Чотири аксіоми для обмірковування смерті й непостійності

Як ми бачимо, медитація є частиною троїстого процесу, який включає в себе слухання вчення, обмірковування та медитацію над ним. Саме цей третій крок, медитація, завдяки постійному повторенню дозволяє насправді інтегрувати вчення в наше життя. По суті, ми розвиваємо бажаний позитивний стан ума, відтворюючи його знову і знову, доки він не стане звичкою.

Коли ми слухаємо вчення, то розвиваємо розпізнаюче усвідомлення, завдяки якому ми можемо розрізнити, що це насправді є вченням Будди, й впевнитися у цьому. Ми також знаємо, що до вчень треба ставитися з певним припущенням: ми не обов'язково маємо повністю розуміти вчення, але завдяки мотивації та зацікавленості, ми вважаємо їх істинними (поки не доведено протилежне). Якщо ми виявили, що щось не відповідає дійсності, то можемо про це просто забути. Але важливо мати відкритий ум, щоби принаймні припустити, що хоча б частина вчення є правдою, і далі закласти намір перевірити, чи це дійсно так. Ми також повинні припустити, що вчення є корисним – як з вітамінами. Ми б не стали пити отруту з думкою: "Подивимось, чи дійсно вона мене вб'є", – але саме так ми приймаємо вітаміни. Ми припускаємо, що вони корисні, тому що багато людей кажуть про це. Тому ми можемо спробувати самі переконатися в цьому.

Коли ми обмірковуємо вчення, то досліджуємо його, щоби дійти до кінця процесу, відомого як "розпізнаюче усвідомлення, основане на мисленні". На цьому етапі ми стаємо повністю переконаними, що зрозуміли вчення, що те, чого вчив Будда, є істинним, що вчення дійсно приносить користь, і що наших цілей насправді можливо досягти. Коли люди пропускають вищезгадані кроки (а так робить багато хто), то через деякий час у них з'являються "коливання нерішучості", тобто сумніви й невпевненість, чи все це дійсно можливо. І тоді вони здаються. 

Top