Що таке мандала?

У просунутих практиках, відомих як "тантра", медитатори розчиняють своє звичайне уявлення про суцільне й незмінне, постійне "я", і замість цього уявляють себе у формі їдама, або певної форми будди. Ця форма символізує один або кілька аспектів повністю просвітленого будди, як, наприклад, досить відомий образ Авалокітешвари як втілення співчуття. Тантристи візуалізують себе в образі Авалокітешвари і відчувають, що втілюють співчуття так само як і він. Уявляючи, що ми вже здатні допомагати іншим так само як будда, – при цьому повністю усвідомлюючи, що ми ще не зовсім досягли цього, – ми можемо ефективно і дієво вибудовувати причини для власного просвітлення.

Будди живуть в абсолютно чистих світах, відомих як мандали – причому термін "мандала" означає не тільки навколишнє середовище цього світу, а й істот, які його населяють. Кожен з цих світів дещо відрізняється, але загалом вони являють собою ошатний квадратний палац, розташований посеред мальовничого ландшафту, оточений круглим захисним бар'єром, що захищає від втручань у практику медитації. Головна фігура може бути в чоловічій або жіночій формі, одна або в парі, сидячи або стоячи в центрі палацу, часто також в оточенні безлічі інших фігур, а іноді й додаткових фігур поза межами палацу. Багато з них мають кілька облич, рук і ніг, а також тримають у руках різноманітні об’єкти.

Залучення до тантричної практики вимагає посвяти, або ініціації, красивої та складної церемонії, яку проводить висококваліфікований тантричний майстер. Під час посвяти біля майстра розташовують двовимірне зображення мандали певної буддової форми, зазвичай намальоване на тканині або зроблене з піску, а потім вкладають його в дерев'яну раму – спрощену версію палацу. Проте якщо ми візуалізуємо мандали, то завжди тривимірними.

Під час ритуальної церемонії майстер дає обітниці посвяченим і дає дозвіл на вхід до палацу, після чого вони уявляють, як входять всередину. За допомогою різних візуалізацій активізуються їхні "потенціали буддової природи" для досягнення просвітлення через практику. Якщо мандала була побудована з піску, то під час завершальної церемонії піщинки змітають у купу, що символізує непостійність, і кидають у водойму.

Після цього посвячені отримують повноваження візуалізувати себе у вигляді постатей і мандали як частину своєї щоденної практики. Кожна постать та предмет, який вона тримає, символізує певні якості пов'язані з практикою медитації. Наприклад, шість рук фігури можуть символізувати шість досконалостей або далекосяжних станів ума.

Практикуючі не тільки уявляють, що вони є всіма фігурами всередині і зовні палацу, але й уявляють, що вони самі є палацом, а різні архітектурні особливості палацу-мандали також представляють різні аспекти практики медитації. У деяких мандалах чотири стіни можуть представляти чотири благородні істини, а квадратна форма палацу з рівними сторонами вказує на те, що з погляду порожнечі або пустотності будди і ще не просвітлені істоти є рівними.

Деякі дуже просунуті тантричні медитації навіть містять візуалізації частин свого тіла як частин палацу або різних фігур палацу, розташованих всередині власного тіла. Це називається "мандала тіла" і є дуже складною практикою, адже вимагає бездоганного зосередження та глибокого розуміння буддійської філософії.

Перш ніж отримати будь-яке вчення – тантричне чи загальне – від буддійського вчителя, учні офірують йому мандалу прохання, а наприкінці – мандалу подяки. Тут мандала представляє досконалий всесвіт, сповнений дорогоцінних об'єктів. Оскільки учні цінують вчення понад усе на світі, підношення мандали означає їхню готовність віддати все і вся, щоб його отримати.

Мандала, яку офірують, може мати форму чаші з плоским дном, яку тримають дном догори, з насипом необробленого зерна або дорогоцінних каменів, розміщених один на одному на поверхні, всередині концентричних кілець, що поступово зменшуються. Усе це увінчується декоративною діадемою. Крім того, пальці можна скласти в певну "мудру", яка символізує мандалу. В обох випадках мандала символізує ідеальне бачення всесвіту, яке з'являється в традиційній буддійській літературі. Підносячи мандали, учні читають вірші, бажаючи, щоб всі умови в усьому світі були сприятливими для отримання вчення, і щоб усі істоти могли жити в такому досконалому світі й бути причетними до цього чудового вчення.

Багато буддистів виконують "попередні практики" (тиб. "ньондро") – зазвичай це 100 000 повторень певних практик – як підготовку до більш просунутих медитацій. Ці попередні практики допомагають усунути емоційні блоки і накопичити позитивну силу, необхідну для досягнення успіху в медитації. Офірування мандали 100 000 разів – одна з попередніх практик, яка допомагає присвятити весь свій час і зусилля медитації, а також формує рішучу готовність віддати все, щоб досягти успіху.

Як ми побачили, мандали використовуються в різних буддійських практиках не лише для відображення всесвіту, але й численних аспектів буддійського шляху. Хоча тибетські монахи продовжують створювати прекрасні піщані мандали в різних місцях по всьому світу, щоби підвищити обізнаність про ситуацію в Тибеті, та важливо бачити в них не просто екзотичну форму мистецтва. Мандали – це складний інструмент медитації, який відіграє центральну роль як у загальній, так і в просунутій практиці тантри, і який допомагає нам просуватися на шляху до просвітлення.