Питання: Чи могли б ви розповісти більше про зв'язок між буддизмом і наукою, і навести кілька конкретних прикладів того, що їх об'єднує?
Д-р Берзін: Діалоги між буддійськими майстрами, такими як Його Святість Далай-лама, та науковцями досі зосереджувалися переважно на трьох сферах. Одна з них – астрофізика, що стосується насамперед того, як розвивався всесвіт. Чи має він початок? Чи був він створений, чи є частиною вічного процесу? Друга тема – фізика елементарних частинок, що стосується структури атомів і матерії. Третя – нейронаука, дослідження того, як працює мозок. Це основні напрямки.
Один зі спільних і для науки, і для буддизму висновків такий, що творця всесвіту не існує. З наукового погляду теорія збереження матерії та енергії стверджує, що матерія та енергія не можуть бути ані створені, ані знищені, а лише трансформовані. Буддисти повністю з цим погоджуються і поширюють цей принцип і на ум також. "Ум" у буддизмі означає усвідомлення явищ – свідоме чи несвідоме – а усвідомлення явищ не може бути ані створеним, ані знищеним, а лише трансформованим. Відтак, перенародження – це просто трансформація в безперервному процесі індивідуального усвідомлення явищ, але з фізичною основою іншого тіла.
Фізики, що займаються дослідженням елементарних частинок, підкреслюють роль спостерігача у визначенні будь-чого. Наприклад, з одного погляду, світло – це матерія; з іншого ж – це енергія. Яким саме явищем здається світло, залежить від багатьох змінних, зокрема від концептуальних рамок, які дослідник використовує для його аналізу. Отже, явища не існують самі по собі як такі, зі своєї сторони, якщо не пов'язані зі свідомістю, яка їх сприймає.
Буддизм стверджує те саме: те, як все існує, залежить від спостерігача та концептуальних рамок сприйняття. Наприклад, чи існує певна ситуація як жахлива проблема, чи як щось вирішуване, залежить від спостерігача, від людини, яка її сприймає. Якщо хтось має концептуальну схему: "Це невиправна ситуація, і нічого не можна зробити", – тоді дійсно існує складна проблема, яку неможливо вирішити. Однак, якщо людина думає: "Все складно і заплутано, але можна знайти рішення, якщо підійти до цього по-іншому", – то така людина набагато відкритіша для того, щоб спробувати знайти рішення. Те, що здається величезною проблемою для однієї людини, для іншої – не велика справа. Все залежить від спостерігача, адже наші проблеми не є жахливими проблемами за своєю суттю. Таким чином, наука і буддизм приходять до одного і того ж висновку: явища існують як ті чи інші в залежності від спостерігача.
Так само і нейрофізіологиневрологи, і буддисти відзначають взаємозалежність речей. Наприклад, коли нейрофізіологи досліджують мозок, намагаючись з'ясувати, яка частина відповідальна за прийняття рішень, вони виявляють, що в мозку немає окремої "особи, яка приймає рішення". Всередині голови немає якоїсь маленької істоти на ім'я "я", яка, отримуючи інформацію від очей, вух тощо, немов на екрані комп'ютера, приймає рішення і натискає на кнопки, щоб рука зробила одне, а нога – інше. Натомість рішення є результатом складної взаємодії величезної мережі нервових імпульсів, хімічних та електричних процесів. Разом вони приносять результат – рішення. Це відбувається без існування окремої особи, яка б приймала рішення. Буддизм наголошує на тому ж: не існує "я", постійного і цільного, яке сидить у нас в голові й приймає рішення. Традиційно ми говоримо: "Я відчуваю це. Я роблю це", – але насправді те, що відбувається, є результатом дуже складної взаємодії багатьох різних факторів. Наука і буддизм дуже близькі в такому баченні.
Що таке час? Як студенти, ми повинні вчасно приходити на лекції і мати достатньо часу для підготовки до навчання або виконання своїх обов'язків на роботі. Як нам сприймати час, щоб полегшити собі життя?
Буддизм визначає час як "вимір змін". Ми можемо вимірювати зміни з точки зору руху планет або положення сонця на небі. Ми можемо вимірювати його кількістю лекцій, які ми відвідуємо протягом семестру: дванадцять вже відвідали, залишилося ще дві. Або ми можемо вимірювати його фізичними, тілесними циклами: менструальним, вдихів і видихів, і так далі. Це різні способи вимірювання змін, а час – це просто міра змін.
Час існує, але залежно від того, як ми його сприймаємо, він впливає на нас по-різному. Наприклад, ми можемо подумати: "У мене залишився лише один день до іспиту!". Через те, що ми думаємо про час у малій кількості, ми відчуваємо тривогу, бо не встигаємо. Якщо ж ми подумаємо про це по-іншому: "Залишилося двадцять чотири години", – то здається, що є достатньо часу, щоб підготуватися. Психологічно це залежить від того, як ми це сприймаємо. Якщо ми розглядаємо час як щось непорушне і гнітюче, ми будемо пригнічені й не матимемо достатньо часу. Однак, якщо ми подивимося на нього відкрито, як на те, скільки саме часу ми маємо, то, замість засмучуватися, намагатимемося використати його конструктивно.
Буддизм наголошує на логіці та здоровому глузді. Чи існує певний момент, де, як і в інших релігіях, необхідно зробити "стрибок віри"?
Буддизм цього не вимагає. Це видно з буддійського визначення того, що існує. Те, що існує, визначається як "те, що можна пізнати". Якщо це не можна пізнати, то цього не існує, наприклад, роги кроля, волосся черепахи чи губи курчати. Ми можемо уявити собі людські губи на курці; ми можемо уявити мультиплікаційне зображення курки з губами; але ми ніколи не побачимо курячих губ на курці, тому що їх не існує. Їх не існує, тому що їх не можна пізнати.
Це означає, що все, що існує, може бути пізнане. Наш ум, а саме, тобто наша ментальна діяльність усвідомлення явищ, може охопити все. У писаннях є твердження, що абсолютне знаходиться поза межами ума і слів. По-перше, я не люблю перекладати термін "абсолютне" англійською мовою, оскільки це створює враження, що воно знаходиться поза нами, ніби це щось далеке й захмарне. Натомість я вважаю за краще перекладати його як "найглибший факт про явища". Найглибший факт дійсно існує. Він знаходиться поза умом, поза поняттями і словами, тобто поза нашими звичними способами сприйняття речей. Мова і концепційне мислення передбачають, що речі існують у двоїстих, чорно-білих категоріях. Хороша людина – погана людина, ідіот – геній. Наслідком використання мови є те, що речі насправді існують у таких чітко визначених, незалежних категоріях: "Це тупа людина. Вона нічого не може зробити правильно". "Це визначна людина". Безпосереднє бачення реальності – це бачення того, що речі не існують у цих вигаданих, неможливих способах, у чорно-білих категоріях. Все є відкритим і динамічним. Хтось може не мати якихось навичок зараз, але це не означає, що він або вона цілковитий ідіот. Людина може мати багато інших сторін особистості – бути другом, батьком і так далі.
Отже, коли ми говоримо, що найглибшим фактом про явища є те, що вони існують у спосіб, що знаходиться поза межами ума і слів, ми маємо на увазі той факт, що речі не існують так, як це передбачається концептуальним мисленням та мовою. Наш ум здатен охопити це.
Це не означає, що наш ум не може охопити певні речі, а тому ми повинні зробити "стрибок віри", щоб в них повірити. Буддизм ніколи не вимагає від нас сліпої віри. Навпаки, Будда сказав: "Не вірте тому, що я кажу, лише з поваги до мене, але перевірте це самі, як перевіряли би золото перед тим, як його купити". Це вірно на всіх рівнях.
Логіка певної тези може бути для нас не одразу очевидною. Однак ми не відкидаємо щось тільки тому, що одразу цього не розуміємо. Через наполегливе вивчення і дослідження, те, чого ми раніше не розуміли, може почати набувати сенсу.