Від Чотирьох Благородних Істин до Трьох Дорогоцінностей

Розгляньмо третій рядок:

Завдяки достовірному пізнанню наша переконаність у тому, що Три Прихистки істинні, стане твердою.

Як ми вже розібралися, Три Прихистки – це Будда, Дгарма і Санґха. Це слова з санскриту. Будда Шак'ямуні та всі інші будди – це ті, хто досягнув просвітлення, і вчать нас, як зробити те саме. Дгарма – це їхнє вчення. Санґха – це спільнота, що досягла високого рівня реалізації. Це лише один рівень розуміння, але є й більш глибокий.

На більш глибокому рівні, Дгарма відноситься до фактичних досягнень, а саме до досягнення третьої та четвертої благородних істин. Як ви пам'ятаєте, третя істина – це істинне припинення страждань та їх причин, яке відбувається поетапно. Коли ми досягаємо цього повністю, ми досягаємо звільнення від безконтрольного повторення перенароджень (сансари). Коли ми позбуваємося причин, що заважають нам достеменно пізнати причинно-наслідкові зв’язки, щоб найкраще знати, як привести всіх істот до звільнення, ми стаємо просвітленими буддами. Четверта істина – це розуміння, яке приводить до істинного припинення і яке є результатом істинного припинення.

Ці дві істини складають прихисток. Прихисток – це те, що захищає нас: в даному випадку, від страждань і нашої неадекватності в допомозі іншим. Якщо ми досягаємо істинного припинення й істинного шляху ума, то ми запобігаємо стражданню і нездатності знати, як найкраще допомогти іншим. Справа не в тому, що хтось інший досяг цього, і ми просто ввіряємо себе йому, щоб якимось чарівним чином він нас врятував.

Так звані "авраамічні релігії" – юдаїзм, християнство та іслам – є в певному сенсі релігіями з орієнтацією на історію. В кожній з цих релігій є історична постать, яка під час певної історичної події отримала одкровення від Бога. Потім вони відкрили цю істину іншим, і ця істина є остаточною. Ми вже не можемо зробити те, що зробив Мойсей, Ісус чи Мухаммед – ми просто повинні мати віру в них, завдяки якій будемо врятовані від страждань. Під вірою тут мається на увазі або віра в самих пророків-месій, або віра в їхні одкровення і вчення, як-от десять заповідей, що Мойсей отримав від Бога, Новий Заповіт відкритий Ісусом або Коран відкритий Мухаммедом. Подібні значущі історичні події знаходяться в центрі цих релігій.

Індійські ж релігії, такі як індуїзм, буддизм і джайнізм, можна назвати "Дгармічними релігіями", і вони неабияк відрізняються від авраамічних. Історичний факт приходу Будди, Крішни чи Магавіри (засновника джайнізму) не є головним. Найголовніше те, що всі істоти без вийнятку також можуть досягти того ж стану, що й самі засновники цих релігій. У буддійському контексті ми всі можемо досягти звільнення і просвітлення, і інші Дгармічні релігії також представляють власну інтерпретацію звільнення. Це одна з фундаментальних відмінностей між західними авраамічними та індійськими релігіями.

Важливо не сприймати три прихистки через призму авраамічних релігій, в яких ми, можливо, були виховані. Суть не в тому, що Будда був єдиним, хто досяг просвітлення, і якщо ми повіримо в нього, то будемо врятовані. Тому зазвичай я уникаю терміну "прихисток", оскільки він має досить пасивний відтінок, ніби все, що нам потрібно зробити, це сказати: "О Буддо, врятуй мене!" – і ми будемо врятовані. Це не буддизм. Я вважаю за краще використовувати термін "надійний напрямок". Будда, Дгарма і Санґха вказують нам надійний напрямок, щоб ми також змогли досягти того, чого досяг сам Будда. Хоча Будда навчив нас способу захистити себе, ми повинні застосовувати його на практиці. Саме наші власні зусилля, спрямовані на наш розвиток, допоможуть нам захиститися від страждань.

Дорогоцінність Дгарми

Коли ми говоримо про найглибшу дорогоцінність або коштовність Дгарми – мається на увазі щось рідкісне і дорогоцінне, що є буквальним значенням двох складів, якими тибетці перекладали слово "дорогоцінність". Дорогоцінність Дгарми – це істинний стан істинного припинення та досягнення істинного шляху ума, що приводить до нього і випливає з нього. Це речі, яких ми повинні досягти самі, тому ми повинні бути переконані, що вони досяжні. Ми говоримо про двох істин і чотирьох істин, щоби зрозуміти, що існують такі речі, як звільнення і просвітлення, і що ми здатні досягти їх.

Дорогоцінність Будди

Будди – це ті, хто досягнув звільнення, а потім і повного просвітлення. До них належить не лише Будда Шак'ямуні, а й багато інших будд. Вони навчали і вказували нам шлях, завдяки якому ми самі можемо досягти цього стану. Існує два способи, як вони нас навчають: своїм вченням і своїм прикладом, на основі свого розуміння і осягнень. Це важливий момент, оскільки він демонструє, що ми можемо допомогти іншим вчитися не тільки за допомогою словесних повчань, але й живим прикладом  наших слів. Дгарма – це не якесь абстрактне вчення; це те, що ми можемо втілювати в життя.

Дорогоцінність Санґхи

Дехто може подумати, навіщо взагалі нам потрібна ця третя дорогоцінність, Ар'я Санґха? Хіба не достатньо Будди та Дгарми? Хоча монахи та монахині є представниками Санґху, вони не є насправді дорогоцінністю Санґхи. Так само, як статуї та картини представляють будд, а книги представляють Дгарму, вони є лише символами. Як щось, що представляє Будду, Дгарму та Санґху, ці статуї, книги, монахи та монахині дають нам можливість проявити повагу, тому що нелегко виявляти повагу до абстрактних речей. Звичайно, в цьому всьому є глибший сенс.

Дорогоцінність Санґхи є дуже важливою. Санґха відноситься до ар'їв, або тих, хто неконцептуально побачив Чотири Благородні Істини, засновані на двох істинах. Оскільки вони пізнають їх неконцептуально, вони досягли певної міри істинного припинення і певної міри істинного шляху ума, але не цілковито. Поступово більш розвинені ар'ї досягають більших осягнень, аж поки врешті-решт не стають звільненими, а потім остаточно просвітленими. Благородні Істини визначаються як істини ар'їв – тих, хто має неконцептуальне пізнання реальності. Це те, що арʼї вважають істинним. Це говорить нам про наступне:

• Не тільки будди бачать ці істини і досягають істинних припинень та істинного шляху ума. Скоріше, це поступовий процес.
• Ще до досягнення звільнення чи просвітлення ми починаємо позбуватися різних аспектів істинних страждань, тому що ми позбуваємося їхніх істинних причин на різних рівнях.

Звільнення і просвітлення – це поступові процеси, які починаються задовго до того, як ми стаємо буддою або звільненою істотою. Нам легше зрозуміти, що таке ар’ями, тому що вони, на відміну від будд, все ще стикаються з певними труднощами, а деякі з них все ще лише частково вільні від неконтрольовано повторюваних перенароджень. Отже, такий стан нам легше зрозуміти.

Ар'я Санґха заохочує і надихає нас: якщо ми рухатимемося крок за кроком в надійному напрямку, який вони обрали, ми також зможемо досягти кінцевих цілей звільнення і просвітлення. Навіть якщо ми не зможемо пройти весь шлях, ми зможемо на деякий час звільнитися від певної міри страждань, тому що ми звільнимося від певної міри неусвідомленості, яка спричиняє страждання. Це лише питання того, наскільки ми зможемо залишатися повністю зосередженими на реальності. Ар'ї не можуть залишатися зосередженими весь час, але будди можуть.

Звільнення і просвітлення – це не одне й те саме. Звільнення – це свобода від безконтрольно повторюваних перенароджень, коли ми стаємо архатами, звільненими істотами. Просвітлення – це свобода не лише від емоційних затьмарень – турбуючих емоцій і неусвідомлення того, як ми існуємо, – але й від когнітивних затьмарень – постійних звичок неусвідомлення.

Іншими словами, через нашу звичку вірити проєкціям того, що є неможливим, наша ментальна діяльність продовжує створювати ці проєкції, і ми продовжуємо вірити, що вони відповідають дійсності. Звідси виникають наші турбуючі емоції. Ми отримуємо звільнення, коли перестаємо вірити, що ці оманливі з’яви відповідають дійсності. Тоді ми розуміємо, що це все неправда: навіть якщо явища постають перед нам (або проявляються) певним чином – це не так, як є насправді. Наше сприйняття все ще буде обмеженим, і ми будемо схильні бачити речі як такі, що існують окремо, самі по собі, але ми знатимемо, що насправді це не так.

Навіть на базовому рівні атомної фізики існують атоми, силові поля і так далі, але навколо жодного об'єкта немає суцільної лінії, яка б свідчила: "По цей бік лінії знаходиться об'єкт. По той бік – вже ні". Явища не такі конкретні й чітко окреслені, як здається. Якщо ми позбудемося когнітивних затьмарень, які змушують нас створювати ці оманливі видимості, тоді ум перестане їх проєктувати, і ми здобудемо просвітлення. Коли ми досягаємо просвітлення, ми одночасно бачимо взаємозв'язок абсолютно всього й одночасно. Це дозволяє нам побачити найбільш майстерні засоб вести інших до їхнього власного звільнення і просвітлення.

Коли ми говоримо про ар'їв, йдеться не лише про ар'я-бодгісаттв, тобто тих, хто прагне просвітлення. Ми також говоримо про тих ар'їв, які прагнуть лише звільнення. Коли ми говоримо про Три Дорогоцінності в контексті надійного шляху, ми говоримо про тих, хто прагне або тільки звільнення, або і звільнення, і просвітлення – не тільки про бодгісаттв, які прагнуть просвітлення.

Якщо ми розуміємо дві істини і чотири істини – відповідно, те, як ми застрягли в сансарі, і як ми можемо з неї вибратися, – то ми стаємо твердо переконані, що найглибша Дорогоцінність Дгарми насправді існує, і це факт. Ми дуже чітко розуміємо, що заплутаність, яка породжує оманливе уявлення про неможливе, не є вродженою особливістю нашої ментальної діяльності. Чому? Тому що ми можемо позбутися її, коли зосередимося на повній протилежності неусвідомлення.

Іншими словами, коли ми зосереджуємось на усвідомленні двох істин про те, як усе існує, у нас не виникає оманливих уявлень, і ми, звичайно, не будемо вірити в них. Якщо ми зможемо повністю зосередитися на цьому усвідомленні, на істинному шляху ума, тоді ми досягнемо істинного припинення. Це підкріплено логікою.  Можна підтвердити, що це відповідає реальності, і, більше того, дає відповідний результат. Ви більше не матимете страждань нещастя і звичайного щастя, більше не буде безконтрольно повторюваного існування.

Ви можете заперечити: "Якщо ви весь час зосереджені на неусвідомленні, то не зможете здобути ані розуміння, ані усвідомлення". Однак, що краще – зосередитись на неусвідомленні, яке не відповідає реальності, чи зосередитись на усвідомленості, яка відповідає реальності?

Якщо ми проаналізуємо це, то побачимо, що немає нічого , що реально підкріплює неусвідомлення, тоді як правильне розуміння спирається на логіку. Все виникає з причин та умов, а не просто з'являється саме собою. Крім того, якщо ми постійно зосереджуємося на правильному розумінні, це справді дає свій ефект: ми більше не страждаємо і не перенароджуємося в сансарі.

Це знову повертає нас до Чотирьох Благородних Істин. До чого ми прагнемо? Чи хочемо ми постійно страждати до кінця часів? Якщо так, то ми можемо залишатися зосередженими на неусвідомленні, і ми будемо страждати – все дуже просто. Страждайте скільки завгодно! Але якщо ми хочете звільнитися від цього – що є метою буддійського духовного шляху – тоді цілком зрозуміло, що вам потрібно залишатися зосередженими на усвідомленні, заснованому на реальності.

 У такий спосіб завдяки істинному пізнанню можна підійти до теми прихистку.  Тоді ми твердо переконуємося в тому, що Три Прихистки є дійсними. Тепер це не просто припущення чи надія, що якщо ми підемо в цьому напрямку, то звільнимося від страждань, тому що "Так сказав мій учитель!". Це буде засновано на дійсному пізнанні, заснованому на логічних висновках.

Існує два способи отримати достовірне пізнання: через логічні висновки або через безпосереднє сприйняття, тобто коли ми самі бачимо, чуємо або відчуваємо щось неконцептуально. У другому випадку проблема полягає в тому, що ми повинні бути дуже, дуже розвиненими, щоб відчути це на собі, і тому ми повинні почати з логічних висновків як основи для нашого достовірного пізнання.

Тепер розглянемо четвертий рядок:

Надихніть мене посадити корінь шляху ума, що веде до звільнення.

Коли ми говоримо про шлях ума до звільнення, його можна представити багатьма способами, одним з яких є три рівні мотивації, зазвичай відомі під тибетським терміном "ламрім" (поступовий шлях). На цьому поступовому шляху є три стадії:

• Мета першого рівня – уникнути гірших перенароджень і здобути кращі перенародження. Ми хочемо здобути кращі перенародження і переживати менше страждань, тому що тоді ми матимемо оптимальні умови для того, щоб продовжувати духовний шлях. Якби ми народилися тарганом, то мало що змогли б зробити для духовного розвитку. Щоб уникнути гірших перенароджень, нам треба позбутися плутанини щодо відносної істини, тобто причин і наслідків. Основною причиною гірших перенароджень є деструктивна поведінка. Ми діємо деструктивно, тому що не усвідомлюємо наслідків наших дій, або думаємо, що вони зроблять нас щасливими.
• Мета середнього рівня – прагнення до звільнення від усіх трьох видів страждань: нещастя, звичайного щастя і основи для цих двох видів – неконтрольовано повторюваного перенародження. Для цього нам потрібно позбутися заплутаності щодо найглибшої істини за допомогою розуміння порожнечи. Насправді, нам потрібно постійно вдосконалювати розуміння всіх Чотирьох Благородних Істин. Однак дуже важко постійно залишатися зосередженими на всьому цьому одночасно, тому нам потрібно йти далі.
• Мета найвищого рівня  – досягти просвітленого стану будди, щоб ми могли якнайкраще допомагати іншим. Залишаючись зосередженими на найглибшій істині, ми повністю розуміємо відносну істину. Тільки будди можуть увесь час бути зосередженими на двох істинах одночасно.

Якщо ми докладно розберемо цей рядок: "З двох істин – Чотири Істини; з Чотирьох Істин – Три Прихистки", це корінь трьох вищезгаданих рівнів а також практик, які ведуть до цих цілей. Тут сказано, що це корінь, а корінь – це не насіння. Корінь – це те, що дає рослині стабільність і силу. Якщо ми переконані на основі логіки, що ці три цілі досяжні, що вони існують, і що ми самі реально можемо досягти їх, тоді, звичайно, це дає нам стабільність, яка буде підтримувати весь духовний шлях до кінцевої мети.

В інших поясненнях говориться, що корінь трьох рівнів – це здорові стосунки з духовним вчителем. Це є практично у всіх текстах ламріму. Ці здорові стосунки є коренем всього духовного шляху в тому сенсі, що ми отримуємо натхнення від вчителя, і саме це натхнення дає нам силу та енергію, щоби продовжувати йти до мети.

Знову ж таки, ми знаходимо дві варіації того, як ми можемо неухильно продовжувати духовний шлях:

• Один із способів – використовувати силу і натхнення від стосунків з нашими духовними вчителями. Виходячи з цього, ми використовуємо таку лінію міркувань: "Мій вчитель є достовірним джерелом інформації. Тож, якщи мій вчитель говорить, що досягти просвітлення можливо – це справді так. Немає жодної причини це вигадувати". Тут ми бачимо певний тип логіки. Але більшість людей відчувають це більше на емоційному рівні:  вчитель емоційно надихає нас настільки, що це дає нам сили рухатись далі нашим шляхом. Це схоже на перший з двох способів розвитку бодгічітти. Тут ми починаємо з розвитку відносної бодгічітти, коли нас тягне допомагати іншим, а  далі ми рухаємося до досягнення просвітлення на основі віри в те, що цього можливо досягти. Лише згодом ми за допомогою логіки переконуємося, що це можливо.
• З іншого боку, ми можемо спочатку розвивати найглибшу бодгічітту. Тоді ми розвиваємо переконання в порожнечі, як описано у вірші. Спочатку ми переконуємося, що просвітлення можна досягти, а потім працюємо над емоційною стороною практики на шляху до просвітлення: відкриваємо своє серце і так далі.

Обидва способи є прийнятними на духовному шляху, і все залежить від того, якими є наші власні можливості чи здібності. У текстах описано, що люди дуже високих здібностей та інтелекту вважають, що їм більше підходить логічне викладення, тоді як іншім більше підходить робота на емоційному рівні. Для цієї другої групи найкраще спрацьовує практика, що покладається на натхнення від вчителя та емоції, які розвиваються на основі любові та співчуття.

Я думаю, найкраще поєднати і збалансувати обидва підходи. Ми можемо також додати ще й третій аспект – відданість. Деякі люди отримують натхнення йти шляхом до просвітлення виконуючи ритуали, які практикуються тисячоліттями. Ми не повинні відкидати інші методи буддійського шляху лише тому, що один зі стилей є більш звичним або комфортним для нас. Якщо ми хочемо повністю розвинути свій потенціал, нам потрібно збалансувати всі три підходи.

Це основне викладення цього вірша в молитві Його Святості Далай-лами. Як казав мій вчитель, так само, як видоївши корову можно здобути молоко, якщо розібрати навіть такий короткий вірш можна здобути чимало розуміння.

Практичне застосування Чотирьох Благородних Істин

Якщо мій друг постійно хвилюється, я можу сказати йому, щоб він розслабився і не сприймав усе занадто серйозно. Ми можемо нагадувати про це як собі, так і іншим. Але як щодо того, коли я поводжуся егоїстично з іншими, чи є якась мантра або нагадування, яке я можу використовувати, щоб не забувати перевіряти, де проєкція мого егоцентричного ума, а де реальність?

За словами великого тибетського майстра Цонкапи, за винятком стану, коли ми не зосереджені на порожнечі, наша ментальна діяльність завжди проєктує неможливі способи існування. Це відбувається постійно. Об'єктом спростування має бути кожна мить нашого досвіду, окрім періодів глибокої медитації.

Є багато прийомів, які допоможуть нам зруйнувати оманливі видимості в нашому сприйнятті. Наприклад, можна використовувати образ кульки нашої фантазії, що лопається. Але важливо робити це недвоїсто – без "мене" тут зі шпилькою в руці та без великої повітряної кулі там, начебто "я" підходжу до кулі й проколюю її. Кулька просто лопається – лопається наше перебільшене сприйняття того, як існують речі. Оманлива видимість може бути такою: "Ти такий жахливий", – або: "Ситуація, в якій я опинився, така жахлива", – і ми не бачимо цю ситуацію в контексті всіх причин і умов, а також не беремо до уваги всіх інших, хто переживає щось подібне. Тоді ми думаємо: "Який я бідолашний!" Ми просто уявляємо, що все це лопається.

Інший образ – це відкрита книга, на одній сторінці якої написано "Бідолашний я, що страждаю від цього", а на іншій "Жахлива ситуація, з якою я не можу впоратися". Це ніби страшна казка. Ми уявляємо, що книга закривається – і це кінець казки. Ми закриваємо книгу дуалізму, якщо говорити буддійськими термінами!

Якщо вам потрібна мантра, ви можете сказати "нісенітниця" або "дурниця", щоб пам'ятати, що те, що нам здається, по суті, є дурницею. Основна проблема в тому, що нам потрібно пам'ятати. Найбільше ми потребуємо цього тоді, коли переживаємо сильну турбуючу емоцію. Приклад, який використовують тибетці: уявіть, що вас неправдиво звинувачують у чомусь. Тоді виникає дуже інтенсивне відчуття: "Я цього не робив! Що ви таке кажете, це я брехун і злодій?!" З'являється сильне відчуття суцільного "я".

Різниця між буддизмом і іншими Дгармічними релігіями

Ви згадали, що існують інші Дгармічні релігії, і що кожна з них говорить про проблеми, але також і про звільнення від них. Звичайно, кожна релігія скаже, що її методи найкращі, тож чи можете ви пояснити, що особливого в буддизмі з цієї точки зору?

Ви маєте рацію. Індуїзм, буддизм і джайнізм говорять про звільнення від безконтрольно повторюваних перенароджень і описують, на що схожий стан звільнення. Кожна з них говорить, що шлях до звільнення лежить через розуміння реальності: через те розуміння, яке вони пропонують. вони описують реальність. Таким чином, буддизм повністю вписується в контекст індійської релігії. Що дійсно відрізняє буддизм, так це Чотири Благородні Істини. Буддизм вчить, що:

• Інші можуть описати, що таке страждання, але Будда говорив про істинне страждання.
• Інші можуть сказати, що причиною страждання є певний тип неусвідомлення, але Будда говорив про найглибший тип неусвідомлення, істинну причину.
• Те, що інші Дгармічні релігії можуть вважати істинним припиненням, не триває вічно або не є абсолютним звільненням.
• Розуміння, про яке говорять інші, може привести вас до певного стану, але це не істинний шлях ума, який може привести вас до повного звільнення.

Звичайно, всі інші скажуть те ж саме про буддизм, і тому потрібно по-справжньому дослідити, що таке реальність. Як ми бачили у вірші, вся основа духовного шляху – і це справедливо для індуїзму і джайнізму, а не тільки для буддизму – це погляд на реальність. Це має бути перевірено логікою, досвідом і розумінням.

На духовному шляху існує велика різниця між мотивацією стати добрішою, співчутливішою людиною в цьому житті, і прагненням до звільнення. Якщо говорити про просвітлення, то можна дослідити це на основі логіки і дебатів, щоб побачити, яке пояснення є найбільш достовірним. Однак більшість людей, які практикують духовний шлях, насправді не прагнуть звільнення. Вони можуть говорити, що прагнуть, але вони й гадки не мають, що це означає, і просто намагаються покращити своє теперішнє життя. І це теж нормально, в цьому немає нічого поганого.

Отже, коли Його Святість Далай-ламу запитали, яка релігія найкраща, він відповів, що найкраща релігія – це та, яка допомагає вам особисто стати добрішою і співчутливішою людиною. Кожна людина індивідуальна, тому ми не можемо сказати, що є один найбільш правильний шлях для розвитку співчуття, доброти, терпіння, прощення і так далі. Ці якості можна рівною мірою розвивати, слідуючи багатьма різними релігіями. Це є основою для релігійної гармонії.

Як просуватися духовним щляхом

Я хочу запитати про прогрес на цьому шляху. У Радянському Союзі ми мали пʼятирічні плани економічного розвитку. Можливо, ви могли б дати пораду тим, хто починає буддійську практику. Що можна робити протягом одного, трьох або п'яти років, щоб не зійти зі шляху?

Найпоширеніший і найнадійніший спосіб, принаймні в тих традиціях, в яких я навчався, – це працювати через ламрім, ступеневі етапи. Він крок за кроком показує, що нам потрібно зрозуміти, засвоїти і розвинути, щоби просуватися духовним шляхом.

Традиційний спосіб слідування ламріму полягає в тому, що ви отримуєте одну тему і працюєте з нею, не знаючи, що буде далі. Як тільки ви зрозумієте одну частину, ви переходите до наступної. У наш час весь шлях викладений у книжках, тож ви можете прочитати все одразу, але вам все одно доведеться витратити значний час на кожен пункт. Навіть після того, як ви прочитаєте все, вам потрібно буде повернутися і розібратися, як кожен пункт взаємопов'язаний з усіма іншими.

Ми повинні пам'ятати, що прогрес ніколи не буває лінійним – завжди будуть періоди злетів та спадів. Тож якщо одного дня все йде добре, а наступного – ні, в цьому немає нічого особливого. Треба просто продовжувати. Це улюблена фраза молодого тулку мого вчителя: "Нічого особливого". Немає нічого особливого в тому, що ви переживаєте. Все йде добре чи все не йде добре – і що з того?

Отже, розробити пʼятирічний план неможливо, тому що кожна людина розвивається по-різному. Однак Його Святість Далай-лама каже, що спосіб дізнатися, чи ви досягли прогресу, – це не дивитися день за днем чи місяць за місяцем, а дивитися з точки зору пʼятирічних періодів. Ми можемо порівняти, як ми справлялися з труднощами раніше, і як ми справляємося з ними зараз. Чи ми стали спокійнішими? Тоді ми можемо побачити свій прогрес.

Є й інші стилі, наприклад, нґондро – попередні практики – де ви робите 100 000 поклонів, повторення молитов прихистку і так далі. Люди часто починають саме так. Я думаю, що ці два підходи відображають два способи підходу до вчення Дгарми. Коли ви починаєте з нґондро, це зазвичай відбувається на основі натхнення, отриманого від вчителя. Ви можете не знати багато, але ви неймовірно натхненні вчителем, і ви впевнені, що те, що він пояснив, буде корисним. Тому ви робите накопичення зі 100 000 різних практик нґондро.

Підхід, якого мене навчали, – це підхід, який я пояснював з цього вірша, той, якого зазвичай навчає сам Далай-лама. Спочатку ви розвиваєте переконаність і розуміння шляху (що пройти цей шлях можливо, яка його мета і так далі), а потім ви робите нґондро.

Очевидно, що можна також йти середнім шляхом. Ви можете почати практику нґондро, і паралельно почати рухатись до переконання в досяжності мети просвітлення. Або ж, поки ви навчаєтесь і практикуєте, ви вже можете почати займатися нґондро. Отже, є різні способи поєднання. Я думаю,  що те, як різні тибетські вчителі викладають Дгарму, чудово вписується в ту структуру, що я пояснив. Це бере початок від Наґарджуни і двох різних способів розвитку бодгічітти: спочатку відносної, потім найглибшої, або спочатку найглибшої, а потім відносної. Кожен має вирішити для себе, що йому підходить найкраще.

Те, як Чотири Благородні Істини пов'язані з буддійським вченням про реальність (двома істинами), і, в свою чергу, з Трьома Дорогоцінностями, – дуже просунута тема, що потребує досконалого аналізу. Вона проливає світло не лише на те, чим є всі істини та дорогоцінності, але й забезпечує чітку структуру буддійської філософії та практики. Ми використали один короткий, але проникливий вірш Його Святості Далай-лами як основу для подальшого дослідження цих усвідомлень. Логічний порядок поглиблення нашого розуміння і те, як кожне з основних буддійських осягнень підтримує наступне дійсно приводять до чудових результатів. В такий спосіб розкривається складний і цілісний духовний шлях.