Махамудра – санскритське слово, що означає "велика печатка". Це просунута і складна системи медитації на природі ума, а також осягення, які ми завдяки цьому отримуємо. Подібно до того, як на документах ставлять воскові печатки, щоб засвідчити справжність підпису, так само велика печатка махамудри стоїть на автентичних практиках, які приносять просвітлення на благо всіх істот.
Особливістю медитації махамудри є зосередження на самому умі та його тісному зв'язку зі світом умовних зʼяв і порожнечею. Плутанина й неусвідомлення (невідання) цього зв'язку є причиною наших турбуючих емоцій і нав'язливої поведінки, що призводить до безперервних страждань і проблем. Медитація махамудри – це дуже ефективний метод звільнення від цих страждань і досягнення просвітлення, але вона працює лише за умови, що основана на міцному фундаменті. Тож для досягнення прогресу в махамудрі необхідна ретельна підготовка на всіх етапах шляху ламрім.
Практику в стилі махамудри можна зустріти в трьох традиціях тибетського буддизму: Каґ'ю, Сак'я і Ґелуґ. У традиціях Каг'ю і Ґелуґ є практики на рівні сутри і на рівні ануттарайоґа-тантри, в яких зосереджуються на звичайних рівнях ума і на умі ясного світла відповідно. У традиції Сак'я передається лише махамудра рівня ануттарайоґа-тантри. У даній лекції ми розглянемо практику на рівні сутри в традиціях Ґелуґ і Карма Каґ'ю. У Ґелуґ роблять акцент на медитації на порожнечі ума, в той час як у Карма Каґ'ю більше фокусуються на медитації на умі, який неконцептуально усвідомлює порожнечу.
Наріжним елементом в обох підходах є розпізнавання того, чим саме є ум.
Ум – це індивідуальна, суб'єктивна ментальна діяльність переживання обʼєктів.
Ця діяльність триває безперервно протягом усього нашого життя – без початку і кінця. Сам по собі ум надзвичайно важко розпізнати, і тому досягти успіху в цій практиці можливо лише на основі великої позитивної сили та очищення від негативних потенціалів завдяки багаторазовому повторенню попередніх практик, або ньондро.
Традиція Ґелуґ
У ментальної діяльності є дві сутнісні природи: умовна природа і глибинна природа. Традиція Ґелуґ визначає умовну природу як "лише ясність і усвідомлення".
- Ясність означає, що ментальна діяльність породжує видимості (створює зʼяви), а саме ментальні голограми візуальних образів, звуків, запахів, смаків, тактильних відчуттів і думок, що супроводжується певним рівнем щастя, різноманітними емоціями і базовими ментальними факторами, такими, як увага і зосередження.
- Усвідомлення означає певний вид когнітивного залучення. Воно не є відокремленим від створення зʼяв і не відбувається постфактум. Тобто не так, що спочатку виникає думка, а потім ми її думаємо. Усвідомлення – це просто опис тієї самої ментальної діяльності, що й створення зʼяв, але з суб'єктивного погляду.
- Лише означає, що це все, чим є ментальна діяльність. Таким чином виключається існування окремого "я" – агента або спостерігача цієї діяльності, або окремого "ума", наче якогось нематеріального механізму, який усе це робить. Ментальна діяльність відбувається на матеріальній основі мозку й системи нейронів, але це не означає, що ум тотожний або зводиться до матеріального об’єкта.
Найглибша природа ментальної діяльності – це її "порожнеча самодостатнього існування".
- Порожнеча – повна відсутність чогось, що можна було б знайти з боку лише ясності та усвідомлення, що власною силою встановлювало б, що існує така річ, як ментальна діяльність або її визначальні характеристики (лише ясність та усвідомлення). Однак на умовному рівні всі погодяться з тим, що ми суб'єктивно та індивідуально пізнаємо обʼєкти. Це пояснюється ментальним позначенням.
- Ментальне позначення – той факт, що ми дійшли суспільної згоди щодо поняття і слова "ум", яке є ментальним ярликом (позначенням) для континууму створення зʼяв і когнітивного залучення, що всі ми переживаємо. Однак ментальне позначення – це не активний процес, який створює явища. Це просто спосіб, яким ми пояснюємо достовірне існування речей на умовному рівні. У ментальної діяльності (чи будь-чого іншого) немає самодостатньої природи, яка встановлює її існування, – це неможливо. Порожнеча – це повна відсутність неможливого способу встановлення умовного існування будь-якого явища.
У медитації махамудри стилю Ґелуґ ми зосереджуємося насамперед на умовній природі ментальної діяльності. Ми також задіюємо памʼятання для підтримки зосередження, і пильність – щоби помічати, коли втрачаємо фокус уваги. Якщо порівняти це з ліхтариком, то ми не звертаємо увагу, на що він світить (тобто на зʼявах чуттєвих об'єктів або думок, а також на емоціях, що їх супроводжують). Натомість ми зосереджуємося на щомиттєвій діяльності ліхтарика – на тому, що він робить зʼяви видимими. Важливо не концентруватися на ментальній діяльності як на об'єкті, проте уважно зосереджуватися на ній як на процесі. Ми намагаємося не ототожнювати "себе" ні з ліхтариком, ні з особою, яка тримає ліхтарик і спостерігає за тим, що з'являється. Коли виникають думки, ми просто помічаємо їх, не втягуючись в їхню сюжетну лінію. Коли думки природно зникають, наш початковий намір медитувати на самому умі повертає фокус уваги назад до ментальної діяльності. За іншим методом, нам треба свідомо відсікати думки і повертати свою увагу назад до ментальної діяльності.
Наступним кроком після того, як ми досягли спокійного і врівноваженого стану шаматхи, зосередженого на умовній природі ментальної діяльності, ми зосереджуємося на її найглибшій природі – на порожнечі самодостатнього існування. Врешті-решт ми досягаємо надзвичайно сприйнятливого стану віпашʼяни, поєднаного з шаматхою і зосередженого на порожнечі ума. Ми продовжуємо практикувати, допоки ця об’єднана пара не стане неконцептуальною, і у такий спосіб поетапно досягаємо звільнення і просвітлення.
Традиція Карма Каґ'ю
Пояснення Третього Кармапи
Умовна природа ментальної діяльності – це "нероздільність створення зʼяв (ясності) і самих зʼяв". Найглибша природа ментальної діяльності – це "нероздільність усвідомлення і порожнечі", а також нероздільність між "усвідомленням і порожнечею" та "створенням зʼяв і самими зʼявами".
- Порожнеча – в даному випадку розглядається як іншо-порожнеча, ментальний стан поза словами й поняттями. "Поза словами й поняттями" означає, що усвідомлення позбавлене всіх грубих рівнів ума, на яких виникають слова і поняття. Це також вказує на існування у спосіб, що виходить за межі того, що відповідало б словам і поняттям.
- Нероздільність – те саме, що недвоїстість. Тобто жоден з членів нероздільної пари не існує і не може бути встановлений сам по собі, незалежно від іншого.
Пояснення Девʼятого Кармапи
Умовною природою ментальної діяльності є "прояснення, пізнання і оголеність".
- Прояснення, або просто "ясність (створення зʼяв)" – описується як "сяючість".
- Пізнання – тут аналогічно до "усвідомлення" в сенсі "бадьорості", "пильності".
- Оголеність – це неконцептуальність, тобто когнітивний стан, позбавлений концептуального мислення. Концептуальне мислення – це те, що створює (проєкціює) видимість істинного встановленого існування і класифікує явища як "це" або "те".
Найглибша природа ментальної діяльності – це нероздільність або недвоїстість видимостей (зʼяв) і порожнечі, прояснення і порожнечі, пізнання і порожнечі.
- Порожнеча – це само-порожнеча, що означає стан за межами слів і понять лише в сенсі існування у спосіб, що виходить за межі того, що відповідало б словам і поняттям (таким як "істинно існуюче", "не істинно існуюче", "і те, і інше", або "ні те, ні інше").
У медитації махамудри стилю Карма Каг'ю досягають стану шаматхи, заспокоюючись з усвідомленням і пильністю в теперішньому моменті прояснення, пізнання і оголеності, вільному від будь-яких концептуальних думок. Це означає, що ми медитуємо без очікувань і страхів, без концептуального ототожнення себе з тим чи іншим конкретним обʼєктом – тобто з тим:
- що ми пізнаємо (сенсорну інформацію чи випадкову думку);
- що ми робимо;
- хто це робить;
- якою є умовна природа ума.
У цій медитації використовуються ті ж методи зосередження, що і в описаному вище стилі Ґелуґ. Для досягнення стану віпашʼяни на найглибшій природі ума, у цій медитації ми досліджуємо й аналізуємо зв'язок між умом (в умовному розумінні ума) і зʼявами.
Підсумок
У медитації махамудри традиції Ґелуґ ми зосереджуємося на взаємозв'язку між умом і умовними зʼявами з тієї точки зору, що всі умовно існуючі об'єкти зʼявляються і пізнаються завдяки уму, і відбувається це тому, що ум не існує зі свого боку, силою якоїсь власної безумовної природи. Як ум, так і умовні зʼяви можна розглядати лише як те, на що посилаються поняття і слова, що їх позначають, на основі щомиттєвого лише створення зʼяв та усвідомлення.
У медитації махамудри традиції Карма Каґ'ю ми зосереджуємося на зв'язку між умом і зʼявами з точки зору їхньої недвоїстості: неможливо встановити існування ані ума, ані зʼяв окремо одне від іншого. Ум і зʼяви існують поза словами і поняттями: тобто ані ум, ані зʼяви не існують як об'єкти, які можна знайти в самих категоріях, наче в скриньках, що відповідають словам чи поняттям.
Який би метод не використовували, ми приходимо до одного й того ж висновку: ми можемо пізнати природу зʼяв лише з контексті їхнього зв'язку з умом. Коли ми зрозуміємо ум і світ умовних зʼяв, а також матимемо міцний фундамент у вигляді практики поетапного шляху ламрім і попередніх практик, тоді за допомогою регулярної медитації махамудри ми зможемо досягти просвітлення на благо всіх істот.