було б дуже корисним. Особливо, якщо в сім’ї є бунтівні підлітки, і у батьків складається враження як-от: "Вони не схвалюють все, що я роблю, ненавидять мене, і просто хочуть втекти. Вони соромляться мене", – і так далі. Може бути досить цілющим, якщо підліток відкриється і визнає, що є деякі речі в батьках, які йому подобаються, якими він захоплюється і яких він навчився. Те ж саме можна сказати і про батьків, коли вони визнають, що саме їм подобається в їхніх дітях. Батьки не завжди лише тільки засуджують своїх дітей.

Отже, терапевт має створити простір, в якому кожен член сім'ї може проаналізувати, обміркувати і подумати про позитивні якості кожного з членів сім'ї, які принесли їм користь, якими вони захоплюються, до яких вони ставляться позитивно. Очевидно, що це буде доповненням до обміркування труднощів у сім'ї.

Якщо в нашому житті був особливо негативний вплив, який справді сильно позначився на нас, ми долаємо його, коли досягаємо стану, що його можна назвати "неупередженістю". Це стан ума без відрази, чіпляння або байдужості. Ми не гніваємося, не думаємо про це постійно і не зациклюємося на цьому, але й не ігноруємо повністю.

Коли ми можемо бути повністю відкритими і розслабленими щодо цього негативного впливу, усвідомлюючи, що це просто частина нашої історії, як і все інше, і нехай це було важко, але у всіх бувають важкі часи, – тоді нам не потрібно більше працювати над цим. Хтось може назвати це прийняттям.

Ми всі зазнаємо негативного впливу від самого народження; це нормально, адже люди не є досконалими. Хоча нам треба визнати ці впливи, не потрібно зациклюватися на них, адже, просто кажучи, це не приносить нам жодної користі. Замість цього ми можемо проаналізувати і знайти неймовірно позитивні аспекти впливу наших батьків, культури й суспільства, шкільної освіти тощо, щоб отримати більш цілісне уявлення про себе. Коли ми бачимо, що самі певною мірою володіємо цими хорошими якостями, ми отримуємо почуття впевненості, завдяки якому можемо намагатися вдосконалювати й розвивати їх не лише для себе, але й, зрештою, заради того, щоби приносити найбільшу користь іншим.