Недоліки фокусування на відмінностях другорядного рівня
Дорогі брати і сестри, я безмежно радий, що маю нагоду поспілкуватися з вами. Перше, на чому я завжди наголошую під час виступів, коли я спілкуюся з людьми: будь ласка, думайте про себе в першу чергу як про людину. Тобто, наприклад, не думайте: "я швейцарець", "я італієць" чи "я француз". Моєму перекладачеві не варто думати, що він француз! Я також не маю думати, що я тибетець. Більше того, я не маю думати про себе як про буддиста, тому що зазвичай у моїх виступах звучить, що шлях до щасливого, менш бентежного життя полягає в тому, щоб бути людиною.
Кожен з семи мільярдів людей прагне жити щасливо, і кожен має повне право на досягнення цієї мети. Якщо ми підкреслюємо відмінності другорядного рівня, наприклад, "я тибетець", то це створює враження, що я більше переймаюся справами Тибету. Крім того, твердження "я буддист" створює певне відчуття близькості з іншими буддистами, але автоматично створює певну невелику дистанцію з людьми інших віросповідань.
Такий погляд насправді є джерелом проблем, у тому числі тих жахливих проблем і насильства, з якими люди стикалися в минулому і продовжують стикатися в двадцять першому столітті. Насильству не буде місця, якщо ви бачитимете в інших людях таких самих людей, як і ви самі. Немає причин вбивати одне одного; але коли ми забуваємо про єдність людства і замість цього зосереджуємося на другорядних відмінностях, таких як "моя нація" і "їхня нація", "моя релігія" і "їхня релігія", ми створюємо розділення і більше турбуємося про власний народ і послідовників нашої релігії. Тоді ми нехтуємо правами і навіть не поважаємо життя інших людей. Багато проблем, з якими ми стикаємося навіть сьогодні, виникають на основі того, що ми надаємо занадто великого значення другорядним відмінностям.
Отже, єдиний засіб від цього – сприймати себе як людей, без розмежувань і бар'єрів, що цілком логічно. Наприклад, коли я виступаю з промовами, якщо я думаю про себе як про тибетського буддиста і, можливо, навіть більше, – якщо я думаю про себе як про "Його Святість Далай-ламу", це створює певну дистанцію між аудиторією і мною, а це нерозумно. Якщо я щиро піклуюся про ваше благополуччя, я маю говорити з вами на рівні братів і сестер, таких самих людей, як і я сам. Насправді ми однакові: розумово, емоційно і фізично. Найголовніше, що кожен з нас, включаючи мене самого, хоче щасливого життя без страждань. Тому говорімо на цьому рівні.
Світська етика
Світська етика дуже сильно пов'язана з біологічними факторами, але релігійна віра – явище, притаманне лише людям. Віра розвинулася серед людей, але вона, безумовно, не є біологічним фактором. Світська етика може охопити всю популяцію з семи мільярдів людей. Як я вже згадував вчора, з семи мільярдів людей один мільярд офіційно заявили, що вони невіруючі, а якщо ми подумаємо про шість мільярдів нібито віруючих, то виявиться, що серед них дуже багато нечесних, корумпованих людей. Скрізь скандали, експлуатація, корупція, обман, брехня, цькування, знущання. Я вважаю, що це пов'язано з відсутністю справжньої віри в моральні принципи. Тож навіть релігія використовується для неправильних цілей. Згадував я про це вчора чи ні, але іноді мені справді здається, що релігія вчить нас діяти лицемірно. Ми говоримо такі гарні слова, як "любов" і "співчуття", але в реальності поводимося не так. Ми бачимо стільки несправедливості навколо.
Релігія говорить про ці чудові речі у традиційний спосіб, але не так, щоб вони насправді торкалися вашого серця. Це відбувається через відсутність у людей моральних принципів, або через відсутність переконання в цінності моральних принципів. Ми повинні серйозно подумати про те, як навчити людей цих моральних принципів, незалежно від того, віруючі вони чи невіруючі. Тоді до цього можна додати релігію, і це дійсно стане справжньою релігією. Всі релігії, як я вже згадував вчора, говорять про ці цінності.
Розвиток неприв'язаності до власної галузі
У минулому столітті, поки люди вбивали одне одного, обидві сторони молилися Богу. Це досить складно! Навіть сьогодні ми іноді бачимо конфлікти в ім'я релігії, і я думаю, що обидві сторони моляться до Бога. Я іноді жартую, кажучи, що мабуть Бог розгубився! Як Він може щось вирішити, коли обидві сторони моляться до Нього, прохаючи про благословення? Це складно. Одного разу в Аргентині під час дискусії з науковцями та релігійними лідерами, хоча це не була міжконфесійна зустріч, я познайомився з одним фізиком на прізвище Матурана. Він був учителем покійного Варели, і я зустрічав його раніше у Швейцарії, а потім в Аргентині, але відтоді не бачився з ним. Під час нашої розмови він згадав, що як фізик, він не має розвивати прив'язаність до власної наукової галузі. Це було чудове і мудре твердження, яке я засвоїв.
Я буддист, але я не повинен розвивати прив'язаність до буддизму, тому що прив'язаність – це негативна емоція. Коли ви розвиваєте прив'язаність, ваш погляд стає упередженим. Коли ваш ум стає упередженим, ви не можете бачити об'єктивно. Тому для тих, хто вступає в конфлікти в ім'я релігії, в більшості випадків, на мою думку, справжньою причиною є не релігійна віра, а скоріше економічні чи політичні інтереси. Але в деяких випадках, як у випадку з фундаменталістами, люди стають занадто прив'язаними до власної релігії і через це не бачать цінності інших традицій.
Твердження Матурани стало для мене чудовою порадою. Завдяки зустрічам з багатьма людьми я захоплююся багатьма іншими традиціями і, звичайно, сподіваюся, що я не фундаменталіст і не фанатик. Іноді я згадую, як одного разу був у Люрді на півдні Франції. Я поїхав туди як паломник і там, перед статуєю Ісуса Христа, зупинився, щоб напитись води. Я стояв перед статуєю і думав про мільйони людей, які протягом століть відвідували це місце в пошуках розради, про хворих, які завдяки своїй вірі і благословенню зцілювалися, як я чув. Я замислився над цими речами і відчув якесь глибоке почуття вдячності до християнства, і мало не сльози навернулися на очі. А іншого разу у Фатімі, в Португалії, сталася дивна річ. В оточенні католиків і християн ми мали короткий період мовчазної медитації перед маленькою статуєю Марії. Коли я і всі інші вже збиралися йти, я озирнувся і побачив, що статуя Марії посміхається до мене. Я дивився знову і знову, і так – вона дійсно посміхалася. Я відчув, що Марія ніби визнає мій несектантський шлях! Однак, якби я провів з Марією більше часу, обговорюючи філософію, можливо, виникли б певні складнощі!
У будь-якому випадку, прив'язаність навіть до власної віри – це не добре. Іноді релігія стає причиною конфліктів і розділення, і це досить серйозна проблема. Релігія має бути методом розвитку співчуття і прощення, які є протиотрутою від гніву і ненависті. Якщо релігія сама створює більше ненависті до інших релігійних вірувань, то це як ліки, які мають вилікувати хворобу, але натомість викликають ще сильнішу хворобу. Що ж робити? Всі ці сумні речі по суті є наслідком браку віри в моральні принципи. Тому я вважаю, що нам потрібні різні практики і фактори, щоб ми справді могли докласти зусиль для просування світської етики.
Світськість і повага до інших
Тепер щодо світської етики. Я дуже добре знав колишнього віцепрем'єр-міністра Індії Адвані. Одного разу він згадав, що канадська телевізійна група брала у нього інтерв'ю, де запитала, що є основою для успішної демократичної практики в Індії. Він відповів, що протягом тисячоліть в Індії існувала традиція завжди поважати інших, попри суперечки чи різні погляди. Він розповів мені, що близько трьох тисяч років тому в Індії виникла філософська течія чарвака, або "нігілізм". Прихильники інших індійських філософських поглядів критикували їх і засуджували їхні погляди, але прихильників чарваки все одно називали "ріші", що означає "мудрець". Це свідчить про те, що, попри розбіжності та палкі суперечки, все ж таки існувала повага. Це означає, що ми також повинні поважати і невіруючих.
Вчора я говорив, що деякі з моїх друзів, християни і мусульмани, мають певні перестороги щодо самого слова "секуляризм". Я думаю, що це тому, що під час Французької або більшовицької революції існувала тенденція бути проти релігії. Але я хочу чітко розмежувати релігію і релігійні інституції, які є двома різними речами. Як може будь-яка розумна людина бути проти релігії? Релігія означає любов і співчуття, і ніхто не може критикувати ці речі. Релігійні інституції – це дещо інше. За часів як французької, так і більшовицької революцій владучі класи дійсно знущалися з мас. Щобільше, владучий клас також отримував повну підтримку від релігійних інституцій, і тому логічно, що задля розвиненя рішучості супротиву цьому владучому класу, відбувалось також і протистояння релігійним інституціям. Таким чином, існувала певна тенденція бути проти релігії чи Бога.
Навіть зараз, якщо в релігійних інституціях, включно з тибетською буддійською громадою, відбувається якась експлуатація, ми повинні виступати проти цього. Мій власний вклад в це полягає в тому, що два роки назад я поклав край чотирьохсотлітній традиції, коли Далай-лама автоматично ставав і світським, і духовним лідером тибетців. Я покінчив з цим добровільно, радісно і з гордістю. Такі речі насправді шкодять справжній цінності релігії, або Дгарми. Отже, ми повинні розрізняти релігійні інституції та реальні релігійні практики і послання.
Згідно з індійським розумінням секуляризму, немає ніякого негативного ставлення до релігії, а навпаки, є повага до всіх релігій, а також повага до всіх невіруючих. Я думаю, що це дуже мудро. Як ми можемо цьому сприяти? Через проповідь? Ні. Тоді, напевно, через молитву? Ні. Але через освіту – так. Ми здобуваємо знання про фізичну гігієну, то чому б не знання про емоційну чи ментальну гігієну, про те, як підтримувати і дбати про здоров’я ума? Не треба говорити про Бога, потойбічне життя, Будду чи нірвану – просто про те, як розвиватися, щоб стати щасливою людиною з щасливим умом. Щаслива людина створює щасливу сім'ю, яка створює щасливу громаду. Тому я думаю, що нам потрібні уроки емоційної гігієни.
Емоційна гігієна
Що таке емоційна гігієна? Щоб відповісти, ми маємо розібратися з факторами, які руйнують наш спокій, або внутрішню рівновагу. Ці фактори схожі на психічну хворобу, тому що такі негативні емоції не тільки руйнують ваш спокійний і здоровий ум, вони також руйнують вашу ментальну здатність сприймати навколишню реальність. Це завдає дуже великої шкоди, тому що коли ви сповнені гніву, ви не можете бачити реальність, і ваш ум стає упередженим. Так само і з прив'язаністю – ви також не можете бачити реальність адекватно. Це хвороба ума. Сама природа нашого ума – це ясне усвідомлення, тому будь-який психічний фактор, який зменшує цю здатність до усвідомлення, є негативною річчю.
Отже, емоційна гігієна – це зменшення такого роду емоцій і підтримка ментальної здібності до ясності та спокою, що є показниками здоров'я ума. Щоб досягти цього, ми повинні насамперед культивувати і розвивати до цього інтерес. Без зацікавленості ви не можете змусити людей це робити. Жоден закон чи конституція не може змусити людей займатися емоційною гігієною. Це має відбуватися завдяки індивідуальному ентузіазму, а він з'являється лише тоді, коли ви бачите цінність у тому, що ви робите. І саме про цю цінність ми можемо розповідати.
Наукові дослідження про ум та емоції
Тепер давайте звернемось до науки. Раніше сучасна наука зосереджувалася на матерії, тобто на тому, що можна виміряти. Я думаю, що наприкінці двадцятого століття і зараз, на початку двадцять першого, все більше і більше вчених дійсно виявляють інтерес до ума і емоцій, що в ньому виникають. В контексті здоров’я можна простежити дуже тісний зв'язок між умом і емоціями. Деякі вчені кажуть: "здоровий ум – здорове тіло". Медики також стверджують, що постійний страх, гнів і ненависть фактично роз'їдають нашу імунну систему, тоді як більш співчутливий ум в основному підтримує і навіть може покращити здоров'я тіла. Як нам відомо, психічно щасливі люди відчувають величезний позитивний вплив на своє тіло.
Розпізнавання позитивних сторін негативних ситуацій
Особисто я у шістнадцять років взяв на себе велику відповідальність, і це неабияк ускладнило моє життя. Потім, у віці двадцяти чотирьох років, я втратив власну країну і відтоді більшу частину свого життя прожив як біженець. Тим часом всередині Тибету було багато страждань і проблем, і люди покладали на мене велику надію і довіру. Але я був безпорадний. Проте внутрішній спокій дозволив мені побачити все це більш реалістично. Як казав Шантідева, якщо труднощі можна подолати, то не варто хвилюватися. Якщо ж виникає складна ситуація, яку подолати неможливо, то і немає сенсу надто хвилюватися. Це дуже реалістично, тому я практикую саме це.
Важливо дивитися на речі більш реалістично, а також розуміти, що все відносно. Що б не сталося, це може принести певний позитивний результат. У моєму випадку, я став біженцем, але завдяки цьому мав можливість познайомитися з багатьма людьми і довідатися багато різних поглядів. Я зустрічав жебраків, лідерів, науковців з різних галузей, антирелігійних людей. Це дуже корисно, бо якби я залишився в Тибеті, думаю, мої знання були б наполовину меншими, ніж зараз. Тож з одного боку, це велика трагедія, але з іншого боку, вона принесла багато хороших можливостей. Якщо ми розглядатимемо ситуацію з різних боків, то почуватимемося ліпше. Може статися щось погане, але в цьому може бути і щось хороше.
У минулому тибетці жили дещо ізольовано, але зараз їхнє мислення стало набагато ширшим. Протягом століть тибетці жили ніби уві сні, але зараз вони прокинулися. І це добре! Тож бачите, якщо подивитися з різних боків, можна знайти позитивні моменти. Це дуже допомагає у збереженні спокою ума. Зараз чимало моїх старих друзів, коли ми зустрічаємося, кажуть мені, як молодо виглядає моє обличчя, і дехто з них просить розкрити мій секрет. Зазвичай я кажу їм, що вісім або дев'ять годин сну допомагають зберігати ментальну рівновагу. Насправді це, безумовно, один з факторів, але справжня користь полягає в підтриманні відносно тихого і спокійного стану ума.
Спокійний ум навіть допомагає відновлюватися після таких речей, як медична операція. Мені робили операцію на жовчному міхурі, і вона була досить серйозною. Хірург пізніше сказав мені, що зазвичай операція займає п'ятнадцять-двадцять хвилин, але мій випадок був настільки серйозним, що знадобилося майже три години: мій жовчний міхур був збільшений майже вдвічі через нагноєння. Але потім я відновився всього за п'ять днів, ось так просто. Так що спокійний ум і оптимістичний настрій дійсно допомагають підтримувати здорове тіло, і навіть якщо щось піде не так, ви одужаєте набагато швидше. Спокійний ум – це дійсно дуже важливий фактор міцного здоров'я.
Внутрішня краса проти зовнішньої
Я також зазначу, напівжартома, напівдражливо, що деякі панянки люблять витрачати чималі гроші на косметику. Деякі панянки малюють обличчя різними кольорами – синім, зеленим та іншими. Виглядає це не дуже гарно, але вони думають, що це надзвичайно красиво! Здається, люди більше звертають увагу на зовнішню красу. Нещодавно на одному публічному виступі була одна жінка з блакитним волоссям, це було дуже незвично. Звичайно, я піддражнив її і сказав, що синє волосся – це не обов'язково красиво! Звичайно, зовнішня краса важлива, але найважливіше – це внутрішня краса. Отже, пані, які витрачають багато грошей на зовнішню красу, будь ласка, зверніть увагу і на свою внутрішню красу, яка є набагато кращою!
Ум і емоції як тема наукових досліджень
Ми говоримо про наукові відкриття. Справжній спокій ума має вирішальне значення. Основою такого спокою є впевненість у собі і внутрішня сила, які приходять з практики любові і співчуття, з почуттям поваги до інших і піклуванням про їх благополуччя. Це світська етика.
Починаючи з дитячого садка і до університету, ми можемо давати дітям знання про ум і про те, як піклуватися про свої емоції. Ця тема дуже обширна, і існує багато пояснень щодо нашого ума та емоцій, а також зв'язку між ними. Ми можемо простежити своєрідний причинно-наслідковий зв'язок, де якщо щось відбувається в одній частині ума, то щось інше відбувається десь в іншому місці. Тому, щоб розібратися з цим, нам потрібно серйозно розглянути, як пов'язані між собою ум і мозок.
Ця широка тема дійсно варта академічного вивчення. Протягом останніх кількох років в Америці вчені проводили експерименти на основі цієї інформації, і отримали цілком конкретні результати. Як наслідок, з'явилися освітні програми, які викладають світську етику. Зараз ми також прагнемо створити проєкт навчальної програми з моральної етики на засадах світськості, яка може вписатися у сферу світської освіти.
Слухачі, а особливо присутні тут освітяни і мислителі, мають більше замислитися над цим і, якщо випаде нагода, провести обговорення на цю тему. Наразі в системі освіти, здається, бракує уроків з моральної етики, тому більшість людей покладаються на релігійні вчення в цьому питанні. Звичайно, це добре, але є й ті, хто не цікавиться релігією, і їм важко сприймати релігійні концепції. Це все ускладнює. Тому нам потрібно знайти світський шлях, який потім буде загальноприйнятним.
На цьому ми закінчимо. Тепер кілька питань.
Питання
Ваша Святосте, у своєму останньому коментарі Ви торкнулися питання, яке я хотів поставити. Але для того, щоб отримати повну відповідь, я запитаю Вас ще раз, якщо Ви не заперечуєте. Що стосується викладання світської етики в школах та університетах, чи працюєте Ви з кимось над розробкою відповідної навчальної програми? Якщо так, то чи підтримують вас якісь освітні чи фінансові установи?
В Індії, за допомогою деяких університетів Делі, ми вже почали працювати над створенням проєкту навчальної програми, як я вже згадував раніше. Також у нас є Інститут “Ум і Життя” (Mind and Life Institute). А в Америці окремі представники у своїх галузях у таких місцях, як Вісконсінський університет, Університет Еморі, Стенфордський університет і так далі, вже проводять освіту на заставах світської етики. Ми вже розширили цю інституцію і на теренах Європи. Незабаром ми хочемо створити установу в Делі або поблизу нього. Поки що ми просто працюємо над цим. Як тільки буде готова навчальна програма, тоді, можливо, ми зможемо підготувати викладачів, і тоді щось станеться. Можливо, це буде щось вартісне, побачимо.
Ваша Святосте, я люблю планету і все, що її складає: землю, рослини, тварин і нас, дивовижних людей. Але ці люди завжди руйнують планету, можливо, дуже маленькими і простими речами, такими як купівля пластикових пляшок, а також великими і більш вагомими речами, такими як вирубка лісів. Я знаю, що треба мати терпіння, але коли я бачу це, коли я бачу, що життя вмирає і страждає, з середини мого єства виникає багато гніву, і мені хочеться боротися. Тому я запитую себе, чи існує здоровий гнів? Чи можу я боротися з любов'ю?
Гнів, як я вже згадував раніше, пов'язаний з мотивацією. Тому гнів, викликаний занепокоєнням за щось чи інших людей, – це одне, а гнів, мотивований ненавистю, – це зовсім інше.
Ваша Святосте, Ви говорили про шість мільярдів віруючих і, можливо, мільярд атеїстів на планеті. У мене таке враження, що є третя група людей, які вже не почуваються по-справжньому “вдома” в традиційній інституційній релігії, але й не є атеїстами, і шукають духовності поза межами інституційної релігії. Що б ви їм порадили?
Багато років тому в Стокгольмі я зустрів невелику групу людей. Вони не були прихильниками існуючих традицій чи релігій, але все ще шукали якоїсь духовності. Так, є такі люди. Однак я переконався, що те, що називається "нью-ейдж", коли беруть шматочки того й іншого і створюють велику мішанину, не є дуже корисним!
Я вважаю, що добре не просто задовольняти свої матеріальні потреби, а намагатися віднайти глибші цінності – це дуже добре. Варто проаналізувати наше життя і побачити, що наше щастя не походить від якогось чуттєвого задоволення. Наприклад, коли грає музика, ви задоволені, але якщо музика замовкає, то задоволення більше немає. Якщо ж на ментальному рівні мати надзвичайне почуття віри чи співчуття, то задоволення, яке приходить від цього, є набагато тривалішим.
Що, на вашу думку, є найважливішим в житті людини?
Я завжди кажу, що сама мета і сенс нашого життя полягає в тому, щоб бути щасливими. Тому досягнення щастя і радісності не повинно залежати від чуттєвого сприйняття і досвіду, але повинно залежати від нашого ментального стану. Тому, як я зазвичай кажу, нам потрібно приділяти більше уваги нашим внутрішнім цінностям. Щиро дякую.