Мінливість як основа здорових стосунків

Що існує? Буддизм визначає існуючі явища як все, що може бути достовірно пізнане. Це насправді дуже важливий момент, адже він означає, що якщо щось існує, то це можна пізнати достовірно – ми можемо відчути це, прямо чи опосередковано, або ж вивести це за допомогою вірної логіки. Наслідком цього визначення є те, що все, що не може бути достовірно пізнане, не існує. То як це може бути дотичним до будь-якого нашого досвіду?

Візьмемо приклад близьких особистих стосунків, адже для більшості з нас стосунки часто є проблематичними. Прикладом неіснуючого явища тут є "чарівний принц або принцеса на білому коні". Ми можемо скласти ці слова разом, щоб утворити цю фразу; ми можемо подивитись мультфільм, який розказує про принца чи принцесу на білому коні; і ми можемо читати казки про них. Але насправді принца чи принцеси не існує, тому що ми ніколи не зустрінемо їх; ми ніколи не зможемо їх дійсно пізнати. І ніхто ніколи не зустрічав такого принца чи принцесу, ніхто ніколи не зможе їх зустріти, тому що їх не існує.

Чому так? Тому що чарівний принц чи принцеса – це набір нездійсненних проєкцій та очікувань, які ми накладаємо на іншу людину. Коли ми проєктуємо на партнера, що він або вона – принц або принцеса, це безнадійно. Ми проєктуємо наше бажання, щоб вони були принцом чи принцесою, та розчаровуємося, коли вони не відповідають нашим очікуванням. Тоді ми шукаємо іншу людину, яка буде для нас принцом чи принцесою.

Деяких речей просто не існує. Вони ніколи не можуть бути достовірно відомі, і це одна з них. Якщо ніхто ніколи не зустрічав чарівного принца чи принцесу, і можливість їхнього існування нелогічна, то ми можемо зробити висновок, що ми ніколи їх не зустрінемо. Це протвережує, та з цим треба змиритися.

Те, що існує, може бути достовірно пізнано. Це може бути достовірно відомо як ствердження або як заперечення. Наприклад, ми можемо знати, що на столі лежить диктофон. Там є дещо. Це ствердження. Ми також можемо знати, що в цій кімнаті немає собаки. Ми бачимо відсутність чогось і знаємо, що цього чогось тут немає. Це заперечення. Відсутність собаки в кімнаті є достовірно відомим феноменом заперечення. Відсутність існує.

Так само ми можемо знати, що маємо стосунки зі своїм партнером. Це явище ствердження. Ми також можемо знати, що ця людина не є принцом чи принцесою. Існує відсутність того, що він/вона – це принц чи принцеса. Це явище заперечення. Це дає нам щось, з чим ми можемо працювати у цих відносинах. Ми знаємо, ким вони є і ким вони не є – і те, і інше є істиною. Обидва твердження існують. Обидва можуть бути достовірно відомі.

Для того, щоб стосунки були здоровими, ми повинні знати, якими вони є та якими вони не є. Собака може бути тут, тому що собаки існують. Але наш партнер як принц чи принцеса ніколи не може бути тут, тому що їх не існує. Якщо ми знаємо, що він або вона ніколи не буде ідеальним принцом чи принцесою, що здійснить усі наші мрії і принесе у наше життя вічне щастя, якщо ми знаємо, що ця людина хропе або має інші недоліки, то у нас є основа для здорових, реалістичних стосунків.

Речі, що існують, ми можемо розділити на статичні та нестатичні. Ці терміни зазвичай перекладають як "постійний" і "непостійний", але ці слова, у нашому звичному розумінні, означають, як довго щось існує. Різниця тут не в тому, як довго щось існує, а радше в тому, чи змінюється щось, поки воно існує, незалежно від того, як довго це триває. У цьому сенсі статичні явища є "постійними", а нестатичні – "непостійними".

Статичні речі – статичні явища – включають в себе певні факти. Факти не змінюються. Факт завжди лишається фактом і ніколи не зміниться. Він завжди залишатиметься істинним. Найбільш широко обговорюваний у буддизмі і найглибший приклад цього – це "пустотність" (порожнеча). 

"Порожнеча" – дуже заплутаний термін. Існує багато непорозумінь щодо нього. По суті, він означає відсутність неможливого способу існування. У нашому прикладі це відсутність когось, хто існує як принц чи принцеса.

Тут потрібно провести розмежування, щоб уникнути плутанини. Той факт, що собаки немає в цій кімнаті сьогодні о 21:00, є статичним фактом, який ніколи не зміниться. Навіть якщо собака зайде в кімнату завтра, це не змінить того факту, що сьогодні о 21:00 в цій кімнаті собаки не було. Отже, присутність собаки в кімнаті – це те, що може бути правдою; але статичний факт такий, що зараз це неправда. Цей факт ніколи не зміниться.

Коли ми говоримо про відсутність чогось неможливого, то мало того, що факт його відсутності є істинним зараз, його присутність ніколи не була і не могла бути істинною. Отже, як відсутність собаки в кімнаті зараз, так і відсутність принца чи принцеси в кімнаті зараз – це статичні факти, які ніколи не можуть змінитися, але це зовсім різні типи статичних фактів. Один – це відсутність чогось можливого, а інший – відсутність чогось неможливого.

Крім того, ми повинні зробити ще одне розрізнення. Той факт, що собака не є котом, не тільки є правдою зараз:  це ніколи не було і не могло бути правдою. Цей собака ніколи не був котом для когось іншого, хоча для нас він не є котом. Це абсурд. Так, якась інша тварина може бути котом, тому що коти існують. Але у випадку з принцем/принцесою це інакше. Тому що такого принца чи принцеси не існує, і ніхто ніколи не міг би ним бути – ані зараз, ані в минулому, ані в майбутньому, ні для нас, ні для когось іншого.

Отже, справа не в тому, що хтось був принцом чи принцесою зі своїм попереднім партнером, але не є такими з нами. Або, що може з'явитися хтось інший, хто буде принцом чи принцесою. Це не означає, що з нами щось не так, і якщо ми це змінимо, то бодай хтось стане для нас принцом або принцесою. Цього взагалі ніколи не станеться. Але ми  можемо так думати, правда? Та ні в минулому, ні в теперішньому, ні в майбутньому ніхто не може бути принцом чи принцесою. Це статичний факт, який стосується чогось неможливого, чого взагалі не існує.

Коли ми розуміємо це, ми можемо уникнути того, що я називаю "умовним способом життя", якщо ми можемо запозичити ідею з граматики: "Що, якби вони зробили те чи інше? Що, якби вони прожили довше? Що, якби вони не захворіли? Що, якби ми одружилися?" Із цих "що, якби" складається "умовний світ".

Однією з поширених фантазій є те, що якби наш партнер прожив з нами довше, то все могло б скластися. Якби ми одружилися, якби все було трохи по-іншому, то, можливо, у нас би все вийшло. Можливо, тоді вони були б нашим принцом чи принцесою. Але оскільки бути принцом чи принцесою абсолютно неможливо, і на це ніщо не може вплинути, немає нічого, що ми або інша людина могли б вдіяти, що зробило б їх інакшими. Реальність така: ця казкова історія неможлива.

Факти також є нейтральними – ні добрими, ні поганими. Те, що хтось не існує як принц чи принцеса – це просто нейтральний факт. Оскільки він нейтральний, немає через що засмучуватися. Подобається нам це чи ні – це вже інша справа. Але ми повинні це прийняти. Це просто так, як воно є. Це як прийняти факт, що один плюс один дорівнює два. Це просто те, що є. В цьому немає нічого доброго чи поганого.

Крім того, факти самі по собі нічого не можуть зробити, вони не можуть спричинити жодного результату. Але знання і прийняття факту може щось зробити. Наприклад, це може допомогти нам уникнути розчарування і проблем у стосунках. З іншого боку, плутанина і заперечення фактів також може призвести до того, що ми створимо проблеми. Незалежно від того, приймаємо ми факти чи заперечуємо їх, вони матимуть на нас вплив. Але факти є лише фактами. Немає причин скаржитися на них.

Ці метафізичні, філософські категорії та їхні описи можуть здаватися приголомшливими, коли ми розглядаємо їх абстрактно. Але якщо ми можемо застосувати їх до нашого власного життя, стає легко зрозуміти, про що вони. Тоді вони стають дуже корисними для розуміння того, що відбувається в житті, і що з тим робити. Ця тема не обов'язково має бути нудною теорією, яка не має жодного відношення до нашого життя – насправді все якраз навпаки.

Нестатичні явища – це такі, що виникають з причин і умов або підтримуються ними. Вони змінюються від моменту до моменту і спричиняють наслідки. Існує чотири різні типи нестатичних явищ. Їхнє розпізнавання та розуміння може бути дуже корисним:

• Ті, що мають початок і кінець;
• Ті, що не мають ні початку, ні кінця;
• Ті, що не мають початку, але мають кінець;
• Ті, що мають початок, але не мають кінця.

Давайте розглянемо приклади кожного з них. Ці відмінності дуже корисні у роботі зі стосунками, тож давайте розглянемо їх з точки зору стосунків.

Прикладом того, що має початок і кінець, є стосунки. Чиясь юнацька краса або напад гніву також мають початок і кінець.

Прикладом того, що не має ні початку, ні кінця і що змінюється від моменту до моменту, є ментальний континуум людини. На грубому рівні, ми говоримо про перенародження без початку і кінця, коли воно засноване на заплутаності.

Прикладом того, що не має початку, але має кінець, є неусвідомленість або заплутаність, яка супроводжує наш ментальний континуум. Наш безкінечний ментальний континуум завжди супроводжується неусвідомленістю та заплутаністю. Але вони закінчаться, коли ми станемо звільненими і просвітленими.

Прикладом того, що має початок, але не має кінця, є функціонування нашого ментального континууму як всевідального ума Будди. Простіший приклад – чиясь смерть. Вона має початок, триватиме вічно і має наслідки.

Давайте спочатку розглянемо речі, які мають початок і кінець, такі як стосунки. Тут ми говоримо не лише про кохання, шлюб чи сімейні стосунки, але й про ширший спектр стосунків, як-от стосунки з друзями, однокласниками, колегами по роботі. На всі ці типи стосунків впливають груба й тонка мінливість, що є двома різними явищами. У буддизмі, коли ми працюємо з мінливістю, ми зазвичай працюємо з цими двома аспектами, але вони є лише невеликою частиною обговорення мінливості. Я хочу розглянути це у набагато більш широкому контексті.

Груба мінливість – це остаточна руйнація чогось. Наприклад, стосунки з кимось неодмінно закінчуються. Хтось із нас може переїхати або втратити роботу, ми можемо закінчити школу, наші інтереси можуть змінитися. Зрештою, або інша людина помре, або ми помремо, або якісь життєві обставини змусять нас розлучитися. Це факт.

Повертаючись до визначення непостійних явищ, відносини – це те, що виникає з причин та умов і підтримується ними. Це означає, що вони триватимуть лише доти, доки причини та умови, які їх підтримують, зійшлись і продовжують існувати. Причини та умови сходяться разом, але вони не завжди були разом, тому вони не завжди залишатимуться разом.

Існує дуже багато причин і умов, які підтримують стосунки: двоє людей мають схожі інтереси, живуть в одному місті, працюють в одному офісі і так далі. Якщо є достатня кількість постійних причин та умов, то стосунки триватимуть довго.

Оскільки ці умови та обставини постійно змінюються і є дуже недовговічними, зрештою не залишиться нічого, що б підтримувало стосунки, і вони припинять існування. Це досить глибока думка, якщо замислитись. Наприклад, якщо стосунки між двома людьми ґрунтуються виключно на фізичному чи сексуальному потязі, то якщо це підґрунтя з віком змінюється, то стосунки можуть припинитися, чи не так?

Що це означає? Це означає, що оскільки умови, які підтримують стосунки, з часом змінюються, то, якщо ми хочемо, щоб стосунки тривали, ми не можемо покладатися лише на умови, з яких вони почалися: наприклад, коли ми були більш привабливими, молодими та енергійними, або коли ми вчилися в одній школі чи працювали разом. Це дає нам підказку, як розвивати стосунки. Ми повинні продовжувати знаходити все більше і більше умов, які б утримували нас разом і підтримували стосунки, тому що неминуче наші інтереси і наші шляхи будуть розходитися.

У нас було різне минуле, різне виховання, різне культурне середовище і так далі, і тому природно, що умови збігаються лише на короткий час, що дозволяє нам розділити спільні інтереси. Але оскільки в кожному з нас багато всього намішано, ми зрештою розійдемося в різні сторони. Ми не можемо довго підтримувати стосунки, засновані лише на спільних спогадах. І якщо ми чіпляємося за стосунки так, ніби вони триватимуть вічно, наша прив'язаність і заплутаність завдадуть нам нестерпного болю, коли наші стосунки неминуче закінчаться. Якщо ж ми приймаємо факт грубої мінливості – стосунки виникли за певних умов і неминуче закінчаться, коли ці умови зникнуть – тоді ми можемо насолоджуватися стосунками, поки вони тривають, не обманюючи себе, що вони триватимуть вічно.

Це стосується не лише стосунків з діловими партнерами, друзями та коханими, але й з партнерами по шлюбу і навіть з нашими дітьми. Корисно усвідомлювати, що колись наші діти "покинуть гніздо". Вони з нами лише на короткий час. Ми можемо насолоджуватися цим прекрасним часом, але важливо не прив'язуватися до нього, бо він не триватиме вічно.

Це підводить нас до наступної теми: проблеми змін, яку зазвичай називають "стражданнями змін". З нашим звичним відчуттям щастя є певний негаразд. У чому ж негаразд? В тому, що щастя ніколи не триває. Воно приносить нам задоволення й полегшення на деякий час, але не вдовільняє нас остаточно. Найпідступніше те, що в ньому немає впевненості чи надійності. Ми можемо відчувати себе дуже щасливими зараз, але немає ніякої гарантії, що через п'ять хвилин ми не будемо відчувати себе жахливо. Ми ніколи не знаємо, що буде далі. Це стосується і щомиттєвих змін у стосунках.

Коли ми починаємо стосунки, нам потрібно не тільки прийняти, що вони колись закінчаться, але й реалістично ставитися до щастя, яке ми відчуваємо, поки вони тривають. Вони теж закінчаться, і ми, безсумнівно, будемо сумувати, коли розлучатимемося. Звичайно, коли ми починаємо стосунки, ми хочемо всього щастя, яке прийде від того, що ми будемо разом. Але нам також доведеться пережити смуток, коли вони закінчаться. Чи готові ми бути достатньо хоробрими, щоб прийняти і пережити це? Чи воно того варте? Це не параноїдальна проєкція, а реальність, що коли стосунки з будь-якої причини закінчаться, нам буде сумно. Ми повинні бути достатньо хоробрими і не бути наївними, щоб прийняти цей факт.

Крім того, щастя, яке ми відчуваємо у стосунках, не буде постійним протягом усього часу, поки тривають стосунки. Воно буде коливатися. Нам буде добре разом, але нам також буде важко разом. Все буде змінюватися від моменту до моменту. Така природа життя. У буддизмі ми говоримо, що така природа сансари: то злети, то падіння. Чи готові ми це прийняти?

До того ж "правильний партнер" ніколи не стане ключем до щастя, що вирішить усі наші проблеми. Наявність "правильного партнера" не вирішить магічним чином всі наші труднощі на роботі, наприклад, хоча ми можемо тимчасово почуватися трохи краще, коли повертаємося додому. Але це не буде відбуватися щодня, чи не так? Часто у нас виникають романтичні ідеї щодо того, що от якби тільки ми могли знайти "правильного партнера", то все би налагодилося. Це щось із розряду принца чи принцеси на білому коні.

Чи маємо ми сміливість прийняти той факт, що навіть якщо ми щасливі зараз, ми не знаємо напевно, як ми чи наш партнер почуватимемося за п'ять хвилин? Все йде добре, аж раптом у когось змінюється настрій і він засмучується. Ніхто з нас не є казковим принцом чи принцесою, у яких завжди чудовий настрій. Ми самі можемо бути абсолютно щасливими в присутності коханої людини, а в наступну мить раптово відчути себе пригніченими. Важливо розуміти, що це не вина іншої людини, а лише природа того, що ми називаємо "буденними почуттями". Вони то з'являються, то зникають з незліченних складних причин. Ми, звісно, самі обираємо собі партнерів, і деякі з них будуть приємнішими за інших. Справа ж в тому, що стосунки ніколи не будуть досконалим.

Якщо ми усвідомлюємо і готові прийняти ці фактори, вони можуть стати нам в нагоді. Отже, пам'ятайте про грубу мінливість: стосунки колись закінчаться.

Тонка мінливість – це більше, ніж просто факт, що нестатичні явища змінюються щомиті; це більше, ніж просто факт, що все нестатичне щомиті наближається до свого остаточного кінця, наче бомба з часовим механізмом. Хоча це дійсно два аспекти тонкої мінливості, вона має і третій аспект, а саме: причиною остаточного розпаду стосунків є їхнє виникнення, їхня поява. Причиною їхнього завершення є їхній початок.

Давайте розглянемо ці три аспекти. По-перше, стосунки змінюються щомиті. Це важливо усвідомлювати. Це як кіно. Сцена вчорашнього дня закінчена. Дайте людині шанс бути в сьогоднішній сцені. Сьогоднішня сцена є продовженням минулої. Ми не говоримо, що минулі сцени не впливають на сьогоднішню сцену, але важливо пристосовуватись до постійно мінливих обставин і ситуацій у стосунках. Наприклад, багатьом людям час від часу потрібно мати власний простір, їм потрібно мати місце для себе. Ми не завжди захочемо бути разом 24 години 7 днів на тиждень. Бувають моменти, коли ми хочемо побути окремо, коли кожен з нас хоче бути зі своїми друзями і так далі. Ми повинні пливти за течією, інакше все виллється в катастрофу.

По-друге, кожної миті стосунки наближаються до свого завершення. Це означає, що ми не повинні сприймати стосунки як належне. Ми повинні максимально використовувати час, коли ми разом, тому що цей час дуже цінний і обмежений. Часовий механізм цієї бомби відлічує секунди. Це не означає, що ми повинні відчувати себе приреченими і пригніченими; але, якщо дивитися реалістично, то час, який ми маємо разом, дуже короткий, обмежений. Рано чи пізно він закінчиться. Давайте дійсно спробуємо використати його на повну, втім без надмірного напруження. Якщо ми відчуваємо, що повинні зробити кожну мить глибокою і значущою, це зруйнує стосунки. Є чудовий дзенський коан: "Смерть може прийти будь-якої миті – розслабся".

Третій і останній аспект тонкої мінливості – найглибший: причиною закінчення чогось є його початок. Причиною того, що ми закінчуємо жити з кимось, є те, що ми почали жити з ним. Якби ми не почали жити з цією людиною, ми не могли б перестати жити з нею.

Що це означає? Сварка з кимось, або навіть смерть людини – це лише обставина, яка призводить до розриву стосунків з цією людиною; це не є найглибшою причиною. Справжньою причиною розриву стосунків є те, що ми вступили в ці стосунки. Щось стане каталізатором їхнього завершення, але це лише обставина.

Коли ми усвідомлюємо і приймаємо цей факт, ми можемо насолоджуватися розвитком стосунків і не покладати провину за їх розрив лише на певні обставини. Якби не ці обставини, то були б інші. Нам також не варто сумніватися в тому, як все буде, коли ми вступимо у стосунки. Якщо ми вступаємо у стосунки, то в них будуть то злети, то падіння, вони наближатимуться до свого кінця, і врешті-решт закінчаться. Якщо ми маємо реалістичне розуміння цих фактів, ми можемо переживати стосунки повністю, не очікуючи того, чого ніколи не може бути.

Яке наше ставлення до невідомого? Ось є людина. Вступати з нею у стосунки чи ні? Це велике невідоме.

Взагалі, нам некомфортно у невідомості. Ми хочемо мати все під контролем, все впорядкувати. Але у стосунках неможливо все тримати під контролем. Ми можемо звертатися до астрології, щоб знати, що буде далі. Це одна крайність – намагатися все контролювати, сподіваючись заздалегідь дізнатися, що станеться, щоби бути готовими до цього. Інша крайність – бути спонтанним, просто будь, що буде. Серединний шлях – це отримати якусь інформацію, а потім наважитися зробити крок. Стосунки – це пригода. Тож ми багато чого маємо дослідити.

Подробиці того, що буде у цих стосунках, звичайно, залишаться невідомими, хоча інформація про іншу людину і про нас самих стане в нагоді: чи то з астрологічних карт, чи то з безпосереднього спостереження, аналізу абощо. Але інформація про основні життєві факти – що є реальним, що є нереальним, і так далі – дозволяє нам реалістично підходити до цієї пригоди, до невідомого. Це дозволить нам справлятися з будь-чим, що відбуватиметься, набагато адекватніше. Давайте розглянемо деякі конкретні корисні аспекти.

Пам'ятаєте, я згадував, що прикладом нестатичних явищ без початку і кінця є ментальний континуум, безперервність нашого досвіду від моменту до моменту. В буддизмі ми говоримо про минулі та майбутні життя, але давайте обмежимо наше обговорення теперішнім життям. Колись у нашому житті стосунки матимуть початок і колись матимуть кінець, але загальна безперервність нашого ментального континууму (іншими словами, загальна безперервність нашого життєвого досвіду) триватиме без перерви, з моменту нашого народження і до моменту нашої смерті. Життя триває. Це не кінець світу, коли закінчуються стосунки, і це не означає, що ми не існували до того, як зустріли іншу людину.

Чому це так? Яка різниця між стосунками і нашою безперервністю протягом життя? І те, і інше змінюється від моменту до моменту, і знаходиться під впливом багатьох речей. Але є велика різниця. Давайте проаналізуємо її.

Спільне життя з кимось має початок. Чому? Тому що причини та умови його виникнення не постають природно разом. Вони з'єднуються в певний момент. Коли вони сходяться разом, це і є початок нашого спільного життя. Оскільки умови, що підтримують стосунки, не були природно разом, вони неминуче розійдуться, як розлітається листя на вітрі. Це дуже глибокі моменти, про які варто замислитися в контексті наших стосунків.

Зовсім інша справа з безперервністю нашого індивідуального, суб'єктивного переживання речей. Звичайно, наше переживання чогось конкретного, наприклад, певної події у стосунках, виникає наново, коли ця подія відбувається. Але наше переживання явищ загалом не створюється заново в якийсь конкретний момент. Природна особливість нашого життя така, що ми постійно щось переживаємо. Це не означає, що якісь нові обставини повинні зійтися разом, щоб викликати нашу здатність переживати речі. Більше того, наше переживання не вичерпується, не розпадається і не наближається щомиті до свого кінця. Ми просто продовжуємо переживати все, що відбувається. Зміст того, що ми переживаємо, звичайно, змінюється, але саме переживання просто триває і триває.

Якщо ми знаємо, що у нас є ця фундаментальна основа для постійного переживання, ми не переоцінюємо важливість стосунків і не боїмося невідомості. Це тому, що ми знаємо, що життя продовжиться, коли стосунки закінчаться, і ми продовжимо пізнавати нові речі.

Крім того, ці стосунки – не єдине, що відбувається в нашому житті в той час, коли вони тривають. У нас є багато інших стосунків, і так буде і після того, як ці стосунки закінчаться. Ми повинні памʼятати про цей факт і не зациклюватися на важливості якихось конкретних стосунків, щоб нам не здавалося, що коли вони закінчаться, у нас нічого не залишиться. Ми вже маємо інші стосунки. Це можуть бути різні типи стосунків, і вони можуть відігравати різну роль у нашому житті, але це не означає, що у нас нічого не залишилося. Тому не варто думати, що після того, як стосунки закінчуються, ми мусимо замінити їх іншими стосунками, тому що без цих стосунків у нас нічого не залишиться.

Також важливо усвідомлювати, що навіть якщо ми вступаємо в нові стосунки, вони будуть відрізнятися від тих, які щойно закінчилися. Якщо стосунки з однією людиною змінюються і відрізняються щомиті, то між стосунками з двома різними людьми буде ще більша різниця. Потрібно бути дуже обережними, щоб не проєктувати очікування, що новий друг чи партнер буде поводитися і реагувати так само, як і попередній.

На противагу нашому переживанню явищ загалом, прикладом нестатичного явища, яке не має початку, але має кінець, є наша плутанина – наприклад, плутанина у стосунках. Вона триває постійно, але піддається грубій мінливості. Вона може закінчитися, коли ми замінимо її правильним розумінням реальності. Але вона не закінчиться сама по собі, як це відбувається зі стосунками. Якщо ми не замінимо плутанину правильним розумінням, плутанина залишиться.

Правильне розуміння, з іншого боку, є прикладом нестатичного явища, яке має початок, але не має кінця. По суті, ум подібний до дзеркала, яке може відображати і розуміти все. Якщо дзеркало вкрите брудом, воно нічого не відображає. Дзеркало починає виконувати свою функцію, коли ми витираємо бруд, проте саме видалення бруду не створює здатності дзеркала відображати. Дзеркало завжди було здатне відображати. Воно просто було забруднене.

Так само, усунення плутанини не створює здатності ума до правильного розуміння. Наш ум здатен чудово розуміти реальність стосунків. Як тільки наша плутанина буде усунена, ми природно зможемо побачити реальність. Хоча це усунення має початок, воно триватиме вічно. Більше того, оскільки правильне розуміння ґрунтується на реальності, воно теж може тривати вічно, на відміну від плутанини, яка ґрунтується на нереальності. Правильне розуміння в цьому сенсі не подібне до стосунків, які створюються наново і мають розпастися.

Якщо ми знаємо всі ці факти і всі ці можливості, то нам не потрібно боятися так званого "невідомого", коли ми вступаємо в стосунки з кимось.

Чому кожні стосунки обов'язково мають закінчуватися? Хіба не буває стосунків, які тривають вічно? Ми зустрічаємо когось і маємо відчуття, що знаємо його з попереднього життя. Коли ми ростемо разом, старіємо разом і так далі, у нас виникає відчуття, що навіть якщо один з нас помре раніше за іншого, стосунки продовжаться в наступних життях попри всі зміни.

У тому, що ви говорите, є певна правда. Я обмежував нашу дискусію лише цим життям. Як тільки ми відкриваємо двері в минулі і майбутні життя, все трохи змінюється. Безумовно, існують стосунки, які продовжуються з одного життя в інше, хоча і в дещо інших формах у кожному житті. З буддійської точки зору, а також з мого власного досвіду, це безсумнівно. Але це не означає, що стосунки з кимось будуть вічними.

Якщо існує нескінченне життя і скінченна кількість істот, то з цього випливає, що ми взаємодіяли з усіма. Однак дуже малоймовірно, що ми вічно перебуваємо в особливих стосунках з якоюсь однією конкретною людиною, а не з усіма іншими. Певно, був час, коли ми вперше зустрілися і сформували особливі стосунки.

Так чи інакше, це повертає нас до того, що стосунки з кимось триватимуть лише доти, доки існують сприятливі обставини та умови. Тому так само, як у цьому житті ми не можемо покладатися на те, що умови, які звели нас разом, триватимуть все життя, і нам потрібно створювати більше умов і рости разом з відносинами, щоб вони продовжувалися – так само і з відносинами, які охоплюють кілька життів.

Мій учитель, Ценжап Серконґ Рінпоче, був одним з учителів Його Святості Далай-лами. Він помер у 1983 році і переродився у 1984 році. У мене були дуже близькі стосунки з ним у його минулому житті, і я маю дуже близькі стосунки з ним і в цьому житті. Але це різні стосунки, і вони побудовані на різних обставинах і умовах. Якби я просто покладався на: "В минулому житті ти робив те і робив се", він би зовсім не був зацікавлений у продовженні стосунків.

Ставитися по відношенню до тулку, до перевтіленого лами, так, ніби вони є точно тією ж людиною, що і їхній попередник – просто жахливо. Тільки якщо ми сприймаємо їх такими, якими вони є в цьому житті, стосунки можуть продовжуватися. Справа в тому, що ми повинні працювати над стосунками. Ми не можемо просто припустити, що стосунки з кимось завжди будуть однаковими в кожному житті. Якщо ми так зробимо, то обставини, які звели нас разом, природно розпадуться, і не буде ніяких нових обставин, які б підтримували їх.

Це дуже глибока думка. Наприклад, ми можемо відчувати дежавю, коли зустрічаємо когось: щось клацнуло, і ми відчуваємо, що маємо глибокі стосунки з цією людиною. У минулому житті, можливо, ці стосунки мали форму шлюбу або ж ми були коханцями. У цьому житті обставини, в яких ми опинилися, з якихось причин не сприяють цьому: гендерні відмінності, значна різниця у віці тощо. Ми можемо відчувати залишок від сексуального досвіду з цією людиною з попереднього життя, який є недоречним у цьому житті. Якщо ми продовжуватимемо хотіти будувати наші стосунки на тих попередніх параметрах, це не спрацює. Ми повинні змінити обставини стосунків у цьому житті.

А як щодо зобов'язань та відповідальності перед іншими людьми?

Зобов'язання і відповідальність у стосунках – це, по суті, дуже сильний намір: "Я маю намір залишитися з тобою до кінця свого життя". У буддизмі є твердження, дуже жорстке, але я думаю, що в ньому є багато правди: "Не можна покладатися на заплутаних сансаричних істот. Вони неминуче вас підведуть". Інші неминуче підводять нас не тому, що вони дурні, а тому, що всі, включно з нами, перебувають у безкінечній плутанині.

Якщо ми дуже щирі у стосунках, ми захочемо зблизитися з іншою людиною. Це дуже гарний намір. Реальність така, що у нас є багато заплутаності й проблем, як і у них. Давайте не будемо обманювати себе, думаючи, що ми обидва будемо ідеальними, тому що це не так. Ми неминуче будемо підводити одне одного, хоча й намагатимемося цього не робити. Ми погоджуємося, що працюватимемо над цим і намагатимемося бути пробачливими, коли інша людина поводитиметься грубо через заплутаність, оскільки це неминуче станеться. Але ми не можемо гарантувати, що це завжди буде працювати, і що наше терпіння і відданість одне до одного триватимуть. Ми не чарівні принци й принцеси.

Наскільки є сенс, з буддійської точки зору, працювати над стосунками, намагатися зробити їх стабільними, тривалими і так далі?

У цьому є великий сенс, адже стосунки – це не лише підґрунтя для роботи над розвитком різних позитивних якостей, але й тестовий майданчик, на якому ми бачимо, наскільки ми розвинулися. Ми також можемо намагатися приносити користь іншій людині і створювати для неї це підґрунтя. Тому це дуже корисно.

Важливо не перебільшувати значення наших стосунків, не думати, що вони є відповіддю на все, і не відмовлятися від відповідальності за вирішення власних проблем. Ми повинні працювати над собою. Але стосунки можуть бути емоційним підґрунтям, з якого можна працювати над собою, і це може бути дуже корисно. Однак стосунки можуть бути і перешкодою, якщо вони пов'язані з конфронтацією або сильною прив'язаністю. Іноді нам потрібно побути на самоті, щоб мати можливість працювати над собою.

Я маю прояснити один момент щодо цього. Коли ми вступаємо у стосунки і кажемо: "Я дуже заплутався і маю багато емоційних проблем, і ти теж дуже заплутався і маєш багато емоційних проблем. Але ми розберемося з цим усім  разом", – це викликає в мене підозру, і я не думаю, що це може бути дуже корисно. Такий підхід ніколи не спрацьовує. Якщо у нас справді є проблеми, ми повинні працювати над ними самостійно з професійною допомогою, навіть якщо у нас є емоційна підтримка у стосунках з кимось. Ми повинні уникати наївної думки, що ми вдвох можемо все вирішити у наших стосунках. Здебільшого невротичні патерни просто беруть гору.

Важливо знати, чим є стосунки, чим вони не є, і чим вони ніколи не можуть бути. Важливо знати статичні факти, наприклад, що інша людина ніколи не буде вашим принцом або принцесою. Також важливо знати всі факти про мінливість стосунків:

• Стосунки мають початок, відтак вони матимуть кінець.
• Вони будуть змінюватися щомиті.
• У них будуть злети і падіння.
• Вони не принесуть остаточного щастя.
• Ми ніколи не можемо знати, що станеться далі.
• Вони весь час наближатимуться до свого кінця.
• Обставина їхнього закінчення – це лише обставина; справжня причина закінчення полягає в тому, що вони почалися.
• Ці стосунки – не єдині стосунки, які ми маємо в нашому житті.
• Наше життєвий досвід продовжуватиметься незалежно від того, чи закінчаться ці стосунки.
• Наша плутанина у стосунках не має початку, але вона може закінчитися. Це не станеться природним чином, але ми повинні зробити так, щоб це сталося.
• Здатність до правильного розуміння загалом існує, тож якщо ми усунемо плутанину, то правильне розуміння, засноване на реальності, збережеться на все життя.

Це деякі практичні вказівки, які можна винести з доволі складного буддійського аналізу явищ – існуючих, неіснуючих, статичних і нестатичних.