Інтеграція різних аспектів нашого життя

У психології ми говоримо про здорове его та роздуте его, і я думаю, кожен погодиться, що мати здорове его дуже важливо для того, щоб було до снаги справлятися з труднощами та реаліями повсякденного життя. Здорове его означає, що ми позитивно ставимося до себе (а отже, зазвичай, і до інших), відчуваємо впевненість у собі і здатні впоратися з усім, що може трапитися в житті. Роздуте або нездорове его означає, що ми вважаємо себе важливішими за інших, що ми завжди праві і завжди маємо робити все по-своєму. Це, природно, призводить до проблем і конфліктів з іншими, тому що таке самосприйняття не ґрунтується на реалістичному погляді на життя. Існують й інші нездорові уявлення про себе, які не є слідством роздутого его, до прикладу, вкрай негативна самооцінка, яка також може спричинити величезні проблеми у житті.

Буддизм багато говорить про "я", але зазвичай ми не використовуємо слово "его", тому що це термін, який має досить специфічне визначення  в різних філософських та психологічних системах, які не збігаються з буддійським поглядом.

Буддизм говорить про умовне "я" і хибне "я". Здорове его в буддизмі відповідає поняттю "умовного я", а роздуте его або низька самооцінка – "хибного я".

Для розуміння "я" в буддизмі ми деконструюємо кожний момент нашого досвіду, який складається з багатьох компонентів:

• Чуттєвий досвід: кожної миті ми бачимо з’яви, чуємо звуки, відчуваємо фізичний дотик і так далі.
• Базові ментальні фактори: в нас завжди присутній певний ступінь уваги, зосередження, зацікавленості, втоми тощо.
• Емоції: різні емоції супроводжують кожну мить життя. Вони можуть бути як позитивними (любов, терпіння, співчуття) так і негативними (гнів, жадібність, ревнощі).
• Почуття: ми завжди відчуваємо певний рівень щастя чи нещастя. Це може бути не дуже сильне почуття, але воно завжди є.
• Компульсії: багато хто з нас відчуває певну примусовість діяти чи говорити певним чином, і хоча нам може здаватися, що ми свідомо все контролюємо, часто наша поведінка зумовлена нашими звичками, вихованням, оточенням тощо.

Все це постійно змінюється з різною швидкістю, і саме з цього щомиті складається наш власний суб'єктивний досвід. Цей континуум триває від моменту нашого народження і до нашої смерті.

Як ми це відчуваємо та сприймаємо? Кожен з нас переживає цей досвід з точки зору "я". Ми приписуємо собі "я" з точки зору цієї постійно мінливої основи, яку цікаво аналізувати. Чи є в ній щось таке, що завжди залишається незмінним? Ви дивитеся на фотографію себе в дитинстві і кажете: "Це я", – у підлітковому віці, кажете: "Це я", – і у дорослому віці: "Це теж я". Що ми розпізнаємо в цьому "я"? У тому "я", яке ми впізнаємо на кожній з фотографій, немає нічого притаманно визначального, однак це все ще я, а не хтось інший. Тож ми приписуємо це "я" послідовності моментів досвіду, цілому життю, так само як ми приписуємо назву "рік" безперервності довжиною в 365 днів.

Якщо ми зберігаємо цю ідею плинності кожного моменту: "Зараз я роблю це. Зараз я відчуваю те.", – тоді будемо називати це умовним "я". На цій основі ми можемо мати здорове відчуття себе. Проблема виникає тоді, коли ми маємо фіксоване уявлення про суцільне й незмінне "я" і ототожнюємо себе з однією картинкою в цій довгій серії переживань протягом усього життя. Наче ми зупиняємо фільм усього життя і ототожнюємо себе з одним кадром або невеликою його частиною, причому кадр час від часу змінюється.

Простими словами, ми закріплюємо за собою певну ідентичність, тобто те, ким ми себе вважаємо. Це може бути "я молода людина з сильним, привабливим тілом", але це не завжди відповідає тому, що ми відчуваємо насправді, відтак це може приносити незадоволення. Ми дивимося в дзеркало або стаємо на ваги і думаємо: "Це не я. Я не можу стільки важити". Або ж ми можемо ототожнювати себе зі своїм інтелектом, статками, професією – список нескінченний.

Ось хороший приклад: коли ми у стосунках, ми часто будуємо свою ідентичність навколо сприйняття себе як партнера в певній парі. Та це лиш один епізод у фільмі нашого життя. Потім наша кохана людина розлучається з нами, і ми дуже страждаємо, тому що ми все ще вважаємо себе частиною цієї пари, навіть коли це вже не так. Єдиний спосіб пережити це – отримувати якомога більше різного досвіду після розриву, щоб у нас було щось нове, на чому ми могли б заснувати наше почуття "я": "Тепер це – я". Допоки ми отримаємо певний досвід після розриву стосунків, про який зможемо думати як про "я" і "моє життя", ми все одно будемо зациклюватися на думці про себе як про частину пари.

Цей метод розширення основи для приписування "я" корисний не лише для нас самих, але й для інших. Ми схильні думати, що якщо у нас є близький друг чи кохана людина, то ми єдині в її житті, і вона завжди має бути доступною для нас. Ми випускаємо з уваги той факт, що у неї в житті є й інші друзі і події справи. Тому, коли нам не дзвонять, не варто відразу робити висновок, що нас не люблять – радше треба усвідомити, що у всіх можуть бути інші важливі речі в житті. Ми розширюємо основу для позначення іншої людини, позначаючи її не тільки на основі її стосунків із нами і не тільки на основі одного випадку, коли вона не зателефонувала, а на основі всіх подій і всіх стосунків у її житті.

У цій ситуації нам навіть може стати до помочі логіка буддійськогоаналізу. Які існують варіанти перетину між двома множинами "мій друг мені не дзвонить" і "мій друг мене не любить"?

• Може бути, що мені дзвонить мій друг, який любить мене.
• Або мій друг дзвонить мені і при цьому не любить мене.
• Або може бути, що мій друг не дзвонить мені й не любить мене.
• Або мій друг не дзвонить мені, але все одно любить мене.

Отже, якщо мій друг не подзвонив мені, є ймовірність, що він все ще любить мене. Отже, чому мій друг не подзвонив мені? Окрім того, що мій друг не любить мене, можуть бути й інші причини. Можливо, він зайнятий. Можливо, його телефон не працює або розрядився. Причин може бути чимало. Тому нелогічно робити висновок, що мій друг мене не любить. Те, що мій друг не дзвонить мені, не доводить, що він мене не любить. Це спростування хибних міркувань у буддійській логіці.

Аби розвинути здорове его або здорове почуття "я", нам потрібно вміти позначати "я" на основі того, що відбувається зараз, а не застрягати в спогадах про минуле або баченнях майбутнього. Це загальний принцип. Технічні терміни – це "я" і "основа для позначання себе". Основа – це моменти нашого досвіду.

Погляньмо на весь континуум нашого життя: ми пережили й зазнали впливу всього, що відбувалося в житті, незалежно від того, пам'ятаємо ми про це чи ні. Це означає, що на нас впливали всі члени нашої сім'ї та друзі, а також навчання в школі, вчителі та все те, чого ми навчилися. На нас вплинула робота, яку ми мали. На нас вплинув увесь контент, який ми споживали. На нас вплинули всі ті місця, де ми жили та до яких подорожували. Наше життя – життя кожного з нас – наповнене величезною кількістю вражень і впливів, які позначаються на тому, що ми зараз відчуваємо: як ми думаємо, поводимося і говоримо. Все це впливає на нас, можливо, не все одразу в кожну мить, але весь цей величезний обʼєм досвіду  формує нас такими, якими ми є.

Одне з головних джерел проблем це наше неусвідомлення всіх цих впливів на наші думки, мову і поведінку, або ототожнення себе з певним впливом й ігнорування інших. Існують також несвідомі впливи, які ми не визнаємо, і певні впливи, які ми активно заперечуємо.

Весь процес інтеграції різних аспектів нашого життя полягає в тому, щоби мати більш цілісний підхід, намагаючись усвідомити всі ті впливи та інтегрувати їх у цілісну картину. Таким чином, у міру того, як у нашому житті ми набуваємо все більше досвіду, основа, на якій ми визначаємо "я", також буде продовжувати рости. Хоча те, що відбувається зараз, – це лише одна мить, якій ми приписуємо "я", проте у цьому моменті буде присутній вплив усього нашого життя.

Я знаю про деякі напрямки терапії, де намагаються виявити негативні впливи, які ми отримали, скажімо, від батьків. Ви складаєте список звичок і речей, які походять від вашої мами, і ще один список – від вашого батька, щоб спробувати усвідомити це. Зазвичай ми зосереджуємося на негативних аспектах, але іноді включаємо й нейтральні речі, наприклад: "Я люблю підтримувати чистоту у себе вдома, люблю викидати (чи не викидати) речі. Мені подобається їсти в певний час". Це ж нейтральні речі, так?

Але ці негативні та нейтральні речі – лише частина картини. Також дуже важливо усвідомлювати все те позитивне, чого ми навчилися від наших батьків, а також від інших членів нашої сім'ї та друзів, під час навчання, роботи і так далі.

Людям притаманна природна схильність до вірності: ми прагнемо бути вірними своїй сім'ї, професії, своїй статі, багатьом різним речам. Але несвідомо ми стаємо вірними й негативним аспектам. Відтак, якщо наші батьки постійно говорять нам, що ми погані, то, звісно, ми поводимося жахливо, в певному сенсі, щоб підтвердити: так, ми погані. Але ж вірність негативним аспектам не приносить користі, чи не так? Звичайно, ми не можемо просто заперечувати ці впливи, але й скаржитися на них немає сенсу. Хоча слід визнати: "Так, я зазнав цих негативних впливів", – не варто перекладати провину на батьків, школу чи суспільство за ті негативні речі, які ми успадкували від них.

Тож ми це визнаємо і намагаємося зрозуміти. Але що далі? Річ у тім, щоб не перебільшувати й не зациклюватися на цьому. Ми можемо бачити, що зазнали негативний вплив, і розуміти, що ми самі не хочемо це увічнити. Натомість ми повинні намагатися увиразнити ті позитивні сторони, які успадкували. Якщо ми це зробимо, то автоматично матимемо дуже позитивне ставлення, відчуватимемо вдячність і нікого не будемо звинувачувати. А якщо ми вважаємо, що наші батьки були поганими, то кого народжують погані батьки? Поганих дітей! Хай навіть несвідомо, та швидше за все, ми будемо думати саме так, що призведе до всіх можливих проблем пов’язаних із невпевненістю в собі й низькою самооцінкою.

Звичайно, є винятки. Є люди, яким вдається подолати все і стати сильніше. Але я говорю про те, що відбувається зазвичай. Якщо ми намагаємося позитивно ставитися до того, що успадкували від наших батьків, друзів, у школі та суспільстві, це дає нам більш позитивний погляд на самих себе, що приводить до впевненості в собі. При цьому, якщо ми не роздуваємо наше "я" до "я така прекрасна людина!", а підтримуємо зв’язок із реальністю, то це і є здорове его, здорове почуття власної гідності.

Почуття поваги до себе є дуже важливим фактором. Ми можемо навчитися розвивати повагу та впевненість у собі, інтегруючи різні аспекти, особливо позитивні, у наше життя.

Розглядаємо різні сфери по черзі

Один з простих методів – розглянути одну за одною різні сфери й аспекти, які вплинули на нас:

• кожен з членів нашої сім'ї, а також наші друзі, від дитинства і до сьогодення;
• рідна країна або регіон, до якого належимо, а також культура і релігія (або відсутність релігії), в якій ми виросли;
• основні освітні сфери, до яких були належні протягом життя, і види спорту, якими ми займалися;
• вчителі, ті, від кого ми навчилися чогось важливого у своєму житті, духовному чи недуховному;
• партнери, з якими ми були у відносинах, і діти, якщо вони у нас є;
• значні події, що сталися в нашому житті, як-от нещасний випадок, серйозна хвороба або виграш у лотерею;
• різні місця роботи і наші колеги;
• наша фінансова ситуація, хороша чи погана.

Існує довгий список речей, з яких протягом життя складався наш досвід і які вплинули на те, якими ми є зараз і як ставимося до життя.

Ми розглядаємо їх по черзі, і спочатку думаємо про аспекти, яки негативно впливали на нас. Важливо не заперечувати їх. Але потім ми відпускаємо їх, знаючи, що немає сенсу скаржитися на них, бо це не допоможе. Потім ми дивимося на те позитивне, що здобули, і бачимо, що це зіграло важливу і корисну роль у нашому житті. Тож ми вирішуємо лишатися вірними йому, замість бути несвідомо вірними негативним аспектам.

Заспокоєння ума як перший крок

Перед тим, як ми це зробимо, добре заспокоїти свій ум, щоб мати ясну голову для осмислення певних речей. Нам потрібно тренуватися відпускати нав'язливі думки та почуття – особливо негативні, – які виникають. Коли ми згадуємо негативні речі, які вплинули на нас, легко застрягти на них: "Це було так жахливо. Ця людина була такою жахливою. Вона так мене скривдила", – і продовжувати внутрішній діалог, який може бути дуже переконливим. Необхідно заспокоїти ці думки, щоб мати змогу зосередитися на позитивних речах.

Існує багато методів, запропонованих у буддійських вченнях, але найпростіший з них ми можемо назвати "відпускання". Ви стискаєте руку в кулак, а потім розтискаєте і відпускаєте. Роблячи цей жест, ви робите щось подібне зі своїм умом, уявляючи, що ваш ум схожий на кулак, який міцно тримає нав'язливу думку, яку ви потім із розслабленням відпускаєте. Звичайно, тривожна думка може негайно повернутися, тому, можливо, вам доведеться повторити ці кроки.

Інший метод полягає в тому, щоб розглядати свій ум (всю сферу думок та емоцій) як величезний океан. Негативні думки схожі на бурхливі хвилі на поверхні, але ми – цілий океан, і хвилі не зачіпають глибини. Ми не хочемо бути подібні до човна на поверхні, який кидає хвилями, але й не хочемо бути подібні до підводного човна на глибині, який намагається їх уникнути. Уявлення про те, що ці думки є маленькою частиною цілого океану, може допомогти нам заспокоїтися.

Підтвердження бажання бути щасливим

Далі ми міркуємо так: "Я хочу бути щасливим. Всі хочуть бути щасливими, і ніхто не хоче бути нещасним. Я маю почуття та емоції, як і всі інші. Так само як ставлення інших людей до мене впливає на моє самопочуття, так і те, як я ставлюся до себе, впливає на моє самопочуття. Тож навіщо займатися саморуйнуванням? Я не поганий і мені не потрібно карати себе. Це нерозумно. Хто від цього страждає, крім мене? Це зовсім не допомагає. Якщо я хочу бути щасливим, то мені потрібно діяти позитивно, щоб досягти щастя".

Ідея, що "всі хочуть бути щасливими, ніхто не хоче бути нещасним", є основною аксіомою буддійського вчення. Якщо замислитися, то вона, безумовно, має сенс. Визначення "щастя" в буддійських текстах – це "почуття, з яким не хочеться розлучатися і хочеться, щоб воно тривало". "Нещастя" – це "почуття, з яким хочеться розлучитися і хочеться, щоб воно закінчилося". На цьому базується весь інстинкт виживання, інстинкт продовження, збереження виду. Що ми хочемо продовжувати? Ви хочете продовжувати бути щасливими, і той факт, що ви хочете продовжувати, є унаочненням того, що ви хочете щастя, тому що щастя полягає в тому, щоб продовжувати. Це основна аксіома з біології.

Це цікаво. Ви можете хотіти покарати себе і зробити себе нещасним, тому пхаєте руку у вогонь. Але інстинкт наказує витягнути руку, і нам доведеться дуже сильно постаратися, щоб подолати його, що свідчить про нашу природну схильність не хотіти нещастя і хотіти щастя.

Отже, ми думаємо про позитивні речі, які отримали від того, на кому (або на чому) ми зосереджувалися під час сесії медитації, з почуттям вдячності і подяки. Якщо це людина, то можемо думати про те, як ця людина безпосередньо ставилася до нас – як-от наші батьки, які нас виховували, або вчителі, які навчили нас чомусь дуже корисному. Ми не просто визначаємо хороші якості в іншій людині, але й перевіряємо, чи є вони в нас самих.

Уявляємо позитивний вплив у вигляді жовтого світла

Протягом цієї практики корисно мати фотографію людини, але також можна просто уявити її. Ми можемо використовувати буддійську візуалізацію, де ми уявляємо жовте світло, що променіє з неї і проникає в нас, наповнюючи нас натхненням розвивати добрі якості ще більше. Візуалізація дійсно допомагає полегшити розвиток певного стану ума. Щоб піти ще далі, уявіть собі жовте світло, яке випромінюється з вас, надихаючи інших, ваших дітей, друзів, колег або й увесь світ, якщо ви хочете пройти весь шлях, щоб допомогти їм також.

Інтеграція всіх цих впливів

Після того, як ми пройшли через цей процес з кожною з категорій впливу, ми інтегруємо їх усі разом. Ми єднаємо разом вплив мами та батька. Ми робимо це з нашими братами й сестрами, нашими друзями, нашою школою і так далі. Що позитивного ми отримали, вивчаючи математику в школі? Можливо, вона не знадобилася нам у нашій теперішній професії, але чи стала вона в пригоді в житті? Нам потрібно позбутися відчуття, що все в нашому житті було марною тратою часу. Ніщо не було марною тратою часу, тому що завжди було щось, з чого ми могли б отримати користь. Навіть найскладніші життєві випробування можуть стати уроками для зростання і дати нам сили, щоб впоратися з іншими труднощами. З будь-якої ситуації можна отримати щось позитивне.

Мета тренування – мати цілісне уявлення про себе і почати позначати своє "я" на основі всієї цієї широкої основи. Виходячи з цього, хоча ми розуміємо, що були певні негативні речі, які вплинули на нас, але це не те, на чому варто фокусуватися . Ми приймаємо свідоме рішення зосередитися на позитивних аспектах.

Складання списку

Якщо хочете бути трохи більш організованими, ви можете скласти список. Наприклад:

• Позитивні риси, які я успадкував від мами і ті, яких навчився від батька.
• Позитивний вплив на моє життя – для тих з вас, хто достатньо дорослий – від дорослішання у Радянському Союзі.
• Позитивний вплив на мене нинішньої економічної ситуації.

Ми аналізуємо і прояснюємо всі ці моменти, подібно до домашнього завдання. Це частина процесу, який по-простому можна назвати "пізнання себе". Коли ми справді знаємо себе, то можемо розрізнити, що є позитивним, а що негативним, що хочемо посилити, а що послабити. Таким чином, ми отримуємо цілісне уявлення про себе.

Використання моделі мандали

Інша модель, яку можемо використовувати для об'єднання всіх цих впливів та їх інтеграції, яка є трохи більш графічною, – це мандала. У мандалі, в якій багато фігур, ми – це єдине ціле. Ми – це всі аспекти разом. Це не означає, що ми є лише центральною фігурою, ми – все це. Це подібно до моделі нашого тіла: наше тіло – це не тільки травна система, це також система кровообігу, нервова система і так далі, і ми – все це.

Ми починаємо з визначення позитивних впливів, яких зазнали, скажімо, з восьми сфер нашого життя: сім'я, друзі, партнери, вчителі, навчання, робота, місця проживання і релігія. Я впевнений, що можна придумати ще багато чого, до прикладу, наші таланти. Ми навіть можемо зосередитися на одній із цих сфер і розділити її на вісім частин, як-от сім'ю на матір, батька, братів і сестер, а якщо ми одружені і маємо дітей, то і на дітей теж. Потім уявляємо кожну з цих сфер в образі людини або будь-чого, що представляє цю сферу, і розташовуємо ці образи навколо себе у вигляді мандали. Ми в центрі. Якщо це занадто складно уявити, можна уявити, що всі вони розташовані перед нами. Потім уявіть, що позитивний вплив у вигляді жовтого світла, як і раніше, променіє до нас від них усіх одночасно. Відчуйте, що тепер ви – це вся сукупність, вся мандала позитивних впливів – це "я". На завершення подумайте: "Я прагну розвивати ці якості й далі; це те, що я можу запропонувати світові". Цей метод – не найпростіший, але якщо ви спроможні це зробити, це неабияк вас підтримає.