Чотири думки, що розвертають ум до Дгарми

Існують чотири думки, що розвертають ум до Дгарми:

1. Думка про дорогоцінне людське життя.
2. Думка про смерть і непостійність: про те, що можливості, які ми маємо зараз у цьому дорогоцінному людському житті, не триватимуть вічно;
3. Думка про закони карми та причинно-наслідковий зв'язок: іншими словами, про те, як наша поведінка впливає на те, який досвід ми переживаємо.
4. Думка про недоліки сансари, тобто неконтрольовано повторюваного перенародження.

Якщо ми цінуємо можливості, які маємо зараз у цьому дорогоцінному людському житті; якщо визнаємо той факт, що це життя не триватиме вічно і що рано чи пізно ми помремо; якщо усвідомлюємо, що наша поведінка формуватиме наш досвід у цьому й майбутніх життях; і якщо розуміємо, що будь-які варіанти нашого майбутнього будуть сповнені труднощів і неприємностей, оскільки все, що ми переживаємо, є результатом поведінки, основаної на плутанині, – тоді ми розвертаємо свій ум до Дгарми.

Що означає розвернути свій ум до Дгарми? Загалом, це означає прийняти прихисток. Цілком очевидно, що немає сенсу приймати прихисток після першого візиту до Дгарма-центру. Це не означає вступити до якогось клубу чи Дгарма-центру. Прийняття прихистку – це досить серйозний крок, який вимагає відповідного стану ума. На мій погляд, термін "прийняття прихистку" не відповідає суті та вводить в оману. В західних мовах такий вираз має пасивну форму: наче нам треба піти до більш могутньої людини або істоти й попросити врятувати, захистити нас, і тоді ми зможемо отримати захист. У такому випадку нам самим не потрібно докладати багато зусиль. У буддизмі йдеться не про це. Натомість ми говоримо про те, щоб скерувати своє життя в активному, надійному, позитивному напрямку. Тому я називаю це обранням надійного напрямку. Нам потрібно розвинути ці чотири ставлення або розуміння, перш ніж ми зможемо з щирим переконанням скерувати наше життя у цьому напрямку. Це означає, що нам потрібно мати певне уявлення про те, що це за напрямок.

Тож що це за напрямок? Це Будда, Дгарма і Санґха – Три Дорогоцінності. Що це взагалі означає? Ми часто дивимося на це дуже поверхнево. Ми думаємо про Дгарму як про вчення, про Будду як про того, хто виклав вчення усно і проявив через власні реалізації, і про Санґху як щось на зразок громади буддійської церкви або Дгарма-центру. Санґха означає інше. Санґха – це досвідчені практики, які вже мають пряме сприйняття реальності й далеко просунулися на шляху до звільнення або просвітлення. Навіть якщо ми говоримо: "Я йду в напрямку вчень Дгарми, що їх викладав Будда, і які реалізують видатні практики", – таке поверхневе розуміння Трьох Дорогоцінностей не буде дуже міцною основою для того, щоб скерувати наше життя в цьому напрямку.

Що є основою впевненості, що це позитивний напрямок? Нам потрібно дещо глибше розуміння Будди, Дгарми та Санґхи. Чим глибше наше розуміння, тим надійнишим буде наш напрямок. Це означає, що не варто легковажно ставитись до теми прихистку. "Я зробив це ще на початку, коли вперше прийшов до центру, і тепер ношу червону нитку на шиї". Це тема, над якою нам потрібно працювати і яку потрібно поглиблювати, просуваючись далі по шляху. Чим глибше ми її пропрацюємо, тим стабільніше рухатимемось духовним шляхом.

Справжній напрямок вказує Дорогоцінність Дгарми, яку потрібно розуміти в контексті Чотирьох благородних істин. Це чотири факти, які будь-яка людина, що бачить реальність – тобто високореалізована істота, – вважатиме істинними. Ці чотири істини називають "благородними", тому що деякі люди так перекладають санскритське слово "арʼя". Коли ми маємо пряме бачення реальності, ми бачимо ці чотири факти. Перший факт – це життєві труднощі, а саме, у чому полягає їхня суть. Потім ми бачимо справжні причини цих труднощів. Далі ми бачимо спосіб припинення життєвих труднощів та їхніх причин. Потім ми бачимо, що існує шлях ума, іншими словами, спосіб розуміння, який приводить до розуміння реальності через усунення головної причини проблем – плутанини. Коли ми позбавляємося причини наших проблем, плутанини, ми позбавляємося й самих проблем.

Істинний напрямок вказують третя й четверта благородні істини. Це і є справжній прихисток Дгарми. Якщо відійти від буддійської термінології, ми прагнемо до стану, в якому всі проблеми та їхні причини усунені так, що вони ніколи більше не повертаються, а також до стану ума, який не тільки призводить до цього, але і є результатом цього. Коли всі труднощі та недоліки усунені, наш стан ума стає таким, що ми здатні задіяти всі наші здібності.

Куди спрямовує нас Дгарма? До стану звільнення й стану просвітлення. Звільнення – це стан, в якому всім нашим стражданням та їхнім причинам покладено край. Просвітлення – це стан, в якому ми здатні якнайкраще допомагати іншим і в якому усунуті всі перешкоди, що заважають нам це робити. Будди – це ті, хто повністю досягнув обох цих станів і показав нам, як це зробити. Вони показали нам, як це зробити, як на прикладі своїх власних досягнень, так і надавши покрокові настанови. Санґха – це ті, хто досягнув принаймні певного рівня звільнення від деяких проблем та їхніх причин і продовжує працювати далі в цьому напрямку, тож вони вже є надзвичайно просунутими практиками.

Щоб мати змогу розвернути свій ум і енергію в напрямку звільнення та просвітлення, ми маємо знати дві речі. По-перше, ми повинні знати, що насправді означає звільнення і просвітлення. Це не просто гарні слова. І, по-друге, нам потрібно бути переконаними, що цього дійсно можливо досягти. Якщо ми не переконані, що звільнення і просвітлення можна досягти, то навіщо нам докладати до цього зусиль? Як нам набути цієї переконаності? Які кроки приведуть нас до цього?

Один великий майстер традиції Сак'я, Сонам Цемо, написав дуже корисний текст під назвою "Ворота до Дгарми", в якому розглянув саме це питання. За його словами, нам потрібні три речі. По-перше, ми повинні визнати й усвідомити наші страждання та труднощі. Іншими словами, ми повинні дійсно чесно подивитися на себе й оцінити, що відбувається в нашому житті. По-друге, нам потрібно мати дуже щире бажання позбутися цих страждань: не просто якомога краще з ними впоратися, а дійсно позбутися їх. По-третє, нам потрібні певні знання з Дгарми, щоб мати впевненість, що Дгарма покаже нам вихід з нашої ситуації. Така впевненість ґрунтується не просто на гарних словах якоїсь харизматичної особи. Нам необхідно мати певне знання й розуміння Дгарми та того, як вона може допомогти позбавитись від страждань.

Який же вихід з нашої ситуації? Це досягнення звільнення й просвітлення. Дгарма показує нам, як це зробити, ґрунтуючись на першій благородній істині, істині страждання. Саме з цього, за словами Сонама Цемо, ми маємо почати – з усвідомлення проблем. Далі ми розглядаємо причину проблем. Вони звідкись виникають. Щоб досягти усунення причини наших проблем, третьої благородної істини, нам потрібно мати шлях розуміння; і цей шлях є четвертою благородною істиною, яка позбавляє нас плутанини.

Здобути переконість, що причини наших труднощів можна усунути, зовсім нелегко. Ми маємо наполегливо працювати над цим. Ми повинні намагатися зрозуміти, про що йдеться. Ми можемо почати працювати над цим за допомогою логіки. Зараз ми сприймаємо життя у заплутаний спосіб. Наприклад, ми уявляємо, що ми найважливіша в світі людина, центр всесвіту. Через це нам завжди здається, що все має бути так, як нам хочеться, і стаємо дуже жадібними та навʼязливими. Ми найважливіші, тому всі мають приділяти нам увагу й любити нас. Ми дуже злимося, якщо люди не звертають на нас уваги й не люблять нас.

Ми можемо бути чудовими людьми, але це не означає, що весь світ має це визнавати! Однак через заплутаність нам здається, що всі повинні це визнавати. Або ми навпаки можемо думати, що якщо люди не люблять нас і не звертають на нас уваги, то з нами щось не так і ми погані. Це спричиняє низьку самооцінку. У будь-якому випадку ми страждаємо. Ми переживаємо ментальні муки, і все це відбувається через хибне уявлення, що ми є центром всесвіту і все має бути так, як нам хочеться.

Будда сказав, що можна позбутися всіх наших страждань, усунувши плутанину, яка їх спричиняє. Що ж усуне нашу плутанину? Правильне розуміння. Якщо зрозуміємо, як існуємо ми і все у світі, то позбудемося плутанини щодо цього. Плутанина і правильне розуміння не можуть існувати в умі одночасно. Правильне розуміння є точною протилежністю плутанини. Оскільки ці стани не можуть існувати одночасно, то який з них переможе? Розглянувши плутанину, ми побачимо, що чим глибше ми її досліджуємо, тим більше вона суперечить реальності. Чи справді ми є центром всесвіту? Ні, тому що всі інші теж вважають себе центрами всесвіту. З іншого боку, якщо ми розглянемо правильне розуміння, воно витримує критику й відповідає реальності. Ніхто не є центром всесвіту. Це означає, що ніхто не важливіший за інших. Ніхто не може бути центром уваги всіх інших, й нікого не можуть любити одразу всі. Чим більше ми досліджуємо правильне розуміння, тим більше переконуємося, що воно має сенс. Ми бачимо, що це істина, основана не лише на логіці, але й на досвіді та спостереженні за життям.

Оскільки при перевірці правильне розуміння підтверджується, а плутанина не витримує перевірки логікою, правильне розуміння може не тільки тимчасово замінити плутанину, але й назавжди позбавити нас від неї. Коли ми розуміємо, що ніхто не є центром всесвіту, то розуміємо й те, що не всі приділятимуть нам увагу й любитимуть нас. Якщо не всі любили і звертали увагу на Будду, то чому мають любити нас? В результаті цього аналізу ми перестаємо засмучуватися. Люди не приділяють нам уваги – ну то й що? Чого ще очікувати від сансари? Оскільки ми не засмучуємося, ми можемо ставитися до кожної людини з теплом, любов'ю, розумінням тощо, не турбуючись про те, чи будуть нас слухати або ж любити. Ми намагаємося робити все якнайкраще. У такий спосіб ми працюємо на початковому рівні, щоб здобути переконаність, що звільнення й просвітлення дійсно можливо досягти. Тоді наша робота в напрямку досягнення звільнення і просвітлення не буде безглуздою.

Чотири думки, які розвертають ум до Дгарми, на дещо глибшому рівні показують нам, що звільнення та просвітлення дійсно можливо досягти. Ми вже обговорили, як можна здобути переконаність у цьому, на основі трьох ключових думок, необхідних для сходження на шлях Дгарми: страждання, бажання позбутися від страждання та переконаності, що позбутися страждання можливо. Чотири думки, які розвертають ум до Дгарми, насправді розвертають ум до цих трьох думок, а саме до першого з цих трьох кроків: визнання та усвідомлення життєвих труднощів і страждань. Остання з чотирьох думок – невдоволеність сансарою – є по суті визнанням труднощів і проблем у житті. Нам потрібно розглянути все це у зворотному порядку, щоб зрозуміти послідовність і необхідність кожного кроку.

З якими труднощами і проблемами ми стикаємося? Будда надав багато переліків, але найкоротший з них складається з трьох пунктів. Ми можемо назвати їх трьома типами проблем. Перша – це грубі страждання: біль і нещастя. До цього типу належить як фізичний, так і ментальний біль. Більшість людей можуть досить просто виявити у себе такі проблеми. Нікому не подобається бути нещасним, тому більшість людей хотіли б позбутися цього.

Друга проблема – це проблема змін. Це стосується наших звичайних переживань щастя, які "заплямовані" плутаниною. Звичайне щастя змінюється, воно не довготривале. Наприклад, ми їмо й відчуваємо щастя від того, що наш шлунок повний, але це не триває довго, і потім ми знову відчуваємо голод. У чому проблема? Проблема не в тому, що таке щастя тимчасове. Це просто природа цього типу щастя. Навіть найглибше, пряме розуміння порожнечі не змінить того факту, що цей тип щастя є тимчасовим. Ніщо не змінить цього. Ми можемо менше засмучуватися через те, що воно змінюється, але не в цьому суть проблеми. Справжня проблема цього типу щастя полягає в аспекті невизначеності: коли воно закінчується, ми не знаємо, що буде далі. Скажімо, ми добре проводимо час із друзями. Але ця приємна зустріч добігає кінця, і ми не знаємо, як будемо почуватися далі: щасливими, втомленими, нещасними чи ще якось. Ось у чому справжня проблема. Якщо просто будемо слідувати за тимчасовим щастям, це не вирішить всі наші проблеми, навіть якщо ми деякий час почуватимемося добре. Ми не тільки не усунемо всі наші проблеми, але й залишатитемось у стані бентежної невпевненості щодо майбутнього.

Третій тип істинних проблем – це всеосяжна проблема. Вона стосується того, що наш тип тіла, ума та емоцій увічнює всі інші проблеми. Наші проблеми самовідтворюються, бо ми маємо певний тип тіла, яке треба постійно годувати та доглядати. А коли їмо, щастя не триває довго, і ми мусимо їсти знов і знов. Як це нудно. Ми вступаємо в складні стосунки з кимось, не вчимося на власних помилках, страждаємо, а потім вступаємо в інші стосунки і так далі. Плутанина триває і триває. Одна людина не виявилася принцом чи принцесою нашої мрії, і тому ми шукаємо іншу. Нас переслідує почуття невпевненості. Ось у чому справжня проблема: всі наші труднощі повторюються знову і знову. Розуміння цих трьох типів страждання є четвертою думкою – недоліками страждання. Це також перша благородна істина – істина про життєві проблеми.

Що є основою для розуміння недоліків сансари? Третя думка – розуміння карми та причинно-наслідкового звʼязку. Карма є причиною сансаричних страждань. Це друга благородна істина. Чому ми переживаємо перший тип істинних проблем, грубе страждання? Через деструктивні дії. Ми діємо деструктивно через плутанину. Ми не розуміємо наслідків своїх дій або думаємо, що наші дії не мають наслідків.

Другий тип проблем – проблема змін і невизначеності. Щоб зрозуміти причину, чому ми це переживаємо, нам потрібно зрозуміти карму. Якщо ми розуміємо карму, то розуміємо, що те, який досвід ми переживаємо, зумовлене дуже багатьма факторами. Ми з безпочаткових часів робили безліч речей, як конструктивних, так і деструктивних, змішаних з плутаниною. Через уявлення, що ми є центром всесвіту, ми могли бути добрими або злими до всіх. Ми накопичили тисячі й тисячі як позитивних, так і негативних кармічних потенціалів. Якоїсь миті ми можемо відчувати щастя. Це є результатом позитивного потенціалу. Потім щастя закінчується. Що далі? Існує безліч кармічних потенціалів, що чекають на визрівання. Що визріє наступним? Це складне питання. Це залежить від багатьох різних факторів: нашого ставлення, зовнішніх обставин, поведінки інших людей, нашого здоров'я і так далі. Тож не дивно, що в сансарі ми постійно переживаємо злети й падіння й не маємо впевненості щодо майбутнього. Те, як карма й заплутаність увічнюють сансару, описано в темі дванадцяти ланок взаємозалежного виникнення. Коли ми глибоко розуміємо карму, то розуміємо, як працює й увічнює себе весь кармічний механізм злетів і падінь, що і є всеосяжною проблемою.

Третя думка, що розвертає ум до Дгарми, допомагає нам зрозуміти, чому існує ця невизначеність. Яка думка підводить нас до цього розуміння? Усвідомлення смерті та непостійності. Наше життя є невизначеним – це друга думка, яка розвертає наш ум до Дгарми. Якщо ми серйозно ставимося до смерті та непостійності й усвідомлюємо, що на грубому рівні ніщо не є довготривалим, тоді ми можемо почати цінувати вчення про карму, яке пояснює невизначеність того, що відбувається з нами кожної миті.

Що змусить нас задуматися про смерть? Усвідомлення цінності нашого життя та його можливостей – тобто усвідомлення дорогоцінного людського життя. Отже, думка про дорогоцінне людське життя, яке ми маємо, є першою думкою, що розвертає наш ум до Дгарми.

Розмірковуючи в такий спосіб у зворотному напрямку, ми можемо побачити, як кожна наступна думка випливає з попередньої. Можна описати цю логіку, рухаючись послідовно від першої думки до четвертої. Але, оскільки більшість з вас вже вивчали цю тему, я хотів представити ці чотири думки у зворотній послідовності, щоб показати, як кожна з них залежить від попередньої. У прямій послідовності ми думаємо про наше дорогоцінне людське життя, про те, що воно не триватиме вічно і те, що подальші події після смерті та майбутні життя залежатимуть від карми. Навіть якщо ми народилися в сприятливих умовах, у нас буде багато проблем. Усвідомлюючи це, ми хочемо позбутися від страждань. Для цього нам потрібна впевненість, що Дгарма дійсно вчить шляху подолання страждань і що звільнення від проблем та просвітлення насправді можливо досягти. Це спонукає нас скерувати життя в надійному напрямку і розвивати бодгічітту, з якою ми повністю присвячуємо себе досягненню просвітлення, щоб мати змогу приносити користь усім істотам.

У зворотній послідовності, як ми побачили, щоб обрати надійний напрямок і розвивати бодгічітту, нам потрібна впевненість, що страждань і їхніх причин дійсно можна позбутися. Для цього нам потрібно зрозуміти природу заплутаності й те, як правильне розуміння усуває заплутаність. Для цього нам потрібно усвідомити, що життя сповнене сансаричних труднощів: повторюваних проблем та невизначеності. Ця невизначеність зумовлена кармою. Щоб почати мислити про невизначеність, нам спочатку потрібно подумати про це на грубому рівні, розглядаючи тему смерті. Ми б не турбувалися про смерть, якби не цінували наше життя з його можливостями, які нам не хочеться втрачати.

Незалежно від того, чи розглядаємо ми ці чотири думки в прямій чи зворотній послідовності, вони є наріжними для того, щоб допомогти нам ствердитися на шляху і завдяки цьому приносити більше користі як собі, так і іншим.

Як невизначеність повʼязана з буденними турботами й думками про те, що "якби я отримав те чи інше, то був би щасливий"?

Це залежить від того, що, на нашу думку, принесе нам щастя. Думка: "Якби я досяг просвітлення, то був би щасливий", – відрізняється від думки: "Якби я мав ідеального партнера, то був би назавжди щасливий і ніколи б не страждав". Якщо ми прагнемо повністю усунути страждання – так, щоб вони ніколи більше не поверталися, – і покладаємося у цьому на шоколад, партнера, секс абощо, то завжди будемо розчаровані. Однак, якщо ми визнаємо звичайний тип щастя таким, яким він є, то ми можемо прагнути до нього як до проміжної мети. Якщо ми маємо певний рівень щастя, то можемо використовувати його як сприятливу умову, щоб просуватися далі на шляху. Ось чому початкова мета поетапного шляху, ламріму, – це прагнення до вдалого перенародження. Нам потрібне звичайне мирське щастя як сприятлива умова для роботи над звільненням і просвітленням. Усе залежить від того, чи визнаємо ми звичайне щастя таким, яким воно є, і не перебільшуємо його. Нам потрібно бути реальністичними й приземленими.

Дуже корисно працювати з цими чотирма думками. Вони називаються попередніми, адже вони приводять нас у відповідний стан ума, щоб іти шляхом дуже впевнено, так само як попередні практики перед вченнями приводять нас у відповідний стан ума, щоб слухати вчення. Що означає стати на шлях Дгарми? Ми можемо говорити про це, послуговуючись технічними термінами, але зараз не будемо цього робити. Стати на шлях означає здобути справжню переконаність в тому, що ми робимо, і повністю віддатися цьому. Інакше наш шлях не буде стабільним. Ми можемо практикувати Дгарму деякий час як хобі або просто тому, що інші це роблять, але ми не будемо справді віддані цьому шляху.

Щоби стати справді відданими, потрібно змінити своє ставлення й погляд на життя. Потрібно реалістично бачити свою життєву ситуацію і визнавати свої проблеми й труднощі. Важливо цінувати наше дорогоцінне людське життя й розуміти, що воно не триватиме вічно. Наше життя сповнене проблем, і ці проблеми виникають здебільшого через плутанину й карму. Навіть якщо ми переживаємо певний рівень щастя, воно насправді не вдовольняє нас, тому що не триває довго й ми не маємо гарантій, що залишатимемось у гарному настрої. Нам недостатньо просто бути щасливими деякий час.

Ми можемо розуміти, що вступаємо в нездорові стосунки, але робимо це, оскільки на початку вони захопливі й цікаві. Згодом ми знову вступаємо в інші стосунки, розуміючи, що ми або інша людина все зіпсуємо. Потім ми вступаємо в ще одні стосунки і так далі. Зрештою, ми втомлюємося від цього й кажемо: "Досить. Я дійсно хочу це зупинити!" Ми здобуваємо переконаність, що це дійсно можливо зупинити. На основі такої переконаності ми можемо реалістично працювати над цим.

На шляху нам потрібно намагатися здобути тимчасове щастя, бо це полегшить просування шляхом. Але ми однаково переживатимемо злети й падіння. Замість того, щоб постійно шукати принца чи принцесу своєї мрії, ми можемо знайти стосунки, які не будуть ідеальними, – на цьому рівні вони ніколи не будуть ідеальними – і використовувати це як основу для подальшої роботи. Те саме стосується грошей. Якщо ми витрачаємо життя на те, щоб отримати все більше й більше грошей, – це ніколи не закінчиться.

Нам дійсно потрібен певний матеріальний комфорт для життя, і так само потрібен певний рівень прихильності, любові та наявність партнерських стосунків, щоб мати сприятливі умови для роботи над собою. Стосунки з партнером ніколи не будуть ідеальними. Грошей у банку ніколи не буде достатньо. Рівень комфорту в нашому домі ніколи не буде ідеальним. Це проблема змін. Докладати зусиль, щоб зробити ці речі ідеальними, – це все одно, що битися головою об стіну. Коли ми маємо достатньо всього, щоб займатися духовною практикою, ми маємо займатися духовною практикою! Суть полягає в тому, щоб використовувати ті неідеальні умови, які ми маємо, для роботи над ідеальним станом, якого можемо реально досягти. Ми можемо усунути плутанину з нашого ума, а це означає, що ми можемо усунути страждання. Ось у чому вся справа. У такий спосіб ми самі будемо щасливі й зможемо зробити щасливими інших. Від чого більше користі іншим: якщо ми нескінченно намагатимемось знайти ідеального партнера, чи якщо працюватимемо над тим, щоб позбутися гніву?

Закінчимо присвятою. Нехай будь-яке розуміння, яке ми здобули, стає дедалі глибшим. Нехай вплив цього розуміння потроху зростає і додає нам позитивного потенціалу, щоб ми поступово почали сприймати світ навколо з погляду цих чотирьох думок. Нехай наш шлях у надійному напрямку стає дедалі стабільнішим, щоб ми зрештою змогли досягти звільнення й просвітлення на благо всіх істот.