Що таке посвята?

Тантрична посвята, також відома як ініціація або ванґ тибетською, – це церемонія, яка активує наш потенціал стати буддою. Фактори природи будди – це основні робочі матеріали, присутні в кожному з нас, які можуть перетворити наше звичайне тіло, мову, ум, дії та добрі якості на відповідні прояви та якості будди. Посвята стимулює фактори буддової природи до зростання, а також закладає подальше "насіння" потенціалу. До цих факторів, які є у кожного з нас, належать:

• Зростальні риси природи будди – фактори, які можна стимулювати до зростання, як-от наші мережі позитивної сили або потенціалу, а також глибинне усвідомлення. Часто це перекладають як "накопичення заслуг і мудрості".

• Незмінні риси природи будди – фактори, які завжди залишаються незмінними на всіх етапах нашого розвитку, а саме пустотність (порожнеча) ментального континуума, що, власне, і уможливлює трансформацію. Згідно з деякими традиціями, до цього ж належить і умовна природа нашої ментальної діяльності.

Щоб отримати посвяту, потрібен не лише висококваліфікований тантричний вчитель, але й належна підготовка та сприйнятливість, а також активна участь у процесі. Належна підготовка означає, передусім, що ми визначили надійний напрямок свого життя ("прийняли прихисток"), тобто активно рухаємося в напрямку, вказаному буддами, Дгармою та високореалізованою Ар'я Санґхою. Хоча на звичайному рівні Дгарма означає буддійське вчення, на глибинному рівні вона означає те, чого ми досягаємо, слідуючи цьому вченню. Ми досягаємо стану, в якому всі наші страждання та їхні причини назавжди викорінюються з нашого ментального континууму, а усвідомлення, що виникає і є результатом цього стану, наповнює наш ум. Будди – це ті, хто повною мірою досягли у своєму ментальному континуумі істинні припинення та істинні шляхи ума (істинні розуміння, які ведуть до припинення і є результатом припинення, "істинні шляхи"). Ар'я Санґха – це ті, хто досяг цього частково.

На додаток до цього надійного напрямку, нам також потрібно мати певний рівень "зречення" – потужну рішучість звільнитися від безконтрольно повторюваних перенароджень (сансари). Коли ми сповнені рішучості звільнитися від цього, то абсолютно готові відмовитися від істинного страждання та його істинних причин, які зумовлюють обмеженість наших тіла, мови, ума, діяльності й добрих якостей в кожному перенародженні.

Крім того, для того, щоб дійсно активувати потенціал нашої природи будди, нам потрібно мати базовий рівень наміру бодгічітти, коли ми зосереджуємося на досягненні свого індивідуального стану просвітлення, який ще не стався, але який може статися на основі нашої природи будди. Наша мета – досягти цього стану, а мотивація полягає в тому, щоб якнайкраще допомогти всім іншим звільнитися від безконтрольно повторюваних перенароджень і також досягти просвітлення. Такий намір ґрунтується на сильній, безсторонній любові та співчутті до всіх і на прийнятті всеосяжної відповідальності за допомогу всім.

Наостанок, нам потрібне розуміння пустотності (порожнечі) – того, що ми, інші, сансара, звільнення, просвітлення і так далі "первинно"  позбавлені існування в неможливий спосіб. Жодне з них не існує ізольовано, незалежно від причин, наслідків, концептуальних категорій і всього іншого. Нам також потрібне базове розуміння того, як насправді тантра приведе нас до просвітлення, і впевненість у її методах та здатності нашого вчителя провести нас через них.

Під час посвяти у будь-якому з чотирьох класів тантри ми приймаємо обітниці бодгісаттви, а в двох вищих класах ми також приймаємо тантричні обітниці.

• Обітниці бодгісаттви: уникати поведінки, яка б заважала нам якнайкраще допомагати іншим.

• Тантричні обітниці: уникати поведінки й способу мислення, які б перешкоджали нашому успіху в тантричній практиці.

Щоб отримати ці обітниці, ми повинні свідомо прийняти їх із повним наміром докласти всіх можливих зусиль, щоб дотримуватися їх на всьому шляху аж до досягнення просвітлення. Основою для здатності дотримуватися їх є наше тренування в етичній самодисципліні, здобуте через дотримання певного рівня обітниць індивідуального звільнення (обітниць пратімокші), наприклад, обітниці утримуватися від вбивства, крадіжки, брехні, вживання одурманюючих речовин і потурання сексуальній поведінці, невідповідній для досягнення звільнення.

Ритуал посвяти складається з багатьох частин, кожна з яких передбачає складну візуалізацію нашого тантричного вчителя як постаті будди (їдама), нашого оточення як палацу-мандали й нас самих як різних буддових форм, що відображають наш майбутній просвітлений стан, якого ми прагнемо досягти за допомогою бодгічітти. Навіть якщо ми не можемо чітко уявити це, маємо принаймні відчувати, що наш тантричний вчитель, наше оточення і ми самі перебуваємо в цих чистих формах.

На кожному етапі посвяти нам також потрібно уявляти, що ми переживаємо блаженний стан ума, зосереджений на порожнечі. Можливо, це вийде не дуже добре, та нам потрібно принаймні уявляти, що все, що відбувається, не існує незалежно від причин, наслідків, частин і того, на що вказують слова і поняття, що їх позначають. Коли ми нагадуємо собі про факт їхньої пустотності, ми маємо відчувати себе щасливими від того, що це так. Цей свідомий досвід блаженного усвідомлення порожнечі – це те, що насправді активує наші зростальні фактори природи будди, стимулює їх до подальшого розвинення, сіє більше "насіння" потенціалу. Тому нам потрібно докладати всіх зусиль, щоб зародити такий стан ума. Таким чином, ми дійсно отримаємо посвяту, а не просто станемо її пасивними свідками.

Після отримання повноважень на практику певної постаті будди, ми можемо далі пройти ритуал, відомий як "подальший дозвіл" (тиб. дженанґ). Як пояснював мій головний вчитель Ценшап Серконґ Рінпоче, в самій посвяті ми ніби отримуємо меч, а подальший дозвіл – це його заточування. Під час цього ритуалу ми підтверджуємо наші обітниці і відчуваємо подальше піднесення нашого тіла, мови, ума і всіх трьох цих аспектів разом. У традиції Ґелуґпа легко відрізнити посвяту від подальшого дозволу: перша дається на основі зображення палацу-мандали, розміщеного поруч з тантричним майстром, а другий дається за допомогою конусоподібної фігури торма, візуалізованої у вигляді постаті будди.

Отримавши посвяту, ми отримуємо повноваження уявляти себе у певній формі будди. За словами Цонкапи, якщо ми отримуємо лише подальший дозвіл і ніколи раніше не отримували повної посвяти, нам дозволено лише візуалізувати форму будди перед собою під час медитації. Але якщо ми отримали посвяту в тому ж класі (тантри) або вище, що і форма будди, то навіть якщо ми не отримували посвяти цієї конкретної форми будди, нам все одно дозволено візуалізувати себе в цій постаті.

Отримуємо ми посвяту чи подальший дозвіл, ми з радістю беремося за будь-яке зобов'язання, яке дає наш тантричний майстер. Зрештою, саме з таким наміром ми йшли на цей захід! Якщо ми присутні лише як нейтральний спостерігач, або прийшли за так званим "благословенням", або просто для того, щоб оновити обітниці, і не беремо активної участі в ритуалі, ми не приймаємо жодних зобов'язань практикувати цю тантру. Однак, якщо маємо відкритий ум, ми отримуємо натхнення бути добрішими й мудрішими людьми.