Як позитивно впливати на інших

За можливості ми повинні бути щедрими з іншими. Коли хтось приходить до нас у гості, ми пропонуємо йому прохолодні напої; якщо ми йдемо кудись поїсти, ми можемо пригостити його й заплатити за нашого супутника. Бути щедрим не обов'язково означає давати комусь щось матеріальне. Дуже важливо щедро приділяти комусь свій час. Бути готовими дізнатися про когось, вислухати його проблеми з щирою зацікавленістю й турботою, серйозно поставитися до життя іншої людини – це великий дар, який не варто недооцінювати. Це дозволяє людям відчувати себе розкутими, відчувати, що їх приймають. Як наслідок, вони будуть щасливими і почуватимуться з нами комфортно. Це перший крок до того, щоб люди відкрились до нашого позитивного впливу.

Щоби зробити людей ще більш відкритими до нас, ми повинні говорити з ними в приємній і доброзичливій манері. Це означає, що ми повинні говорити зрозумілою для них мовою, усвідомлюючи їхні інтереси. Загалом, ми маємо зробити так, щоб іншим було комфортно з нами. Ми запитуємо про їхнє здоров'я, цікавимося тим, що відбувається в їхньому житті. Якщо хтось цікавиться футболом, ми не кажемо: "Яка дурниця, це марна витрата часу!". Це важливо, бо якщо ми так скажемо, вони не будуть сприйнятливі до нас: вони будуть відчувати, що ми дивимося на них зверхньо. Нам не потрібно вдаватися в подробиці, як-от хто сьогодні виграв гру, але ми можемо трохи поговорити про це, щоб вони відчули, що їх приймають. Якщо ми прагнемо допомогти іншим, важливо цікавитися кожною людиною і тим, що її цікавить. Якщо ми не будемо цього робити, то про які стосунки з іншими може йти мова?

Коли людина відкрита і відчуває, що ми її приймаємо, наша приємна розмова може перейти до більш важливих тем. У відповідний час і за відповідних обставин ми можемо поговорити про ті аспекти буддійського вчення, які можуть бути актуальними і корисними для людини. Нам обов'язково треба розповісти про переваги, які вона отримає від цього.

Коли ми даємо поради, дуже важливим є тон нашого голосу. Нам потрібно уникати нав’язливого чи зверхнього тону. Ось що означає приємне спілкування. Ми повинні говорити так, щоб інша людина легко сприймала наші поради, не відчуваючи загрози чи дошкуляння непотрібними порадами з нашого боку. Це вимагає великої чутливості та майстерності, щоби дати пораду в правильний момент і в правильний спосіб. Якщо ми надто наполегливі і завжди вимагаємо глибокої та змістовної розмови, люди вважатимуть нас занудними і не будуть сприйнятливими до того, що ми кажемо. Ось чому нам іноді потрібно використовувати гумор, щоб розрядити обстановку. Особливо, якщо людина починає захищатися, коли ми даємо пораду.

Отже, якщо ми говоримо доброзичливо та пояснюємо людині якесь вчення в приємній манері, але глибоко й змістовно, вона стає зацікавленою в тому, щоби досягти того, що ми радимо. Людина буде чітко і впевнено розуміти, у чому полягає порада, і, усвідомивши її користь, буде цінувати її.

Не варто залишати жодної поради лише на рівні теорії, натомість ми повинні чітко пояснити людині, як їй використовувати буддійське вчення в кожній конкретній ситуації. Таким чином, ми спонукаємо інших застосовувати наші поради на практиці, щоб вони могли досягти цілей вчення. Тільки тоді, коли вони знають, як застосовувати вчення – тобто що саме їм крок за кроком треба робити – вони з ентузіазмом починають випробовувати це на практиці.

Заохочуючи інших застосовувати вчення у своєму житті, ми намагаємося створити умови, які полегшать їм це завдання. Це означає, що спочатку ми говоримо про прості речі – особливо з тими, хто не має досвіду в буддизмі. Лише поступово ми підводимо їх до більш складних, просунутих технік. Таким чином, вони будуть набувати впевненості в собі, щоби йти далі і вивчати нові методи. Вони не будуть розчаровуватися, намагаючись застосувати якесь вчення, що виходить далеко за межі їхнього теперішнього рівня.

Найгірше, коли люди, яким ми даємо пораду, бачать в нас лицеміра. Щоб вони не відвернулися від вчення, ми повинні подавати хороший приклад, діючи відповідно до того, що ми їм радимо. Наприклад, якщо ми навчаємо когось буддійським методам подолання гніву, а потім влаштовуємо жахливу "сцену" в ресторані, коли їжу приносять через пів години після замовлення, то що людина може подумати про буддійське вчення про управління гнівом? Вона подумає, що ці методи неефективні, і кине цим займатися. І, звичайно ж, у такому випадку людина перестане прислухатися до наших подальших порад. Ось чому те, як ми поводимося, має відповідати тому, чого ми навчаємо. Тільки на цій основі інші будуть довіряти нашим словам.

Звичайно, поки що ми ще не Будди, тому не можемо бути ідеальним взірцем для наслідування. Але ми робимо все можливе. Якщо ми будемо лише демонстративно показувати, що ми слідуємо вченню, і на людях допомагати комусь, а потім наодинці або в сімейному колі поводитися ганебно – це означає, що ми поводимо себе лицемірно. Діяти відповідно до цілей Дгарми потрібно щиро і в усіх випадках.

Чотири кроки для того, щоби збирати людей навколо себе і допомагати їм набувати зрілості завдяки буддійському вченню, актуальні не лише для наших особистих стосунків, але й у більш широкому контексті – для того, щоб робити Дгарму доступною у всьому світі.

• Бути щедрими – робити вчення безкоштовними.
• Говорити в приємній манері – робити вчення доступними, зрозумілою мовою і через різноманітні медіа: книги, веб-сайти, подкасти, відео, соціальні мережі тощо.
• Надихати інших на досягнення їхніх цілей – чітко вказувати, як крок за кроком вивчати та засвоювати матеріал, а також як застосовувати вчення у повсякденному житті.
• Самим діяти відповідно до цих цілей – особисто бути прикладом дотримання буддійських принципів у своєму житті, а у випадку буддійської спільноти – у тому, як організована її робота.

Ці чотири кроки, підкріплені або бодгічіттою (прагненням досягти просвітлення), або принаймні щирою альтруїстичною мотивацією, є найкращим способом зробити інших сприйнятливими до нашого позитивного впливу.