Існує дев'ять різних точок зору, з яких ми можемо подивитися на себе, щоб розвинути більш врівноважене ставлення до себе. Це дещо відрізняється від неупередженості, про яку ми говорили раніше. Неупередженість, яка є першим кроком, – це стан ума, вільний від турбуючих емоцій щодо себе. Тепер ми будемо намагатися розвинути однаково добре, позитивне ставлення до себе в усіх ситуаціях. Тобто тут в нас дещо інший акцент: ми намагаємося зʼясувати, як бути добрішими до себе. І тут мається на увазі не така доброта, як до розпещеної дитини, якій все дозволено, а доброта в більш здоровому сенсі. Ми намагаємося більш позитивно ставитися до себе: дбати про себе, правильно харчуватися, добре спати, встановлювати особисті кордони, тобто не виходити за межі власних можливостей і так далі.
Ми говоримо про встановлення особистих кордонів у двох сенсах. По-перше, це вміння сказати "ні" чомусь руйнівному або шкідливому, наприклад, коли людина погано з нами поводиться у нездорових стосунках, або коли нас намагаються залучити до якоїсь безглуздої небезпечної діяльності. По-друге, йдеться про те, щоб не виходити за межі власних можливостей в плані роботи: щодо строків виконання роботи тощо. Тобто, коли ми відчуваємо, що перенапружуємося, і якщо будемо продовжувати в такому ж дусі, це нам зашкодить. Тоді нам треба сказати: "Досить. Я так більше не можу. Мені треба відпочити".
Цей другий тип, повʼязаний з необхідністю відпочивати, дуже важливий для розвитку завзяття. Якщо ми ніколи не відпочиваємо, робимо недостатньо перерв, наш ентузіазм буде зменшуватися, і в нас не буде бажання продовжувати, коли ми повертаємося до роботи. З іншого боку, ми не хочемо постійно ставитися до себе як до дитини. Наприклад, коли я дуже втомлювався і відчував, що більше не можу продовжувати, мій вчитель, Ценшап Серконґ Рінпоче, для якого я перекладав, зазвичай просив мене попрацювати ще п'ять хвилин. Він казав, що наскільки б ти не був втомлений, ти завжди можеш попрацювати ще п'ять хвилин. Не треба працювати ще цілу годину, але можна попрацювати на п'ять хвилин більше, так щоби потренувати витривалість. Таким чином ми зростаємо, а не лишаємося дитиною. Мені здається, що це корисне правило, хай би чим ми займались: чи то перекладом, чи то спортом або чим завгодно. Принаймні для мене це так.
1. Були моменти, коли я позитивно ставився до себе
Перший із цих дев'яти пунктів – подумати: "Я був добрим до себе у різні періоди свого життя. І в дитинстві, і в підлітковому віці, і в інші періоди – завжди були моменти, коли я добре ставився до себе. Незалежно від того, коли саме я добре ставився до себе, п'ятнадцять хвилин чи п'ятнадцять років тому, я все одно був добрим до себе. Тут різниця лише в часі, але все одно об’єктом цієї доброти був саме я. Тож це факт, що я був добрим до себе і сприймав себе позитивно". Отже, ми маємо дійти висновку, що ми здатні на це.
Ми розмірковуємо: "Не важливо, коли саме я добре ставився до себе і сприймав себе позитивно. Головне, що це було, а отже, я здатен на це".
[Пауза для практики]
2. Я частіше ставився до себе добре, ніж погано
Другий пункт – це відповідь на можливе заперечення. Ми можемо подумати: "Я ставився до себе добре лише час від часу. Здебільшого ж я ставився до себе погано й зовсім себе не любив". Але якщо ми поміркуємо над цим, то побачимо, що ми частіше ставилися до себе добре, ніж погано. Зрештою, ми кожен день годували себе (за винятком раннього дитинства, коли нас годувала мати), чистили зуби, спали – постійно дбали про себе і свої базові потреби; інакше б ми не вижили. Хоча ми можемо вважати ці речі банальними, насправді вони дуже важливі. Хай би як погано ми до себе ставилися, ми все одно їли, спали, вдягалися і вирішували різні життєві труднощі, правда ж? Якщо проаналізувати цей факт, це свідчить, що ми добре ставилися до себе. З огляду на це, ми частіше ставилися до себе добре, ніж погано. "Можливо, я харчувався не дуже правильно, але щось я їв. Можливо, я спав недостатньо, але я спав". Будь ласка, поміркуйте про це.
[Пауза для практики]
Цікаво проаналізувати, чому ми схильні акцентувати увагу саме на моментах, коли ми ставилися до себе погано. Я думаю, це пов’язано з сильною емоційною складовою, а саме з турбуючими емоціями, які присутні в цих випадках на відміну від ситуацій, коли ми просто їмо або займаємося повсякденними справами. Оскільки одна емоція сильніша за іншу, особливо якщо це турбуюча емоція, ми схильні вважати її більш реальною. Звичайно, це абсурдно, бо як одна подія в нашому житті може бути більш реальною, ніж інша? Усі вони однаково відбувалися колись.
Можна згадати різні випадки, коли ми погано ставилися до себе, і через сильні турбуючі емоції ці аспекти життя здавалися нам більш реальними, ніж інші, менш драматичні. Наприклад, ми перебували у нездорових аб’юзивних стосунках, й інша людина погано ставилася до нас, ображала тощо. Не обов'язково це має бути фізичне насильство. Зазвичай ми тримаємося за такі стосунки через сильну прив'язаність та невпевненість. Ми настільки прив'язані, що не можемо сказати "ні", бо боїмося, що тоді нас покинуть. "Бідний-нещасний, я стану зовсім самотнім". Коли ми дивимося на своє життя, такі негативні моменти можуть здаватися важливішими, ніж те, що ми щодня чистили зуби чи ходили до школи.
Інший приклад, коли люди їдять настільки багато, що це призводить до ожиріння. Зазвичай вони мають досить негативне ставлення до себе і наївно думають, що якимось чином можуть подолати це за рахунок задоволення від їжі. Це досить наївно і також має аспект прив'язаності, але головним фактором, що лежить в основі цього, є дуже низька самооцінка й погане ставлення до себе. Або можна згадати анорексію чи булімію – це коли люди морять себе голодом або зригують те, що з’їли. Це теж пов’язано з дуже низькою самооцінкою. "Я маю бути ідеальним, а зараз я не ідеальний". Люди мають викривлене уявлення про те, що таке досконалість, і через це дуже погано ставляться до себе і порушують нормальний режим харчування, щоб відповідати своєму викривленому уявленню.
Хоча періоди, коли ми ставилися до себе добре й піклувалися про себе, можливо, не були такими яскравими й емоційно насиченими, вони не менш реальні, ніж більш драматичні події з негативним емоційним забарвленням. І якщо дивитися об'єктивно, то таких періодів було набагато більше, ніж моментів, коли ми негативно ставилися до себе. Ще раз поміркуймо про це, перш ніж рухатись далі.
[Пауза для практики]
Коли ми порівнюємо доброту до себе з поганим ставленням до себе, чи йдеться про ситуації, коли ми вживаємо наркотики, алкоголь, або палимо тощо і розуміємо, наскільки це є саморуйнівним? У моєму випадку, коли йдеться про паління, я відчуваю певне роздвоєння особистості. Одна частина мене каже: "Не роби цього!" – а інша: "Добре, викури сигарету. Може, сьогодні не найкращий день, щоб кидати палити". Чи не могли б ви пояснити це?
У ситуації, коли ми робимо щось саморуйнівне, наприклад, палимо або вживаємо наркотики чи алкоголь, в нас можуть бути дві суперечливі позиції. З одного боку, ми усвідомлюємо, що це шкідливо й деструктивно, а з іншого боку, у нас є прив'язаність, через яку ми перебільшуємо позитивний ефект від цих речовин та ігноруємо негативні наслідки від їх вживання. З буддійської точки зору, нам треба проаналізувати ментальні фактори, які задіяні в цьому стані ума. Отже, ми маємо розпізнавальне усвідомлення того, що куріння нам шкодить, але ми також маємо прив'язаність до нього. І в даному випадку прив'язаність, здається, сильніша за розпізнавальне усвідомлення. Тобто кожен із цих ментальних факторів може проявлятися в в спектрі від дуже слабкого до дуже сильного.
Також у цьому стані ума присутнє нерішуче коливання: "Чи не закурити? Чи не випити ще одну чарку?" Отже, тут присутня нерішучість: ви не впевнені, що робити (що є неспокійним станом ума), і дуже слабкий самоконтроль або самодисципліна, щоб сказати "ні" прив’язаності й стати на бік розпізнавального усвідомлення, завдяки якому ми розуміємо, що це шкідливо.
У цьому випадку потрібно зміцнювати розпізнавальне усвідомлення, тобто підтверджувати це усвідомлення, пам'ятати про нього. Пам’ятання – це той ментальний клей, який "приклеює" нас до усвідомлення і не дає забути про нього. Крім того, потрібно приділяти багато уваги самодисципліні: "Навіть якщо мені хочеться викурити ще одну сигарету, або випити ще одну чарку, то й що з того? Це просто звичка, і я не збираюся бути її рабом". Шантідева, великий індійський майстер буддизму, сказав про це дуже гарно. Перефразовуючи його слова, ми подумки звертаємося до наших турбуючих емоцій, кажучи: "Я був вашим рабом досить довго. Ви завдали мені чимало клопоту й шкоди. Але часи, коли ви могли заподіяти мені всіх цих неприємностей, тепер у минулому".
Потрібна сила волі, щоб сказати: "Досить!" Звичайно, це не так просто, але на початковому етапі це дійсно єдиний спосіб зупинити саморуйнівну звичку, як-от куріння. Звичайно, далі нам треба заглибитися в проблему, щоб з'ясувати, що стоїть за нашою турбуючою емоцією, але перший крок – це просто дисципліна й самоконтроль. Ми просто кажемо: "Досить! Навіть якщо я хочу випити ще чарку, то й що? Це не важливо". Або якою б не була ситуація. "Мені хочеться з'їсти ще один шматок торта, але я розумію, що поводжуся як свиня. Насправді я вже ситий, тож досить". Ми кажемо собі "ні", хоча, звичайно, хотіли б з'їсти ще один шматочок. Або: "Я б із задоволенням полежав у ліжку довше, але мені треба вставати". Існує багато життєвих прикладів, які підтверджують, що ми здатні розвивати самоконтроль – навіть якщо нам хотілося би поніжитись у ліжку довше.
Як бачите, ваше питання насправді стосується першого з дев'яти пунктів: підтвердити, що ми здатні бути добрими до себе. Іноді нам здається, що ми не здатні ставитися до себе позитивно, але це неправда. Просто ми знецінюємо приклади, коли нам це вдавалося.
3. Краще ставитися до себе позитивно, бо я можу померти будь-якої миті
Третій пункт розвитку цього врівноваженого ставлення до себе стосується смерті, а саме розуміння, що смерть може прийти будь-якої миті. І це правда: ми дійсно можемо померти будь-якої миті. Нам навіть не обов'язково для цього хворіти – нас може збити вантажівка, наприклад.
Тому ми думаємо: "Уявімо, що це остання година мого життя". Уявімо, що ми в’язень, якого збираються стратити. Не обов'язково бути злочинцем; наприклад, так може статися, якщо ми потрапили в полон під час війни. Як би ми хотіли провести свою останню годину? Чи хотіли б ми провести її з ненавистю до себе і думками про те, яка ми жахлива людина? Чи хотіли б спробувати останній раз себе побалувати? "Я спробую наїстися морозива або зайнятися сексом стільки, скільки зможу за цю останню годину". Чи проігноруємо ми свою потребу мати спокійний стан ума перед стратою і, наприклад, просто продовжимо читати книгу або розглядати якийсь модний журнал? Так ми проведемо останню годину свого життя? Або будемо просто дивитися телевізор, заперечуючи, що це наша остання година? Очевидно, якщо ми проведемо останню годину з негативним ставленням і гнівом на себе, з надмірною прив'язаністю чи наївністю – це буде марнуванням дорогоцінного часу, який у нас залишився.
Так само, мати негативне ставлення до себе – це марна трата часу й впродовж усього життя, адже ми можемо померти будь-якої миті. Таке мислення допомагає нам розвинути врівноважене ставлення до себе у будь-якій ситуації. Ми завжди будемо думати: "Я добре ставитимусь до себе. Я намагатимусь підтримувати спокійний стан ума і бути в мирі з собою, тому що наступної миті я можу померти". Це допоможе нам бути добрішими до себе. Тож подумаймо про це.
[Пауза для практики]
4. Я хочу бути щасливим
Четвертий пункт – я хочу бути щасливим і не хочу бути нещасним. Думаю, це стосується кожного.
Ми розмірковуємо про те, як до нас ставляться інші люди: "Мені не подобається, коли до мене погано ставляться чи відштовхують мене. Мені не подобається, коли інші прив’язуються до мене або надмірно опікуються мною. І мені також не подобається, коли мене зовсім ігнорують. Я відчуваю себе нещасним, коли інші ставляться до мене у будь-який із цих способів".
Потім ми думаємо про те, як ми ставимося до себе: "Насправді, коли я ставлюся до себе погано, я відчуваю себе нещасним, чи не так? І якщо я дуже зациклений на собі, надмірно турбуюся про себе – наприклад, про своє здоров'я, наче іпохондрик, – це теж неприємний стан ума. І коли я ігнорую свої потреби – це також неприємний стан. Тож якщо я не хочу, щоб інші так до мене ставилися, то чому я сам так ставлюся до себе? Чи хтось інший ставиться до мене погано, чи я сам до себе так ставлюся – це однаково робить мене нещасним. А я хочу бути щасливою людиною, а не нещасною. Якщо мені не подобається бути нещасним, то навіщо так ставитися до себе? Є багато інших людей, які можуть це зробити". Подумайте про це.
[Пауза для практики]
5. Я маю право бути щасливим
Наступний, п'ятий пункт: я маю право бути щасливим і добре ставитися до себе протягом усього життя, а не лише час від часу. Подумайте про це. "Чи маю я право бути щасливим? Чи я маю це заслужити, наче якусь винагороду? Або ж я в будь-якому разі маю право бути щасливим?"
[Пауза для практики]
Насправді це цікаве питання. Право бути щасливим – це якийсь елемент соціалістичної філософії або ж просто одне з базових прав людини? У людини мають бути базові права не лише при соціалізмі, чи не так?
6. Я маю право не бути нещасним
Шостий пункт дуже схожий – я маю право не бути нещасним і не ставитися до себе погано протягом усього життя, а не лише час від часу.
П'ятий і шостий пункти – це рівне ставлення до себе протягом усього життя. "Я маю право бути щасливим і не бути нещасним не лише в певний час, а завжди. Справа не лише в тому, що я хочу бути щасливим, а не нещасним. Це моє базове право. Це не якась примха. Немає нічого поганого в тому, щоби хотіти бути щасливим.
[Пауза для практики]
7. Видатні вчителі не бачать мене ні як істинно жахливу людину, ні як істинно прекрасну людину, ні так, наче я ніхто
Наступний, сьомий пункт – якби я був істинно жахливою людиною, або істинно особливою і прекрасною людиною, або дійсно ніким, то будди і видатні вчителі бачили б мене таким; але вони бачать мене по-іншому.
Цей пункт може бути складним, особливо якщо ми не зустрічалися з буддами – чого, ймовірно, не було – і якщо ми не були близько знайомі з видатним ламою. Однак мені пощастило бути знайомим із деякими справді видатними духовними вчителями: Його Святістю Далай-ламою й іншими. І можу сказати з власного досвіду, що для них ніхто не є особливим. Вони ставляться до всіх однаково добре й однаково відкриті до всіх.
Я часто згадую приклад мого головного вчителя, Ценшапа Серконґа Рінпоче. Я подорожував разом з ним по всьому світу і перекладав для нього протягом дев'яти років. У подорожах ми зустрічали багато різних людей: і Папу Римського, і пияків на вулицях. Мій вчитель однаково добре ставився до всіх них. Те саме можна сказати і про Його Святість Далай-ламу: коли він зустрічається з президентами різних країн чи з простими людьми, він однаково ставиться до всіх. Коли Його Святість прибуває на якийсь захід і вітається з людьми, він однаково відкритий і добрий до всіх. Ніхто для нього не особливий. Така рівність не означає, що треба бути однаково холодним і байдужим до всіх. Це означає бути відкритим, теплим, добрим і радіти зустрічі з будь-ким.
Серконґ Рінпоче завжди вражав мене в цьому сенсі, і ось чому. Ми подорожували різними буддійськими центрами по всьому світу, і в кожному з цих центрів, як правило, був тибетський вчитель, але я помітив, що ніхто з них не був для Рінпоче особливим найкращим другом. Він поводився з кожним із них наче з найкращим другом. Це було справді дивовижно: він однаково добре ставився до кожного з них.
Отже, якби ми самі були істинно жахливою людиною, або істинно особливою й прекрасною людиною, або ніким, будди та видатні вчителі бачили б нас такими, але це не так. Будди і видатні вчителі бачать нас по-іншому. Насправді можна додати в цей пункт, що не тільки вчителі, але й різні люди бачать нас по-різному.
[Пауза для практики]
Це досить смішно, якщо дослідити це питання, бо ми часто думаємо: "Вони просто не знають справжнього мене. Якби вони дійсно знали мене, вони б зрозуміли, яка я жахлива людина". Знову ж таки, це ототожнення з хибним "я". Ми виокремлюємо свої негативні сторони, перебільшуємо їх і забуваємо про все інше. Як я вже неодноразово казав, у кожного є сильні сторони і є слабкі сторони. Трохи більше однієї якості, трохи менше іншої – нічого особливого.
8. Мої якості можуть змінюватися
Наступний, восьмий пункт полягає в тому, що якби я був істинно жахливою людиною – або істинно прекрасною людиною, або ніким – я завжди був би таким. Це ніколи б не змінювалося, і наше ставлення до себе ніколи б не змінювалося. Але це не так. Якщо ми подивимося на своє життя, то побачимо, що в різних ситуаціях наше ставлення до себе змінювалося. Просто згадайте, як ми ставилися до себе, коли у нас був гарний настрій і коли був поганий настрій. Очевидно, що наше ставлення до себе змінюється. Плутанина виникає через те, що ми відчуваємо, що ми є невідʼємно доброю людиною – або невідʼємно поганою людиною, або невідʼємно ніким – так, ніби ми є такими за своєю природою, незалежно від нашого настрою, ситуації, періоду життя, або інших речей.
Сенс у тому, що "я" як особистість, індивід – це нейтральне явище, ні добре, ні погане. Так само, як рука – це не добре і не погано. Рука – це просто рука. Деякі наші вчинки могли бути руйнівними або негативними; деякі наші вчинки були позитивними; деякі речі, які з нами траплялися, були болісними; деякі інші речі були приємними – це інше питання. Але як особистість, ми не є ні доброю, ні поганою людиною. І частина нашої людської природи – бажання бути щасливим і не бути нещасним. Цього хоче кожен. І я, як людина, маю це базове право бути щасливим і не бути нещасним.
А наші недоліки ми можемо подолати; вони не є постійними й незмінними. Якщо ми робимо помилки в житті, деякі з них можна виправити, а інші треба просто прийняти й розібратися з ними, наскільки це можливо. Наприклад, ми зробили невдалу інвестицію і втратили гроші. Ми намагаємося виправити наслідки цього, наскільки це можливо. Якщо ми втратили гроші, то вже втратили гроші, і з цим нічого не зробиш. Тож ми намагаємося адаптуватися до ситуації й прийняти реальність: "Гаразд, я втратив гроші. Що мені тепер робити?" Або ми могли помилитися в чомусь. Це не робить нас поганою людиною, поганою особистістю. Ми просто зробили дурну помилку, ось і все. Треба відрізняти себе як особистість від того, що ми зробили, або від різних наших якостей, які можуть змінюватися залежно від обставин.
[Пауза для практики]
9. Моє ставлення до себе змінюється залежно від ситуації
Це підводить нас до дев'ятого пункту. Якби я був істинно жахливою людиною – або істинно прекрасною людиною, або ніким, – я мав би бути таким усе своє життя, а не лише в деяких ситуаціях. Проте це неможливо.
Тут ми говоримо не про те, що ми невідʼємно прекрасна або невідʼємно жахлива людина і так далі. Ми говоримо про наше ставлення до себе. Якби я, скажімо, ставився до себе лише позитивно, то я мав би ставитися до себе так завжди, в будь-якій ситуації. Але факт в тому, що наше ставлення до себе постійно змінюється, і змінювалося в минулому, залежно від ситуації. "Іноді я досягав успіху. Іноді я зазнавав невдачі. Іноді робив правильний вибір. Іноді робив неправильний вибір", – і так далі.
Тож немає сенсу триматися за це турбуюче ставлення до себе з думками на кшталт: "Я такий, який я є, і це не змінити". Це не так. Ми можемо змінитися, якщо зрозуміємо, що наше ставлення до себе завжди залежить від обставин чи ситуацій, але по суті в нас немає нічого поганого й нічого особливого. Тоді ми зможемо завжди мати врівноважене ставлення до себе, тобто ставитися до себе з добротою і повагою. Мати самоповагу – це дуже важливо.
Багато буддійських практиків – і не тільки – мають схильність думати, що вони повинні бути досконалими. А якщо вони не досконалі, вони думають, що погані. "Я поганий. Я невдаха". Проте, я вважаю, що ми повинні пам'ятати, що: "Я ще не будда, я звичайна людина, а звичайні люди роблять помилки. Те, що я можу помилятися, не є чимось особливим, чи не так? Чого ще очікувати? Немає жодних причин ненавидіти себе чи мати низьку самооцінку тільки тому, що я помилився. Нереалістично очікувати, що я ніколи не буду помилятися й ніколи не зазнаватиму невдач. Звичайно, іноді я помилятимуся. Різні помилки стаються з різних причин. Але в основі всього, що зі мною відбувається, лежить той факт, що я просто людина. Це нейтральне явище, нейтральний факт".
Отже, ми намагаємося робити те, що в наших силах, і вчитися на своїх помилках. Також ми намагаємося не оцінювати і не засуджувати себе, думаючи: "Я така прекрасна людина", – або: "Я така жахлива людина".
[Пауза для практики]