Заспокоєння ума
Щоб зосередитися, нам потрібно заспокоїти свій ум. Завдяки цьому, як описується в деяких настановах по медитації, ми досягаємо більш природного стану ума. Щоби було зрозуміло, нашою метою не є абсолютно порожній, як у зомбі, ум, подібний до вимкненого радіоприймача. Якби це було так, то, можливо, нам було б краще просто піти спати! Однак мета полягає в тому, щоб заспокоїти всі наші турбуючі стани ума. Певні емоції, як-от нервування, занепокоєння чи страх, є дуже турбуючими; наша мета – вгамувати їх.
Коли ми заспокоюємо свій ум, то досягаємо ясного і пильного стану ума, в якому ми здатні зароджувати любов і розуміння або виражати природну людську теплоту, яка є в кожному з нас. Це вимагає глибокого розслаблення не лише м'язів тіла, але й ментальної та емоційної напруженості, яка може заважати нам відчувати природну теплоту і ясність ума, або навіть взагалі відчувати будь-що.
Деякі люди помилково вважають, що медитувати означає перестати думати. Замість того, щоб перестати думати, у медитації ми зупиняємо всі сторонні, зайві думки, такі як відволікаючі думки про майбутнє ("Що я вечерятиму?"), а також негативне мислення ("Ти так погано поводився зі мною вчора. Ти жахлива людина!"). Усе це належить до категорії ментального блукання і турбуючих думок.
Однак спокійний ум – це лише інструмент, а не кінцева мета. Коли ми маємо більш спокійний, ясний і відкритий ум, ми можемо використовувати його конструктивно. Ми можемо використовувати його як у повсякденному житті, так і сидячи в медитації, для того, щоби спробувати краще зрозуміти свою життєву ситуацію. Якщо наш ум вільний від турбуючих емоцій і сторонніх думок, ми можемо ясніше розмірковувати про такі важливі теми, як: "Що я роблю зі своїм життям? Що відбувається з моїми важливими стосунками? Це здорові стосунки чи ні?" Ми можемо аналізувати: це називається інтроспекція або самоаналіз. Для того, щоб мати змогу розібратися в таких питаннях і продуктивно займатися самоаналізом, нам потрібна ясність. Нам потрібен тихий, спокійний ум; і медитація – це інструмент, що може привести нас до такого стану.
Концептуальні та неконцептуальні стани ума
У багатьох текстах із медитації є настанови позбутися концептуальних думок і зануритися в неконцептуальний стан. Перш за все, такі настанови стосуються не всіх типів медитації. Це стосується саме просунутих медитацій зосередження на реальності. Проте, є одна форма концептуальності, від якої потрібно позбутися в усіх видах медитації. Але щоб зрозуміти різні форми концептуальності, про які йдеться в текстах із медитації, нам потрібно зрозуміти, що буддизм має на увазі під словом "концептуальність".
Концептуальне мислення не означає лише голос у наших головах
Дехто вважає, що концептуальне мислення – це звичайні, повсякденні вербальні думки, які проходять через нашу свідомість, так званий "голос у голові", а мислити неконцептуально означає просто заспокоїти цей голос. Заспокоєння голосу в голові – це лише початок; дуже важливий початок, але це лише перший крок. Це частина процесу очищення нашого ума від сторонніх турбуючих думок, щоб мати ясніший і спокійніший ум. Інші думають, що для того, щоби по-справжньому щось зрозуміти, потрібно зрозуміти це неконцептуально, і що концептуальне мислення і правильне розуміння є взаємовиключними. Це також хибне уявлення.
Щоб розібратися у складних питаннях, пов'язаних із концептуальністю, нам потрібно спочатку навчитися відрізняти вербалізацію чогось від розуміння. Ми можемо вербалізувати щось в умі, як розуміючи це, так і не розуміючи. Наприклад, ми можемо промовляти молитву іноземною мовою, як розуміючи, так і не розуміючи, що вона означає. Так само ми можемо розуміти щось, пояснюючи або не пояснюючи це словами, наприклад, як це – бути закоханим.
Питання концептуальних і неконцептуальних станів у медитації, однак, не є питанням розуміння чи нерозуміння чогось. У медитації, як і в повсякденному житті, нам завжди потрібно зберігати розуміння, незалежно від того, концептуальне воно чи неконцептуальне і вербалізуємо ми його в умі чи ні. Іноді вербалізація корисна, а іноді зовсім не корисна або навіть не потрібна. Наприклад, коли ми зав'язуємо шнурки, ми розуміємо, як це робити. Чи потрібно нам вербалізувати, що ми робимо з одним і з іншим шнурком, коли ми їх зав'язуємо? Ні. Насправді, я думаю, що більшості з нас було б дуже важко описати словами, як ми зав'язуємо шнурки. Тим не менш, у нас є певне розуміння. Без розуміння ми нічого не зможемо зробити в житті, чи не так? Ми навіть не зможемо відчинити двері.
З багатьох точок зору вербалізація корисна: вона необхідна, щоби спілкуватися з іншими. Однак вербалізація під час мислення не є абсолютно необхідною. Хоча сама по собі вербалізація є нейтральною: її можна використовувати як у конструктивний, так і в деструктивний спосіб. Насправді існують деякі корисні медитації, які включають вербалізацію. Наприклад, повторювати мантри в умі – це форма вербалізації, яка створює і підтримує певний ритм або вібрацію в умі. Цей рівномірний ритм мантри дуже корисний, він допомагає нам залишатися зосередженими на певному стані ума. До прикладу, коли ми зароджуємо любов і співчуття, повторюючи мантру на кшталт "ОМ МАНІ ПАДМЕ ГУМ", нам трохи легше залишатися зосередженими на цьому люблячому стані. Хоча, звичайно, можна залишатися зосередженим на цьому стані, не промовляючи нічого в умі. Тож вербалізація сама по собі не є проблемою. З іншого боку, нам дійсно потрібно заспокоювати ум, коли він просто займається порожньою балаканиною.
Концептуальне мислення – це категоризація речей по ментальних "скриньках"
Якщо проблема концептуальності не полягає у вербалізації чи розумінні, то в чому ж тоді? Що таке концептуальний ум і що означає настанова з медитації, що ми повинні його позбутися? Чи стосується ця настанова всіх стадій і рівнів медитації, а також повсякденного життя? Важливо прояснити ці моменти.
Концептуальне мислення – це мислення категоріями, коли ми розкладаємо явища по "скриньках": наприклад, "добре" чи "погано", "чорне" чи "біле", "собака" чи "кішка".
Звичайно, коли ми йдемо за покупками, нам потрібно відрізнити яблуко від апельсина або недозрілий фрукт від стиглого. У таких повсякденних випадках мислення категоріями не є проблемою. Однак існують інші типи категорій, з якими можуть виникати труднощі. Однією з них є те, що ми називаємо "упередженням".
Ось приклад упередження: "Я припускаю, що ти завжди будеш погано ставитися до мене. Ти жахлива людина, тому що в минулому ти робив те і се; і тепер я вважаю, що, незважаючи ні на що, ти завжди будеш залишатися жахливою людиною". Ми заздалегідь вирішили, що ця людина жахлива й надалі буде жахливо до нас ставитися – це упередження. Ми подумки поміщаємо цю людину в категорію або у скриньку "жахлива людина". І, звичайно, якщо ми так думаємо і проєкціюємо на когось думку: "Він злий, він завжди жахливо ставиться до мене", – в наших стосунках зʼявляється значна перешкода. Наше упередження впливає на те, як ми ставимося до людини. Отже, упередження – це стан ума, в якому ми розподіляємо явища по категоріях або розкладаємо по ментальних "скриньках".
Неконцептуальне мислення
Існує багато рівнів неконцептуальності. Один із них – це просто бути відкритим до ситуації, коли вона виникає. Це не означає, що треба відмовитися від концептуального розуміння. Наприклад, якщо є собака, який покусав багато людей, то мислячи категорією "собака, який кусається", ми будемо обережними поряд з ним. Ми будемо з певною обережністю ставитися до тварини, але в нас не буде упередження: "Цей собака обов'язково вкусить мене, тому я навіть не намагатимуся до нього наблизитися". Тут є тонкий баланс: ми приймаємо ситуацію, що виникає, і водночас не створюємо упереджень, які заважають нам прожити її повною мірою.
Ум, вільний від упереджень – це той рівень неконцептуальності, що необхідний у всіх медитаціях.
Одна з найзагальніших настанов – медитувати без жодних очікувань і хвилювань. Упередженнями щодо сесії медитації можуть бути очікування, що наша медитація пройде чудово, або занепокоєння, що у нас болітимуть ноги, або думка: "У мене нічого не вийде". Такі очікування і хвилювання є упередженнями, вербалізуємо ми їх в умі чи ні. Такі думки заздалегідь поміщають нашу майбутню сесію медитації в ментальну скриньку або категорію "чудового досвіду" або "неприємного досвіду". Неконцептуальний підхід до медитації полягає в тому, щоби просто приймати все, що станеться, і працювати з цим відповідно до настанов із медитації, без оціночних суджень.
Підсумок
Не розуміючи різних типів концептуального мислення, ми можемо помилково вважати, що всі вони шкідливі для медитації і навіть для повсякденного життя. У більшості медитацій нам потрібно заспокоїти голос у голові та відкинути всі упередження. Однак, щоб зрозуміти явище (у медитації та поза нею), нам треба віднести його до певної ментальної категорії, неважливо, виражаємо ми це словами чи ні. Це не стосується хіба що найбільш просунутих практиків.