Фактори, що впливають на стосунки з духовним вчителем

У наш час умови для навчання у духовного вчителя на Заході повністю відрізняються від тих, що традиційно склалися в Азії.

Традиційно в Азії більшість учнів Дгарми:

• це монахи або монахині, які повністю присвятили себе духовному шляху;
• не мають іншої "основної" роботи, окрім вивчення та практики Дгарми;
• починають вивчати буддизм із самого дитинства, до загальної освіти;
• як наслідок, у дорослому віці вони мають лише мінімальну освіченість у "мирських" предметах, таких як математика, соціальні та природничі науки.
• приймають традиційні цінності азійських суспільств щодо ролі жінок і погляд на владні структури: жінки займають нижче положення в суспільстві, а ієрархія є нормою.

• це миряни, що працюють на роботі й мають сімʼї;
• мають небагато вільного часу для Дгарми;
• починають вивчати Дгарму в дорослому віці, маючи загальну освіту;
• вимагають статевої рівності та демократичних соціальних структур.

Щодо фінансових питань, в Азії духовним вчителям традиційно надається соціальна підтримка. Вони отримують пожертви навіть від людей, які не є їхніми учнями. У країнах сучасного Заходу духовні вчителі мають самі себе забезпечувати. Багато з них керують Дгарма-центрами, де займаються фінансовими, адміністративними та організаційними питаннями.

Усі ці фактори впливають на стосунки між учнем і вчителем. Багато духовних шукачів змогли отримали користь від цих стосунків, але багато й тих, хто зіткнувся з помилкам й непорозумінням, через що отримав духовну травму.

У тибетській традиції небезпечні ситуації, з якими можуть зіткнутися учні, зазвичай окреслені в текстах про "відданість ґуру". Такі тексти були написані для відданих монахів і монахинь, що прийняли обітниці й потребували лише повторення раніше вивченого матеріалу при підготовці до тантричних посвят. Ці настанови ніколи не призначалися для початківців у Дгарма-центрах, які нічого не знають про буддизм.

Нам потрібно уникати двох крайнощів:

1. обожествлення духовних вчителів, що веде до наївності та зловживань;
2. демонізації вчителів, що веде до параної і перешкоджає отриманню справжнього натхнення і духовної користі.

Я проаналізував ці питання і запропонував деякі способи зробити ці стосунки здоровими у книзі "Взаємодія з духовним учителем: як побудувати здорові стосунки" (Ітака, "Snow Lion", 2000). Тут я хотів би представити ще одну нетрадиційну схему аналізу цієї проблеми, розроблену на основі роботи угорського психіатра, доктора Івана Бошорменій-Надя, одного з засновників сімейної та контекстуальної терапії.

Ми можемо проаналізувати стосунки як з боку учня, так і з боку вчителя з погляду шістьох факторів або вимірів. Якщо у відносинах є проблема, завдяки такому аналізу можна визначити, в якій площині ця проблема лежить. Із таким знанням у кожної зі сторін зʼявляється можливість перелаштуватися й адаптуватися, що призведе до більш здорового балансу в стосунках.

Шість факторів це:

1. Факти, що стосуються кожної зі сторін, і обставини, при яких між ними встановлюються відносини.
2. Мета стосунків для кожної зі сторін та психологічні чинники, що впливають на це.
3. Роль, яку кожна сторона визначає для себе та іншого у відносинах; очікування, що випливають із цих ролей; а також почуття, які це викликає у кожної зі сторін.
4. Рівень відданості та залученості кожної зі сторін у стосунки, а також психологічні фактори, що впливають на це.
5. Інші психологічні фактори кожної зі сторін.
6. Як влаштовані стосунки, і який вплив це має на кожну зі сторін

Факти, що стосуються кожної зі сторін, і обставини, при яких між ними встановлюються відносини 

Факти, що стосуються кожної зі сторін і впливають на відносини, включають у себе:

• стать і вік;
• рідна культура (азійська чи західна);
• можливість спілкуватися на одній мові або потреба в перекладачі (для особистого спілкування та/або для навчання);
• монаший чи мирянський статус;
• рівень дгармічної та світської освіти;
• кваліфікація духовного вчителя або учня з погляду емоційної та етичної зрілості;
• кількість часу, який кожен з них може приділити іншому;
• наявність і кількість інших учнів;
• чи вчитель постійно присутній у центрі або лише періодично приїжджає туди.

Обставинами, при яких між ними встановлюються відносини, можуть бути:

• західний Дгарма-центр, міського типу або з можливістю постійного проживання;
• якщо це Дгарма-центр, то незалежний або частина великої дгармічної організації;
• монастир (в Азії чи на Заході).

Мета стосунків для кожної зі сторін та психологічні чинники, що на це впливають

Для обох сторін у будь-яких стосунках інтереси майже завжди є змішаними. Стосунки між учнем і вчителем не є винятком.

Учень може прийти до духовного вчителя, щоб:

• отримати і засвоїти певну інформацію;
• навчитися медитувати;
• попрацювати над своєю особистістю;
• покращити ситуацію в цьому житті;
• покращити майбутні життя;
• здобути звільнення від безконтрольно повторюваних перенароджень (сансари);
• здобути просвітлення, щоби допомогти всім іншим теж здобути звільнення і просвітлення;
• навчитися розслаблятися;
• встановити соціальні контакти з учнями-однодумцями;
• отримати доступ до східної екзотики;
• знайти чудодійні ліки від якоїсь фізичної хвороби чи від емоційних проблем;
• отримати "дозу" Дгарми від цікавого харизматичного вчителя, наче наркоман.

Ба більше, учень може шукати вчителя, щоб отримати:

• керівництво та натхнення на буддійському шляху;
• зцілення;
• "пастирські" настанови;
• заміну батьківської опіки;
• схвалення;
• когось, хто скаже, що робити в житті.

Духовний вчитель, у свою чергу, може прагнути:

• поділитися певною інформацією;
• дати усну передачу вчення та зберігти Дгарму;
• працювати над особистостями учнів;
• посадити насіння для покращення майбутніх життів учнів;
• допомогти учням досягти кращого перенародження, звільнення та просвітлення;
• заснувати Дгарма-центр або мережу Дгарма-центрів;
• навернути інших до своєї лінії передачі вчення;
• зібрати гроші для підтримки монастиря в Індії або на відбудову монастиря в Тибеті;
• маючи статус біженця, знайти надійне місце, щоб "осісти";
• заробити на життя або розбагатіти;
• здобути владу, контролюючи інших;
• здобути сексуальну прихильність.

Психологічні фактори, що негативно впливають на обидві сторони, це:

• самотність;
• нудьга;
• страждання;
• незахищеність;
• бажання бути "в тренді";
• груповий тиск.

Роль, яку кожна сторона визначає для себе та іншого у відносинах; очікування, що випливають із цих ролей; а також почуття, які це викликає у кожної зі сторін

Духовний вчитель може вважати себе таким, або учень може вважати вчителя:

• професором буддизму, який надає інформацію про буддизм;
• інструктором з Дгарми, який показує, як застосовувати Дгарму в житті;
• тренером з медитації або проведення ритуалів;
• духовним наставником, який дає обітниці;
• тантричним майстром, який передає тантричні посвяти.

Учень може вважати себе таким, або духовний вчитель може вважати учня:

• студентом, що вивчає і збирає інформацію про буддизм;
• учнем Дгарми, який вчиться застосовувати Дгарму в житті;
• практиком, який тренується медитувати або робити ритуали;
• учнем, який лише прийняв обітниці від учителя;
• учнем, якого вчитель направляє особисто.

Інший аспект цього виміру – те, як кожна зі сторін відчуває себе у цих стосунках.

Учень може відчувати себе:

• захищеним;
• відчувати, що належить комусь;
• відчувати себе цілісною особистістю;
• наповненим і вдоволеним;
• слугою;
• членом секти.

Духовний вчитель може відчувати себе:

• майстром;
• смиренним практиком;
• спасителем;
• пастором;
• психологом;
• адміністратором Дгарма-центру або мережі Дгарма-центрів;
• фінансовим спонсором монастиря.

Рівень відданості та залученості кожної зі сторін у стосунки, а також психологічні фактори, що впливають на це

Учень може:

• сплачувати встановлену суму за навчання, робити пожертви або навчатися безкоштовно, не роблячи пожертв вчителю;
• бути поверхнево залученим або глибоко відданим буддизму, вчителю та/або лінії передачі;
• мати намір прийняти або вже отримати обітниці від учителя (або не мати такого наміру);
• взяти на себе відповідальність допомагати вчителю;
• почуватися в боргу перед вчителем;
• відчувати себе зобовʼязаним чимось;
• відчувати, що має бути лояльним до вчителя (велику роль у цьому відіграє груповий тиск);
• відчувати, що потрапить у пекло, якщо зробить щось не так.

Духовний вчитель може:

• взяти на себе відповідальність за етичне наставництво учнів;
• мати бажання керувати життям учнів і вказувати їм, що робити;
• виконувати свій обов'язок, бо його чи її послали вчителювати його власні вчителі;
• сприймати себе як людину, що просто виконує свою роботу.

Психологічні чинники, що негативно впливають на цей вимір, це:

• страх перед зобов'язаннями;
• страх перед владним авторитетом, можливо, через негативний досвід у минулому;
• потреба бути корисним або бути коханим;
• потреба в увазі;
• потреба контролювати інших;
• потреба в самоствердженні.

Інші психологічні фактори кожної зі сторін

Ці фактори стосуються того, чи є сторони:

• екстравертами чи інтровертами;
• інтелектуального, емоційного або релігійного типу;
• "теплими" чи "холодними" людьми;
• спокійними чи дратівливими;
• жадібними до часу та уваги, що їм приділяють;
• ревнивими до інших учнів або вчителів;
• зарозумілими або з низькою самооцінкою.

Як влаштовані стосунки, і який вплив вони мають на кожну зі сторін

Чи є учень разом із вчителем:

• хорошою чи поганою командою;
• командою, в якій обидва розкривають найкращі здібності одне одного або перешкоджають одне одному зробити це;
• командою, де кожен марнує час іншого через різні очікування;
• командою, в якій підтримується ієрархічна структура і в якій учень відчуває, що його експлуатують і контролюють; відтак він займає нижчу позицію (що посилює низьку самооцінку), а вчитель відчуває себе авторитетом, що займає вищу позицію. Варто зазначити, що почуття однієї сторони тут можуть не співпадати з почуттями іншої;
• команда, в якій хтось один або обидва відчувають натхнення або виснаження.

Ми маємо оцінити стосунки між учнем і вчителем з погляду всіх шести вимірів і кожного з їхніх складових факторів. Якщо певні фактори не співпадають, обидві сторони повинні спробувати їх гармонізувати і скоригувати, або адаптуватися. Якщо одна зі сторін не сприймає такий підхід до вирішення проблем через культурні відмінності або через емоційні чинники, іншій стороні варто або самій скоригувати стосунки, або зберігати дистанцію.