Пʼять рішень
Розмірковуючи про дев'ять пунктів для розвитку врівноваженого ставлення до себе, ми приходимо до пʼяти рішень:
1. Я перестану вагатися й буду розвивати однаково доброзичливе ставлення до себе в усіх ситуаціях
Перше рішення – хай би як добре чи погано в мене не йшли справи, я буду розвивати рівне й доброзичливе ставлення до себе. Коли ми відчуваємо ненависть до себе або маємо завищену самооцінку, це заважає нам допомагати іншим. Так само, якщо ми вважаємо себе ніким, це заважає нам допомагати іншим й до того ж робить нас нещасними. Тому ми приймаємо рішення: "Я буду робити все можливе, щоби позбутися турбуючих емоцій і станів ума, через які моє ставлення до себе постійно коливається. Вони лише заважають мені".
Будь ласка, обміркуйте це і прийміть таке рішення.
[Пауза для практики]
2. Я позбудуся самозакоханості
Друге рішення – позбутися самозакоханості. Ми приходимо до цього рішення, коли розмірковуємо про те, що всі нещастя походять від плекання хибного "я". У цьому контексті "плекати" означає бути повністю заклопотаним цим хибним "я". Це не значить, що нам подобається це хибне "я". Пам'ятайте, що хибного "я" взагалі не існує; це лише наша проєкція. Ми створюємо проєкцію суцільного незмінного "я" і ототожнюємо себе з ним, вважаючи себе або жахливою людиною, або дуже важливою людиною, або зовсім ніким. Ми нагадуємо собі: "Коли я ставлюся до себе погано, ненавижду себе, це робить мене нещасним, чи не так? І коли я захоплююся собою й повністю зациклююся на собі – тобто занадто переживаю, що зі мною станеться, чи досягну успіху, чи захворію, або просто надмірно захищаю себе – це також дуже нещасний стан ума. І коли мені здається, що я ніхто і в мене немає жодних якостей, – теж не дуже щасливий стан ума".
Що відбувається, коли ми так ставимося до себе? Ми настільки заклопотані картанням себе або переживанням за себе, або ігноруванням своїх потреб, що не звертаємо уваги на потреби інших. Часто ми навіть діємо деструктивно по відношенню до інших. Наприклад, ми роздратовані на себе і думаємо: "Я зробив таку дурницю!" – що відбувається, коли ми в такому стані? Інші люди також починають нас дратувати. У такому стані ми можемо зриватися на інших, казати їм неприємні речі тощо; ми перестаємо ставитися доброзичливо до інших або навіть починаємо ставитися погано, що спричиняє ще більше нещастя.
Або ми настільки заклопотані тим, що нам самим чогось не вистачає, що нікому нічого не даємо. Або ми даємо їм найменшу незугарну частку того, що маємо, якщо вони вже так просять. Це призводить до поганих стосунків. Інші ображатимуться на нас, і це принесе нам лише більше нещастя. Або ми ігноруємо власні потреби, виходимо за межі власних можливостей і перевтомлюємося. Що відбувається, коли ми перевтомлюємося? Ми робимо більше помилок, правда ж? Ми стаємо менш уважними. Через перевтому і перенапруження ми також стаємо дратівливими, що, знову ж таки, призводить до погіршення стосунків з іншими.
Тож насправді наше ставлення до себе є дуже важливим. А що є джерелом турбуючих емоцій щодо себе? Це зацикленість на хибному "я", яке ми сприймаємо як суцільний незмінний обʼєкт. Тож ми приймаємо рішення позбутися цієї зацикленості на хибному "я" й позбутися самозакоханості, яка виникає через це.
[Пауза для практики]
3. Я буду працювати над собою
Третє рішення – я буду працювати на благо умовного "я", тобто займатися саморозвитком. Ми усвідомлюємо, що саме це є джерелом усього щастя. Ми працюємо над собою не для того, щоб розвинути більше чи краще его – суть не в цьому. Йдеться про те, що чим більше ми працюємо над собою, вдосконалюємо себе, тим більш щасливими і спроможними приносити користь іншим ми стаємо. Чим більше ми розвиваємо свої хороші якості, тим більше здатні допомагати іншим – а це дійсно є джерелом щастя.
Це дуже цікаво. Якщо ми в мирі з собою і впевнені в собі, бо маємо здорове позитивне ставлення до себе, це дає нам набагато більш стабільну основу, щоб допомагати іншим. Наприклад, для нас не матиме значення, подякувала нам інша людина чи ні, бо наш настрій від цього не зміниться. Ми не будемо думати: "Мені подякували! Я такий молодець", – або: "Мені не подякувати, значить вони не оцінили моїх зусиль". І хоча, звичайно, ми хочемо, щоб наші зусилля приносили користь, ми не основуємо лише на цьому всю нашу самооцінку. Бо насправді результат залежить від мільйона причин, а не лише від нас.
Тож наша самооцінка не залежить від цього, і ми почуваємося стабільно і впевнено, знаючи, що щиро намагалися зробити те, що, на нашу думку, могло б допомогти. Це дуже важливо. А якщо ми помилилися, або дали погану пораду, або інші не дослухалися до наших порад – що ж: "Я людина, інші теж люди, і всі ми маємо свої недоліки".
Цікаво, що в такій ситуації ми часто думаємо: "Я міг би зробити краще". Найперше нам треба проаналізувати: "Чи це реалістично? Чи справді я міг би зробити краще? Чи я просто звинувачую себе за те, що це не спрацювало? Чи дійсно в моїх силах було зробити краще?" Бо, знову ж таки, ми люди. Звичайно, якби ми знали про інші фактори, залучені в ситуацію, ми могли би прийняти краще рішення, але ми не знали. І якщо ми не змогли зробити краще, бо були перевтомлені, або полінувалися тощо, то бачимо, над чим нам треба попрацювати. Але це не стосується самооцінки, бо як тільки ми починаємо міркувати про самооцінку, то породжуємо нещастя – і коли думаємо, що "я такий молодець", і коли думаємо, що "я такий невдаха". Думаючи, що "я такий молодець", ми стаємо зарозумілими. Тоді ми стаємо недбалими, байдужими, занадто самовпевненими, і через це робимо помилки. Подумайте про це.
[Пауза для практики]
4. Я здатен змінити своє ставлення до хибного "я" і умовного "я"
Четверте рішення – я здатний змінити своє ставлення до хибного "я" і умовного "я". Іншими словами, раніше ми були дуже заклопотані хибним "я" й ігнорували умовне "я", а тепер ми хочемо поміняти це місцями. Це не означає, що тепер ми будемо невротично зациклені на умовному "я". Скоріше, ми намагаємося дбати про умовне "я" у здоровий спосіб і не звертати увагу на хибне "я", бо його взагалі ніколи не існувало.
І ми дійсно здатні на це. Чому? Тому що коли ми приносили користь собі в минулому, ми насправді приносили користь умовному "я". До того ж оскільки хибного "я" взагалі не існує, ми не можемо ані зашкодити йому, ані принести користь. Тобто, коли ми сприймали себе як хибне "я", як-от: "Я такий молодець, тому я маю зробити те і те", – і далі робили щось корисне, то це приносило користь умовному "я", а не хибному "я". Поміркуймо про це.
Дозвольте навести приклад, щоб краще це пояснити. Припустимо, що ми дуже заклопотані собою і намагаємося бути бездоганними, наприклад, ідеально вчитися в школі. Ми хвилюємося про оцінку на іспиті й тому дуже старанно готуємося до нього. Зрештою ми добре складаємо іспит й отримуємо гарну оцінку. Кому буде користь від цього – хибному "я" чи умовному? Памʼятайте, що хибного "я" взагалі не існує. Тож отримаю користь я – умовне "я". Навіть якщо ми сприймали себе з точки зору хибного "я" ("я так хвилююся через це", "я мушу добре скласти іспит" тощо), проте саме умовне "я" отримає користь. Хоча, можливо, ми зробили умовне "я" певною мірою нещасним, бо дуже хвилювалися, ми також були добрими до умовного "я", бо склали іспит. Ось чому я кажу, що ми здатні бути добрими до умовного "я" – тому що ми насправді постійно так робимо. Усе корисне, що ми зробили для себе, було на користь умовному "я".
[Пауза для практики]
5. Я обов'язково зміню своє ставлення до хибного "я" та умовного "я"
І останнє рішення – це підтвердження того, що ми будемо намагатися зробити все можливе, щоби зменшити турбуючі емоції й негативне ставлення до себе, основане на ототожненні себе з хибним "я", і натомість будемо розвивати позитивне, добре ставлення до себе – до свого умовного "я". Для цього ми розмірковуємо про класичний буддійський перелік десяти деструктивних і десяти конструктивних дій.
Тут нам потрібно бути гнучким у розумінні цих деструктивних і конструктивних дій. Нам треба розглянути їх у трохи ширшому контексті, а не обмежуватися лише традиційними визначеннями. Наприклад, у пункт про позбавлення інших життя ми також включаємо заподіяння фізичної шкоди іншим. Звісно, ми також прагнемо не завдавати фізичного болю й собі.
Традиційний перелік деструктивних дій на фізичному рівні включає три пункти:
- позбавляти інших життя;
- брати те, що нам не належить;
- залучатися до неналежної сексуальної поведінки – в основному тут йдеться про нездорову або шкідливу сексуальну поведінку.
Далі йдуть чотири деструктивні дії на рівні мовлення:
- брехати – говорити те, що не відповідає дійсності;
- сіяти розбрат – говорити комусь зле про його друзів, щоб викликати розбрат.
- говорити грубі слова – тобто говорити слова, які завдають болю;
- займатися беззмістовною балаканиною – вести пустопорожні балачки, які лише марнують час.
А потім три деструктивні способи мислення:
- пожадливе й заздрісне мислення – коли ми думаємо, що повинні отримати щось, що є в іншої людини, і розробляємо план, як це зробити;
- мислення зі злим умислом – коли ми думаємо, як завдати комусь шкоди, і розмірковуємо, що можна сказати людині наступного разу, коли побачимо її, щоб справді образити її;
- викривлене вороже мислення – наприклад, коли хтось робить щось позитивне, скажімо, займається духовною практикою, а ми намагаємося йому завадити, думаючи: "Це так жахливо й безглуздо. Що такого мені сказати, щоб він зрозумів, як це безглуздо?" Варіантів такого мислення існує чимало.
Гадаю, якщо в нас добра уява, ми можемо навести багато прикладів для цих десяти пунктів в контексті того, як ми ставимося до себе, спілкуємося з собою і думаємо про себе. Ми розмірковуємо про недоліки кожного з десяти деструктивних типів поведінки, спрямованих на хибне "я", на противагу до переваг від конструктивних дій, спрямованих на умовне "я". Варто зазначити, що деструктивні дії як до хибного "я", так і до умовного "я", не приносять ніякої користі.
Наприклад, щодо першого пункту, ми думаємо про те, що нам не треба намагатися покарати себе за те, що ми погані, і таке інше. На противагу цьому, нам краще піклуватися про себе, піклуватися про своє умовне "я". Ми розмірковуємо про погане ставлення до свого хибного "я" на противагу доброму ставленню до умовного "я". Ми думаємо про недоліки першого і переваги другого.
Піклуватися про умовне "я" не означає, що нам треба розпещувати себе і намагатися задовольнити всі свої бажання. Це також не означає впадати в іншу крайність і позбавляти себе чогось, бо "я на це не заслуговую" тощо. Позбавляти себе чогось, що нам потрібно, підпадає під категорію крадіжки у самих себе. Хоча іноді ми так і робимо – скупимося на самих себе. Іноді ми зовсім не хочемо витрачати гроші на себе – на те, щоб зробити життя трохи приємнішим, – хоча могли б бути добрішими до себе і дозволити це собі.
Наприклад, нам треба дістатися додому пізно ввечері. Не знаю, як у вашому місті, але в Берліні метро та автобуси хоч і ходять навіть вночі, проте дуже рідко; і якщо нам треба зробити одну чи дві пересадки, щоб дістатися додому, це може зайняти кілька годин. Отже, прикладом того, як ми відбираємо щось у себе, може бути небажання витрачати гроші на таксі, щоби повернутися додому пізно ввечері. "Хто від цього постраждає? Я постраждаю, бо вранці мені треба вставати і йти на роботу. Якщо я посплю лише три години, як я зможу це зробити?" Ось про таке ставлення я говорю – коли ми не хочемо витрачати гроші на таксі, навіть якщо можемо собі це дозволити. Якщо у нас немає грошей, то це зовсім інша історія.
Інший приклад – замість лаяти себе, кажучи: "Я такий ідіот. У мене нічого не вийде", – ми підбадьорюємо своє умовне "я": "Давай, ти можеш це зробити!" Або замість брехати собі – бути чесними з собою. Це приклади доброго ставлення до себе на противагу поганому. Ми усвідомлюємо недоліки саморуйнівної поведінки й поганого ставлення до себе, а також переваги доброго ставлення до себе і конструктивної поведінки. Давайте попрацюємо над цим останнім рішенням. У нас немає часу, щоб пройтись детально по кожній з десяти деструктивних і конструктивних дій, але я сподіваюся, що суть ви вловили.
[Пауза для практики]
Застосовуємо тонґлен для вирішення власних проблем
Як я вже казав, для створення цієї програми я використав деякі елементи вчення про урівнювання та заміну нашого ставлення до себе та інших, застосовуючи їх до нас самих. Традиційно наступним кроком у цьому вченні є практика віддавання та прийняття, відома як тонґлен. Чи можемо ми застосувати її в нашому контексті? У "Тренуванні ума по семи пунктам" сказано, що практикувати віддавання і прийняття слід починати з себе. Тож як нам це зробити?
Коли ми практикуємо прийняття на себе страждань інших, ми уявляємо їх перед собою; або ми можемо зробити це вживу щодо людей, які їдуть з нами в метро чи автобусі. Звичайно, коли ми робимо цю практику в оточенні людей, ми не кажемо їм, що зараз практикуємо. Якщо ми будемо робити з цього шоу або казати комусь: "Я забираю на себе твої проблеми", – це лише призведе до труднощів. Бо коли люди побачать, що їхні проблеми нікуди не зникли, вони подумають, що ми зовсім несповна розуму. Тобто це лише пастка для нашого его. У "Восьми строфах по тренуванню ума" сказано, що це слід робити як приховану практику (іноді це перекладається як "таємна практика"). "Прихована" означає, що ми не показуємо іншим, що практикуємо.
У контексті прийняття наших власних проблем і вирішення їх вже зараз – скажімо, проблем, повʼязаних зі старінням, – ми можемо уявити себе старою людиною, яка стоїть перед нами, і взяти на себе її проблеми. Наприклад, це може бути якась хвороба. Ми можемо уявити себе хворими і прийняти на себе цю проблему. Ми можемо поміркувати, як би ми з цим впоралися, і віддати певне вирішення цієї проблеми. Таким чином, ми будемо готовими впоратися з цією проблемою, якщо це станеться. Ми не заперечуємо, що такі проблеми можуть статися.
З іншого боку, коли ми працюємо над усуненням негативного ставлення до себе і страждань, які воно спричиняє – і це моя власна ідея, я не чув цього ніде більше – я думаю, що немає сенсу візуалізувати себе перед собою. Я думаю, ми можемо зробити трохи по-іншому.
Коли ми працюємо з іншими, то уявляємо, як страждання й різні погані речі йдуть від них і входять у нас у вигляді різних неприємних речовин, а потім розчиняються в нашому серці. Усе розчиняється в спокої так званого ума ясного світла. І тоді ми посилаємо іншим щастя. Ми не тримаємо ці погані речі в собі і не чіпляємося за них – вони розчиняються, як хвилі або брижі на поверхні спокійного океану ума. Далі, на основі цього спокійного стану ума, ми вже можемо ділитися з іншими чимось хорошим.
Коли ми працюємо з самим собою, ми не візуалізуємо себе перед собою, як ми робили би, приймаючи чиєсь негативне ставлення. Замість цього ми просто намагаємося відчути в своєму тілі турбуючу, негативну енергію, наприклад, повʼязану з нашою низькою самооцінкою, і уявляємо, як ми втягуємо її з усього тіла в своє серце. Ми можемо візуалізувати негативне ставлення до себе і цю енергію по-різному: наприклад, як світло темного кольору або якусь неприємну субстанцію. Ми просто втягуємо її в центр нашого серця, і уявляємо, як вона там заспокоюється і розчиняється. Потім ми уявляємо, як з нашого серця випромінюється позитивне ставлення до нашого умовного "я" і поширюється по всьому тілу. Я думаю, що в такий спосіб можна уникнути дуалістичного сприйняття себе під час цієї практики.
Існує й більш глибока причина, чому я пропоную саме таку візуалізацію. Коли ми негативно ставимося до себе, наша енергія дуже неврівноважена. Тому, коли ми робимо таке збирання і відцентровування в умі, це також допомагає нам фізично заспокоїтися й вгамувати турбуючу енергію в тілі. Я думаю, що це простіше, ніж візуалізувати себе перед собою і намагатися прийняти турбуючу енергію від цього уявного "я".
Навіть якщо ми зможемо просто розслабити і розчинити напругу в тілі, коли робимо таку візуалізацію – наприклад, в плечах і шиї, де зазвичай накопичується найбільше напруги, – і далі спробуємо уявити, що спокійне, більш позитивне ставлення випромінюється з глибини нашого серця і пронизує все наше тіло, тобто навіть якщо ми працюємо лише на рівні тіла – це вже буде дуже корисно. У цьому моя ідея. Давайте спробуємо.
[Пауза для практики]
Підсумок
Низька самооцінка та ненависть до себе приносять нам багато нещастя; вони заважають нам успішно справлятися з життєвими викликами. Чи то ми прагнемо до традиційних буддійських цілей звільнення й просвітлення, чи просто хочемо покращити якість свого життя і бути більш корисними для своєї сім'ї, друзів та інших людей, нам необхідно подолати це негативне ставлення до себе. По-перше, нам потрібно заспокоїти будь-які турбуючі емоції, спрямовані на себе, – відразу, самозакоханість або байдужість – і набути неупередженого ставлення до себе. З відкритим, реалістичним ставленням до своїх сильних і слабких сторін, ми можемо прийняти рішення працювати над тим, щоб стати кращою людиною. Для цього ми також маємо ставитися доброзичливо і з повагою як до себе, так і до всіх інших.