Перша благородна істина: істинне страждання

Отже, життя постійно проходить через злети і падіння: іноді ми щасливі і відчуваємо себе чудово, іноді ми сумні і нещасні. Часто ми просто говоримо: "Таке життя" і не намагаємося проаналізувати ситуацію глибше. Але чи справді ми хочемо, щоб наше життя було таким, що ми ніколи не знаємо, як почуватимемося наступної миті? На щастя, Будда дослідив це питання і виявив справжню, фундаментальну проблему. Справжня проблема, істинне страждання — це тип тіла і ума, які ми маємо. Наші тіло і ум є основою, що наче магнітом притягує злети і падіння, які ми переживаємо. Якщо зазирнути ще глибше, то через такі тіло і ум ми створюємо і увічнюємо ще більше злетів і падінь не тільки сьогодні і на наступний тиждень, але й аж до самої смерті. Ба більше, Будда сказав, що ми увічнюємо свої проблеми не тільки в цьому житті, але й, з точки зору перенародженнь, в майбутніх життях. Навіть якщо ми ще не розуміємо і не приймаємо існування перенародження, ми можемо бачити, як ми увічнюємо ці проблеми для майбутніх поколінь. На прикладі теперішньої кліматичної кризи ми бачимо, як наші дії увічнюють проблеми, що триватимуть ще довго після нашого існування на планеті.

Отже, в чому ж насправді проблема з нашими тілом і умом? Проблема в тому, що вони обмежені. Наші тіла обмежені тим, що з віком вони починають хворіти і занепадати. Як пляшка молока, вони мають термін придатності. Та що гірше, на відміну від молока, вони не мають чіткої дати закінчення терміну придатності. Ми й гадки не маємо, який  термін придатності нашого тіла. Тільки подумайте, скільки часу нам потрібно витрачати на догляд за тілом, поки воно живе. Ми повинні його мити, одягати, годувати, водити в туалет, навантажувати фізичними вправами, забезпечувати відпочинок і сон, піклуватися про нього, коли воно травмується або хворіє. Хіба це весело? Як влучно сказав один великий індійський буддійський майстер, всі ми – раби своїх тіл. 

Наш ум, завдяки якому ми переживаємо емоції та почуття, також обмежений. Нам потрібно виховувати і тренувати його, але навіть тоді є так багато речей, яких ми не здатні пізнати та зрозуміти. Ми не бачимо повної картини — наприклад, наслідків глобального потепління, штучного інтелекту, робототехніки, середовищ віртуальної реальності і так далі, не кажучи вже про те, що відбувається в нашому повсякденному житті. До того ж, наш ум, як і наше тіло, занепадає з віком: наша короткочасна пам'ять погіршується, розум працює повільніше, думки плутаються. 

На додачу до всього, наші почуття легко поранити, а емоції виходять з-під контролю і заважають ясно мислити. Але справжня проблема в тому, що наші обмежене тіло, ум, емоції та почуття увічнюють самі себе, та породжують ще більше подібних станів.

Будда показав істинне страждання на прикладі чотирьох аспектів наших обмежених тіл. 

• По-перше, вони непостійні. Іноді ми маємо міцне здоров'я і почуваємося добре, але найменша дрібниця може вивести наше тіло з рівноваги, і ми захворіємо та почуватимемося жахливо. Подивіться, які крихкі наші тіла — найменша дрібниця може їх травмувати і завдати болю. В основі цього лежить той факт, що кожна мить наближає нас до смерті. Ми думаємо, що зможемо зберегти своє тіло здоровим і сильним назавжди, що навіть у старості зможемо їсти те ж саме і робити ті ж самі речі, що й у молодості. Але це самообман: наша нескінченна боротьба за молодість лише викликає у нас занепокоєння і стрес.

• По-друге, наші тіла самі по собі є проблематичними. Нам може здаватись, що ми станемо щасливішими, якщо зробимо своє тіло привабливим за допомогою парфумів та макіяжу або накачаних м’язів. Та незалежно від того, наскільки красивими ми намагаємося себе зробити, ми все одно переживаємо, що виглядаємо недостатньо добре або що ми починаємо втрачати свій привабливий вигляд. Незалежно від макіяжу, м'язів або здорової дієти, фундаментальна проблема нашого тіла нікуди не дівається: ми все одно хворіємо, старіємо, можемо потрапити в аварію і отримати травму.

• По-третє, наше тіло погано пахне, якщо ми його не миємо, наше дихання смердить, якщо ми не чистимо зуби, а також смердять сеча і кал, які ми виділяємо. Якби ми виплюнули їжу, яку пережували, і запропонували її комусь, хто б вважав її чистою і придатною до вживання? Проблема тут полягає в тому, що ми не є незалежними сутностями під назвою "я", які можуть відокремитися від тіла і жити в уявному світі "прекрасного тіла". Ми пов'язані з цими тілами, попри їхні недоліки, і ми повинні дбати про них і правильно використовувати їх у наших зусиллях подолати страждання і допомогти іншим. 

• По-четверте, в реальному житті ми не можемо бути видимими для інших ніяк інакше, окрім як через видимість нашого тіла. Ми можемо створити онлайн-аватар, щоб інші бачили нас у відеогрі, але все одно, коли хтось зустрічає нас у "реальному світі", він бачить наше тіло таким, яким воно є. Навіть якщо ми уявляємо, що у 60 років виглядатимемо так само як у 20, інші все одно будуть бачити наше 60-річне тіло. Якщо ми не розуміємо і не приймаємо цього, ми просто обманюємо себе і можемо мати чимало проблем через поведінку  неадекватну віку.

Наше обмежене тіло є прикладом істинного страждання, оскільки воно непостійне і створює багато проблем. Ми не можемо відокремитися від тіла, і коли інші дивляться на нас, вони насамперед бачать наше тіло, подобається нам це чи ні. Мати таке тіло — це вже досить велика проблема. Однак, за словами Будди, істинне страждання, яке ми повинні визнати, полягає в тому, що ми життя за життям увічнюємо таке тіло як основу для переживання нескінченного коловороту нещастя і незадоволення в пошуках щастя. Та чи справді ви цього хочете?