Заслуги: чи потрібно заслужити на щастя?

Чи кожен має право на гідне життя? Чи це лише в соціалістичній утопії кожен має право на роботу, гарний будинок, їжу тощо? Чи маємо ми право на це просто через нашу буддову природу, чи ми повинні це заслужити? Чи повинні ми щось зробити, щоб це отримати? Що ви думаєте? Чи маємо ми право на гарний будинок і щастя? Чи маємо ми право бути щасливими? Деякі люди відчувають на психологічному рівні, що не мають на це права, і тому не дозволяють собі бути щасливими. Чому?

[Пауза для роздумів]

Можна сказати, що всі ми маємо право бути щасливими, мати будинок тощо, але так ми знову починаємо думати в контексті німецького слова "verdienen". Воно передбачає, що хтось надав нам це право. То як, хтось надав нам право бути щасливими, чи ми природно маємо це право? Чому ми маємо право на щасливе життя і на гарний будинок? Чи є різниця між першим і другим?

[Пауза для роздумів]

Тоді виникає питання: чи несемо ми відповідальність за свої дії? Наприклад, у колишніх комуністичних країнах Східної Європи та колишнього Радянського Союзу кожен мав право на оплату праці, незалежно від того, чи добре він працював. Як наслідок, ніхто не працював добре, бо всім було байдуже. Чи справді ми маємо на увазі, що кожен має право на оплату праці й хороший будинок, незалежно від того, працює він чи ні? Або якщо ми маємо право бути щасливими, то нам не потрібно нічого робити. Це означає, що вбивця також має право бути щасливим. Грабіжник та брехун мають право грабувати й брехати, бо кожен хоче бути щасливим. Чи справді кожен має право так поводитись?

[Пауза для роздумів]

Можна припустити, що "право бути щасливим" або "право мати хороше життя" звучать так, ніби хтось надав нам це право, а це здається некоректним. Можливо, правильніше сказати, що кожен має шанс, нагоду бути щасливим, але нам все одно доведеться докладати зусиль, щоб досягти цього щастя. Тут добре підходить англійський вираз "to be entitled" ("мати право на щось"). Я подивився в словнику, що німецьке слово "recht" означає, що хтось надає вам це право. Англійське "entitled" не передбачає, що вам хтось щось надає. Адже, наприклад, цей вираз можна застосувати до навколишнього середовища: навколишнє середовище також має право на те, щоб його поважали й добре до нього ставилися. То чи кожен має право на хороше життя? Чи кожен має право на щастя?

[Пауза для роздумів]

Одна з наших якостей полягає в тому, що ми природно запрограмовані бути щасливими... Подумайте, наприклад, про дитину в Косово. Чи має ця дитина право на мир в своєму домі й можливість рости в мирному середовищі просто тому, що вона є дитиною?

Чому ми маємо таке право? Якщо припустити, що його нам дає якась зовнішня сила, скажімо, Бог або закони, створені суспільством, то тут виникають певні труднощі. Чи можна нас позбавити цього права? Або якщо ми маємо на це природне право, то що це означає? Чи має право на щастя військовий злочинець або навколишнє середовище?

[Пауза для роздумів]

Якщо сказати, що всі форми життя мають право на щастя і добре ставлення до себе, то виникає питання: а як щодо неживих речей, таких як повітря чи океан? Чи мають океан та повітря право на те, щоб їх зберігали чистими? Звідки виникає це право?

[Пауза для роздумів]

Буддизм говорить, що ми маємо певний позитивний потенціал, і це є одним з аспектів нашої буддової природи. Зазвичай про це кажуть, що "зібрання заслуг" є частиною нашої буддової природи. Знову ж таки, я вважаю цю термінологію дивною. "Зібрання", на мою думку, некоректне слово. Я віддаю перевагу слову "мережа". Ми, тобто кожен із нас, має певну мережу потенціалів.

Це дуже складна тема. Якщо задуматися, ми маємо потенціал вчитися, потенціал створити сім'ю і любити інших. Ми маємо багато різних позитивних потенціалів, тобто потенціалів для чогось позитивного. Хтось із вас раніше сказав, що всі ми маємо можливість бути щасливими. Саме про це тут йдеться: ми маємо потенціал, можливість для цього. Оскільки існують взаємопов'язані потенціали для дуже багатьох різних речей, вони утворюють мережу. Завдяки цій мережі позитивних потенціалів ми можемо бути щасливими. Ми маємо можливість заробляти на життя, любити інших людей і створити сім'ю тощо, а отже, ми маємо потенціал бути щасливими. У кожного є така базова мережа. На основі цього можна сказати, що ми маємо право, що ми заслужили на своє щастя. Але концепції, пов’язані з цими словами, не зовсім відповідають буддійській ідеї, чи не так?

Припустимо, ми їдемо у відпустку. Чи мають наші рослини право на те, щоб бути политими, а наша кішка – бути погодованою? Чи є тут різниця між кішкою і рослинами? Чи має наш будинок право бути прибраним?

А як щодо бажань кішки?

Так, добре. Тепер ми наближаємося до буддійської ідеї, що щастя – це щось, що вимагає нашої волі. Щоб стати щасливими, ми повинні хотіти бути щасливими. У буддійському підході важливо розмірковувати над усіма цими речами.

Якщо ми хочемо бути щасливими, чи достатньо просто мати таке бажання, чи ми повинні щось зробити, щоб заслужити на щастя? Якщо ми повинні заслужити на щастя своїми діями, то чи буде це результатом наших дій або ж нашої мотивації? Скажімо, я запросив своїх друзів на обід; я хотів приготувати смачну страву, щоб зробити їх щасливими. У мене була чудова мотивація, але їжа згоріла і була нестерпною на смак, або мій друг вдавився кісткою, і йому стало зле. Що важливіше, мотивація чи результат того, що ми зробили?

[Пауза для роздумів]

Мотивації недостатньо. Ми маємо докладати зусиль. Але мотивація не обов’язково присутня... Припустимо, ми не маємо наміру зустрітися або щось зробити для когось, але просто випадково зустрічаємося, і це робить людину щасливою. Я думаю, що це поєднання обох факторів. Приклад, який я люблю наводити: злодій краде нашу машину, але ми раді, бо тепер можемо отримати страховку. Це була жахлива машина, яка нам не подобалася.

Розгляньмо іншу ідею. У нас є уявлення, що заслуга в буддизмі – це щось, що потрібно заробити, заслужити: ми маємо заслужити на своє щастя. Скажімо, ми важко працювали цілий рік, чи заслужили ми на відпустку, чи заслужили на підвищення зарплати? Чи заслужили ми право на хороші умови праці в офісі? Я думаю, якщо використовувати слово "заслужили", то ми б сказали: "Так, ми заслужили на все це". Однак ми можемо поїхати у відпустку і все одно не бути щасливими. Чи заслужили ми на щастя? Ні. На що тоді ми заслуговуємо?

[Пауза для роздумів]

Як щодо батьків? Чи мають батьки автоматичне право на повагу своїх дітей лише тому, що народили їх, чи вони повинні заслужити на цю повагу своїм хорошим батьківством? Чи можуть батьки навіть просто очікувати, що їхні діти будуть ставитися до них з повагою? Чи це справедливе очікування? Чи так працює карма? Якщо батьки добре ставилися до дітей, чи це означає, що тепер вони заслужили право на таке ж ставлення? А якщо батьки вважають, що заслуговують на повагу своїх дітей, але не отримують її? Чи мають батьки право вимагати від своїх дітей повагу? Це важливі питання, над якими варто поміркувати, і не тільки якщо ми самі є батьками. Також слід замислитися, чи винні ми щось своїм батькам? Чи заслуговують вони на нашу повагу?

[Пауза для роздумів]

Розгляньмо два інших аспекти поняття "мати право". Спершу подумаймо про постраждалих людей у Косово. На що вони мають право? Чи мають вони право на співчуття? Чи мають вони право бути прийнятими в нашій країні й отримувати їжу? Що вони зробили, щоб мати на це право? Чи мають вони право бути щасливими? Чи мають право на помсту? А як щодо сербських солдатів, які вбили дуже багато людей в цьому конфлікті? Чи мають вони право на наше співчуття і прощення? Що вони зробили, щоб мати на це право? Чи мають вони право бути покараними або вбитими? Тепер ви бачите, яка виникає проблема з поняттям "мати право".

[Пауза для роздумів]

Моя думка полягає в тому, що вся ідея "заслуги" і "verdienen", тобто ідея заслужити щось або мати право на щось – а також загалом наше західне розуміння цієї теми – дуже відрізняється від буддійської концепції карми. А саме це є темою нашої розмови – позитивний потенціал. Різниця дуже велика.

Якщо проаналізувати нашу західну ідею про те, що ми маємо право на те чи інше, заробляємо або заслуговуємо на щось, за цим стоїть базове культурно обумовлене уявлення, що у всесвіті існує справедливість і що все має бути справедливим. Це тверде переконання: "Усе має бути по-справедливому". Але чому? "Тому що всесвіт справедливий". Це дуже західне мислення.

Ми можемо подивитися на це по-різному. З одного боку, чесно і справедливо, що людей з Косово приймають у нашій країні. З іншого боку, можна сказати: "Справедливо, що вони мстяться, і справедливо, що ми скидаємо бомби на Сербію. Це справедливо". З одного боку, справедливо пробачити сербських солдатів, але, з іншого боку, може бути також справедливо посадити їх за ґрати. Тож ми маємо уявлення про справедливість і про те, що існує закон. І це не тільки на Заході: таке уявлення існує також і в китайській культурі, але в тибетській культурі його немає.

З нашого західного погляду, цей закон та справедливість походять від Бога, як це описано в Біблії. Бог чесний і справедливий. Навіть якщо здається несправедливим, що Бог забрав нашу дитину, ми маємо вірити, що Бог і Його мудрість були справедливими. Тому релігійна людина повинна просто вірити, що Бог знав, що робить, забираючи її дитину. Для нерелігійних західних людей вся ідея закону і справедливості має політичну основу. Ця ідея, що принаймні суспільство повинно бути справедливим, насправді походить зі Стародавньої Греції. Таким чином, ми намагаємося за допомогою законів тощо побудувати справедливе суспільство. Суспільство стає справедливим завдяки політиці та законам, тож, по суті, його робить справедливим не Бог, а люди – законодавці. Ми робимо його справедливим, бо ми обираємо цих людей. Цікаво, що китайці перекладають слово "Дгарма" як "закон". Хоча згідно з традиційним китайським мисленням закони є лише частиною природного всесвітнього порядку. Вони не створені ні Богом, ні людьми.

Дивимося ми на це з персоніфікованої точки зору, як на Заході, чи з деперсоніфікованої, як у Китаї, але ідея все одно полягає в послуху. Дотримуйтесь законів, і все буде добре, ви будете щасливі. А якщо ви не дотримуєтеся законів – ви не будете щасливі. Коли звертаємося до індійських та тибетських традицій буддизму, ми схильні вносити в них наші західні ідеї, і це створює плутанину, тому що ми використовуємо слова "заслуга" і "Verdienst" для санскритського терміну "пунья". Обидва західні слова передбачають, що треба щось заслужити. Всесвіт має бути справедливим. Якщо ми діємо конструктивно, всесвіт повинен бути справедливим, і ми повинні стати щасливими. У світі має бути справедливість. Навіть якщо ми говоримо: "Так, але я знаю, що це не дає мені Бог чи хтось інший", – подивіться, як ми на Заході говоримо про карму! Ми називаємо це "законами карми". В оригінальному виразі немає слова "закони". Ми додаємо його. Ми дивимося на карму, як на систему законів, основану на справедливості, а це зовсім не відповідає оригінальній ідеї. Тож що таке карма насправді?

Перш за все, карма описує те, що є результатом конструктивних дій, а що – деструктивних. Йдеться про причини та наслідки наших дій. У нас є вирази на кшталт "закони фізики". Те, що фізичні об’єкти підкоряються законам фізики, не має нічого спільного зі справедливістю. Навіть у китайців, для яких закони є лише частиною будови всесвіту, все одно існує ідея справедливості. Однак в індійському та тибетському буддизмі ми говоримо про логічну й раціональну систему, яка, втім, не базується на законах або справедливості. Це просто те, що є.

"Конструктивні дії" в даному контексті означає такі дії, що з точки зору мотивації вільні від прив'язаності, гніву, наївності і так далі: "Я хочу бути щасливим. Я роблю це, щоб стати щасливим". У нашому умі присутня мотивація на зразок "я не хочу нікому заподіяти шкоди" тощо. Мотивація "я хочу допомагати іншим" також може бути присутня, але це не найважливіша визначальна характеристика. Якщо ви хочете допомогти комусь – це доповнення, додаток. Основоположна мотивація має бути вільна від пристрасного бажання, гніву або наївності. Візьмемо до прикладу матір, яка думає: "Я буду добре ставитися до своїх дітей, бо хочу, щоб вони поважали й любили мене, піклувалися про мене, коли я постарію, і доглядали за мною". У такому випадку вона може намагатися бути доброю до своїх дітей, але її мотивація – це прив’язаність. Таке ставлення не принесе нам багато щастя.

Коли мова йде про "результат конструктивних дій", це насправді досить складно. Однієї мотивації недостатньо, нам потрібне поєднання мотивації, дії та її безпосереднього результату. Наша мотивація може бути позитивною, але, наприклад, у випадку, коли ми приготували смачну страву, а наш гість вдавився кісткою або зламав зуб, – це складний процес. Однак мотивація є найважливішою.

В результаті конструктивних дій ми "накопичуємо заслуги". Але що означає "накопичувати" і що означає "заслуги"? Ми вже з’ясували сенс слова "заслуги". Тепер розгляньмо, що означає "накопичувати".

Позитивний потенціал, або так звана "заслуга", – це потенціал для виникнення щастя. "Накопичувати" тут – це не те саме, що заробляти бали. Це також не те саме, що напрацьовувати, наче розробляти докази в судовій справі, щоб в результаті вас звільнили. На мою думку, більш корисно уявляти це, як зміцнення мережі наших позитивних потенціалів. Оскільки ми маємо базову мережу, яка є частиною нашої буддової природи, ми зміцнюємо її, щоб вона могла краще функціонувати. Я уявляю це більше як електричну систему з безліччю дротів тощо, яку ми зміцнюємо, щоб через неї міг протікати більш потужний електричний струм.

Питання в тому, що ми маємо на увазі, коли кажемо, що наші конструктивні дії й позитивний потенціал від них визрівають в щастя? Дуже важливо зрозуміти цей термін "визрівати".

По-перше, ми не говоримо про те, що переживають інші внаслідок наших дій. Йдеться про те, що ми самі переживаємо внаслідок своїх дій. Ми можемо приготувати чудовий обід для наших друзів, бо дуже їх любимо і хочемо, щоб вони були щасливими, але їм може зовсім не сподобатися наша страва. Ми не зробили їх щасливими. Отже, наші конструктивні дії не обов'язково принесуть щастя комусь іншому. Це не те, що мається на увазі під визріванням конструктивних дій у щастя.

Також мова не йде про те, що ми обов'язково маємо переживати таке щастя під час конструктивної діяльності. Припустимо, ми хочемо сексуальних стосунків з одруженою людиною, але утримуємося від цього, бо знаємо, що перелюб – це неприйнятно. Звичайно, в моменті стримування в нас не виникає приємних почуттів. Щастя, про яке ми говоримо, – це не те, що ми переживаємо під час конструктивних дій.

Ми також не говоримо про те, що переживаємо відразу після конструктивної діяльності. Скажімо, я зробив щось дійсно приємне для своєї подруги, яка готувалася до переїзду в інше місто. Я організував прощальну вечірку і доклав чимало зусиль, щоб вона була щасливою, а потім вона переїхала, і я плакав та почувався нещасним протягом кількох днів. Ми не говоримо про те, що переживаємо відразу після того, як зробили щось конструктивне. "Визрівати" має інше значення.

У нас є ментальний континуум, тобто наше переживання досвіду є континуумом, безперервністю. Це не якийсь суцільний об’єкт, що рухається разом із нами, проте існує безперервність нашого переживання досвіду від моменту до моменту. Це потік миттєвостей досвіду, що слідують одна за одною протягом усього нашого життя і продовжуються від одного життя до іншого. У кожній миті присутня вся мережа всіх наших потенціалів, яка може впливати на те, що відбудеться наступної миті. Ми також повинні пам'ятати, що, крім мережі позитивних потенціалів, у нас є мережа негативних потенціалів. Через плутанину щодо реальності у нас є багато руйнівних шаблонів поведінки. Ми також маємо негативні потенціали: потенціал бути саркастичним, жорстоким, брехати час від часу, і, що ще більш важливо, потенціал бути нещасним. Усе це також подібне до мережі потенціалів, які підтримують один одного в багатьох різних комбінаціях.

Що стосується визрівання потенціалів, вони визрівають зокрема у наші вподобання. "Мені подобається бути з таким-то типом людей і не подобається бути з таким-то типом людей". "Мені подобається дуже яскраво висловлювати свої почуття". Усе це – наші вподобання, комбінація яких загалом називається нашою "особистістю". На основі цього визріває наша особистість, наші симпатії та антипатії, а також різні імпульси, що виникають залежно від обставин. Мені подобається ходити темними вулицями. Виникає імпульс, я йду темною вулицею і, як результат, мене грабують. Це один із рівнів того, що ми маємо на увазі, коли кажемо "визріла карма".

Інший аспект полягає у визріванні станів "я щасливий", "я почуваюся добре" або "я почуваюся погано", які можуть виникати в будь-яких обставинах. Деякі люди мають багато грошей і майна, але вони зовсім не щасливі. Інші не мають нічого, але щасливі. Це залежить від основних рис особистості. Я думаю, що ми можемо легше це зрозуміти з західної точки зору. "Мені подобається просте життя. Це робить мене щасливим". "Мені подобається бурхливе насичене життя. Це робить мене щасливим". Тут є тісний зв’язок з нашими вподобаннями, чи не так? "Мені подобається бути з таким-то типом людей". "Мені не подобається бути з таким-то типом людей". Усе це пов’язано з тим, як виникає щастя. Однак ми не завжди щасливі з людьми, які нам подобаються. Тут дуже важливо зрозуміти, що вся ця система визрівання щастя й нещастя, вся система позитивних і негативних потенціалів є нелінійною.

Якщо ми поводимося певним чином, це не означає, що ми відразу ж стаємо щасливими, завжди будемо щасливими, і все буде йти по прямій. Це так не працює; це нелінійний процес. Радше, це можна назвати хаотичним рухом. Це хаос. Поряд з однією й тією ж людиною ми іноді можемо бути задоволені, а іноді – незадоволені. Це нелінійно. У певному сенсі це хаотично, що можна зрозуміти, бо як мережа позитивних потенціалів, так і мережа негативних потенціалів складаються з багатьох елементів. Це дуже складна система.

Коли хтось страждає, наприклад, біженці з Косова, можна сказати, що нещастя, яке вони переживають, є результатом негативного потенціалу. Звичайно, все це складно. Чому вони взагалі народилися там? Це непросте питання. Уся ідея позитивних і негативних потенціалів має сенс лише в контексті безпочаткового ума й перенародження. В іншому випадку ця ідея не має жодного сенсу. Інакше, чому цю дитину вбили в Косово? Якщо ми відкидаємо варіант, що причиною є потенціали її власного ментального континууму, тоді залишається варіант, що так вирішив Бог. Або це просто невезіння. Хоча це не дуже корисна відповідь: "Тобі просто не пощастило, що ти народився дитиною в Косово. Вибач!" Це не дуже втішна відповідь. Або можна сказати: "Усе це провина сербів". Але все одно, чому саме ця дитина? Нам потрібна якась відповідь. Це непроста ситуація. Чому вбили саме цю дитину?

У буддизмі стверджується, що в нас з безпочаткових часів є негативні й позитивні потенціали. Це інший спосіб дати відповідь на питання, чому відбуваються певні речі. Цікаво, що ми говоримо про те, чи має ця людина право на співчуття та отримання статусу біженця в Німеччині, або чи має вона право приєднатися до підпільної армії та помститися? Карма дає дуже цікаву відповідь на питання про позитивні й негативні потенціали.

Очевидно, якщо ці люди втратили свої домівки, а їхні рідні були вбиті, це було результатом негативних потенціалів. Але якщо вони також мають багато позитивних потенціалів, то їм автоматично будуть співчувати або їм буде надано прихисток у Німеччині. Їм навіть не доведеться просити про це; бо вони могли б просити й нічого не отримати, якби не мали позитивного потенціалу. Навіть якщо вони мають потенціал для отримання статусу біженця в Німеччині, може бути інший негативний потенціал, через який вони стануть нещасними в цій країні.

Вони також можуть мати багато інших негативних потенціалів. Негативний потенціал, що походить від вбивства, може призвести до ситуації, в якій вб'ють нас або наших близьких. Але якщо цей негативний потенціал все ще буде присутній, то він продовжуватиме діяти в тому сенсі, що ми будемо відчувати бажання помститися, і тоді в нас з'явиться імпульс здійснити помсту. Таким чином цей негативний потенціал буде відтворюватися. Оскільки все це нелінійно, одного дня може визріти один потенціал, а іншого дня – інший. Тут поєднуються всі ці речі, позаяк, коли хтось мститься, він може бути дійсно щасливим від помсти, але також може відчувати страшенний гнів або смуток.

Це загальне пояснення позитивного потенціалу в буддизмі.

Ми намагаємося, наскільки це можливо, зміцнювати нашу мережу позитивних потенціалів, не маючи при цьому наївних думок, що все, що нам потрібно зробити, це виконати 100 000 поклонів абощо, і тоді ми завжди будемо щасливі й не матимемо жодних проблем. Це складний процес, і наші потенціали визрівають хаотично. Іноді ми щасливі, а іноді нещасні через ті чи інші обставини. Наприклад, я можу бути щасливим, але я дуже люблю жирну піцу, і тому після того, як зробив 100 000 поклонів, я піду і з'їм жирну піцу, тому що вона мені подобається й тому що в мене з'явився такий імпульс. Мій позитивний потенціал від поклонів не захистить мене від поганого самопочуття після жирної піци. Дуже важливо не бути наївними щодо цього.

Головна ідея полягає в тому, що ми хочемо розвинути позитивний потенціал, щоб отримати обставини, сприятливі для поглиблення розуміння Дгарми. Завдяки позитивному потенціалу в нас буде схильність потрапляти в такі обставини. Завдяки позитивному потенціалу нам буде подобатись медитувати. Як результат виконання подібних практик нам буде подобатись думати про глибокі дгармічні теми. Через такі вподобання в нас все частіше виникатиме імпульс медитувати або думати про порожнечу (пустотність). Чому ми взагалі згадуємо про порожнечу? Ми згадуємо про це, тому що в нас виникає такий імпульс. В результаті виникнення цих позитивних імпульсів, обставин і вподобань, ми будемо отримувати дедалі глибше розуміння, яке усуне наше невідання й неусвідомлення. У такий спосіб ми усунемо причину нашого страждання. Тоді ми будемо по-справжньому щасливі. Але все це відбуватиметься хаотично, нелінійно. Не так, що ми здобуваємо певне розуміння і – вау! – на нас сходить благодать, і ми стаємо назавжди щасливі. Цей процес дуже довгий.

Ми розглянули головну причину, чому нам варто розвивати позитивні потенціали, що це означає і як це працює. Я думаю, що дуже важливо відійти від оманливих конотацій, закладених в західних мовах, як-от "нам необхідно заслужити на своє щастя" або "ми маємо право на це, тому що заплатили" тощо.

Закінчимо присвятою. Присвята дуже добре вписується в нашу тему. Що ми робимо під час присвяти? Ми говоримо: "Я присвячую позитивний потенціал, щоб усі швидко досягли просвітлення". Це звучить як дитяча молитва, яку читають у школі. Для багатьох з нас це лише слова. Що це насправді означає?

Ми говоримо: "Нехай будь-яке розуміння, яке ми отримали цього вечора, стає дедалі глибшим. Нехай воно інтегрується в мою мережу позитивних потенціалів і зміцнює їх різні аспекти, такі як: діяти з розумінням, зі співчуттям, бути терплячим, коли я стикаюся з труднощами або коли бачу, як страждають інші, і так далі. Нехай отримане розуміння зміцнить різні аспекти цієї мережі, щоб вони визріли й породили ще більше імпульсів діяти з більшим розумінням, більшим співчуттям і так далі. Нехай завдяки його визріванню я зможу краще розуміти те, що відбувається, й бути щасливим. Розуміння не буде мене пригнічувати, тому що воно визріває в щастя. Крім того, воно дозволяє мені діяти з більшим усвідомленням і співчуттям до інших. Замість сказати: "Ти це заслужив", – коли хтось страждає, нехай позитивний потенціал визріває в більш глибоке розуміння того, як в результаті руйнівних або позитивних дій та потенціалів виникає страждання й щастя відповідно".

Ось що ми маємо на увазі, коли говоримо: "Я додаю заслуги, здобуті цього вечора, до свого зібрання заслуг, щоб усі істоти були щасливі". І нехай розуміння поглиблюється та зміцнює нашу мережу позитивних потенціалів. Нехай це приносить щастя тощо. Це не відбуватиметься лінійно. Це відбуватиметься нелінійно. Якщо ми це розуміємо, то не будемо розчаровані чи розгнівані тим, що вчора, коли з нами сталося те чи інше, ми не вчинили милосердно. Цей процес не буде настільки послідовним. Однак поступово, з часом, у нас з'являтиметься більш позитивна модель поведінки. Ось як це працює.

Під час присвяти ми намагаємося відчути, що досвід чи розуміння, яке ми здобули, проникає в нас та інтегрується в нашу систему. Ми розвиваємо сильне бажання бути спроможними засвоїти це та інтегрувати в життя. Будь ласка, зосередьтеся на цьому протягом декількох хвилин. Дякую.

Щоб вести етичне життя відповідно до буддійських вчень про карму, важливо правильно розуміти, що означає санскритський термін "пунья". Інакше ми ризикуємо заплутатись в недоречних та оманливих ідеях, що виникають через конотації слів, які зазвичай використовують для його перекладу: "merit" ("заслуга") в англійській мові та "Verdienst" – в німецькій. На відміну від цих західних слів, оригінальний термін не означає, що завдяки добрим вчинкам ми заслуговуємо або заробляємо на щастя, як на винагороду. Натомість, коли ми використовуємо термін "позитивний потенціал", нам легше зрозуміти, про що йдеться: як конструктивна поведінка створює позитивний потенціал для переживання щастя. Коли ми це розуміємо, то позбуваємося бажання бути добрими й догоджати іншим, щоб бути щасливими. Також ми перестаємо скаржитись, коли не отримуємо щастя як винагороду за нашу добру поведінку.