Історія виникнення Санґхи
"Сутра колеса Дгарми" (Дгарма-чакра-правартана-сутра) розповідає нам, що після того, як Будда став просвітленим, він дав своє перше вчення – про чотири благородні істини – п'ятьом друзям, разом із якими він до цього кілька років практикував аскезу. Під час цієї проповіді всі п'ятеро аскетів стали його учнями, а один із них – Каундінья – досяг стану архата, тобто звільненої істоти. Через кілька днів, коли Будда давав вчення про порожнечу самості – про те, що самість не може існувати неможливими способами, – інші аскети також стали архатами. Саме ці п'ять учнів стали першими членами Санґхи та першими буддійськими монахами.
Решту свого життя, близько 45 років, Будда присвятив тому, що поширював вчення Дгарми, яке він відкрив, а учні Будди також подорожували селами та містами північної Індії, поширюючи його послання. У Будди швидко з’явилося багато послідовників, які походили з різних соціальних верств: це були духовні вчителі, царі та цариці, фермери, м'ясники та багато інших. Більшість учнів не хотіла відмовлятися від мирського життя, однак усі охочі стати частиною монашої Санґхи, могли це зробити. Учні-миряни, які продовжували працювати й жити сімейним життям, підтримували Санґху їжею та одягом.
Із часом, коли все більше й більше людей формально приєднувалися до Будди, виникла необхідність створити для учнів правила, щоби підтримувати гармонійну духовну спільноту. Ці правила створювалися поступово, шляхом спроб і помилок, після того, як серед Санґхи виникали інциденти з небажаними наслідками. Наприкінці життя Будди в спільноті було кількасот правил для монахів і монахинь.
Посвячення жінок у монахині
Спочатку Будда приймав до буддійського монашого ордену лише чоловіків. Через п'ять років після заснування ордену Магапраджапаті Ґаутамі, яка була тіткою Будди, попросила Будду посвятити її в монахині, але він відмовився. Проте Магапраджапаті була наполегливою і вирішила разом із 500 іншими жінками поголити голови, одягнути жовті ряси і слідувати за Буддою.
Магапраджапаті зветалася до Будди ще двічі, але щоразу Будда відмовлявся посвячувати жінок. На четвертий раз за неї заступився двоюрідний брат Будди Ананда. Він запитав, чи мають жінки таку ж здатність, як і чоловіки, йти духовним шляхом і досягати просвітлення, на що Будда дав схвальну відповідь. Тоді Ананда сказав, що було б добре, якби жінки теж могли бути монахинями. Будда погодився і дозволив жінкам також давати монаші обітниці.
Традиційна Санґха та Ар'я-Санґха
Зазвичай термін "Сангха" використовується для позначення цих двох груп бгікшу і бгікшуні – монахинь і монахів, які є послідовниками вчення Будди. Термін "бгікшу" насправді означає "жебрак" і використовувався тому, що монаша спільнота мала відмовитися від більшості матеріальних благ і мандрувати з місця на місце, покладаючись на допомогу з їжею від інших. Для утворення Санґхи потрібно щонайменше чотири монахи-початківці або повністю посвячених монаха чи монахині, незалежно від рівня їхньої обізнаності чи реалізації. Ми називаємо це традиційною Санґхою. Існує також Арʼя-Санґха, до якої належать особистості, які досягли певних реалізацій на шляху Дгарми, незалежно від того, є вони монахами чи ні.
Важливо розрізняти традиційну Санґху й Ар'я-Санґху. Хоча в традиційній Санґсі є багато чудових монахів і монахинь, серед них також можуть бути й ті, чий ум так само неспокійний, як наш. Це може визивати в нас сумніви: чому ми повинні шукати прихистку в них? Отже, саме Ар'я-Санґха дійсно є однією із Трьох Дорогоцінностей, у яких ми приймаємо прихисток. Саме вони можуть допомогти нам рухатись у правильному напрямку.
Якості Санґхи
Отже, які якості Санґхи ми хочемо розвинути в собі?
- Коли вони навчають, вони не просто повторюють те, що вивчили з книжок. Вони дійсно говорять із власного досвіду – це по-справжньому надихає.
- Їхнє єдине бажання – це допомогти іншим, і вони практикують те, що проповідують. Уявіть собі курця, який розповідає нам про шкоду від паління: ми одразу замислимося, чому ми маємо дотримуватися його порад, чи не так? Саме тому члени Санґхи завжди щирі в тому, що роблять, і тому ми дійсно можемо їм довіряти.
- Коли ми проводимо час із поганою компанією, ми часто навіть не усвідомлюємо, наскільки самі переймаємо їхні погані якості. Так само, якщо ми проводимо час із хорошими друзями, то навіть не докладаючи особливих зусиль, ми швидко набуваємо хороших якостей. Отже, Санґха дуже добре впливає на нас та допомагає просунутись у практиці Дгарми.
Важливість Санґхи
Будда пішов із цього світу приблизно 2500 років тому, залишивши нам для практики своє вчення – Дгарму. І в цьому полягає сутність буддизму. Але для того, щоб ми могли добре практикувати, нам потрібні гідні приклади – люди, які дійсно вчили, досліджували і практикували вчення Будди та досягли певних цілей у практиці. Вони можуть допомагати нам і направляти на правильний шлях. Спільнота таких людей і є Санґхою.
У наш час ми часто шукаємо взірці для наслідування серед знаменитостей: акторів та акторок, моделей, співаків та спортсменів. Але ж у цих людей є свої проблеми, чи не так? Ми знаємо, що в їхньому особистому житті часто буває безлад! Ба більше, коли ми надмірно зациклюємося на знаменитостях та їхньому житті, це зазвичай призводить до того, що ми починаємо пліткувати з друзями та ще більше, ніж зазвичай, захоплюватися матеріальними цінностями. Ця діяльність насправді не приносить ні нам, ні іншим справжньої користі чи щастя. З іншого боку, Санґха – це люди, які вже позбулися певної частини своїх проблем (хіба це не чудово?!) і працюють над тим, щоби позбутися решти. Можливо, нам має сенс брати з них приклад, якщо ми теж прагнемо позбутися своїх проблем?
Саме завдяки Санґсі вчення Будди, що передаються з покоління в покоління, дивним способом збереглися до наших часів. Санґха надихає нас зазирнути за межі наших повсякденних проблем і побачити шлях, який повністю позбавляє нас від усіх страждань. І вони не просто надихають нас: вони направляють, заохочують і підтримують нас на кожному кроці цього шляху. Ось чому іноді кажуть, що без Санґхи немає буддизму.
Підсумок
Як нам обрати гарний взірець для наслідування в житті? Хоча ми можемо не зустріти справжнього члена Ар'я-Санґхи (когось із реальними духовними досягненнями), проте ми можемо зустріти людей, які є більш досвідченими в Дгармі за нас, й отримати від цього натхнення. Дивлячись на їхні приклади, ми здобуваємо наснагу йти по їхніх слідах.
Саме завдяки зусиллям буддійських монахів і монахинь (традиційної Санґхи) Дгарма змогла поширитися всім світом. Так само, як Будду порівнюють із лікарем, а Дхарму – з ліками, Санґху порівнюють із медсестрами, які підтримують і направляють нас на шляху, коли ми прагнемо назавжди звільнитися від усіх наших проблем.