Пошана Локешварі.
Трьома брамами шанобливо вклоняюся верховним ґуру та Захиснику Авалокітешварі, які, бачачи, що всі явища не мають приходу чи відходу, докладають зусиль виключно для блага істот-блукальців.
Повністю просвітлені будди, джерела блага і щастя, з'явилися завдяки тому, що реалізували священну Дгарму. Оскільки ця реалізація покладалась на знання практик Дгарми, я поясню практику бодгісаттв.
Дорогоцінне людське життя
(1) Практика бодгісаттви – це зараз, коли здобули великий корабель (людського народження) зі свободами й можливостями, які важко знайти, слухати, думати й медитувати непохитно, вдень і вночі, щоб звільнити себе та інших з океану неконтрольовано повторюваної сансари.
Найсприятливіші умови для використання можливостей дорогоцінного людського життя
(2) Практика бодгісаттви – це покинути батьківщину, де прихильність до друзів розгойдує нас, як вода; гнів до ворогів спалює нас, як вогонь; а наївність, через яку забуваємо, що слід прийняти, а що відкинути, огортає темрявою.
(3) Практика бодгісаттви – це покладатися на усамітнення, де через позбавлення від шкідливих об'єктів наші турбуючі емоції й ставлення поступово зникають; через відсутність відволікаючих факторів наші конструктивні практики природно посилюються; і через очищення усвідомлення зростає впевненість у Дгармі.
Смерть і непостійність
(4) Практика бодгісаттви – це відмовитися від заклопотаності лише цим життям, в якому друзі та родичі, які довгий час були разом, муситимуть розлучитися; багатство й майно, зібрані великими зусиллями, мусять бути залишені; а свідомість, як гість, муситиме покинути тіло, свій тимчасовий притулок.
Важливість правильних друзів
(5) Практика бодгісаттви – це позбутися поганих друзів, через спілкування з якими наші три отруйні емоції посилюються; наші слухання, розмірковування й медитація – слабшають; а наші любов і співчуття зводяться нінащо.
(6) Практика бодгісаттви – це цінувати наших священних духовних наставників більше, ніж власне тіло; якщо ввіряємося їм, наші вади зникають, а добрі якості зростають, як молодий місяць.
Надійний напрямок (прихисток)
(7) Практика бодгісаттви – це прийняти надійний напрямок у Найвищих Дорогоцінностях, шукаючи захисту у тих, хто ніколи не вводить в оману, – адже кого можуть захистити мирські боги, як самі вони все ще поневолені у в'язниці сансари?
Утримання від руйнівної поведінки
(8) Практика бодгісаттви – це ніколи не вчиняти негативних дій, навіть ціною власного життя, тому що Мудрець проголосив, що нестерпні страждання гірших станів перенародження є результатом негативних дій.
Робота задля звільнення
(9) Практика бодгісаттви – це виявляти завзяття на шляху до найвищого, незмінного стану звільнення, адже задоволення трьох рівнів компульсивного існування – це явища, які миттю зникають, як ранкова роса на траві.
Розвиток наміру бодгічітти
(10) Практика бодгісаттви – це розвивати намір бодгічітти задля звільнення незліченних істот, адже, якщо страждають наші матері, добрі до нас з часів без початку, що користі [лише] з нашого власного щастя?
Обмін себе на інших
(11) Практика бодгісаттви – це з чистою мотивацією обміняти своє власне щастя на страждання інших, тому що [всі] наші страждання, без винятку, походять від бажання щастя собі, а з бажання блага іншим народжується остаточно просвітлений будда.
Поведінка бодгісаттви: як справлятися з кривдою
(12) Практика бодгісаттви – це навіть якщо під впливом сильного жадання хтось краде або змушує інших украсти весь наш достаток, присвятити йому своє тіло, ресурси й конструктивні дії трьох часів.
(13) Практика бодгісаттви – це навіть якщо на нас самих немає ні найменшої провини, але хтось задумав стяти нам голову, силою співчуття взяти на себе негативні наслідки дій цієї людини.
(14) Практика бодгісаттви – це навіть якщо хтось оприлюднить у тисячах, мільйонах, мільярдах світів усілякі прикрі плітки про нас, у відповідь з любов'ю говорити про його добрі якості.
(15) Практика бодгісаттви – це навіть якщо хтось викриває наші недоліки або говорить ганебні речі [про нас] серед великого зібрання блукальців, вклонитися йому з повагою, розпізнаючи в ньому [нашого] духовного вчителя.
(16) Практика бодгісаттви – це навіть якщо той, про кого ми дбали й плекали як власне дитя, вважає нас своїм ворогом, ставитися до нього з особливою любов'ю, як мати до своєї захворілої дитини.
(17) Практика бодгісаттви – це навіть якщо людина, рівна нам або нижча за нас, принижує нас через свою зарозумілість, з повагою уявляти її на маківці своєї голови, як свого ґуру.
Дві критичні ситуації, що вимагають практики Дгарми
(18) Практика бодгісаттви – це навіть якщо ми злиденні, хворіємо на страшні хвороби, нас постійно ображають інші або переслідують привиди, взяти на себе негативні сили й страждання всіх істот-блукальців і не зневірятися.
(19) Практика бодгісаттви – це навіть якщо нас поштиво хвалять, блукальці кланяються нам, або ми отримали [достаток], порівняний з багатством Вайшравани (Охоронця Багатства), ніколи не бути зарозумілими, знаючи, що мирське процвітання не має сутності.
Подолання ворожості та прив'язаності
(20) Практика бодгісаттви – це приборкати свій ментальний континуум силою любові й співчуття, адже, якщо не здолати ворога власної ненависті, то навіть як здолаємо одного зовнішнього ворога, з'являться нові.
(21) Практика бодгісаттви – це негайно відмовитися від будь-яких об'єктів, які посилюють наше чіпляння та прив'язаність, бо об'єкти бажання наче солона вода: що більше маємо, то більше зростає спрага до них.
Розвиток найглибшої бодгічітти, усвідомлення порожнечі
(22) Практика бодгісаттви – це не звертати уваги на властиві якості об'єктів і ума, який їх сприймає, усвідомлюючи, як все існує насправді. Неважливо, як все проявляється, – все походить із нашого власного ума; а сам ум від початку вільний від крайнощів ментального творення.
(23) Практика бодгісаттви – це, зустрічаючи привабливі об'єкти, не розглядати їх як такі, що істинно існують, хай навіть прекрасні, як літня веселка, і [таким чином] позбавлятися від прив'язаності й чіпляння.
(24) Практика бодгісаттви – це, зустрічаючи несприятливі умови, сприймати їх як оманливі, бо різноманітні страждання подібні до смерті дитини уві сні, і сприймати [такі] оманливі з’яви як справжні – виснажливо й марно.
Шість далекосяжних станів ума
(25) Практика бодгісаттви – це щедро дарувати, не сподіваючись на щось у відповідь і не чекаючи кармічного плоду, бо якщо ті, хто прагне просвітлення, повинні віддати навіть свої тіла, то що вже казати про матерільні володіння?
(26) Практика бодгісаттви – це дотримуватися етичної самодисципліни без мирських намірів, адже, якщо навіть своїх цілей не можемо досягти без етичної дисципліни, бажання досягти цілей інших є сміховинним.
(27) Практика бодгісаттви – це виробити звичку терпіння, без ворожості чи відрази до будь-кого, тому що для бодгісаттви, який бажає багатства позитивної сили, всі, хто завдає шкоди, рівні скарбниці з коштовностями.
(28) Практика бодгісаттви – це проявляти наполегливість, джерело всіх добрих якостей, для блага всіх істот-блукальців, оскільки ми бачимо, що навіть шраваки й пратьєкабудди, намір яких – досягнення лише своїх власних цілей, мають таку наполегливість, що не звернули б уваги й на вогонь, що спалахнув на голові.
(29) Практика бодгісаттви – це виробити звичку до ментальної стабільності, яка перевершує чотири безформні [поглинення], усвідомлюючи, що винятково сприйнятливий стан ума, повністю наділений спокоєм і рівновагою, може повністю здолати турбуючі емоції й настрої.
(30) Практика бодгісаттви – це вкорінити звичку розпізнавального усвідомлення, що поєднане з методами і вільне від концепцій трьох кіл, тому що без розпізнавального усвідомлення п'ять далекосяжних станів ума не можуть привести до повного просвітлення.
Щоденна практика бодгісаттви
(31) Практика бодгісаттви – це постійно досліджувати свій самообман і позбавлятись від нього, тому що, якщо не помічаємо самообман, то, навіть приймаючи дгармічну [зовнішню] форму, можемо вчиняти щось недгармічне.
(32) Практика бодгісаттви – це не говорити про недоліки людини, яка вступила на шлях махаяни, адже, якщо під впливом турбуючих емоцій і ставлень говоримо про недоліки інших, хто є бодгісаттвами, ми самі занепадаємо.
(33) Практика бодгісаттви – це позбутися прив'язаності до будинків родичів, друзів та покровителів, тому що під впливом (бажання) вигоди та поваги сваритимемося одне з одним, і наші слухання, розмірковування і медитації знікчемніють.
(34) Практика бодгісаттви – це позбутися грубої мови, яка неприємна для сприйняття інших, тому що грубі слова турбують ум і призводять до занепаду нашої поведінки бодгісаттви.
(35) Практика бодгісаттви – це коли служителі пам’ятання й пильності тримають зброю протидій і силою знищують турбуючі емоції та настрої, як-от прив'язаність і так далі, тільки-но вони виникають; адже, якщо маємо звичку до турбуючих емоцій і настроїв, протидіям важко змусити їх відступити.
(36) Коротко кажучи, практика бодгісаттви – це [працювати] для досягнення цілей інших, з постійним пам’ятанням і пильністю, щоб знати, в якому стані перебуває наш ум, хай би де ми були і хай би як поводились.
(37) Практика бодгісаттви – це з розпізнавальним усвідомленням повної чистоти трьох кіл присвячувати просвітленню конструктивну силу, накопичену такими зусиллями, з метою позбавити страждань безмежну кількість істот-блукальців.
Завершення
Слідуючи словам святих істот і суті того, що було проголошено в сутрах, тантрах і трактатах, я упорядкував [ці] практики бодгісаттв, тридцять і сім, для тих, хто бажає вправлятися на шляху бодгісаттв.
Оскільки мій розум нікчемний, а освіта мізерна, вони можуть не відповідати поетичному метру, який би сподобався ерудитам. Але, позаяк я покладався на сутри й слова великих істот, я думаю, що [ці] практики бодгісаттв не є оманливими.
Проте, оскільки людині з таким невиразним розумом, як я, важко осягнути глибину великих хвиль поведінки бодгісаттви, я прошу святих бути терплячими до моїх численних помилок, суперечностей, незв’язності тощо.
Нехай завдяки конструктивній силі від цього всі істоти-блукальці, силою найвищої найглибшої й звичайної бодгічітти, стануть рівними Охоронцю Авалокітешварі, який ніколи не перебуває в крайнощах компульсивного сансаричного існування або нірванічного самовдоволення.
Це було складено в печері Рінчен в Нґулчу вченим монахом Тоґме, вчителем писань і логіки, на благо собі та іншим.