Усі живі істоти, а особливо люди, мають здатність розрізняти щастя і страждання, добро і зло, шкідливе і корисне. Ця здатність розпізнавати і розрізняти різні типи почуттів робить нас схожими в тому, що ми всі прагнемо щастя і не хочемо страждань.
Я не буду заглиблюватися в те, наскільки складно простежити походження цих різних типів почуттів, але очевидним і зрозумілим для всіх нас є факт, що ми цінуємо щастя і не бажаємо переживати біль і страждання. Тому надзвичайно важливо вести таке життя, яке б приносило гармонію і спокій, а не тривогу і неспокій.
Коли мова йде про досягнення спокою і щастя, то неправильно думати, що вони походять лише від зовнішнього матеріального добробуту. Завдяки матеріальним благам, ми можемо посилити наше фізичне щастя і задоволення, а також усунути деякі фізичні труднощі. Але те, що ми отримуємо від матеріальних благ, обмежується лише тілесними відчуттями.
На відміну від тварин, люди мають надзвичайну здатність мислити, розраховувати, оцінювати та будувати довгострокові плани. Тому біль і задоволення, які ми відчуваємо, також набагато сильніші і набагато потужніші. Можливо, люди відчувають більше страждань, які дуже сильно пов'язані саме з людською здатністю мислити.
Наприклад, люди, на відміну від тварин, не задовольняються досягненням тимчасового щастя і можливістю позбутися тимчасових страждань. Це тому, що ми, люди, здатні до довгострокового планування та розрахунків, і тому ми також розділяємо себе та інших. На основі такого розділення ми говоримо про різні нації, різні раси, різні релігії. Ми робимо незліченну кількість поділів і на їхній основі розвиваємо багато видів дискурсивних думок і хибних уявлень. Через них ми іноді маємо занадто багато надій, а іноді занадто багато сумнівів.
Тому, спираючись лише на людський інтелект і уявлення, ми переживаємо багато видів нещастя. Це дуже чітко викладено у відомому тексті під назвою "Трактат з чотирьохсот віршів" Ар'ядеви, де сказано (II.8): "До тих, хто має привілейоване становище, приходять ментальні страждання, тоді як до простих людей приходять фізичні страждання". Це означає, що ті люди, які мають більше влади, більше багатства, можуть не переживати сильних фізичних страждань, але вони відчувають набагато більше ментальних страждань. Прості ж люди мають більше фізичних страждань через те, що не мають достатньо одягу, їжі і так далі. Отож, очевидно, що люди переживають набагато більше додаткових страждань через те, як вони думають.
Як я вже казав раніше, фізичні страждання можна звести до мінімуму, забезпечивши доступ до матеріального прогресу. Однак страждання, спричинені ментальним настроєм, не можна зменшити, збільшуючи матеріальний комфорт. Яскравим прикладом є чимало заможних людей, які мають у своєму розпорядженні всі можливі матеріальні блага, але, тим не менш, продовжують відчувати безліч різних ментальних страждань. Ми всі можемо це бачити. Тож цілком очевидно, що неспокій, проблеми і страждання, які є виключно результатом вашого ментального ставлення, можна мінімізувати і усунути, змінивши свій світогляд, а не за допомогою зовнішніх матеріальних благ.
Підсумовуючи, можна сказати, що переживання щастя і страждання існують на двох рівнях. Один з них дуже тісно пов'язаний з чуттєвим досвідом – тобто задоволеннями і болем, які ми відчуваємо через п'ять органів чуття. І є ще один рівень переживання щастя і страждання, що ґрунтується на стані ума або ментальному ставленні. З цих двох рівнів щастя і страждання, які ви відчуваєте на рівні ума, набагато сильніші і потужніші, ніж ті, що ви відчуваєте через органи чуття.
Яскравим прикладом є те, що навіть якщо ви маєте у своєму розпорядженні всі матеріальні блага, і навіть якщо ви не відчуваєте жодних фізичних проблем і страждань, але все одно, коли ваш ум не в спокої, коли ви страждаєте ментально, то ці фізичні блага не в змозі усунути страждання, які ви відчуваєте на ментальному рівні. З іншого боку, навіть якщо ви відчуваєте фізичний дискомфорт і страждання, але подумки приймаєте цю ситуацію, то ви зможете їх витримати.
Візьмемо, до прикладу, людину, яка повністю віддана певній релігійній практиці. Навіть якщо під час виконання цієї релігійної практики їй доведеться зіткнутися з багатьма фізичними труднощами, через почуття задоволення і вдоволення, а також через чітке бачення мети, до якої вона прямує, вона сприйматиме ці труднощі як своєрідну окрасу, а не як труднощі. Отже, людина здатна подолати фізичні страждання завдяки ментальній готовності прийняти ситуацію, бачачи вищу мету. Існує багато прикладів того, як ми можемо подолати фізичні страждання, коли працюємо заради важливішої мети. У таких випадках, хоча ми стикаємося з багатьма фізичними проблемами, ми ставимося до цих фізичних проблем з великим захопленням, з великою радістю і як до окраси.
Підбиваючи підсумок, можна сказати, що з двох видів досвіду: отриманий через органи чуття і через ум, набагато важливішим є той, який ви отримуєте і переживаєте на рівні ума.
Тепер стосовно подолання ментальних проблем. Як я вже казав, проблеми, що є суто результатом вашого ментального ставлення та світогляду, можна мінімізувати та усунути, змінивши своє ставлення. Отже, є засіб і метод усунення ментальних проблем. Тому важливо знати методи і засоби, за допомогою яких ми можемо мінімізувати і усунути чимало з цих ментальних проблем. Крім того, коли ми говоримо про такі засоби і методи, важливо знати і визнавати наші вроджені добрі людські якості.
Наприклад, я сприймаю це так: якщо ви уважно подивитеся на людське суспільство, то побачите, що ми є соціальними тваринами. Це означає, що ми живемо в суспільстві і повністю залежимо один від одного. Від самого народження і до того часу, коли ми стаємо дорослими і можемо про себе подбати, ми вимушені покладатися на доброту інших, навіть у питаннях нашого фізичного благополуччя. Це зумовлено самою структурою нашої біології, самою будовою нашого тіла. Чим більше ми проявляємо близькість, чим більше розвиваємо співчуття і турботу один про одного, тим більше ми зможемо досягти спокою і щастя. Оскільки користь цих фундаментальних людських цінностей безперечна, ми можемо сказати, що вони є важливими, необхідними, а отже, вони є затребуваними якостями.
У деяких інших випадках, наприклад, у випадку з потомством метелика або черепахи, здається, що між матір'ю і потомством не існує великої залежності. Наприклад, метелики відкладають яйця, і новороджені метелики не можуть зустрітися з батьками, а черепахи ж просто відкладають яйця, а потім зникають. Навіть якщо ви піднесете їхню матір до нащадків, я сумніваюся, що ці нащадки зможуть відповісти або проявити якусь любов і прихильність до своїх батьків, тому що вони ведуть незалежне життя з самого народження. Можливо, це пов'язано з їхніми минулими життєвими звичками або з їхньою фізичною будовою. У випадку з нащадками черепахи, через їхні минулі життєві звички або фізичну будову, вони здатні самі піклуватися про себе. Коли вони чують шум океанських хвиль, вони поступово рухаються до океану і дбають про себе самостійно. Очевидно, матері не приходять, щоб покликати нащадків і вчити їх плавати і так далі; цього не відбувається. Тому вони ведуть незалежне життя, і ми не бачимо там великої любові між дітьми і батьками.
Що ж стосується людей, з огляду на нашу фізичну будову, від самого народження ми здатні виявляти сильну любов і прихильність до наших батьків, особливо до матері. Я підкреслюю ці моменти не з точки зору прийняття минулого і майбутнього життя або з релігійної точки зору, але якщо ви уважно подивитеся на те, як люди виживають і як люди розвиваються, ви побачите, що саме наше виживання повністю залежить від людських цінностей, любові і співчуття. А у випадку з людськими дітьми, від самого народження вони залежать від молока матері, потім поступово, доки вони не зможуть самі про себе подбати, вони знову повністю залежать від доброти своїх батьків. І навіть після того, як вони виростають, вони все ще залежні від доброти інших людей.
Якщо у вас є близька людина, якщо є хтось, хто піклується про вас, ви почуваєтеся набагато спокійніше, розслабленіше, набагато більше “як вдома”. Тому важливо жити так, щоб нікому не завдавати шкоди і намагатися допомагати всім, наскільки можливо. Якщо у вас є це почуття любові, це почуття прихильності до інших живих істот, у відповідь ви будете подобатися всім, всі будуть вас любити, і в момент смерті у вас не буде ні тривоги, ні страху, ні ментальних турбот.
Однак, коли ми дорослішаємо, часом у нас сильно проявляється наш людський інтелект, що іноді дає нам пусті надії. Завдяки нашому інтелекту ми вивчаємо нові предмети, здобуваємо нові знання. Маючи ці знання, ми іноді думаємо, особливо, якщо ми дуже успішні: "Я можу знущатися над іншими людьми і експлуатувати їх, тому що у мене є цей чудовий інтелект і знання, отож для мене фундаментальні людські цінності не є важливими". У вас з'являється таке відчуття порожньої надії і, таким чином, ви розвиваєте інший тип мислення і світогляду, і ви без вагань експлуатуєте і знущаєтесь над іншими, так, ніби таким чином ви можете отримати якусь вигоду.
Насправді ж, якщо ви живете таким життям, коли вам байдуже до щастя інших людей, то поступово ви виявите, що всі стають вашими ворогами. Куди б ви не подивилися – направо, наліво, назад чи вперед – ви побачите, що навряд чи є хтось, кому ви подобаєтеся. І тоді, в момент вашої смерті всі можуть радіти тому, що ви помираєте. Ви можете почати каятися, озираючись назад і роздумуючи над тим, яке життя прожили. Можливо, ви знову відчуєте велике розчарування від того, що через ваш спосіб життя нікому більше немає діла до вас. Тому зрозуміло, що якщо нехтувати цими фундаментальними людськими цінностями, то годі сподіватися на справжнє щастя чи довготривалий спокій. І тому, коли ви нарешті помрете, ніхто навіть не буде перейматися через це, бо не було нікого, хто б вас любив, і ви покинете цей світ з порожніми руками, з великим почуттям порожнечі і розчарування. Отже, такий спосіб життя, коли ми не дбаємо про інших живих істот є насправді нерозумним.
З іншого боку, якщо ви здатні плекати ці фундаментальні людські цінності, спираючись на наш надзвичайний людський інтелект і мудрість, то ви зможете безмежно розвинути своє людське співчуття. Вести своє життя так – це шлях мудрих, це шлях до того, щоб зробити своє життя сповненим смислу.