Для мене велика честь брати участь у святкуванні 90-річчя Його Святості Далай-лами й говорити з вами сьогодні про актуальність його духовного вчення у ХХІ столітті. Ми можемо побачити, які питання для Його Святості є найважливішими, розглянувши три теми, до яких він повертається знову і знову. Це єдність людства, два обʼєкти його щоденних медитацій та чотири великі зобов'язання. Є багато інших аспектів, які можна було б згадати, наприклад, його діалоги з вченими, але я хотів би зосередитися лише на цих трьох темах. Я не можу з упевненістю заявляти, що мені відомо ставлення Його Святості щодо їхньої актуальності, але на основі його публічних промов ми можемо зробити декілька висновків.
Перша тема – це єдність людства та єдність усього живого в часі й просторі загалом. Ця єдність ґрунтується на тому, що всі хочуть бути щасливими, і ніхто не хоче страждати. Оскільки труднощі, з якими зіткнеться світ, такі як глобальне потепління, торкнуться кожного, будь-які заходи, вжиті для їх подолання, також вплинуть на кожного. У такій ситуації можливість робити мудрий вибір залежатиме від розуміння єдності та взаємопов'язаності всього живого.
Другий момент, на якому часто наголошує Його Святість, полягає в тому, що його щоденна практика зосереджена на двох аспектах: бодгічітті – співчутливому бажанні досягти просвітлення заради всіх істот – і порожнечі або пустотності. Бодгічітта дає людям хоробрість і мотивацію працювати над подоланням своїх недоліків і реалізацією своїх потенціалів, щоб бути максимально корисними для всіх живих істот. Це особливо важливо в умовах невизначеного майбутнього. Правильний погляд на порожнечу допоможе людям розвіяти хибні уявлення про те, як насправді існують вони самі, інші люди, а також виклики, які на них чекають. Як наслідок, вони зможуть відповідати на життєві виклики з ясністю та проникливістю, вживаючи ефективних дій, основаних на причинно-наслідкових зв'язках.
Далі ми переходимо до чотирьох великих зобов'язань Його Святості, що значною мірою зумовлюють його діяльність у світі. Перше – це просування світської етики, а саме, загальнолюдських цінностей, таких як доброта, чесність і прощення, через впровадження їх у сучасну систему освіти. Саме сьогоднішнім дітям доведеться зіткнутися з найважчими викликами майбутнього. Щоб збудувати більш милосердний світ, їм знадобляться не лише матеріальні, а й внутрішні цінності, аби керуватися ними у своїх рішеннях.
Друге зобов'язання Його Святості – це відданість дотриманню релігійної гармонії, як всередині буддійської традиції, так і між основними світовими релігіями. Його Святість часто говорить, що конфлікти на релігійному ґрунті вже застаріли. Реальні рішення в цьому столітті можуть бути знайдені лише через діалог, взаємоповагу та компроміс.
По-третє, Його Святість відданий прагненню зберегти тибетську культуру: тибетську мову, медицину, довкілля, а також традицію Наланди. Основою тибетської культури є буддизм, і саме тибетський буддизм є унікальним носієм усієї історії індійського буддизму, що збереглася в традиції Наланди. Ця традиція з її ревним навчанням логіки та дебатів, особливо важлива сьогодні як інструмент протидії брехні та спотворенню інформації. Тибетська традиція перекладів зберегла найповніші переклади індійських буддійських текстів. Тибетська медицина пропонує можливості лікування там, де інші системи виявляються неефективними. А збереження вразливого довкілля Тибету має значення для всієї Азії, оскільки його річки постачають воду для більшої частини континенту.
Четверте зобовʼязання Його Святості – це докладання зусиль щодо реінтеграції стародавніх індійських вчень про ум, як буддійських, так і небуддійських, у сучасну систему освіти Індії. Ці вчення пропонують глибоке розуміння ума та емоцій, а також різних способів роботи з ними. Навчання цього надає інструменти, щоб усвідомленно і відповідально зустрічати різні життєві виклики. Відродження цих вчень в Індії – це також жест вдячності, адже саме Індія подарувала Тибету цю мудрість багато століть тому.
Його Святість не лише сам невтомно слідує цим зобов'язанням, але й сповнює силами та надихає багатьох із нас – включно зі мною – доєднатися до його роботи. Духовне вчення Його Святості непідвладне часу, але його глобальні зобов'язання особливо актуальні для нашого століття. Я думаю, що найкращий подарунок, який ми можемо зробити Його Святості з цієї прекрасної нагоди його 90-річчя, – це присвятити себе тому, щоб зробити все можливе для підтримки його зусиль. Його Святість показав нам шлях, а тепер справа за нами – віддячити за його доброту і слідувати його прикладу.
Погляд у майбутнє визначає й спрямовує діяльність Його Святості вже багато десятиліть. Щоби проілюструвати це, дозвольте мені поділитися з вами прикладами деяких ситуацій, в яких я був або просто свідком, або брав участь як організатор чи перекладач.
Щодо єдності людства, то де б не відбувалися стихійні лиха, Його Святість робив щедрі пожертви на допомогу постраждалим. Він також допомагав у часи соціальних потрясінь. До прикладу, він був глибоко стурбований труднощами, з якими зіткнулися лідери й народи Східної Європи й Радянського Союзу в перехідний період після падіння комунізму. Він поїхав до Чехословаччини невдовзі після запрошення президента Вацлава Гавела, через кілька тижнів після його вступу на посаду, щоб навчати його та його команду методам медитації для подолання стресу, пов'язаного з їхніми новими обов'язками. Так само, на прохання першого заступника Бориса Єльцина, Його Святість відправив тибетських лікарів, щоб допомогти російським парламентарям, які також страждали від стресу, коли Росія почала відстоювати свою незалежність від Радянського Союзу.
У 1990 році Міністерство охорони здоров'я СРСР звернулося до тибетських лікарів з проханням допомогти постраждалим від Чорнобильської катастрофи. Його Святість милосердно погодився й направив свого особистого лікаря, доктора Тензіна Чодрака. На жаль, попри успіх пілотних випробувань, після розпаду Радянського Союзу медичний проєкт довелося призупинити, оскільки Росія, Україна і Білорусь не змогли домовитися про співпрацю. Однак цей приклад дієвого співчуття показує, що основні напрямки медитації Його Святості ніколи не були лише питаннями особистої практики, але завжди були активними керівними принципами його діяльності. Його глибоке розуміння порожнечі самого себе і всього, що він робить, проявляється не тільки в його глибоких вченнях про порожнечу, але також в його здатності залишатися смиренним перед обличчям натовпу шанувальників і опікатися величезною кількістю проєктів без перевтоми чи стресу.
Щодо прагнення розширити шкільні програми, включивши в них викладання світської етики для дітей, Його Святість ініціював розробку програми "Соціальне, емоційне та етичне навчання" (SEE) в Університеті Еморі. Вона була перекладена 24 мовами і включена до шкільних програм у більш ніж 41 країні світу.
Його Святість завжди робив сильний акцент на сприянні міжрелігійній гармонії, що є його другим великим зобов'язанням. Його першим міжнародним візитом після переїзду до Індії були зустрічі з буддійськими лідерами в Японії і Таїланді в 1967 році, а під час першого візиту до Європи першою відбулася його зустріч із Папою Павлом VI у Ватикані. Протягом наступних років він брав участь у численних міжконфесійних заходах із багатьма християнськими та юдейськими лідерами. Його Святість завжди віддавав перевагу приватним міжрелігійним обговоренням вчень і методів медитації для розвитку любові, а не публічним молитовним зібранням. Для сприяння цьому в 1990 році він запросив групу єврейських духовних лідерів до Дгарамсали. Його Святість також запрошував для подібних дискусій і мусульманських лідерів, зокрема, в 1994 році – доктора Тірмізіу Діалло, спадкового суфійського лідера Ґвінеї. Ця зустріч була дуже емоційною і зворушливою для обох сторін.
З того часу Його Святість зустрічався з багатьма мусульманськими лідерами і попросив нас в Бібліотеці Берзіна зробити матеріали сайту Study Buddhism доступними на всіх основних ісламських мовах, що ми й зробили. Оскільки непорозуміння часто виникають через брак інформації, ми розширили прохання Його Святості й переклали наші матеріали також на іврит та мови усіх буддійських країн Азії.
Також незабаром після приїзду до Індії Його Святість почав докладати зусиль щодо збереження тибетської культури – його третього великого зобов'язання. У 1960 році в Дгарамсалі він відкрив перше Тибетське дитяче містечко. У 1961 році він написав книгу "Моя земля і мій народ", яка наступного року була перекладена англійською мовою. Наступним кроком у 1962 році він відправив підлітків Шарпу Рінпоче і Хамлунґа Рінпоче, а також Ґеше Сопу і Ламу Кунґа до Нью-Джерсі, щоб вони вивчали англійську мову і стали перекладачами Дгарми під керівництвом калмицького монгола Ґеше Ванґ'яла.
У 1965 році в Нью-Делі Його Святість організував відкриття першого "Тибетського дому" – тибетського культурного центру, а починаючи з 1966 року керував відновленням головних монастирів Лхаси в Південній Індії. Після цього у 1967 році він відкрив Центральний інститут вищих тибетських досліджень у Сарнатху.
Наскільки мені відомо, коли у 1969 році Його Святість доручив мені разом із Шарпою і Хамлунґом Рінпоче перекласти один буддійський текст, цим він поклав початок перекладацької діяльності за його дорученням. Це сталося під час моєї першої аудієнції з ним, коли я приїхав до Індії, щоби провести дослідження для своєї докторської дисертації в Гарварді. Обидва Рінпоче повернулися до Індії за рік до того, і я контактував із ними через Ґеше Ванґ'яла. Ми перекладали текст під керівництвом їхнього вчителя, Ґеше Нґаванґа Дарґ'є. Наша спільна робота врешті-решт призвела до заснування відділу перекладів у Бібліотеці тибетських творів та архівів.
Керуючись прагненням зберегти тибетську культуру й створити місце для збереження священних текстів Дгарми, привезених йому з Тибету, в червні 1970 року Його Святість заклав наріжний камінь у фундамент цієї бібліотеки. Він бачив, що заняття з буддійської філософії та медитації приносять чималу користь західним людям, і тому незадовго до відкриття бібліотеки в листопаді 1971 року він призначив Ґеше Нґаванґа Дарґ’є вчителем, а двох молодих Рінпоче – перекладачами. У 1972 році після завершення мого навчання в Гарварді, Його Святість дав також і мені можливість приєднатися до цієї команди і присвятити своє життя служінню йому.
Того ж року, усвідомлюючи важливість збереження та перекладу текстів традиції Наланди, Його Святість разом з Ґеше Ванґ'ялом заснував Американський інститут буддійських вчень при Колумбійському університеті й доручив йому перекласти Тенґ'юр, який містить ці тексти.
Також Його Святість здійснив перші кроки, щоби зробити доступним посвячення Калачакри, яке він вважає особливо корисним для часів майбутнього. Один з вчителів Його Святості з Калачакри, Ценшап Серконґ Рінпоче, особисто готував мене, щоб я міг перекладати для Далай-лами. Незабаром Його Святість побачив, що західні люди мають великий інтерес до практики Калачакри, і тому доручив перекласти три садгани різної довжини, які вони б могли практикувати. Потім, щоби посприяти підготовці людей до посвят, Його Святість особисто дав вказівки щодо пояснень і відповідей на найпоширеніші запитання стосовно цього.
Його Святість істотно підтримував поширення Дгарми у світі багатьма іншими способами. У 1989 році він відправив мене до монастирів Південної Індії, щоб допомогти підготувати ґеше й монахів, які мали намір навчати і перекладати на Заході. Особисто піклуючись про деталі, він дав мені настанову носити костюм і краватку, щоб монахи сприймали мене більш серйозно. Одним з результатів цієї роботи було проведення курсу, який Добум Рінпоче організував у Делі в 1994 році, щоб навчити молодих тибетців навичкам, необхідним для створення письмових перекладів.
Його Святість бачив, що для збереження буддійського вчення серед тибетців була вкрай необхідна гармонія між чотирма тибетськими буддійськими школами, а також автентичною тибетською традицією бон. Тому в 1988 році Його Святість організував конференцію перевтілених лам і настоятелів усіх п'яти традицій, щоб обговорити можливості їхньої співпраці.
Його Святість відчував, що для збереження вчення в самому Тибеті, була б дуже в нагоді підтримка китайських вчених. Щоб оцінити рівень інтересу до тибетського буддизму серед них, Його Святість попросив мене поїхати в Пекін в 1994 році й прочитати там лекції в науково-дослідних інститутах, що займаються академічним вивченням буддизму. Китайські професори та науковці щиро цікавилися тибетським буддизмом, особливо тантрою, і хотіли дізнатися більше. Його Святість сприйняв це як позитивний знак на майбутнє.
Зобовʼязання Його Святості сприяти збереженню буддійської культури не обмежується лише Тибетом. Він також відіграв вирішальну роль у відродженні буддизму в Монголії та в традиційно буддійських регіонах Росії: Калмикії, Бурятії та Туві. Завдяки візитам в 1979 і 1982 роках, він заклав фундамент для цього відродження, а після падіння комуністичного режиму дав там багато вчень у 1992 році.
Щоби прискорити відродження буддизму в Монголії, в 1997 році Його Святість організував проєкт зі збору та публікації вчень Бакули Рінпоче на розмовній монгольській мові. До того часу вчення там були доступні лише класичною монгольською або тибетською мовами, жодна з яких не була доступною для мирян. Обіймаючи посаду посла Індії в Монголії, Бакула Рінпоче став там популярним вчителем. Його вчення та реформи монашої спільноти заклали основу для нинішнього процвітання буддизму в Монголії.
Щодо свого четвертого зобов'язання з впровадження філософських вчень Стародавньої Індії в індійську систему освіти, Його Святість почав з того, що в 2017 році ввів вивчення логіки й дебатів у шкільну програму Тибетських дитячих містечок. Потім, у 2023 році, він заклав наріжний камінь у фундамент Центру тибетської та індійської стародавньої мудрості в Бодг-Ґаї. У квітні цього, 2025 року, він провів свою першу наукову конференцію, щоб дослідити можливі стратегії викладання цих предметів в індійських школах. Передбачаючи потребу у відповідних навчальних матеріалах для цього проєкту, ми переклали значну частину нашого сайту Study Buddhism десятьма індійськими мовами.
Можна навести ще чимало прикладів, коли інші люди також завзято і натхненно прагнули допомогти Його Святості виконати свої зобов'язання. Наприклад, можна згадати започаткування зустрічей із вченими "Ум і життя" в 1987 році, відкриття Інституту вищої освіти Далай-лами в Бенґалуру (Банґалорі) в 2008 році, а також відкриття Серконґ-інституту в Дгарамсалі в 2024 році з метою навчання логіки й дебатів та способів їх застосування в навчальних програмах західних Дгарма-центрів. Я сподіваюся, що протягом цього століття наші приклади надихатимуть нові покоління на подальші кроки, що допоможуть втілити в життя бачення Його Святості щодо активностей, які мають принести найбільшу користь для майбутнього. Для цієї мети немає мудрішого і співчутливішого наставника за Його Святість, і немає кращого подарунка йому на день народження, ніж наші дії на благо інших. Дякую вам.