Усі ми шукаємо сенс у своєму житті. Хтось шукає його в кар'єрі, хтось – у намаганні дотримуватися останніх тенденцій моди, а хтось – у подорожах до далеких країн. Але, зрештою, кар'єра закінчується виходом на пенсію, мода постійно змінюється, а відпустка минає в одну мить. Ніщо із цього не приносить нам постійного вдоволення чи щастя. Маючи вибір із мільйону варіантів, матеріальних і духовних, що доступні в сучасному світі, ми все одно залишаємося розгубленими щодо того, що робити зі своїм життям.
У буддизмі прихисток означає, що ми надаємо нашому життю осмисленого напрямку. Що ж це за напрямок? Він полягає в роботі над собою і над тим, аби подолати всі наші недоліки й реалізувати всі наші потенціали, щоби бути максимально корисними для себе і для інших. Буддійський прихисток – це прихисток не лише від тимчасової нудьги, голоду чи стресу. Мова не йде про те, щоб змінити щось іззовні: нам не потрібно носити якийсь особливий одяг чи змінювати зачіску. Прихисток у буддизмі – це зміна стану нашого ума: ми поглиблюємо розуміння того, що надає сенс життю, і що приносить нам щастя зараз та буде приносити в майбутньому. Коротко кажучи, буддійський прихисток оберігає нас від страждань.
Буддисти зазвичай використовують фразу "приймати прихисток", тому що прихисток – це активний процес. Це дуже важливий крок, на якому ми вирішуємо йти буддійським шляхом. Але навіщо нам це робити? Коли ми розуміємо людську природу – що всі ми шукаємо щастя і вдоволення, і ніхто з нас не хоче страждати – ми повинні шукати те, що допоможе нам у цьому. Тому в буддизмі ми звертаємося за прихистком до Трьох Дорогоцінностей.
Три Дорогоцінності – це Будда, Дгарма й Санґха.
Ми приймаємо прихисток у Будді, тому що як просвітлений вчитель він показує нам шлях не лише до осмисленого життя, але й до повного позбавлення від страждань. Він навчав, що ум за своєю природою є чистим, і що за допомогою співчуття й мудрості можна назавжди позбутися будь-якої плутанини й негативних емоцій, щоб вони ніколи не виникали знову. Дгарма – це вчення Будди про те, як цього досягти. Тому, коли ми приймаємо прихисток, ми застосовуємо різні буддійські методи для вирішення всіх проблем у нашому житті. Санґха – це монахи, монахині та наші супутники на буддійському шляху. Ті з них, хто по-справжньому практикує вчення Будди, є нашими взірцями для наслідування і надихають нас продовжувати йти далі.
Присвячуючи себе буддійському шляху, ми не повинні ізолюватися від наших друзів чи від суспільства. Насправді, коли ми приймаємо прихисток у Трьох Дорогоцінностях, ми не лише наповнюємо сенсом наше життя, але й відкриваємося для інших і починаємо бачити, як ми можемо допомогти тим, хто нас оточує, і світові загалом.
Коли ми приймаємо прихисток у Будді, Дгармі та Санґсі, то перестаємо відчувати розгубленість. Нам більше не потрібно шукати духовний шлях, і хоча, звичайно, ми все ще потребуємо певного рівня матеріального комфорту, ми усвідомлюємо, що лише на матеріальні цінності не можна покластися: це не зробить нас щасливими назавжди. Дотримання буддійських принципів звільняє нас від стресу й дає нам більше часу для роботи над тим, що є дійсно важливим: зробити себе щасливішими і здоровішими на емоційному рівні.
Ось чому прихисток – це постійний, активний процес. Це те, над чим ми повинні постійно працювати. Це не означає, що ми просто віримо в Будду й молимося йому, як якомусь богу. Наші друзі-буддисти також не зможуть зробити нашу роботу замість нас. Ось чому кажуть, що найвищим прихистком є вчення Будди – Дгарма. Навіть якщо в нас є сильна віра в Будду й багато мудрих і співчутливих друзів-буддистів, ми не зможемо скористатися всіма перевагами прихистку, якщо самі не будемо слідувати вченню Дгарми й не будемо застосовувати його. Якщо ми будемо дотримуватися основних буддійських принципів – не завдавати шкоди іншим, робити корисні справи і приборкувати свій ум, то наше життя неодмінно стане більш осмисленим.
Хоча існують спеціальні церемонії, під час яких ми можемо формально розпочати свій буддійський шлях, справжнє рішення має йти від серця. Коли ми по-справжньому починаємо працювати над собою, це означає, що ми дійсно прийняли прихисток.