Відкриття дверей до Дгарми

В Індії не було поділу буддійських текстів на старі й нові. Проте, оскільки деякі (тантричні) писання були перекладені тибетською пізніше за інші, виникло розрізнення, де точкою відліку вважається діяльність перекладача Рінчена Занґпо. Усі переклади, виконані до його часів, називають старими текстами (Н’їнґма). Ті ж переклади, що були виконані самим Рінченом Занґпо та всіма його наступниками, називають новими текстами (Сарма). 

За часів раннього розквіту буддизму тибетською були перекладені майже всі зібрання текстів сутри, вінаї та абгідгарми, а також тексти трьох зовнішніх тантр. Хоча більшість текстів анутарайоґа тантри (таких як Херука, Хеваджра, Калачакра та Ямантака) були перекладені пізніше, багато з них також були опрацьовані в ранній період. Саме деякі з цих останніх текстів кілька найкращих вчених нового періоду критикували як недостовірні. Але ті, хто зберігають неупередженість, вихваляють ці тексти як справді достовірні, і я з цим повністю згоден. Я теж щиро вірю, що ті (ранні переклади) є бездоганними. Це тому, що вони передають точний зміст глибоких і розлогих вчень Канґ’юру й Тенґ’юру, а отже, цілком доречно виявляти до них шанобливу повагу. 

Традиція Н’їнґма, яка слідує старим перекладам (анутарайоґа) тантр, визнає дев’ять послідовних колісниць. Узагальнюючи, ці дев’ять можна поділити на дві категорії: колісниці причини та колісниці результату. 

Існують три колісниці причини: колісниці шраваків, пратьєкабудд і бодгісаттв. Колісниці результату – це три зовнішні тантричні колісниці та три внутрішні колісниці обширних методів.

Хоча щодо теорій, медитацій, практик та результатів цих різноманітних тантричних колісниць можна надати величезну кількість роз’яснень, зараз я не буду детально все це розглядати. 

У традиції старих перекладів тантри (Н’їнґма) слідують трьом лініям передання: далекій усній лінії (кама), середній лінії скарбів (терма) та лінії глибокого чистого бачення. 

Сарма, тобто традицію нових перекладів тантри, також називають Джово Кадам. До неї належали такі відомі вчителі, як Атіша, Ґ’ялва Дромтонпа та троє братів Кадам, а також багато інших надзвичайних учителів, що були їхніми наступниками. Корені традицій Сак'я, Каґ'ю та Ґелуґ були тісно переплетені з традицією Старого Кадаму. 

Манджушрі Дже Цонкапа був знавцем (всіх трьох ліній) традиції Старого Кадаму, розлого писав про вінаю, сутру, мадг’ямаку, праджняпараміту, тантру тощо; а традиція (Ґелуґ), започаткована ним, з часом розвинулася й охопила весь (тибетський буддійський) світ. У своїх взірцевих поясненнях він роз’яснив глибокі моменти сутри й тантри відповідно до їхнього істинного значення. Вони мали особливу рису, оскільки походили зі скарбниці глибокого розпізнавання його особливого божества (Манджушрі) та його власного аналізу. Це можна ясно побачити, прочитавши його неперевершені коментарі.

Традиція Сак’я була заснована П’ятьма Патріархами Сак’я, держателями вчення сутри й тантри багатьох великих індійських пандітів-махасіддг, таких як Ваджрасана, Наропа та Вірупа – Король йоґінів. Ця династійна лінія родини Кхон також наслідує практики тантр Сам’як та Ваджракілая традиції Н’їнґма; багато надзвичайних та особливих вчень Сак’яп  процвітають і до сьогодні й не занепадають. Сак’я Пандіта, вінець усіх мудреців Південного Континенту, переміг у дебатах небуддійського індійського вченого (Харінанду) – подвиг, який на той час не здійснив жоден інший відомий нам тибетський майстер. Існують три традиції, що зберігають вчення Сак’я Пандіти: Сак’я, Нґор і Цар. Також існують три додаткові традиції, що ґрунтуються на школі Сак’я: Булуґ, Джонанґ і Бодонґ. Втім, існують певні незначні відмінності в їхніх поясненнях сутри й тантри. 

Традиції Каґ’ю походять від Наропи та Майтріпи. Марпа, Джецун Міларепа та Ґампопа були трьома найвидатнішими майстрами цих ліній. Від них беруть свій початок чотири великі та вісім малих традицій, багато з яких значною мірою ґрунтуються на вченні Паґмодрупи, учня Ґампопи. Навіть сьогодні чотири з них залишаються чинними й не занепали. Це традиції Карма, Друкпа, Дрікунґ та Таґлунґ. Проте лінії передання інших наразі перебувають у серйозному занепаді. Тибетський йоґін Кхедруб Кх’юнґпо Налджор навчався в Індії у двох дакіні, а також у Рахулаґупти, Майтріпи й багатьох інших. Загалом він навчався у 150 майстрів-пандітів, а після повернення до Тибету поширив те, що стало відомим як традиція Шанґпа Каґ’ю. Нині немає держателів цієї лінії як окремої школи. Проте її лінії посвят та усних передань зберігаються переважно в Сак’я та інших традиціях Каґ’ю. 

У Тибеті існує багато додаткових традицій тантричної практики. Наприклад, традиція ритуалу чод (відсікання демонічних перешкод) була заснована тибетською йоґіні Мачіґ Лабдрон. Вона походить від традиції Шідже, або Вмиротворення, вчення індійського махасіддги Падампи Санґ’є. Насправді ж усі ці традиції відрізняються лише назвами. По суті, всі вони сходяться в одному: кожна з них викладає методи досягнення однієї остаточної мети – повного просвітлення, стану будди.

Відмінності між традиціями в контексті їх різних підходів

Хоча існує поширена думка, ніби Сак’я та Ґанден (Ґелуґ) більш вправні в поясненнях, а Н’їнґма та Каґ’ю – в практиці, та насправді пандіти й учені давнини казали так: "Н’їнґмапінці були засновниками Дгарми в Країні Снігів (Тибеті). Кадампінці були джерелом ста тисяч держателів учення. Сак’япінці розширили та поширили цілісну Дгарму. Каґ’юпінці запровадили таємний шлях для незрівнянних майстрів медитації. Серед тих, хто викладав неперевершені доктрини, Дже Цонкапа був подібний до сонця. Джонанґпа Таранатха і Бутон були двома великими майстрами розлогих і глибоких вчень тантри". І таке пояснення відповідає дійсності.

Вчення-скарби й питання їх достовірності

Традиція вчень терма, або духовних скарбів, у Н’їнґма походить від великого вчителя Ґуру Рінпоче, Падмасамбгави з Уддіяни. Прибувши до Тибету та наставивши царя Трі Сонґдецена і його оточення у багатьох звичайних, а також незвичайних вченнях, він приховав вчення, щоб захистити й зберегти Дгарму для майбутніх часів занепаду. Насправді існувало два типи вчень-скарбів: такі, що були приховані в землі, й такі, що були приховані в умі. Згодом, у відповідний час, вищі істоти, які були втіленнями (самого Ґуру Рінпоче), відкрили ці вчення-скарби, що принесли велику користь і щастя багатьом обмеженим істотам і Дгармі будд. Лінії передання із чистого бачення і "вчень, що передавались пошепки" зустрічаються у багатьох формах як у старій, так і в новій традиціях перекладу.

Проте тим небагатьом ученим, які ставили під сумнів достовірність ліній, що походять із вчень-скарбів, варто було б замислитися над метою й причинами (своєї критики), оскільки ці приховані вчення визнані достовірними згідно з трьома стандартними критеріями. Тому кожен, хто виявляє неповагу до цих вчень, припускається серйозної помилки – знецінення Дгарми. Оскільки наслідки такої руйнівної дії є надзвичайно тяжкими, слід бути особливо обережними. Наґарджуна відкрив "Праджняпараміта-сутру в ста тисячах віршів". Подібним чином великі індійські махасідги відкрили тантричні вчення-скарби у ступі Дгуматала в Уддіяні. Отже, очевидно, що цей звичай існував і в Індії. Хоча я і міг би навести ще багато інших прикладів, наразі я зупинюся на цьому. 

Чотири думки, що розвертаюсь ум до Дгарми

Основою та фундаментом для зміцнення рішучості звільнитись (від сансари), суттю шляхів цих різноманітних вчень, пояснених таким чином, є дотримання етичної дисципліни будь-якого з семи наборів обітниць пратімокші (особистого звільнення), що підходить (тобі), а також медитація на складності здобуття (дорогоцінної людської форми), наділеної перепочинками й обдаруваннями. Ця форма цінна, як коштовність, що здійснює бажання, і в майбутньому буде важко знову здобути подібне тіло, наділене такими свободами. 

Це життя непостійне; воно не триватиме вічно. Смерть приходить швидко, і неможливо передбачити, коли помреш. Це може статися раптово, поки ще молодий, у середньому віці або в дуже похилому віці. Будь-якої миті шансів померти набагато більше, ніж залишитися в живих. Знову і знову роздумуючи про такі речі, як швидкоплинність років, місяців і пір року, а також про те, як вороги іноді стають нашими друзями, намагайся завжди пам'ятати про непостійність. 

Коли помираєш, ти не просто зникаєш у просторі. До того ж люди не завжди перенароджуються людьми, а коні – кіньми. Обмежені істоти потрапляють у різні стани перенародження під дією сили кармічного потенціалу, який накопичили. Чи народиться хтось у вищому чи нижчому стані, багатим чи бідним, могутнім чи безсилим, красивим чи потворним – усе це визначається доброчинним, руйнівним та змішаним кармічним потенціалом. Ось чому існує так багато різних станів примусового існування. 

Усі доброчинні й руйнівні дії зводяться до десяти загальних категорій кожна. Їхні наслідки бувають чотирьох видів: (1) плоди, що дозрівають як стан перенародження; (2) ті, що відповідають своїй причині у досвіді; (3) в інстинктивній поведінці; та (4) ті, що є всеохопними. Усі доброчинні й руйнівні дії дозрівають у свої відповідні плоди саме у вигляді поєднання цих чотирьох видів наслідків. 

Однак, якщо не вчинив певної кармічної дії, можеш бути впевненим, що не зіткнешся з її наслідками. Та якщо вже вчинив певну дію, пам’ятай, що вона ніколи не минає марно. Її плоди з часом дозріють саме для того, хто вчинив дію (і ні для кого іншого). Ти можеш відчути наслідки своїх кармічних дій або протягом цього життя, або будь-якого з наступних життів. Слід звертатися до сутр, індійських трактатів та їх коментарів за більш детальними поясненнями різних аспектів причини й наслідку – як-от пояснення карми, щодо якої є впевненість у переживанні її плодів, та карми, щодо якої такої впевненості немає, і так далі. 

Сама практика причинно-наслідкового зв'язку – відмови від руйнівних дій та здійснення доброчинних – є серцем Дгарми Будди, тоді як Чотири Благородні Істини та закон залежного виникнення узагальнюють її основні моменти. У результаті своїх кармічних дій істоти-блукальці мандрують усіма шістьма можливими станами перенародження: трьома гіршими й трьома кращими. 

Коротко кажучи, навіть найменша частка у трьох сферах – бажаних чуттєвих об'єктів, ефірних форм чи безформних істот – не позбавлена вад. Істоти там (загалом) потерпають від страждання страждання, страждання змін та всеохопного страждання; вони приголомшені стражданнями кожного з шести класів перенародження. Від руйнівного кармічного потенціалу виникає страждання як результат; від затьмареного доброчинного кармічного потенціалу – перенародження у вищому стані; а завдяки непохитному кармічному потенціалу мирського глибокого зосередження істота потрапляє на один із рівнів дг’яни (у сфері ефірних форм) або у сферу безформних істот. Але навіть такі істоти не відсікли корінь сансари, тому знову падають у (нижчий) сансаричний стан, куди їх кидають жага та чіпляння, що притягують подальше існування. 

Отже, залишатися в сансарі – все одно, що жити у пекельному полум’ї  чи в гнізді отруйних змій. Тому у своєму умі не прагни до щастя сансари. Натомість плекай належний стан ума із рішучістю звільнитися від примусового перенародження. 

Якості духовного майстра

Основа для вступу на шлях звільнення від страждань сансари залежить від довіри до духовного наставника. Він повинен добре заспокоїти свій ум, прослухавши багато вчень. Дотримуючись чистої етики, він має утвердитися в просвітленому намірі бодгічітти. Він повинен володіти правильним поглядом (на порожнечу), а також мати велику люблячу доброту та здатність відсікати будь-яке спотворене ставлення в інших. Нарешті, він має (чисто) дотримуватися (обітниць та) практик тісного зв’язку, отриманих під час тантричних посвят. Довіривши себе такому ґуру, слід практикувати відповідно до його слів – саме так, як він каже. Плекаючи віру та впевненість (у його добрих якостях) і вдячність (за його доброту), зможеш досягти всіх цілей. Тому цінуй можливість довірити себе чудовому ґуру (який має всі вищезгадані якості). 

Вказівні настанови ґуру подібні до нектару безсмертя. Що більше їх слухаєш, то більше слід роздумувати над ними, медитувати й втілювати їх на практиці, ніколи не відкидаючи. Однак саме лише слухання не приносить користі – так само, як вода не вгамує спраги, якщо її не напитись. Тому (для оптимальних умов практики) слід усамітнитись на віддаленому гірському схилі. 

Надійний напрямок і бодгічітта

Прийняття надійного напрямку (прихистку) є стійким фундаментом усіх шляхів (до звільнення та просвітлення) і міцною основою для всіх обітниць. Він відрізняє буддистів від небуддистів, його приймають і люди, і боги. Завдяки йому здійсниться все можливе благо для цього та майбутніх життів. Тому доречно навернути свій ум до Трьох (Дорогоцінностей) – до Будд, істинних учителів; до Дгарми, істинного захисту; та до Санґхи, істинних провідників – і породити безпомилкову впевнену віру (від щирого серця) не лише на словах. Після цього слід добре оберігати тренування, що слідують із прийняття надійного напрямку. 

Опорою шляху махаяни є просвітлений намір бодгічітти. Це сутність, збита з молока священної Дгарми. Без неї, хай би яку практику сутри чи тантри здійснював, їй бракуватиме будь-якої внутрішньої суті, подібно до (порожнього) стовбура бананового дерева. 

Крім того, свідомі істоти перебувають повсюди до самих меж простору, і впродовж послідовності наших безначальних життів ця незліченна кількість свідомих істот були нам батьком і матір’ю в нескінченній кількості життів і приносили нам користь, яку неможливо навіть уявити. Тому медитуй на любов і співчуття до кожного – друзів, ворогів і тих, до кого байдужий, а також на неупередженість стосовно всіх них, відмовившись від близькості до одних і відстороненості від інших, від прихильності до одних і відрази до інших. Спрямуй дії свого тіла, мови та ума на те, що є доброчинним, і завжди плекай добрі думки про благо інших та піднось особливі, шляхетні молитви (заради цієї мети). 

Розуміння пустотності

Спосіб породити правильний погляд на порожнечу у ментальному континуумі – докладати великих зусиль для розбудови мережі позитивних потенціалів та очищення від усіх затьмарень. Для цієї мети слід виконувати семичленну пуджу, робити поклони та обходити святині по колу (кора), читати сутри, промовляти мантри й дгарані, а також читати "Сповідь перед тридцятьма п'ятьма буддами". 

Подальші попередні практики

Якщо докладеш великих зусиль, щиро застосовуючи чотири сили протидії, зможеш очиститися від усіх негативних потенціалів, перешкод, помилкових дій та порушених обітниць. Також обов’язково слід робити повторювані підношення мандали, що є серцем розбудови мережі (позитивного потенціалу).

Якщо вибудуєш (цю мережу позитивного потенціалу) таким чином, поєднуючи її з порожнечею, яку розпізнавальне усвідомлення осягає як відсутність самостійного існування трьох кіл (суб’єкта, об’єкта та самої дії цих творчих вчинків), це називається мережею глибокого усвідомлення. Завдяки розбудові мережі позитивного потенціалу здобудеш рупакаю будди (тіла форми), а завдяки мережі глибокого усвідомлення – дгармакаю (тіло істини).

Шаматха і віпаш’яна

Аби породити у своєму ментальному континуумі наполегливість у накопиченні й очищенні, а також правильний погляд (на порожнечу), маєш спочатку покластися на відмову від п'яти перешкод для зосередження, спираючись на вісім спонукальних ментальних чинників. Відтак зможеш тренувати свій ум через дев'ять стадій заспокоєння ума та досягти спокійного і врівноваженого стану ума (шаматхи). У такий спосіб зможеш породити стан глибокого зосередження з якостями блаженства, ясності й неконцептуальності, що сфокусований або на об'єкті-опорі або без опори. 

Однак це допоможе лише подавити турбуючі чинники ума. Тому (щоб усунути їх повністю) маєш розвинути повну переконаність у правильному погляді на порожнечу, здобутому в медитації віпаш'яни. 

Безпочатковим коренем сансаричного існування є чіпляння за подібні-до-атмана істинні ідентичності. Щоб викорінити це невірне розуміння в самому його джерелі, неодмінно маєш медитувати на порожнечу. Отже, щоб знищити самовільне чіпляння за самість, яке мислить про "я" на основі зібраних в одне ціле п'яти сукупностей, дотримуйся аналізу через детальне дослідження. 

Аналізуй відповідно до того, що випливає з ліній міркування мадг’яміки – (наприклад) чи є особа та сукупності тотожними, чи абсолютно різними тощо – і дійдеш остаточного висновку, що подібні-до-атмана ідентичності не існують. Також ретельно проаналізуй всі частини сукупностей на наявність ідентичності явищ подібні-до-атмана, що коротко позначаються як об’єкти пізнання та уми, що пізнають об’єкти. Коли здобудеш рішуче усвідомлення відсутності ідентичностей подібних-до-атмана, прийдеш до остаточного висновку, що всі явища, коротко позначені як явища примусового існування та явища вмиротвореної нірвани, позбавлені (самосущого) виникнення. 

Тоді осягнеш лінію міркування взаємозалежного виникнення: (позаяк явища вільні від самосущності, то) все постає рівною мірою, і (позаяк) явища позбавлені (самосущого) виникнення, вони автоматично постають без перешкод. Коли (твоє розуміння) породить досвід осягнення невідмінності порожнечі та взаємозалежного виникнення, тоді, когнітивно утримуючи їх, повністю занурюйся настільки довго, наскільки зможеш, у сферу мадг’ямаки, вільну від концептуальних побудов, неконцепційну та без домішок. 

Коротко кажучи, поєднана пара розпізнавального усвідомлення винятково проникливого стану віпаш’яни та спокійного врівноваженого стану шаматхи – непохитна та односпрямована, що володіє розпізнавальним усвідомленням, яка детально осягає та чергує два види медитації: аналітичну та стабілізуючу – і є сенсом медитації на далекосяжне розпізнавання (праджняпараміту), Матір Переможних, що зветься "правильним поглядом (на порожнечу)". 

П’ять шляховказівних станів ума і десять рівнів бгумі

Завдяки медитації, що належним чином укорінена в такому погляді без вагань, вільна від восьми крайнощів і будь-яких ментальних побудов, а також завдяки чистій поведінці, узгодженій з неперевершеним шляхом бодгісаттв, завершиш (свій шлях крізь) п'ять шляховказівних станів ума та десять ступенів бодгісаттв. Відтак досягнеш просвітлення – найвеличнішого очищеного стану – і зможеш спонтанно здійснювати як свої власні цілі, так і цілі інших істот. 

На жаль, у наші часи, в еру п’яти занепадів, багато великих реалізованих істот пішли з життя, і світ сповнений людей, подібних до мене, які верзуть дурниці. Нині антибоги сміються від радості, а боги, що сприяють чеснотам, розкидані по всім усюдам. Вчення Будди стало схожим на малюнок масляної лампи. О ґуру великого співчуття, згляніться! Ті з вас, хто дбає про поширення та збереження вчення Будди, повинні докласти спільних зусиль, щоб відкинути всі перешкоди та зрозуміти тексти й практики Дгарми, аби можна було як реалізувати, так і викладати їх самим. Ніколи не послаблюючи зусиль у десятикратній доброчинній практиці, робіть знову і знову прохання й підношення, щоб розбудувати мережу позитивної сили. 

Буддійська спільнота (санґха) має бути дружньою між собою, тож залиш будь-які розмови, що сіють розбрат і сектарність. Не ставай на чийсь бік, кажучи, що це моя школа, а то – його. Не вигадуй суперечностей у вченнях (численних традицій Будди, бо їх немає). Не принижуй Дгарму (стверджуючи, що такі суперечності існують). Вчення Будди розлогі й глибокі, як океан. Зрозумій, що всі вони призначені як методи для приборкання ума, і практикуй їх щиро. Зовні будь спокійним та розслабленим, завжди контролюючи тіло, мову та ум, а всередині – самоусвідомленим, повсякчас зберігаючи пам’ятання й пильність. 

Як у (десятому) пророчому сні короля Крікіна (в якому вісімнадцятеро людей тягнули полотно в різні боки), вісімнадцять ранніх шкіл хінаяни вели міжусобну боротьбу, що зрештою призвело до занепаду буддизму в Індії. Навіть на півночі, у Тибеті, насіння демонічної сектарності було посіяне в (махаянських традиціях) Сак’я, Ґелуґ, Каґ’ю та Н’їнґма. Сектарні суперечки (не приносять Дгармі нічого, крім шкоди) лише збуджують і тривожать уми людей, спричиняючи велике сум’яття та неправильне розуміння. Дотримуючись таких упереджених поглядів, зруйнуєш як поточне, так і всі майбутні життя, приречивши себе та інших страждати від гірких наслідків (заперечення Дгарми). Оскільки в цьому немає жодного сенсу, повністю залиш такі сектарні думки й оберігай вчення Будди. 

Будда, який досяг стану, вільного від усіх страхів, проголосив, що його вчення не може бути зруйноване ніким ззовні. Наприклад, тіло лева поїдають черви та комахи зсередини (але жодна тварина назовні не здатна вбити його). Подібним чином, вчення Будди розпадуться лише через тих, хто всередині спільноти – це було пророковано в сутрах. Пам’ятаючи про це і завжди усвідомлюючи це, відвертай це внутрішнє руйнування, відмовляючись від неналежного й практикуючи те, що є правильним. Миряни вдома повинні робити підношення Трьом Дорогоцінностям надійного напрямку і думати лише про те, як принести користь іншим. Зусилля, спрямовані на доброчинні дії, – це єдиний шлях бути щасливими як у цьому, так і в усіх майбутніх життях. 

Що ж до мене самого, я зараз близький до смерті й відчуваю страждання старості. Усе, що я можу, – це висловлювати добрі та чисті побажання задля збереження Дгарми Будди. Хоча я не маю сил чи здібностей, щоб безпосередньо приносити користь вченню, я завжди палко молюся за поширення Дгарми. 

Нехай стопи Його Святості Далай-лами XIV, Тенцзіна Ґ’яцо – джерела всього щастя й блага для Тибету, Країни Снігів – стоять міцно заради довгого та плідного життя. Нехай тривалість життя, діяння й доброчинність всіх великих ґуру й майстрів – втілень Будди Амітабги Панчен-лам, Ґ’ялва Кармап, Манджушрі Сак’яп та всіх інших – повсякчас зростають. Нехай глави держав, міністри та народ шляхетної землі Індії будуть такими ж щасливими й процвітаючими, як у ранні часи цієї ери. Нехай вчення Будди розквітнуть знову. Нехай удари великого барабана Дгарми Тріпітаки почують у всьому всесвіті аж до найвищої небесної сфери, і нехай усе буде сприятливим. 

Ця праця під назвою "Відкриваючи двері до Дгарми: стисле пояснення суті численних колісниць Будди" була поспіхом укладена з чистими побажаннями та добрими думками на прохання політичного офіцера Сіккіму тим, хто носить ім’я тибетського тулку – Джам’янґом Кх’єнце, але хто насправді є цілковитим неуком Чок’ї Лодро. Завдяки позитивній силі цієї праці нехай вчення Будди та всі обмежені істоти отримають користь.